Рішення № 109945633, 31.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року Київ справа №320/1525/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі також Дніпровський відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області вести облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження (без використання засобів ЄДДР), відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- визнати протиправною відмову Дніпровського відділу Центрального Міжрегіонального управління Держаної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки (без використання засобів ЄДДР), відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Дніпровський відділ Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області та Дніпровським відділом Центрального Міжрегіонального управління Держаної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області необґрунтовано відмовлено неповнолітньому ОСОБА_2 у веденні обліку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження (без використання засобів ЄДДР) та у видачі паспорта у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Ухвалою суду від 31 січня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Заперечуючи проти аргументів викладених в позовній заяві, відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області подав відзив, у якому представник останнього просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки з 01 листопада 2016 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2015 року № 30", якою затверджено новий зразок паспорта громадянина України у формі картки та приведено у відповідність до законодавства "Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України".

Отже, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформлюється вперше, паспорт оформлюється і видається із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру виключно у вигляді картки з безконтактним електронним носієм.

Зазначив, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Дніпровський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області надано відповіді на звернення позивача, у строки, встановленні чинним законодавством України.

Отже, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Дніпровський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність протиправності у їх діях.

Позивачем в свою чергу було подано відповідь на відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог відзиву, у зв`язку з тим, що позбавлення особи можливості користуватися паспортом у традиційній формі, у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

У зв`язку з чим, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати протиправними відмови відповідачів у видачі паспорту у формі книжки зразка 1994 року.

Станом на час вирішення справи, відповідачем - Дніпровським відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області відзиву подано не було.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

У вказаному свідоцтві зазначено, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи випливає, що 09.11.2022 ОСОБА_4 звернулась до Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області з заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді паспорта - книжечки, згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, в якій просила вести облік її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ без використання номера УНЗР.

Листом від 13.12.2022 року № П-2351/6/8010-2/8010.5/4921-22 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, було повідомлено заявника: "…Оформлення і видача паспортів громадян України зразка 1994 врегульовано Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 червня 2019 року № 456 та здійснюється виключно на підставі рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання територіального підрозділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Крім цього зазначимо, що відповідно до пункту 3 частини 1 Порядку, оформлення і видачу паспорта здійснюється територіальними підрозділи ДМС України особі, яка досягла 16-річного віку (станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 досяг 15-річного віку).

Відтак для оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_2 необхідно особисто звернутись до територіального підрозділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, надавши документи визначені вимогами Порядку № 302".

Позивач, в інтересах своєї дитини, звернулась до Дніпровського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою (вх. № П-61/6/8027-22 від 14.11.2022 ) про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспорта - книжечки ОСОБА_2 , згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ при досягненні ним 16-річного віку, без обробки персональних даних.

Дніпровським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом № П-61/6/8027-22/8027/54-22 від 21.11.2022 надано відповідь на звернення позивача та повідомлено про порядок видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Повідомлено що не виконано п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, а саме ОСОБА_2 не досяг 16-річного віку.

Позивач, в інтересах своєї дитини, повторно звернувся до Дніпровського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою (вх. № П-63/6/8027-22 від 02.12.2022) про видачу паспорта громадянина України, в якій просила видати паспорт громадянина України у вигляді паспорта - книжечки ОСОБА_2 , згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ зразка 1994 року.

Дніпровським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом № П-63/6/8027-22/8027/57-22 від 12.12.2022 надано відповідь на звернення позивача та повідомлено про порядок видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Повідомлено що не виконано п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, а саме ОСОБА_2 не досяг 16-річного віку.

Позивач, в інтересах своєї дитини, повторно звернувся до Дніпровського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області заявою (вх. № П-64/6/8027-22 від 08.12.2022 про видачу паспорта громадянина України, в якій просила видати паспорт громадянина України у вигляді паспорта - книжечки ОСОБА_2 , згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ зразка 1994 року.

Дніпровським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом № П-64/6/8027-22/8027/58-22 від 13.12.2022 надано відповідь на звернення позивача та повідомлено про порядок видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Повідомлено що не виконано п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, а саме ОСОБА_2 не досяг 16-річного віку.

