Рішення № 10995841, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р.                     Справа № 14/123пд                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк

„Капітал”, ЄДРПОУ 13486837, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Форум”,

ЄДРПОУ 30793047, м.Донецьк

про визнання угоди недійсною

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя                     Іванченкова О.М.

Суддя                     Риженко Т.М.

Представники:

від позивача: Бондарчук В.В.-по дов.

від відповідача: Гончарова Д.О.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 28.07. по 31.08.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Форум”, м.Донецьк, про визнання недійсним правочину, вчиненого відповідачем в односторонньому порядку про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1663020,50 доларів США, яка виникла на підставі договору про відкриття кредитної лінії №83/2007 від 15.10.2007р. та з договору строкового банківського вкладу №VIP/511 від 17.07.2008р., договору про відступлення права вимоги від 22.12.2009р., оформленого заявою про залік зустрічних однорідних вимог від 22.12.2009р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність оспорюваного правочину вимогам ст.ст.512, 601, 653 Цивільного кодексу України, ст.11 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідач в поясненнях на позов без номера та дати, що надійшли на адресу суду 27.05.2010р., додаткових поясненнях, що надійшли до суду 30.07.2010р., позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на повну відповідність оспорюваного правочину вимогам закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 15.10.2007р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №83/2007 на відкриття кредитної лінії.

Згідно з умовами вказаного договору банк надає відповідачу постійно відновлювальний кредит за необхідністю у формі кредитної лінії, в доларах США, євро та гривнях, у межах визначеної даним договором предельної суми кредиту, на цілі: повновнення обігових засобів, з уплатою відстокової ставки за користування грошовими коштами згідно п.1.5 договору.

Відповідно до п.1.2 договору строк надання кредиту з 15.10.2007р. по 09.10.2010р., проте, не раніше укладання договору, визначеного в п.2.1.

В п.1.4 договору від 15.10.2007р. №83/2007 сторонами було узгоджено, що предельна сума кредиту, яка одночасно може знаходитись у користування відповідача, становить еквівалент:

- 1000000,00 доларів США строком з 15.10.2007р. по 12.11.2007р.;

- 1500000,00 доларів США строком з 12.11.2007р. по 11.12.2007р.;

- 2000000,00 доларів США строком з 11.12.2007р. по 10.09.2008р.;

- 1600000,00 доларів США строком з 10.09.2008р. по 11.11.2008р.;

- 1200000,00 доларів США строком з 11.11.2008р. по 12.01.2009р.;

- 800000,00 доларів США строком з 12.01.2009р. по 13.04.2009р.;

- 400000,00 доларів США строком з 13.04.2009р. по 08.10.2010р.

11.08.2008р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору на відкриття кредитної лінії №83/2007 від 15.10.2007р., згідно з якою змінено предельну суму кредиту, яка одночасно може знаходитись у користуванні відповідача. Одночасно, вказаною додатковою угодою встановлено графік повернення отриманого кредиту з кінцевим терміном повернення – 08.10.2010р.

Додатковою угодою від 07.04.2009р. до договору на відкриття кредитної лінії №83/2007 від 15.10.2007р. сторонами змінено найменування договору на „кредитний договір №83/2007”. Одночасно, згідно з вказаною додатковою угодою змінено, зокрема, п.п.1.1, 1.2 договору. Так, згідно з умовами кредитного договору №83/2007 від 15.10.2007р. банк надає відповідачу кредит в сумі 1641363,62 доларів США з уплатою процентної ставки за користування грошовими коштами згідно п.1.4 договору. Строк надання кредиту з 15.10.2007р. по 08.10.2010р.

Згідно з додатковою угодою від 12.10.2009р. до кредитного договору №83/2007 від 15.10.2007р. строк надання кредиту з 15.10.2007р. по 08.10.2010р. Графік погашення кредиту змінюється та встановлюється 23.11.2010р. – 1641363,62 доларів США у разі продовження строку рефінансування за кредитним договором №040817 від 20.11.2008р., укладеним між банком та НБУ України через Управління НБУ України в Донецькій області.

