Постанова № 10995285, 13.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2010 року11:13 № 2а-12790/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді КузьменкаВ.А., суддів: Григоровича П.О., Каракашьяна С.К., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Силенка В.А.;

Васильєва Д.В.;

відповідача: Риженкової К.В.;

третьої особи:Бондарчук Г.С.;

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

третя особаНаціональної комісія регулювання електроенергетики України

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 листопада 2006 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (далі по тексту позивач, ДПЗД “Укрінтеренерго”) звернулось до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2006 року №0000481640/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2007 року, позов ДПЗД “Укрінтеренерго” задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ від 30 жовтня 2006 року №0000481640/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2009 року (№К-11452/07) скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 15 січня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2007 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

03 листопада 2009 року на підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу №2а-12790/09/2670 передано на розгляд судді КузьменкуВ.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2009року адміністративну справу №2а-12790/09/2670 прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання на 04 грудня 2009 року.

В попередньому судовому засіданні 04 грудня 2009 року задоволено клопотання представника позивача щодо колегіального розгляду даної справи та залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісію регулювання електроенергетики України (далі по тексту третя особа, НКРЕУ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25грудня 2009 року.

Розпорядженням Голови Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-12790/09/2670 від 23 грудня 2009 року призначено для розгляду даної справи колегію суддів у складі: Кузьменко В.А. головуючий суддя, судді Григорович П.О., Каракашьян С.К.

В судовому засіданні 25 грудня 2009 року відкладено розгляд справи на 10 лютого 2010 року. 10 лютого 2010 року судове засідання відкладено на 13 квітня 2010 року.

В судовому засіданні 13 квітня 2010 року представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2006 року СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481640/0, яким позивачу на підставі підпунктів “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” та згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року на суму у розмірі 68 853,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2009 року № 0000481640/0 прийнято СДПІ на підставі акта від 17 жовтня 2006 року №673/1640/18480600 “Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (код за ЄДРПОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року” (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки позивачем в порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 68 853,00 грн., а суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, що заявлена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року, підтверджено у розмірі 23892915,00 грн.

Зазначене відхилення, на думку відповідача, виникло внаслідок проведення позивачем в порушення вимог пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” збиткових операцій по деяким зовнішньоекономічним контрактам та включення позивачем в порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат витрати на придбання електроенергії, яка продана без одержання прибутку, що є витратами не повязаними з веденням позивачем господарської діяльності, а отже, не мають включатися до складу валових витрат.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з такими висновками Акту перевірки з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у червні 2006 року з метою експорту за укладеними зовнішньоекономічними контрактами придбав у ДП “Енергоринок” електроенергію в обсязі 84489876 кВт вартістю 115302986,96 грн. та у цьому ж місяці здійснив її експорт до Угорщини, Словаччини, Румунії, Польщі, Білорусі, Молдови в загальному обсязі 843890184кВт вартістю 120074063,50 грн. Розбіжність в обсягах придбання-експорту електроенергії в обємі 599 692 кВт виникла під час технологічного переміщення електроенергії при її експорті в країни Західної Європи, що здійснюється з “острова Бурштинської ТЕС”, що підключений на паралельну роботу з енергетичними обєднаннями європейських країн. Визначення місячних обсягів експортованої електроенергії розраховується як сума узгоджених графіків за нормами і правилами роботи енергосистем європейських країн. Таким чином, розбіжності, що виникають при технологічному переміщенні електроенергії це розбіжності між графіком поставок та фактичними даними системи приладів обліку. Позивачем контролюються розбіжності, що виникають при технологічному переміщенні електроенергії, що обліковуються на позабалансовому рахунку 041.

Обсяги придбання-продажу позивачем електроенергії у червні 2006 року також відображені відповідачем в Акті перевірки від 18 вересня 2006 року №609/1640/19480600 “Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (код за ЄДРПОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2006 року”, в якому відповідачем не виявлено порушень позивачем порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку зазначених операцій у червні 2006 року.

У липні 2006 року з метою експорту за укладеними зовнішньоекономічними контрактами позивач придбав у ДП “Енергоринок” електроенергію в обсязі 814194 780 кВт вартістю 112944569,23грн. У цьому ж місяці позивач здійснив експорт електроенергії до Угорщини, Словаччини, Польщі, Білорусі, Молдови в загальному обсязі 813602699 кВт вартістю 114800377,12 грн.

