Постанова № 10994973, 13.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 липня 2010 р. № 2-а- 5808/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представника позивача - Литвиненка В.В.

представника відповідача - Діанової С.Ю.

представника відповідача - Сарайли В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес" (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.04.2010 року № 0000232320/0.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Велес», код ЄДРПОУ 30988358, за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року № 799/23-206/30988358 від 07.04.10 року Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000232320/0 від 21.04.2010 року, згідно якого Позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 114 679 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 72 339, 50 грн., а всього на суму 217 018, 50 грн. Підставою для такого донарахування, на думку Відповідача, є той факт, що ТОВ «Велес» в порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно включив до валових витрат витрати по виплаті винагороди за отримані від ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) послуги з реалізації товарів, які належать ТОВ «Велес», згідно з Договором №1 про надання послуг від 31.03.06 року та Договором № 2 про надання послуг від 03.01.08 року, на загальну суму 578 717 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2007 року - 21 825 грн., за 3 квартал 2007 року - 119 624 грн., за 4 квартал 2007 року - 159 992 грн., за 1 квартал 2008 року - 22 276 грн., за 2 квартал 2008 року - 60 000 грн., за 3 квартал 2008 року - 45 000 грн., за 4 квартал 2008 року - 45 000 грн., за 1 квартал 2009 року - 15 000 грн., за 2 квартал 2009 року - 45 000 грн., за 3 квартал 2009 року - 45 000 грн.

Безпідставність включення до валових витрат вищезазначених сум, Відповідач обґрунтовує тим, що акти виконаних робіт, будучи первинними бухгалтерськими документами та підставою для формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в актах виконаних робіт відсутня інформація щодо розміру фактично отриманої підприємством суми доходу від реалізації товарів за відповідний період в результаті діяльності (послуг) ФОП ОСОБА_4 та не підтверджена іншими нормативними документами (не надані підприємством під час перевірки), на підставі яких ТОВ «Велес» має визначити розмір винагороди за отримані послуги по реалізації товарів від ФОП ОСОБА_4 в сумі, яка обумовлена умовами вищевказаних договорів.

Із зазначеною позицією відповідача позивач не погоджується, оскільки вважає, що всі первинні документи щодо обліку валових витрат здійснені у повній відповідності до чинного законодавства, а фактичні обставини щодо об'ємів реалізації товару є підтвердженням надання послуг ФОП ОСОБА_4

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначив, що позовні вимоги ТОВ "Велес" безпідставні та необґрунтовані. Проведеною фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі ч. 1 ст. 11-1 ЗУ "Про Державну податкову службу" виїзною плановою перевіркою ТОВ "Велес" з питань дотримання вимог податкового. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009 р. (акт перевірки від 07.04.2010р. № 799/23-206/30988358) встановлено порушення підприємством п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11, п.п 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144679, 0 грн. в т. ч. за 2 квартал 2007р. - у сумі 5456 грн.; за 3 квартал 2007р. - у сумі 29906 грн.; за 4 квартал 2007р. - у сумі 39998 грн.; за 1 квартал 2008р. - у сумі 5569 грн.; за 2 квартал 2008р. - у сумі 15000 грн.; за 3 квартал 2008 року - у сумі 11250 грн.; за 4 квартал 2008 року - у сумі 11250 грн., за 1 квартал 2009 р. - у сумі 3750 грн.; за 2 квартал 2009р. - у сумі 11250 грн.; за 3 квартал 2009р. - у сумі 11250 грн.; а також вимог пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІУ з урахуванням змін та доповнень, п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою КМУ від 26.12.2003р. № 2035, та в результаті перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб, всього у сумі 22, 65 грн. На підставі акту перевірки начальником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення від 21.04.2010 р. № 0000232320/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 217018, 5 грн., з яких за основним платежем - 144679, 0 грн., за штрафними санкціями - 72339, 5 грн. Вказане податкове повідомення - рішення є цілком правомірним та обгрунтованим.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов, просили відмовити у задоволенні позову.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, одержав свідоцтво про державну реєстрацію від 07.06.2000р серії А00 № 171651. На обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова з 15.06.2000р за № 268.