Відповідно до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст.1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок укладання сторонами кредитного договору №83/2007 від 15.10.2007р., зокрема, у відповідача виникли зобов’язання з повернення отриманої суми кредиту, сплати відсотків за користування ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з наданою до матеріалів справи бухгалтерською довідкою від 15.02.2010р. №14, складеною директором та головним бухгалтером ТОВ „Форум”, станом на 25.12.2009р. сума заборгованості відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №83/2007 від 15.10.2007р. становила: основне зобов’язання (тіло кредиту) – 1641363,62 доларів США, сума заборгованості з оплати процентів – 21656,88 доларів США, всього загальна сума заборгованості за даним договором 1663020,50 доларів США.

Позивачем наявність вказаної заборгованості відповідача станом на 25.12.2009р. не спростована.

17.07.2008р. між позивачем та Трубчаніним В.В. був підписаний договір №VIP/511 строкового банківського вкладу (депозиту), за умовами якого банк приймає від вкладника грошові кошти в розмірі 272633,00 доларів США на строк 12 місяців та 1 день з 17.07.2008р. до 18.07.2009р. та зобов’язується повернути вклад вкладнику та виплачувати проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до п.1.3 договору даний договір укладається на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого п.1.1 договором строку (строковий вклад), кінцевою датою якого є 18.07.2009р.

В п.3.1.1 договору встановлене право вкладника отримати суму вкладу та відсотки, нараховані на вклад згідно умов даного договору. У разі, якщо до банку надійде вимога вкладника про дострокове повернення вкладу оформлена відповідно до п.1.5 договору, проценти нараховуються та виплачуються вкладнику за фактичний час перебування грошових коштів на вкладному рахунку у розмірі відсотків, визначеному п.1.5 даного договору.

Згідно п.1.5 договору вкладник має право до закінчення строку, визначеного п.1.1 цього договору, зняти суму вкладу в повному обсязі шляхом надання письмової вимоги до банку за три банківських дня до моменту такого зняття вкладу.

Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 03.03.2009р. по справі №2-1195 позов Трубчаніна В.В. до ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” про розірвання договорів про поміщення тимчасово вільних коштів громадян на депозит банку, розірвання договорів про строкові банківські вклади та стягнення грошових сум задоволено частково.

Згідно вказаного судового рішення, зокрема, розірвано договір №VIP/511 від 17.07.2008р. про строковий банківський вклад, укладений між Трубчаніним В.В. та ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, стягнуто з останнього на користь Трубчаніна В.В. грошові кошти в сумі 272633 доларів США, що знаходяться на депозитному рахунку №263540012014.017.

14.04.2009р. сторонами підписано додаткову угоду до договору №VIP/511 від 17.07.2008р., згідно з якою продовжено термін дії договору строкового банківського вкладу на 1 місяць та 1 день з 18.07.2009р. до 19.08.2009р.

Згідно банківських виписок за період з 01.07.2009р. по 27.08.2009р. за договором строкового банківського вкладу №VIP/511 від 17.07.2008р. сума вкладу з урахуванням нарахованих процентів становить 580163,52 доларів США.

Постановою від 31.07.2009р. №1797-20/09 відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 03.03.2009р. по справі №2-1195 про стягнення з ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” на користь Трубчаніна В.В. грошових коштів в сумі 272633,00 доларів США.

Постановою від 09.11.2009р. про повернення виконавчого документу стягувачу державним виконавцем Трубчаніну В.В. в порядку п.1 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження” був повернутий виконавчий лист №2-1195 від 03.03.2009р. про стягнення з ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” 272633,00 доларів США.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 22.12.2009р. між Трубчаніним В.В. та відповідачем був підписаний договір відступлення права вимоги, згідно з умовами якого Трубчанін В.В. відступив на користь відповідача, а відповідач прийняв у свою власність від Трубчаніна В.В. право вимоги, що виникло та є наявним з договірних правовідносин та засноване на договорі №VIP/511 від 17.07.2008р. з відповідними змінами та доповненнями, укладеним між Трубчаніним В.В. та позивачем.

