Рішення № 109942284, 31.03.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/8808/22

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.10.2022 № 253150003446 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , згідно статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІ1 «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 27.09.2022 пенсію за віком, відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу», з урахуванням складових заробітної плати згідно довідок, виданих Північним офісом Держаудитслужби в Чернігівській області від 19.09.2022 № 26-17-27/88 та № 26-17- 27/89 на загальну суму 21786,20 грн. та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди роботи ОСОБА_1 , з 01.01.1988 по 31.12.1991 на посаді головного бухгалтера Талалаївського відділення Ощадбанка № 3094, з 14.09.2009 по 29.06.2010 на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талалаївської райдержадміністрації, з 20.05.2013 по 30.04.2016 на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що станом на 01.05.2016 вже мав понад 20 років стажу державної служби та право на призначення пенсії згідно статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІ1 «Про державну службу». Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до стажу державної служби періоди її роботи: з 01.01.1988 по 01.01.1992 на посаді головного бухгалтера Талалаївського відділення Ощадбанка № 3094 (4 роки); з 14.09.2009 по 29.06.2010 на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талалаївської районної державної адміністрації (09 місяців 16 днів); з 20.05.2013 по 30.04.2016 на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради (02 роки 11 міс. 11 днів). Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, посилаючись на те, що займані ним посади відносяться до посад державної служби.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Враховуючи те, що загальний стаж позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 становить 12 років 05 місяців 21 день, тобто не відповідає вимогам, встановленим пунктами 10-12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889, тому були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком. При цьому, періоди роботи позивача з 01.01.1988 по 31.12.1991 на посаді головного бухгалтера Талаївського відділення Ощадбанка № 3094, з 14.09.2009 по 29.06.2010 на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талаївської райдержадміністрації та з 20.05.2013 по 30.04.2016 на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради не відносяться до роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», а отже не можуть бути зараховані до стажу державного службовця.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до стажу державної служби період роботи позивача на посаді головного бухгалтера Талаївського відділення Ощадбанка № 3094, на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талаївської райдержадміністрації та на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради.

В наданому до суду відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначило, що позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії безпідставно заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Також зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.10.2022 встановлено, що страховий стаж позивача становить 41 рік 06 місяців 02 дні, спеціальний стаж - 12 років 05 місяців 21 день. Отже, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII позивач не займав посади державної служби та не мав 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Також звернуто увагу суду на передчасність позовних вимог щодо призначення пенсії позивачу з урахуванням складових заробітної плати згідно довідок, виданих Північним офісом Держаудитслужби в Чернігівській області від 19.09.2022 № 26-17-27/88 та № 26-17- 27/89 на загальну суму 21786,20 грн., так як довідки не були предметом розгляду.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що до заяви від 27.09.2022 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачем, зокрема, надавалися: довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 26-17-27/89 від 19.09.2022 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 26-17-27/88 від 19.09.2022. Тому вважає, що порушені права позивача можуть бути захищені (відновлені) належним чином шляхом зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням зазначених довідок, де відображені складові заробітної плати, на підставі яких і обчислюється пенсія державного службовця.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , після досягнення 60 років, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою від 27.09.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 96).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.10.2022 № 253150003446 встановлено, що страховий стаж позивача становить 41 рік 06 місяців 02 дні, спеціальний стаж - 12 років 05 місяців 21 день. Право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутнє, скільки станом на 01.05.2016 позивач не перебував на державній службі та не набув спеціального стажу 20 років. Тому позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 49).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) установлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу викладених норм слідує, що право на пенсію державного службовця набуває особа при наявності певних умов: досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу та відповідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, лише за наявності зазначених умов та їх сукупності за особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

У відповідності до вимог пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який і приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади структурі державного органу. Крім того, встановлені категорії посад державних службовців, а також передбачено, що Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення д відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

З матеріалів справи встановлено, що підставою відмови у призначенні позивачу пенсії за нормами Закону № 3723-XII є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні трудового стажу позивача на посаді головного бухгалтера Талаївського відділення Ощадбанка № 3094, на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талаївської райдержадміністрації, на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради, оскільки, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ці посади не відносяться до категорій посад визначених Законом № 3723-XII.

Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , довідки філії - Чернігівське обласне управління AT «Ощадбанк» № 123.28-12/1079 від 13.09.2022 ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Талалаївську-Центральну ощадну касу № 3094 Державних трудових ощадних кас СРСР з 01.06.1983, наказ № 140 від 26.05.1983 по Чернігівському обласному управлінню Державних трудових ощадних кас СРСР та наказу № 42 від 01.06.1983 по Талалаївській центральній ощадній касі № 3094. Звільнена з роботи 15.05.1998 на підставі наказу № 48 від 15.05.1998. При цьому, позивач у зазначені періоди працював ревізором, бухгалтером- ревізором, головним бухгалтером (а.с. 70, 81-83).