Зазначені обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 26.02.2010р. по 01.04.2001р. працівниками ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Велес" (код в ЄДРПОУ 30988358) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. Термін проведення перевірки продовжувався з 23.03.2010р. по 01.04.2010р.

Результати перевірки оформлені актом від 07.04.2010р. № 799/23-206/30988358.

21.04.2010р. з посиланням на даний акт начальником ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000232320/0, яким позивачу - ТОВ "Велес" було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 217018, 5 грн., з яких основний платеж - 144679, 0 грн., штрафні санкції - 72339, 5 грн.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 07.04.2010р.№ 799/23-206/30988358 висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11, п.п 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається з матерілів справи, між ТОВ "Велес" та ФО-П ОСОБА_4 укладено Договір № 1 від 13.03.06р., згідно умов якого ФО-П ОСОБА_4 надає ТОВ "Велес"наступні послуги:

п. 1.1. - "вести переговори, укладати з третіми особами від імені та за рахунок замовника договори купівлі - продажу товару, який належить замовнику, випсисувати від імені замовника рахунки - фактури, а також реалізовувати товар";

п. 1.2. - "послуга вважається наданою після реалізації товару замовником та складання акту виконаних робіт";

п. 5.1. - "за виконання доручення виконавець отримує від замовника винагороду у розмірі 7275,00 грн. щомісяця, у випадку якщо в наслідок діяльності виконавця буде реалізований товар замовника на суму більш ніж 80000 грн.";

п. 5.2. - "право на винагороду виконавець отримує після виконання умов цього договору та складання акту виконаних робіт";

п. 7.1. - "виконавець у 10-ти денний строк після закінчення місяця, в якому реалізований товар замовника, зобовязаний надати замовнику звіт (у формі акту виконаних робіт) з додатком підтверджуючих документів як фінансового, так і інштого характеру";

Відповідно умов Додаткової угоди № 1 від 03.01.07 року до Договору № 1 від 13.03.06 року:

п. 1.1. Договора викласти в наступній редакції: «Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов"язання вести переговори, укладати з третіми особами від імені та за рахунок замовника договори купівлі-продажу товару, який належить замовнику, виписувати від імені замовника рахунки - фактури, а також реалізовувати товар.

Виконавець зобов"язується від імені замовника проводити закупівлю товарів, необхідних у господарській діяльності замовника.

Виконавець бере на себе зобов"язання по наданню звітності до ДПІ та фонди соціального страхування, органи статистики.

Виконавець надає послугм по забезпеченню виробництва замовника металорежущим інструментом по найбілш вигодним для замвоника умовам.

Виконавець зобов"язується разміщувати замовлення на виконання оснастки для виробництва замовника та її поставку замовнику.

п.6.1. - за виконання доручення виконавець отримує від замовника винагороду в наступних розмірах:

- 7275 грн. щомісяця, у випадку якщо в наслідок діяльності виконавця буде реалізований товар замовника на суму більш ніж 80 000 грн.

- 16 000 грн. щомісяця, у випадку якщо в наслідок діяльності виконавця буде реалізований товар замовника на суму більш ніж 150 000 грн.

- З0 000 грн. щомісяця, у випадку якщо в наслідок діяльності виконавця буде реалізований товар замовника на суму більш ніж 300 000 грн.

У випадку часткового виконання доручення, винагорода виплачується пропорційно виконаному, але не менш ніж 7275 грн.

кінцевий розрахунок з виконавцем проводиться за наслідками його діяльності за квартал.

За Договором № 2 від 03.01.2008 року:

п. 1.1. - «замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов"язання вести переговори, укладати з третіми особами від імені та за рахунок замовника договори купівлі-продажу товару, який належить замовнику, виписувати від імені замвоника розрахунки - фактуриі, а також реалізовувати товар.