Згідно п.1.2 договору право вимоги, що відступається за цим договором є дійсним. Право вимоги за своєю сутністю становить право вимагати від зобов’язаної особи (боржника) повернення грошових коштів та право на одержання грошових коштів, що повертаються боржником за депозитним договором. Банківський вклад (депозит) за депозитним договором номінований в іноземній валюті: доларах США. Право вимоги із депозитного договору становить право на суму вкладу в частині 80969,27 доларів США. Право вимоги, що відступається за цим договором, на момент укладання договору в гривневому еквіваленті становить 645325,08 грн. За згаданим депозитним договором та у відповідності до його умов банк є зобов’язаною особою і виступає боржником на загальний розмір вимоги, описання якого дано вище. На підставі цього договору відповідач замість Трубчаніна В.В. одержує нічим не обмежене право вимагати від банка повернення коштів з банківського вкладу (депозиту) та сплати йому та на його користь тих грошових коштів, зобов’язання щодо повернення яких виникло у банка за умовами депозитного договору.

Відповідно до п.2.1 договору право вимоги переходить до відповідача з моменту укладення даного договору. Перехід права вимоги означає, що відповідач набув правового статусу, який мав Трубчанін В.В. у депозитному договорі. До відповідача з відступленням права вимоги переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в тому обсязі та на умовах, котрі існують на момент укладення цього договору.

До нового кредитора не переходить право на стягнення з банку штрафних санкцій та іншої майнової відповідальності, що встановлені депозитним договором за порушення банком його умов та чинним законодавством України для боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання (п.2.2 договору).

Ціною договору є ціна права вимоги, що відступається, яка у вартісному виразі становить величину 645325,08 грн. (п.3.1 договору).

Листом від 23.12.2009р. відповідачем було повідомлено позивача про укладання договору відступлення права вимоги від 22.12.2009р. та необхідність сплати суми 80969,27 доларів США новому кредитору – ТОВ „Форум” (направлення відповідачем вказаного повідомлення на адресу позивача підтверджується поштовою квитанцією від 23.12.2009р., описом від 23.12.2009р.).

Крім цього, 22.12.2009р. між Трубчаніним О.В., Трубчаніним В.В. з одного боку (первісними кредиторами) та відповідачем також був підписаний договір відступлення права вимоги, за яким первісні кредитори відступили на користь відповідача, а відповідач набув право вимоги, належне первісним кредиторам у відповідності до свідоцтв про право на спадщину, згідно свідоцтв первісні кредитри є власниками грошових внесків, які знаходяться на депозитних рахунках ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” та в філії №2 ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”.

Згідно п.1.2 договору право вимоги, що відступається за цим договором є дійсним. Право вимоги за своєю сутністю становить право вимагати від зобов’язаної особи (боржника) повернення грошових коштів та право на одержання грошових коштів, що повертаються боржником. Грошові кошти, які знаходяться на депозитних рахунках боржника номіновані в іноземній валюті: доларах США. Право вимоги за свідоцтвами становить право на суму грошових внесків з відповідними відсотками та компенсаціями в розмірі 1582051,23 доларів США, що на момент укладання договору в гривневому еквіваленті становить 12608948,30 грн. За згаданими свідоцтвами банк є зобов’язаною особою і виступає боржником на загальний розмір вимоги, описання якого дано вище. На підставі цього договору відповідач замість Трубчаніна В.В. та Трубчаніна О.В. одержує нічим не обмежене право вимагати від банка повернення коштів з банківського вкладу (депозиту) та сплати йому на на його користь тих грошових коштів, зобов’язання щодо повернення яких виникло у банка на підставі свідоцтв.

Відповідно до п.2.1 договору право вимоги переходить до відповідача з моменту укладення даного договору. Перехід права вимоги означає, що відповідач набув правового статусу, який мали Трубчанін В.В., Трубчанін О.В. згідно відповідних свідоцтв про право на спадщину. До відповідача з відступленням права вимоги переходять права первісних кредиторів у зобов’язанні в тому обсязі та на умовах, котрі існують на момент укладення цього договору.

До нового кредитора не переходить право на стягнення з банку штрафних санкцій та іншої майнової відповідальності (п.2.2 договору).

