Рішення № 109942242, 30.03.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/8938/22

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просить, з урахування заяви про зміну підстав та предмету позову:

визнати протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій по прийняттю 31.05.2022 рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та 3% річних від простроченої суми у розмірі 99983,03 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій 22.06.2022 здійснила виплату одноразової грошової допомоги на підставі наказу від 10.06.2022 № 225. Рішення про виплату допомоги протиправно не було прийняте до 10.06.2022, незважаючи на те, що право на таку виплату виникло у позивача з 14.09.2021. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати одноразової грошової допомоги, що прямо встановлено судовим рішення від 18.01.2022 по справі №620/16246/21, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. З метою підтвердження зазначеного права та розрахунку сум, що підлягають до стягнення з відповідача, позивачем було отримано висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08.11.2022 № 450, згідно якого інфляційні втрати та 3% річних становлять 99 983,03 грн.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 16.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 25.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій та стягнення коштів залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліку поданої позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.03.2023 продовжено розгляд справи.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому вказав, що позивач отримав одноразову грошову допомогу 10.06.2022, проте ДСНС України не виплачувало вказану допомогу позивачу. ДСНС України лише прийняла рішення про призначення одноразової грошової допомоги на засіданні комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту 31.05.2022, яке оформлено протоколом № 5 (додаток 1). Абзацом третім пункту 6 Порядку № 908 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується з дня прийняття відповідного рішення протягом двох місяців у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги, якого підрозділ зобов`язаний дотримуватися при здійсненні виплати. На підставі рішення вищезазначеної комісії Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій позивачу виплачена одноразова грошова допомога в установлений строк, а відтак грошове зобов`язання перед позивачем не було порушено.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав доводи позовної заяви та заначив, шо відповідач повинен був виконати свій обов`язок з прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги з 14.09.2021.

Щодо клопотання відповідача про залучення в якості другого відповідача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 4 статті 48 КАС України визначено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Аналіз зазначеної норми вказує, що саме у позивача є право заявляти клопотання про залучення другого відповідача по справі.

Оскільки клопотання про залучення другого відповідача у справі заявлено Державною службою України з надзвичайних ситуацій, яка не є позивачем у справі, який в силу закону позбавлений такого права, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання Державної служби України з надзвичайних ситуацій про залучення другого відповідача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків порушення строків звернення, суд зазначає.

Відповідно до частини першої, другої ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, одноразову грошову допомогу у сумі 418500,00 грн позивачем отримано 22.06.2022, а до суду останній звернувся 08.12.2022. що підтверджується штампом пошти на конверті, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.01.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022, у справі №620/16246/21 зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій розглянути подані ОСОБА_1 заяву та документи щодо призначення йому одноразової грошової допомоги згідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908, та прийняти відповідне рішення.

На виконання даного рішення суду відповідачем розглянуто подані ОСОБА_1 заяву та документи щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та винесено рішення, що оформлене протоколом засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 31.05.2022 №5, яким вирішено виплатити інваліду ІІІ групи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 418500,00 грн (а.с.70).

Кошти перераховано позивачу на картковий рахунок та отримано ним 22.06.2022, що підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с.9).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності, за період з моменту первинного звернення за отриманням одноразової грошової допомоги по момент її фактичної виплати протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Одноразова грошова допомога у разі захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - одноразова грошова допомога) передбачена частиною 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 (далі - Постанова №908).

Згідно пункту 6 Порядку №908 підрозділ подає до ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, захворювання чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу.

Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання.

Отже, відповідно до пункту 6 Порядку №908 ДСНС зобов`язано прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

Як встановлено судом, ДСНС прийняло рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на засіданні комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту 31.05.2022, яке оформлено протоколом № 5 (а.с.70).

Абзацом третім пункту 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується з дня прийняття відповідного рішення протягом двох місяців у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги, якого підрозділ зобов`язаний дотримуватися при здійсненні виплати.

Отже, на підставі рішення вищезазначеної комісії Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в установлений строк, а відтак грошове зобов`язання перед позивачем не було порушено.

Проте, позивач вважає, що в даній справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо грошових зобов`язань, тому стягнення інфляційних витрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню в порядку адміністративного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень, не змінюють правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин (п. 7.27). Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим (п. 7.53).

Ураховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, за змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративним судом у справі №620/16246/21, розглянутій в порядку, встановленому КАС України, відповідача було зобов`язано вчинити певні дії, а саме: розглянути подані ОСОБА_1 заяву та документи щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, відповідно до наданого витягу з протоколу засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту №5 від 31.05.2022, дане рішення суду відповідачем виконано у спосіб та порядку передбаченому чинним законодавством України (а.с. 70).

Відповідно до ст. 1 КАС України він визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 2 cт. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, з яким кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст.524, 533 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові №802/1349/17-а від 02.09.2020.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що кошти одноразової грошової допомоги були перераховані на підставі рішення комісії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій на вказаний позивачем рахунок 22.06.2022, в межах встановленого законодавством строку.

Відтак, відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17.03.2022) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1.ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, а також враховуючи те, що в силу положень Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем не сплачувався розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій та стягнення коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (вул. О. Гончара, 35, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849).

Повне рішення суду складено 30 березня 2023 року.

Суддя О.Є. Ткаченко