Виконавцець зобов"язується від імені замовника проводити закупівлю товарів, необхідних для госопдарської діяльності замовника.

Виконавець бере на себе зобов"язання по здаванню звітності до ДПІ та фонди соціального страхування, органи статистики";

п. 1.2. - «послуга вважається наданою після реалізації товару замовником та складання акту виконаних робіт»;

п. 5.1. - «за виконання доручення виконавець отримує від замовника винагороду у розмірі 15 000 грн. щомісяця, у випадку якщо в наслідок діяльності виконавця буде реалізований товар замовника на суму більш ніж 80 000 грн.»

п. 5.2. - «право на винагороду виконавець отримує після виконання умов цього договору та складання акту виконаних робіт»;

п. 7.1. - «Виконавець в 10-ти денний строк після закінчення місяця, в якому реалізований товар замовника зобов"язаний надати замовнику звіт (у формі акту виконаних робіт) з додатком підтверджуючих документів як фінансового, так і іншого характеру».

З витребуваних судом і приєднаних до матеріалів справи документів вбачається, що на виконання умов вищеперелічених Договорів, ФОП ОСОБА_4 надала ТОВ «Велес» акти виконаних робіт, які стали підставою для формування валових витрат з податку на прибуток, що знайшло своє відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток.

Окрім актів виконаних робіт, фактичне надання ФОП ОСОБА_4 послуг згідно вищенаведених договорів підтверджується обсягами реалізації товарів позивачем, здійснених з безпосередньою участю ФОП ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вищевказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що оскільки ФО-П ОСОБА_4 виконала умови укладених з ТОВ "Велес" договорів, надала акти виконаних робіт, визначивши в них суму винагороди, позивач мав право віднести їх до валових витрат.

Відповідачем безпідставно не було враховано той факт, що ФО-П ОСОБА_4 виплачувалась винагорода за закупку товарів, необхідних для господарської діяльності замовника, здачу звітності до податкової інспекції та фонди соцстрахування, органи статистики, послуги по забезпеченню виробництва замовника металорежущим інструментом за найбільш вигідним для замовника умовам, розміщення замовлень на виконання оснастки для виробництва замовника та її поставку замовнику - відповідно до укладених договорів.

Відповідно до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що підставами для віднесення сум винагороди ФОП ОСОБА_4 за надані послуги є фактична реалізація товарів позивача згідно видаткових накладних та ВМД, здійснена за допомогою ФОП ОСОБА_4, акти виконаних робіт.

Зазначені документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» і містять всі реквізити для первинних документів, передбачених частиною 2 зазначеної статті.

Враховуючи наведене, твердження відповідача про відсутність інших документів, на підставі яких ТОВ «Велес» має визначити розмір винагороди за отримані послуги по реалізації товарів від ФОП ОСОБА_4 в сумі, яка обумовлена умовами договорів, спростовується первинними документами про відвантаження товару покупцям (видаткові накладні, ВМД).

Як вбачається з договорів про надання послуг, послуги, які надавав позивачу ФОП ОСОБА_4 в повній мірі відповідають ознакам валових витрат, оскільки: послуги надані ФОП ОСОБА_4 є такими, що використані позивачем у його господарській діяльності, саме послуги ФОП ОСОБА_4 є пов'язаними з підготовкою, організацією та продажем продукції позивача, а також підтверджується обсягами реалізації товару позивачем.

Суд також зауважує, що згідно пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно податкових декларацій на прибуток, позивач включив до валових витрат суми фактично отриманих результатів робіт (послуг) згідно актів виконаних робіт, тобто у повній відповідності до вимог ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (по факту надання послуг).

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку субєктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Перевірка судом інших підстав чи обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст. 3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, безпідставно покладаючи на нього обовязок здійснити додаткові платежі на користь Держави, а тому підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000232320/0 від 21.04.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - відповідно до ст.160 КАС України з дня складання постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2010 року.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Панченко О.В.