Ціною договору є ціна права вимоги, що відступається, яка у вартісному виразі становить величину 12608948,30 грн. (п.3.1 договору).

Листом від 23.12.2009р. відповідачем було повідомлено позивача про укладання договору відступлення права вимоги від 22.12.2009р. та необхідність сплати суми 1582051,23 доларів США новому кредитору – ТОВ „Форум” (направлення відповідачем вказаного повідомлення на адресу позивача підтверджується поштовою квитанцією від 23.12.2009р., описом від 23.12.2009р.).

Таким чином, за висновками суду, загальний розмір вимог до позивача, визначений двома укладеними 22.12.2009р. договорами про відступлення, становить 1663020,50 доларів США.

Враховуючи те, що будь-які заборони або обмеження щодо передачі права вимоги вищевказаними документами та законом не встановлені, суд вважає правомірним укладання договорів про відступлення права вимоги від 22.12.2009р.

При цьому, приймаючи до уваги вимоги ст.516 Цивільного кодексу України таке відступлення не потребує згоди боржника (позивача).

З урахуванням викладеного, укладені відповідачем з Трубчаніним О.В., Трубчаніним В.В. договори про відступлення права вимоги від 22.12.2009р. щодо частини приналежних останнім грошових коштів, розміщених у позивача, є належними підставами для набуття Товариством з обмеженою відповідальністю „Форум” права вимоги до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” відносно грошових коштів у сумі 1663020,50 доларів США.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Заявою від 22.12.2009р. №49 відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1663020,50 доларів США, зокрема, про припинення своїх зобов’язань перед позивачем в частині сплати грошових коштів за кредитним договором №83/2007 від 15.10.2007р. та припинення зобов’язань позивача за договорами про відступлення права вимоги від 22.12.2009р.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Так, ст.203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач стверджує про невідповідність вказаного вище правочину, вчиненого відповідачем в односторонньому порядку, про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1663020,50 доларів США.

Однією з підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину позивач вказує припинення на момент його вчинення зобов’язань сторін за договором №VIP/511 від 17.07.2008р. про строковий банківський вклад згідно рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 03.03.2009р. по справі №2-1195, внаслідок чого договір відступлення права вимоги від 22.12.2009р. між відповідачем та Трубчаніним В.В. суперечить нормам ст.ст.512, 653 Цивільного кодексу України.

Суд вказані посилання позивача до уваги не приймає, враховуючи, що, як вказувалось вище, після ухвалення судового рішення по справі №2-1195, позивачем та Трубчаніним В.В. було підписано додаткову угоду від 14.04.2009р. до договору №VIP/511 від 17.07.2008р., згідно з якою продовжено термін дії договору строкового банківського вкладу на 1 місяць та 1 день з 18.07.2009р. до 19.08.2009р. За змістом вказаної додаткової угоди сторони домовились, що вона є невід’ємною частиною відповідного договору, набирає чинності з моменту її підписання, а за всіма іншими питаннями сторони керуються умовами договору №VIP/511 від 17.07.2008р.

Крім цього, згідно банківської виписки з особового рахунку Трубчаніна В.В. за період з 01.07.2009р. по 27.08.2009р. за договором строкового банківського вкладу №VIP/511 від 17.07.2008р. сума вкладу з урахуванням нарахованих позивачем процентів становить 580163,52 долари США.

Тобто, фактично як позивач, так і Трубчанін В.В., своїми діями продовжили дію договору №VIP/511 від 17.07.2008р., внаслідок чого твердження позивача про припинення зобов’язань сторін за вказаним договором та, як наслідок, невідповідність договору відступлення права вимоги від 22.12.2009р. вимогам ст.ст.512, 653 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Позивач у позові також стверджує про невідповідність оспорюваного правочину про залік зустрічних однорідних вимог вимогам ст.11 Заколну України „Про виконавче провадження” у зв’язку з набуттям Трубчаніним В.В. статусу стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 03.03.2009р. по справі №2-1195.

Проте, як встановлено судом, постановою від 09.11.2009р. про повернення виконавчого документу стягувачу державним виконавцем Трубчаніну В.В. в порядку п.1 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження” був повернутий виконавчий лист №2-1195 від 03.03.2009р. про стягнення з ВАТ „АКБ „Капітал” 272633,00 доларів США.

