Рішення № 109942215, 31.03.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/549/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:

1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

2. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області виплатити середній заробіток за весь час затримки (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу) ОСОБА_1 з 01.02.2022 по 14.12.2022 у розмірі 151870,69 грн

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при звільненні йому не було проведено компенсацію за невикористані щорічні та додаткові відпустки як учаснику бойових дій. При цьому остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку зі звільненням здійснено відповідачем лише 14.12.2022, виплативши компенсацію за невикористані відпустки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі №620/3212/22. Позивач вказує на те, що відповідачем порушено строки виплати вказаної допомоги, тому керуючись приписами статей 116, 117 Кодексу законів про працю України вважає, що на його користь підлягає виплата середнього грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 14.12.2022 включно, обчисленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Позивач на виконання вимог ухвали суду 02.02.2023 надав виправлений позов та копію посвідчення, що підтверджує підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вказуючи на його необґрунтованість. Враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також зважаючи на введення воєнного стану в Україні та загальновідомі обставини значного дефіциту Державного бюджету України і переорієнтування спрямованості основного масиву бюджетних асигнувань на забезпечення відсічі збройної агресії рф, відповідач вважає, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин стягнення на користь позивача коштів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є незаконним.

У відповіді на відзив позивач вказав на необґрунтованість відзиву на позов, а також на те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

31.01.2022 позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» як вказано в наказі відповідача від 31.01.2022 №41о/с /а. с. 48/.

При звільненні зі служби позивача відповідачем не було виплачено компенсації за невикористані відпустки, тобто всіх належних сум при звільненні, у зв`язку з чим він звернувся до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі №620/3212/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані: щорічні відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, за 2020 рік у кількості 31 доба та за 2021 рік у кількості 08 діб; додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2019, 2020 роки. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані: щорічні відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, за 2020 рік у кількості 31 доба та за 2021 рік у кількості 08 діб; додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 31.01.2022.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 31.01.2022 №41 о/с в частині розрахунку ОСОБА_1 стажу служби в поліції на день звільнення, вислуги років служби в поліції для призначення пенсії та стажу служби на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області внести зміни до наказу від 31.01.2022 №41 о/с, в частині розрахунку ОСОБА_1 стажу служби в поліції на день звільнення, вислуги років служби в поліції для призначення пенсії та стажу служби на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено /а. с. 50-65/.

Рішення суду набрало законної сили 17.10.2022 та фактично виконано відповідачем 14.12.2022 шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 50038, 42 грн /а. с. 66/.

Позивачем 08.12.2022 до ГУНП в Чернігівській області було направлено запит з проханням нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України /а. с. 88-89/.

Натомість ГУНП в Чернігівській області листом №21/4-49зі від 19.12.2022 повідомлено, що на виконання рішення суду від 15.09.2022 у справі №620/3212/22 відповідачем 14.12.2022 перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 суму компенсації невикористаних відпусток, а також надані запитувані позивачем документи /а. с.90-95/.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні зі служби в поліції, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2022 до 14.12.2022.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, вправі застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

З огляду на матеріали справи позивача звільнено зі служби в поліції 31.01.2022, тоді як фактичний розрахунок щодо виплати компенсації за невикористані відпустки проведено лише 14.12.2022, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Тож суд констатує, що зважаючи на те, що відповідачем не проведено під час звільнення позивача остаточного розрахунку з ним, то ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за невикористані дні відпустки за весь час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29.08.2022 №472/124/21/01-2022 середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів - 487,72 грн, середньомісячне грошове забезпечення -15119,17 грн.

Кількість днів, впродовж яких затримано виплату компенсації за невикористані дні відпустки з 01.02.2022 (з дня наступного після звільнення) по 13.12.2022 включно (день, який передує дню повного розрахунку) становить 316 днів (316 х 487,72 грн = 154 119,52 грн).

Водночас, визначаючи період, за який позивачу підлягає виплата середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, суд звертає увагу, що відповідно до чинної з 19.07.2022 редакції частини 1 статті 117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за шість місяців, зокрема, за 182 календарні дні.

Також надаючи оцінку співмірності та обґрунтованості суми середнього грошового забезпечення, яке підлягає виплаті на користь позивача, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду, а саме у постанові від 26.08.2019 у справі №761/9584/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за шість місяців (182 календарні дні) становить 88765,04 грн (487,72 грн х 182 дні).

Судом встановлено, що істотність частки несвоєчасно виплаченої компенсації за невикористані дні відпустки 50 038,42 грн у порівнянні із середнім заробітком (розрахунковою величиною) становить 32,47% (50 038,42 грн / 154 119,52 грн х 100).

Таким чином, виходячи з принципу пропорційності, ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України буде стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28822,01 грн, що становить 32,47% від середнього грошового забезпечення позивача за 182 календарні дні (88765,04 грн х 32,47%).

Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов`язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а).

Суд вважає, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також здійснення відповідачем заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони, стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення у сумі 28822,01 грн буде достатньою компенсацію майнових втрат, які він поніс через несвоєчасний розрахунок при звільнені та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з 01.02.2022 до 13.12.2022 включно у розмірі 28822,01 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1518,71 грн, судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 759,36 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з 01.02.2022 до 13.12.2022 включно у розмірі 28822,01 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 759 (сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 36 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп.Перемоги, буд.74,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 40108651.

Повний текст рішення суду виготовлений 31 березня 2023 року.

Суддя О.В. Заяць