Вказаною довідкою також підтверджується, що відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР від 17.07.1987 № 821 Державні трудові ощадні каси СРСР реорганізовані в Ощадний банк СРСР. Талалаївська центральна ощадна каса № 3094 реорганізована в Тлалаївське відділення № 3094 Українського республіканського банку Ощадного банку СРСР.

Відповідно до наказу Українського республіканського банку Ощадного банку України від 02.01.1992 № 2-к Український республіканський банк Ощадний банк СРСР перетворений в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Пунктом 2 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Згідно з Додатком до Порядку № 283 у Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби входять: Держбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Будбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, їх республіканські банки (контори), крайові, обласні (міські) управління, а також міські і районні відділення.

Згідно з чинним на той час загальносоюзним Класифікатором посад службовців, затвердженим постановою Держкомітету СРСР по стандартам від 27.08.1986 № 016 посада «бухгалтера» віднесена до категорії «спеціаліст».

Таким чином, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 01.01.1988 по 25.12.1991 в Ощадному банку СРСР підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця.

Що стосується не зарахування позивачу до стажу державної служби період роботи з 14.09.2009 по 29.06.2010 на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талалаївської райдержадміністрації, суд зазначає таке.

Як слідує з копії трудової книжки позивача, у період з 14.09.2009 по 29.06.2010 він працював в Талалаївській райдержадміністрації на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату райдержадміністрації (а.с. 24-25).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 3723-ХІІ до шостої категорія посад державних службовців віднесені посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Статтею 48 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України «Про державну службу».

Отже, посада заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талалаївської райдержадміністрації належала до шостої категорії посад державної служби, а тому період роботи з 14.09.2009 по 29.06.2010 має бути зараховано до стажу державної служби позивача.

Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не зараховано позивачу до стажу державної служби період роботи з 20.05.2013 по 17.01.2018 на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради, що була реорганізована шляхом приєднання до Талалаївської селищної ради.

Так, відповідно копії трудової книжки позивача, у період з 20.05.2013 по 17.01.2018 він працював на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради, що була реорганізована шляхом приєднання до Талалаївської селищної ради (а.с. 27).

В силу вимог пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Пунктом 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 передбачено зарахування до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-1П «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІП).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2493-111 встановлено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до шостої категорії віднесені посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів,, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; до сьомої категорії - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Після набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби, не змінилися.

Отже, відповідно до положень статті 46 Закону № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 по справі № 735/939/17.

Таким чином, період роботи позивача з 20.05.2013 по 17.01.2018 на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради, що була реорганізована шляхом приєднання Талалаївської селищної ради має бути зараховано до стажу державної служби позивача.

Приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Частиною першою статті 58 Закону № 1058-IV визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.10.2022 № 253150003446 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , згідно Закону України «Про державну службу»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до державної служби стаж роботи ОСОБА_1 з 01.01.1988 по 25.12.1991 на посаді головного бухгалтера Талалаївського відділення Ощадбанка № 3094; з 14.09.2009 по 29.06.2010 на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талалаївської районної державної адміністрації; з 20.05.2013 по 30.04.2016 на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2022 про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Позовна вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 27.09.2022 пенсію за віком, відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу», з урахуванням складових заробітної плати згідно довідок, виданих Північним офісом Держаудитслужби в Чернігівській області від 19.09.2022 № 26-17-27/88 та № 26-17- 27/89 на загальну суму 21786,20 грн. та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, не підлягає задоволенню, оскільки вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду і суд не може перебирати на себе функції даного органу.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 26.10.2022 з визначенням фіксованої суми гонорару (4000,00 грн.), ордер на надання правової (правничої) допомоги від 29.11.2022 серії СВ № 1040964, рахунок-фактуру від 26.10.2022; квитанцію від 31.10.2022 на суму 4000,00 грн. про оплату послуг адвоката.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.10.2022 № 253150003446 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до державної служби стаж роботи ОСОБА_1 з 01.01.1988 по 25.12.1991 на посаді головного бухгалтера Талалаївського відділення Ощадбанка № 3094, з 14.09.2009 по 29.06.2010 на посаді заступника керівника апарату, начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Талалаївської районної державної адміністрації; з 20.05.2013 по 30.04.2016 на посаді головного бухгалтера Липівської сільської ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2022 про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.03.2023.

Суддя В.О. Непочатих