Розбіжність в обсягах придбання-експорту електроенергії в обємі 592 081 кВт виникла під час технологічного переміщення електроенергії при її експорті в країни Західної Європи, що здійснюється з “острова Бурштинської ТЕС”, що підключений на паралельну роботу з енергетичними обєднаннями європейських країн. Обсяги придбання-продажу позивачем електроенергії у липні 2006 року також відображені відповідачем у Акті перевірки 17 жовтня 2006 року №673/1640/18480600 “Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (код за ЄДРПОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року”, в якому відповідачем не виявлено порушень позивачем порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку зазначених операцій у липні 2006 року.

Всю вартість придбаного товару позивач відніс до валових витрат, з урахуванням яких сформував податковий кредит, а реалізувавши товар відніс нараховану суму податку на додану вартість до податкових зобовязань і заявив до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

При цьому, позивачем не заперечується реалізація електроенергії за цінами з низькою рентабельністю або нижчими за ціну їх придбання, обґрунтовуючи свої дії тим, що заниження цін на електроенергію зумовлена діями Національної комісії регулювання електроенергетики України, яка встановлює ціни на електроенергію.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під валовими витратами виробництва,розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій , що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту .

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

При цьому, висновки СДПІ про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки законодавцем не визначено обовязку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик субєкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут субєкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків, а отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Положення пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, статті 3, 42 Господарського кодексу України та стаття 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнута, так і не бути досягнута, а жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність, не є господарською.

Крім того, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір слід враховувати специфіку діяльності на ринку електроенергетики.

Так, відповідно до статті 15 Закону України “Про електроенергетику” купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.

Згідно з пунктом 22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1999 року №2043, імпортована та експортована електрична енергія продається-купується виключно на оптовому ринку. Тому позивач відповідно до зазначених положень законодавства закуповує електроенергію з метою її подальшого експорту в оптового постачальника Державного підприємства “Енергоринок”.

При цьому, згідно пунктом 22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії ціни на закупівлю електричної енергії, яка призначається для подальшого експорту, визначаються органом державного регулювання в галузі електроенергетики, яким відповідно до Указу Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98 є Національної комісія регулювання електроенергетики України.

Відповідно до пункту 13 зазначеного Указу рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України, прийняті в межах її повноважень, є обовязковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють свою діяльність в тому числі на оптовому ринку електричної енергії. ДПЗД “Укрінтеренерго” і ДП “Енергоринок” є членами оптового ринку, а отже, ДП “Енергоринок” зобовязане продавати, а ДПЗД “Укрінтеренерго” може купити електроенергію лише за тими цінами, які встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Крім того, ціни, за якими підприємство закуповує в ДП “Енергоринок” електроенергію встановлюються Національної комісією регулювання електроенергетики України саме на підставі тієї ціни, яка визначена експортними контрактами ДПЗД “Укрінтеренерго”, а позивач зобовязаний у кожному разі зміни контрактної ціни повідомляти комісію для перегляду тарифу на закупівлю електроенергії з метою експорту за таким контрактом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27 січня 2006 року №140-дск Національної комісією регулювання електроенергетики України встановлено такі ціни купівлі, які призвели до ситуації, коли ціна продажу електроенергії за деякими експортними контрактами виявилась вищою за ціну купівлі електроенергії на оптовому ринку електричної енергії, що призвело до низької, однак не збиткової рентабельності, експортних операцій за ціну її купівлі.

В подальшому Національної комісія регулювання електроенергетики України знизила для позивача закупівельні ціни на електроенергію, що дозволило продовжувати здійснення позивачем прибуткової господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, операції з експорту електроенергії у червні-липні 2006року слід розглядати як такі, що були направлені на отримання доходу.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач здійснював реальну господарську діяльність, спрямовану на виконання функцій держави з експорту енергоносіїв, з метою одержання від цього доходу, що не заперечується відповідачем, здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій мало тимчасовий характер, обумовлений обєктивною (розумною) причиною, що перебувала поза волею позивача, а саме регулюванням розміру прибутковості експортної господарської діяльності позивача Національної комісією регулювання електроенергетики України шляхом встановлення для позивача цін закупівлі електроенергії для її подальшої реалізації за кожним зовнішньоекономічним контрактом, виходячи із визначених у контрактах цін, що свідчить про відсутність у діях позивача спрямованості на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, оскільки продаж електроенергії за збитковими цінами викликаний обєктивними причинами і не залежав від волі платника податку.

Аналогічна правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2009 року у справі №46/280-А (К-22218/08).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 30жовтня 2009 року № 0000481640/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва задовольняє клопотання позивача про відмову від компенсації документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, а тому судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 30 жовтня 2010 року №0000481640/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддяВ.А. Кузьменко

СуддіП.О. Григорович

С.К. Каракашьян