29.12.2022 ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою про видачу паспорта громадянина України, в якій просив видати паспорт громадянина України у вигляді паспорта - книжечки, згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ зразка 1994 року. До заяви було додано: Заява про видачу паспорта встановленого зразка; ксерокопія паспорту законного представника, копія свідоцтва про народження; копія Довідки з місця реєстрації; дві фотокартки розміром 35х45.

Дніпровським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом № П-2/6/8027- 23/8027/4-23 від 09.01.2023 надано відповідь на звернення та повідомлено про порядок видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Зазначено, що оформлення та видачу таких паспортів зразка 1994 року особі, яка досягла 16-річного віку здійснюється у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Повідомлено, що заявник має право повторно звернутись до територіального підрозділу ДМС для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки в разі зміни або усунення обставин, через які було відмовлено в оформлені та видачі паспорта.

Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням суб`єктів владних повноважень, пов`язаних з відмовою у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ (надалі - Закону України "Про громадянство України") визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до вказаної статті 5 Закону України "Про громадянство України" прийнято постанову Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (надалі - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8-11 Положення № 2503-ХІІ Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав.

Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4 та 6 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

В свою чергу суд звертає увагу на те, що частиною 7 статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" чітко визначено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Зі змісту вищенаведеної норми випливає, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ".

Разом з цим відповідно до статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно з відповідю на заяву позивача, що відповідач фактично зазначає, що на даний час паспорт громадянина України виготовляється у формі книжечки виключно на підставі рішення суду. Даною відповіддю відповідач фактично відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка у формі книжечки.

Суд зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Також цей порядок містить положення пункту 53, яким визначаються документи, які подаються до оформлення паспорту, однак рішення суду щодо видачі паспорту книжечки не містить.

Крім того, суд наголошує на тому, що положення Тимчасового порядку № 456 застосовуються до тих осіб, щодо яких вже прийнято рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Однак ані позивачем, ані відповідачем, не надано суду жодних підтверджень існування такого рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність відповідного рішення суду не позбавляє особу права оформити паспорт у формі книжечки.

Також суд зазначає, що у пункті 2 Положення № 2503-XII зазначено, що паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Отже, відповідач Дніпровський відділ Центрального Міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_2 (2006 року народження) у формі паспортної книжечки порушує його особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року).

Окрім того, беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, в яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 у справі № 806/3265/17.

Суд звертає увагу на те, що за правилами статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.

В свою чергу керуючись положеннями статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що в даному випадку, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у згаданій зразковій справі, є обов`язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

При цьому суд зазначає, що у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.

Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14 липня 2016 року № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Дніпровський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області своїми діями було прямо порушено права ОСОБА_2 передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оскільки неоформлення йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через його відмову від збирання персональних даних, що не призводить до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямоване проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмови Дніпровського відділу Центрального Міжрегіонального управління Держаної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області, оформленої листом від 09.01.2023 року № П-2/6/8027-23/8027/4-23 у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини цієї справи та правове регулювання відносин з яких виник цей спір, а також з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід також зобов`язати відповідача Дніпровський відділ Центрального Міжрегіонального управління Держаної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Разом з тим позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області вести облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження (без використання засобів ЄДДР), відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги заявлені передчасно, адже в даному випадку процедура ведення паспортного обліку ще не здійснюється, а спір між сторонами виник виключно щодо першої видачі позивачу по досягненню ним шістнадцятирічного віку паспорта громадянина України саме у формі паспортної книжечки.

Відтак суд зауважує, що позивні вимоги в цій частині спрямовані на захист майбутніх прав позивача, правовідносини з приводу яких ще не настали, що не відповідає завданню адміністративного судочинства стосовно захисту саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах (а не можливого порушення такого права у майбутньому).

Також в даному випадку, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, відповідно до яких позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до ЄДДР, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів ЄДДР не підлягають задоволенню, оскільки при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до ЄДДР.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Дніпровського відділу Центрального Міжрегіонального управління Держаної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області, оформлену листом від 09.01.2023 року № П-2/6/8027-23/8027/4-23, у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Дніпровський відділ Центрального Міжрегіонального управління Держаної Міграційної Служби України у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ю.Поправки, буд. № 14, код ЄДРПОУ 42552598) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.