Рішення № 109949803, 29.03.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/885/23 2/335/885/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ступіної В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги, в обґрунтування якого зазначив, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 .

За період з 01.10.2015 року по 31.10.2021 року за послугу із централізованого опалення та гарячого водопостачання у відповідача внаслідок неналежного виконання нею своїх обов`язків утворилась заборгованість у сумі 73 836,88 грн., у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовною заявою.

08.02.2023 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.03.2023 року, яке було відкладено на 29.03.2023 року у зв`язку із неявкою відповідачів.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 29.03.2023 року, не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представник позивача, зокрема, просила у разі розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, провести судовий розгляд даної справи без участі позивача. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

24.02.2023 року від відповідача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшов відзив, у якому вона просить застосувати строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, стягнути заборгованість за період з 31.01.2020 року по 31.10.2021 року.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до статуту Концерну «МТМ», основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» також передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 5 частини 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплений обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Отже, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає можливості стягнення зі споживача вартості спожитої ним теплової енергії у повному обсязі, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Згідно відомостей начальника відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району управління державної реєстрації фізичних осіб департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 03.02.2023 року № 04-46/830 які надійшли до суду 07.02.2023 року відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 по теперішній час.

Таким чином, між сторонами тривають відносини з приводу надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води (підігріву питної води).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є споживачами послуг, що надає Концерн «Міські теплові мережі» за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого водопостачання гарячої води на ім ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

За період з 01.01.2015 року по 31.10.2021 року за послугу з централізованого опалення, постачання гарячої води (підігріву питної води) у належне ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 житлове приміщення, утворилась заборгованість у розмірі 73836,88 грн., що підтверджується доданим розрахунком.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що відповідачами не було жодним чином доведено що у нього відсутній борг перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачами також не спростовано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

При вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності суд виходить з того, що до заявлених позовних вимог, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлено загальний строк позовної давності в три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У даному випадку відповідач ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності.

У відповідачів виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2015 року по 31.10.2021 року у розмірі 73 836,88 грн.

Як встановлено з наданого розрахунку заборгованості по особистому рахунку № НОМЕР_1 , відповідачі в період з січня 2015 по листопад 2021 року здійснювали часткову оплату за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до частини першоїстатті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обовязку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вказані положення відображені у правовій позиції, висловленій Верховним Судом України від 22.03.2017 року у справі № 6-43цс17.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» («Yukos shareholders v. Russia»), п. 570).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі здійснювали оплату за послуги з централізованого опалення. Вказаною оплатою вони вчинили дії, що свідчили про визнання боргу, внаслідок чого позовна давність за вимогами за період з січня 2015 року по жовтень 2021 року перервалась і почала спливати спочатку.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг спеціальної позовної давності (скороченої або більш тривалої порівняно із загальною позовною давністю) чинним законодавством не встановлено. Доказів вчинення сторонами справи правочину щодо збільшення позовної давності суду не надано.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 року з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ. Станом на день ухвалення судом рішення карантин не відмінено.

Суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до висновку про можливість задоволення позову у повному обсязі.

Крім того, у відповідності зі ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у загальній сумі 2 684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, буд. 137, ЄДРПОУ: 32121458, поточний рахунок НОМЕР_5 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО банку 322313) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка утворилась за період з 01.01.2015 по 31.10.2021 у сумі 73 836,88 (сімдесят три тисячі вісімсот тридцять шість гривень 82 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, буд. 137, ЄДРПОУ: 32121458, поточний рахунок НОМЕР_5 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО банку 322313) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., в рівних частках по 894,66 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя В.О. Макаров