Рішення № 10995889, 30.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.10 р.                     Справа № 34/130пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

При секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Красноармійський райпостач”, м. Красноармійськ,

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Фонд державного майна у Донецькій області

про визнання права власності .

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: Зощенко В.О. (за дорученням від 22.09.09р. №87)

По справі була оголошена перерва з 26.08.2010року до 15,00годин 30.08.2010року.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Красноармійський райпостач”, м. Красноармійськ звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк про визнання права власності на під’їзну залізничну колію №36.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до Додатку до наказу РВ ФДМУ по Донецькій області від 30.07.02 №1163 та переліку нерухомого майна переданого у власність відкритому акціонерному товариству „Красноармійський райпостач” за №10 була передана під’їзна залізнична колія №36 (адреса об’єкту м. Красноармійськ, вул. Нахімова 82), вартість за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства на 01.10.1995р. (тис. карб.) складає 122844 (а.с.15). Позивач також зазначає, що згідно із планом землекористування до Державного акту на постійне користування землею від 14.02.1996року, земельна ділянка була виділена йому із врахуванням спірної залізничної колії №36.

Відповідач проти позову заперечує та через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від 18.02.2010р. (вхід. № 02-41/7306) у якому зазначає, що під’їзна колія №36 станції Красноармійськ введена в експлуатацію у 1884р. і знаходиться на балансі Красноармійської дистанції колії ДП „Донецька залізниця” і є державною власністю, просить суд в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на довідку від 18.02.2010року №442 де визначені експлуатаційні витрати на 2009рік на утримання колії №36 ст. Красноармійськ (а.с.52), виписку із технічного паспорту Красноармійської дистанції колії від 18.02.2010року №443 (а.с.53), на інвентарну картку №15 та додатку до неї де обліковується колія №36 із первинною вартістю 86069 (а.с.54-55), інвентаризаційний опис основних засобів станом на 03.11.09 (а.с.57-60).

Ухвалою від 16.03.2010р. по справі була призначена будівельно-технічна експертиза, у зв'язку із тим, що між сторонами виник спір щодо права власності на під’їзну залізничну колію №36, яка за твердженням позивач була передана йому до статутного фонду та знаходиться на його балансі згідно довідки, а відповідач наполягав на тому, що під’їзна колія №36 станції Красноармійськ введена в експлуатацію у 1884р. і знаходиться на балансі Красноармійської дистанції колії ДП „Донецька залізниця” і є державною власністю, однак зазначений об’єкт має різну площу та різну вартість.

Однак листом №525 від 01.04.2010р. Донецький НДІСЕ повернув матеріали господарської справи №34/130пн та зазначив про неможливість проведення даної експертизи, у зв'язку із тим, що в установі немає фахівців у відповідному напрямку знань.

Судом були направлені запити до інших експертних установ, які повідомили суд про відсутність фахівців за спеціальністю 10.13 „Дослідження інженерного обладнання верхньої будови колії”, а саме: Харківський НДІ судових експертиз (а.с.92), Київський НДІС судових експертиз (а.с.101), Кримський НДІ судових експертиз (а.с.112), Дніпропетровський НДІ судових експертиз (а.с.113), Одеський НДІ судових експертиз (а.с.116).

Львівський НДІ судових експертиз (а.с.106) повідомив суд, що на даний час у ньому працює за контрактом судовий експерт з правом проведення експертиз за спеціальністю 10.13 „Дослідження інженерного обладнання верхньої будови колії”, однак він задіяний у почерговому виконанню дев’яти судових залізнично – транспортних експертиз, термі виконання яких закінчується в середині 2012 року. Крім того у листі зазначено, що термін дії контракту вказаного фахівця закінчується в кінці 2011року, його пенсійний вік, стан здоров’я та сімейні обставини практично виключають продовження контракту на наступний термін.

З огляду на вищенаведене судом було поновлене провадження по справі.

Враховуючи, що засновником позивача згідно п.1.2 Статуту є регіональне відділення Фону державного майна України по Донецькій області суд ухвалою від 10 серпня 2010року залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Фонд державного майна у Донецькій області та зобов’язав представника позивача направити на адресу третьої особи копію позову із додатками та повідомити третю особу про дату та час судового засідання. Як доказ виконання ухвали суду позивач супровідним листом від 26.08.2010року вхід. №02-41/36614 надав суду докази вручення третій особі копії позову з додатками та ухвали суду.

Третя особа не скористувалася своїм правом на участь у судовому засіданні та не направила свого представника у судове засідання 26.08.2010року.

По справі була оголошена перерва з 26.08.2010року на 30.08.2010року. Суд уповноважив представника позивача повідомити третю особу про перерву у судовому засіданні про що зазначено у протоколі судового засідання.

Третя особа скористувалася своїм правом на участь у судовому засіданні та направила свого представника у судове засідання 30.08.2010року. У письмових поясненнях наданих суду представник третьої особи зазначив, що відповідно до наказу №1061 від 14.03.1996р. „Про перетворення Красноармійського районного орендного підприємства матеріально-технічного забезпечення у ВАТ „Красноармійський райпостач”, а також наказу РВФДМУ по Донецькій області №1163 від 30.07.2002р. спірний об’єкт був переданий у власність позивача під час приватизації, що також підтверджується Переліком нерухомого майна переданого у власність ВАТ „Красноармійський райпостач” №608 від 01.08.2002р. Відтак на думку третьої особи позовні вимоги підлягають задоволенню.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

          Відповідно довідки №00901915 (а.с.8) позивач є юридичною особою, код ЄДПРОУ 00901915, дата реєстрації перереєстрації 29.03.1996р. № рішення 119 (а.с.8 зворотна сторона).

