Рішення № 109945629, 31.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року Київ справа №320/1030/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час її перерахунку, нарахувань та виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві починаючи із 01.04.2019 здійснити нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (на підставі рішення суду № 640/33290/21) без будь яких обмежень її розміру (обмеження визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2016), а із 01.03.2022 ще із додаванням індексації (встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році") та відрахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з грудня 2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". З 01.01.2018 позивачу було проведено перерахунок пенсії у порядку Постанови № 45 та продовжено виплату за правилами Постанови № 103. Не погоджуючись із таким перерахунком, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням останнього у справі № 640/33290/21 було зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про грошове забезпечення у основному розмірі 86 %. На виконання рішення суду у справі № 640/33290/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії, проте застосував обмеження її розміру максимальним розміром, а з 01.03.2022 ще й не додав до виплати пенсії суми індексації, передбаченої Постановою № 118. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Посилається на практику Верховного Суду у справі № 400/2085/19.

Ухвалою суду від 25.01.2023 суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02.03.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 перерахунок пенсій здійснюється на умовах та в розмірах передбачених Кабінетом Міністрів України. Після дати набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/3858/18 нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має здійснюватися перерахунок пенсій не приймалося. У зв`язку з цим та з урахуванням пункту 4 Постанови № 103, виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах. У зв`язку із скасуванням пунктів Постанови № 103 неможливо здійснити жодні перерахунки. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 06 грудня 2016 р. № 1774-VІІІ встановлено обмеження до 31.12.2017. Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/1016 не змінює порядок нарахування пенсій до винесення даного рішення. Вважає вимоги безпідставними, необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області 01.02.1996 (том 1, а.с.12-13).

З матеріалів пенсійної справи суд встановив таке.

Позивачу пенсію за вислугу років (вислуга років 29, календарна 52) у розмірі 77 % грошового забезпечення було призначено відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 у справі № 2а-4706/11/2670 було зокрема зобов`язано Міністерство оборони України, Київський міський військовий комісаріат здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги років з урахуванням часу обов`язків у складі 53 групи військових спостерігачів України у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова з розрахунку один місяць за три місяці.

Відповідно до перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у пенсійній справі № 2601014017 від 01.06.2012, яким основний розмір пенсії позивача визначено у розмірі 86 % грошового забезпечення (вислуга років 32).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 у справі № 640/21543/20 суд зобов`язав Київський міський військовий комісаріат підготувати та надати до Головного управління ПФУ в м. Києві оновлену довідку відносно ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для здійснення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.

07.09.2021 Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 було видано нову довідку № 9254 (станом на 05.03.2019) про розмір грошового забезпечення.

У довідці про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 № 9254 зазначено, що розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 за посадою: заступника начальника управління короткострокового планування Головного управління оборонного планування становить 30 948,50 грн: посадовий оклад 9 020,00 грн; оклад за військовим званням (полковник) 1 480,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) 5 250,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (65 %) 10 237,50 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20 %) 1 804,00 грн; премія (35 %) 3 157,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 640/33290/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Київським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 07.09.2021 № 9254, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням виплаченого; здійснити з 01.12.2011 перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з 86 % розміру відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; виплатити 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 640/33290/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, проте застосував обмеження максимальним розміром.

Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.04.2019 склав 14 970,00 грн, з 01.12.2019 16 380,00 грн, з 01.12.2020 17 690,00 грн, з 01.12.2021 19 340,00 грн.

З 01.03.2022 до перерахунку пенсії позивача враховано індексацію у сумі 3 726, 20 грн, однак сума пенсії із урахуванням максимального розміру пенсії залишилась у сумі 19 340,00 грн (том 1, а.с.7-11).

Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (статті 46, 48), тощо. Це зобов`язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 р. № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, що прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

З огляду на той факт, що норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права дійшла висновку, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відтак суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), у якому Європейський суд з прав людини встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. theUnited Kingdom № 44277/98).

Зважаючи на викладене, з метою надання найбільш сприятливого підходу для позивача, суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обмеживши виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 максимальним розміром відповідач діяв протиправно.

Надаючи оцінку позовній вимозі позивача про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 з урахуванням індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14. Установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Як вище було зазначено, суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром застосуватися мають саме норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відтак обмеження максимального розміру пенсії позивача не повинно обмежуватися.

З доданих до матеріалів справи розрахунку пенсії позивача за вислугу років від 01.03.2022 (в частині виплати індексації) суд встановив, що до пенсії позивача протиправно застосовано обмеження максимального розміру та не виплачено передбачену законодавством суму індексації пенсії. На виконання Постанови № 118 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, індексація якої визначена у сумі 3 726,20 грн, однак із урахуванням обмеження відповідна сума позивачу не виплачується (том 1, а.с.11).

Суд вважає такі дії відповідача протиправними, позаяк не включення суми індексації пенсії, передбаченої Постановою № 118, під час виплати пенсії порушує право позивача.

Відповідно до частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з цим, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій щодо відсоткового зменшення основного розміру пенсії позивача, а також обмеження пенсії максимальним розміром.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром у десять прожитковий мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку, нарахування та виплати пенсії з 01.04.2019, та тому необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві починаючи із 01.04.2019 здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (на підставі рішення суду № 640/33290/21) без обмеження пенсії максимальним розміром та з 01.03.2022 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позов належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн (фіскальний чек від 19.12.2022 № 1084630112), а позовні вимоги задоволено, наявні підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) максимальним розміром у десять прожитковий мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку, нарахування та виплати пенсії з 01.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) починаючи із 01.04.2019 здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) (на підставі рішення суду № 640/33290/21) без обмеження пенсії максимальним розміром та з 01.03.2022 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.