Постанова № 10995119, 02.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

02 серпня 2010 р. № 2-а- 4265/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Зоркіної Ю.В.

при секретарі: Смоляр Є.А.

за участю представників сторін:

позивача: Івах В.О.

відповідача: Зальотної О.П.,Тімонова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції у ХХІ століття"доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харковапро визнання недійсними акту перевірки та податкових повідомлень-рішень -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом у якому після уточнення позовних вимог просить суду скасувати податкові повідомлення рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова № 0005241502/0 від 04.11.2009 року, № 0005241502/1 від 19.11.2009 року, № 0005491502/1 від 19.11.2009 року № 0005241502/2 від 28.01.2010 року, № 0005491502/2 від 28.01.2010 року, № 0005241502/3 від 22.04.2010 та № 0005491502/3 від 22.04.2010 року

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фахівцями ДПІ перевищено повноваження та не враховано усіх обставин.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, надали суду письмові заперечення у яких виклали свою позицію.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Позивач, ТОВ «Інвестиції у ХХІ століття»зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.12.2008 року за № 14801070008006078 та взято на облік в якості платника податку на додану вартість у ДПІ в Дзержинського району м. Харкова (свідоцтво № 100160464).

29 жовтня 2009 року фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки складено акт № 5766/15-210/32949530 від 29.10.2009 року, яким зафіксовані порушення п.5 наказу ДПА України № 213 від 15.06.2005 року «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»- зменшення відємного значення р.26 по декларації з ПДВ за серпень на 1859838 грн.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005241502/0 від 04.11.2009 року, яким донараховано суму податкового зобовязання у розмірі 289777,30 грн., в тому числі за основним платежем-231863,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -57914,30 грн.

Зазначене повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку, проте рішеннями начальника ДПІ в Дзержинському районі м.Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржуване рішення субєкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" (у редакції, яка діяла на час перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Судовим розглядом встановлено, що у липні 2009 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої за червень 2009 року (вх. № 9000429679 від 17.07.2009 року).

За результатами перевірки складено акт № 3738/1600/32949530 від 24.07.2009 року, яким встановлено порушення: п.4.2. п.5.12. «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ»№ 166 від 30.05.1997 року та пп. 7.7.1 пп.7.7.2 п.7.7. ст..7, п.10.6 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачеві зменшено суму відємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 2565401,00 грн. (зазначена сума підлягає відображенню в рядку 23.4 із знаком () по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року).

Суд звертає увагу на те, що перевірці відповідно до п. 4.2 Порядку № 266 ( у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) підлягають наступні документи: декларація з ПДВ (у т. ч. скорочена), уточнюючий розрахунок ПЗ з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у т. ч. до скороченої); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, тобто платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, тобто товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми ПДВ до бюджету.

Проте рішення про безпідставність включення суми у розмірі 2565401,00 грн. до Додатку 2 податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року прийняте не на підставі дослідження зазначених документів, а на підставі не заповнення графи 2 Додатку 2 до декларації з ПДВ.

Суд також зазначає, що відповідно до пп.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000 р. №2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Підпунктом 4.1.4. Методичних рекомендацій щодо приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 15.04.2008р. №250, встановлено, що якщо податкова звітність, що надана органу ДПС платником податків, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про визнання звітності недійсною є: відсутність підпису відповідних посадових осіб; відсутність скріплення печаткою підписів платника податків (факсиміле не дозволяється); відсутність обов'язкових реквізитів податкового документу; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії оригіналів звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що неналежним чином оформлена Декларація з ПДВ за червень 2009 року (незавповнення графи 2 Додатка 2 до Декларації з ПДВ) мала бути невизнана ДПІ як податкова декларація, а помилка-не розшифрування періодів виникнення податкового періоду - відповідно до діючого законодавства не могла призвести до визнання податкового кредиту по рядках 24 та 26 як безпідставного.

Із пояснень представників сторін та досліджених документів судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 5766/15-210/32949530 від 29.10.2009 року, яким зафіксовані порушення п.5 наказу ДПА України № 213 від 15.06.2005 року «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»- зменшення відємного значення р.26 по декларації з ПДВ за серпень на 1859838 грн.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005241502/0 від 04.11.2009 року, яким донараховано суму податкового зобовязання у розмірі 289777,30 грн., в тому числі за основним платежем-231863,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -57914,30 грн.

Згідно п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та п. 1.4.3 “Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів”, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

На підставі дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, судом встановлено, що перевірка проведена 29 жовтня 2009 року.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, - календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Таким чином, перевірка податкової декларації суб'єкта господарювання має бути проведена не пізніше тридцятого дня з дати подання декларації.

Беручи до уваги строк проведення перевірки та враховуючи податкові періоди, визначені п.п.7.8.1. п.7.8 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено строки проведення перевірки за податковими деклараціями липень-серпень 2009 року.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення були прийняті законно та обґрунтовано, із дотриманням вимог діючого податкового законодавства.

Щодо позовних вимог про скасування акту перевірки від 24.07.2009 року № 3738/1600/32949530 суд зазначає, що акти перевірки є носієм доказової бази та не є актом індивідуальної дії, а тому відповідно до вимог КАС України питання щодо його оскарження не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, вище, керуючись ст.ст.8-14,71,94,160-163,167,254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції у ХХІ століття"доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харковапро визнання недійсними акту перевірки та податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова № 0005241502/0 від 04.11.2009 року, № 0005241502/1 від 19.11.2009 року, № 0005491502/1 від 19.11.2009 року № 0005241502/2 від 28.01.2010 року, № 0005491502/2 від 28.01.2010 року, № 0005241502/3 від 22.04.2010 та № 0005491502/3 від 22.04.2010 року

В іншій частині позовних вимог відмовити

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження в порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У повному обсязі постанова виготовлена 05.08.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.