За таких обставин, за висновками суду, на момент укладання з відповідачем договору відступлення права вимоги від 22.12.2009р. Трубчанін В.В. не був стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення від 03.03.2009р. по справі №2-1195.

Крім цього, розірвання рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 03.03.2009р. по справі №2-1195 договору №VIP/511 від 17.07.2008р. та набуття Трубчаніним В.В. статусу стягувача щодо відповідних сум жодною мірою не вплинуло на існування обов’язку позивача з повернення Трубчаніну В.В. грошових коштів та не обмежило останнього у розпорядженні належними вимогами, у тому числі – шляхом вчинення угоди цесії.

Посилання позивача на виконання ним 06.11.2009р. своїх зобов’язань перед Трубчаніним В.В., які витікали з договору №VIP/511 від 17.07.2008р. про строковий банківський вклад та в подальшому з рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 03.03.2009р. по справі №2-1195, суд до уваги не приймає як не доведені.

Зокрема, згідно меморіального валютного ордеру №345_40 від 06.11.2009р. (до закінчення виконавчого провадження) позивачем на виконання рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 03.03.2009р. по справі №2-1195 було перераховано на користь Трубчаніна В.В. грошові кошти в сумі 1000,00 доларів США.

Проте, зі змісту означеного платіжного документу не вбачається за якими саме із декількох розірваних вказаних вище рішенням міського суду договорів був здійснений такий частковий платіж.

Одночасно, будь-яких інших документів, які б підтверджували погашення позивачем заборгованості перед Трубчаніним В.В. за договором №VIP/511 від 17.07.2008р. всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Як наслідок, недоведеними також є твердження позивача щодо відсутності зустрічних однорідних вимог між сторонами на одну й ту саму суму.

Твердження позивача щодо відсутності у відповідача права здійснювати залік зустрічних однорідних вимог внаслідок ненастання строку виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за кредитним договором №83/2007 від 15.10.2007р., за висновками суду, є безпідставними.

Зокрема, в п.п.4.12, 6.3 кредитного договору №83/2007 від 15.10.2007р. встановлено право відповідача достроково повернути позивачу кредит у повному обсязі з уплатою нарахованих процентів, пені, комісії, штрафних санкцій за договором у разі застосування банком п.п.2.3, 4.19, 5.4, 5.5, 5.6, 8.2 договору.

При цьому, листом від 22.12.2009р. №4/4256 ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” було надано згоду відповідачу на дострокове погашення зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії №83/2007 від 15.10.2007р.

Виходячи зі змісту ст.601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних.

За висновками суду, вимоги позивача до відповідача за кредитним договором №83/2007 від та вимоги відповідача до позивача за договорами про відступлення права вимоги від 22.12.2009р. відповідають вказаним вище вимогам.

Відповідно до ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст.602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання недійсним правочину вчиненого відповідачем в односторонньому порядку про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1663020,50 доларів США до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним правочину, вчиненого відповідачем в односторонньому порядку про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1663020,50 доларів США, яка виникла на підставі договору про відкриття кредитної лінії №83/2007 від 15.10.2007р. та з договору строкового банківського вкладу №VIP/511 від 17.07.2008р., договорів про відступлення права вимоги від 22.12.2009р., оформленого заявою про залік зустрічних однорідних вимог від 22.12.2009р., підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Форум”, м.Донецьк про визнання недійсним правочину, вчиненого Товариством з обмеженою відповідальністю „Форум”, м.Донецьк в односторонньому порядку про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1663020,50 доларів США, яка виникла на підставі договору про відкриття кредитної лінії №83/2007 від 15.10.2007р. та з договору строкового банківського вкладу №VIP/511 від 17.07.2008р., договору про відступлення права вимоги від 22.12.2009р., оформленого заявою про залік зустрічних однорідних вимог від 22.12.2009р.

В судовому засіданні 31.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 31.08.2010р.

Головуючий суддя                               

Суддя Іванченкова О.М.

Суддя Риженко Т.М.