          Згідно п.1.2 Статуту в новій редакції, затверджену зборами акціонерів від 11.11.2004року, зареєстрованого 03.08.2005року, засновниками позивача (а.с. 10) є регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та організація орендарів Красноармійського районного орендного підприємства матеріально – технічного забезпечення.

Наказом Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області від 30.07.2002р. №1163 (а.с.13) про видачу переліку нерухомого майна ВАТ „Красноармійський райпостач” було зобов’язано Відділ реформування держмайна видати ВАТ „Красноармійський райпостач” перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству „Красноармійський райпостач” відповідно до наказу регіонального відділення від 14.03.1996р. №1061.

Відповідно до Додатку до наказу РФ ФДМУ по Донецькій області від 30.07.2002р. №1163 (а.с.15) – Перелік нерухомого майна переданого у власність відкритому акціонерному товариству „Красноармійській райпостач” від 01.08.2002року №608 де за №10 була передана під’їзна залізнична колія, яка знаходиться за адресою: м.Красноармійськ, вул. Нахімова, 82, вартістю, за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства на 01.10.1995р. – 122844тис.крб.

Крім того позивачем надана картка обліку основних фондів №12 (а.с.17) на під’їзну залізничну колію інвентарний номер 10 первинною вартістю 72755-80, дата випуску 1974рік.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на план землекористування до Державного акту на право постійного користування землею І-ДН №000396 від 14.02.1996р. (а.с. 30-32), позивач стверджує, що йому була виділена земельна ділянка, на якій розташована спірна під’їзна залізнична колія №36.

У зв'язку із тим, що позивачу стало відомо, що під’їзна колія №36 обліковується на балансі Красноармійської дистанції путі, яка є структурним підрозділом ДП „Донецька залізниця” він листом від 10.07.2008р. №77 (а.с.18) звернувся до відповідача з проханням надати документи, які підтверджують право володіння відповідача під’їзною залізничною колією №36 та надати інформацію чи оспорює відповідач право власності ВАТ „Красноармійський райпостач” на зазначену колію.

Листом від 16.09.2008р. №113-02/3221 (а.с.19) відповідач повідомив, що станом на 01.09.2008р. об’єкт основних засобів під’їзна колія №36 по ст. Красноармійськ зарахована на баланс ДП „Донецька залізниця” Красноармійської дистанції колії і є державної власністю.

В підтвердження того, що спірна колія є державною власністю та знаходиться на балансі Красноармійської дистанції путі надано ряд документів, а саме довідку від 18.02.2010року №442 де визначені експлуатаційні витрати на 2009рік на утримання колії №36 ст. Красноармійськ (а.с.52), виписку із технічного паспорту Красноармійської дистанції колії від 18.02.2010року №443 (а.с.53), інвентарну картку №15 та додатку до неї де обліковується колія №36 із первинною вартістю 86069 (а.с.54-55), інвентаризаційний опис основних засобів станом на 03.11.09 (а.с.57-60) .

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судом при розгляді справи враховано, що відповідно до ст.ст. 392, 393 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач вважає, що відповідач оспорює його право власності на під’їзну залізничну колію №36.

Як вбачається із клопотання відповідача (а.с.25) він просив позивача уточнити предмет позову, тому що по ст. Красноармійськ знаходиться кілька під’їзних колій №36 та необхідно зазначити до якого стрілочного переводу примикання належить спірна колія.

З наданих сторонами документів вбачається, що у позивача та відповідача на балансі знаходиться під’їзні залізничні колії №36, натомість кожна має різну балансову вартість, різний рік вводу в експлуатацію.

Згідно виписки із технічного паспорту Красноармійської дистанції путі (а.с.53) від 18.02.2010року №443, колії №36 має такі індивідуальні ознаки: стр. примикання 338, протяжність 462,1м., тип рейки - Р-65, кількість шпал 824, тип шпал - ж.б., % дефектності шпал - 1%, % дефектності кріплення – 20%, рід баласту – щебінь.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач не конкретизував індивідуальні ознаки спірної залізничної під’їзної колії №36 та не надав суду доказів за яким суд міг би за відсутності висновку спеціаліста ідентифікувати спірний об’єкт.

Судом не приймається до уваги надані позивачем (від 18.02.2010року вхід. №02-41/7307) копії виписок із робочого креслення під’їзної колії ( а.с.61-72) за тих підстав, що зазначені документи належним чином не засвідчені, оригінали суду для огляду надані не були. Крім того, жодної інформації що дані документи підтверджують будівництво саме колії №36 вони не містять, виконувалися робочі креслення на замовлення №1476 Донецького обласного об’єднання „Сільгосптехніка”

Комплексно – механізованої торгової бази Красноармійського райоб’єднання „Сільгосптехніка” (а.с.62). Будь – яких доказів, що позивач є правонаступником даних підприємств, суду до матеріалів справи не надано.

Відтак вимоги позивача про визнання права власності на під’їзну залізничну колію №36 не підлягають задоволенню за необґрунтованістю та недоведеністю.

Крім того судом при винесенні рішення враховано, що згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права. Позивач не надав доказів того що відповідач не визнає його право власності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем не надано жодного доказу, що залізнична колія, яка знаходиться на балансі відповідача, належить йому та відповідач оспорює його право власності саме на цю колію.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного Кодексу України та керуючись ст.ст. 32,33,36 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя