Рішення № 109941650, 22.03.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22 березня 2023 р. справа № 820/4334/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Зозулєвої А.В.,

представника позивача - Макаренко О.А.,

представника відповідача - Власовой С.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" (далі за текстом заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 06.09.2017р. №0000381412, № 0000371412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов задоволено; скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.09.2017р. №0000381412, № 0000371412.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду 18 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

29.09.2022 р. зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Старосєльцевій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року прийнято адміністративну справу до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року замінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Аргументуючи заявлені позовні вимоги позивача зазначив, що у відносинах з вітчизняними контрагентами постачальниками діяв обачливо, розсудливо і виважено; податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами. Наголошував на відсутності події вчинення податкового правопорушення у вигляді недоплати грошових зобов`язань з ПДВ та на штучність, неправдивість, вигаданість суджень контролюючого органу про протилежне.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показала на формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість у межах нереальних господарських операцій.

У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену в позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 38492598, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

За твердженням заявника, зокрема: між позивачем (у якості замовника) та контрагентом - ТОВ Бріск Торг (у якості виконавця) було укладено письмові правочини у формі договору на надання послуг по збиранню врожаю та обробці землі; між позивачем (у якості замовника) та контрагентом - ТОВ Трейд Векс (у якості виконавця) було укладено письмові правочини у формі договору на надання послуг вантажного транспорту; між позивачем (у якості покупця) та контрагентом - ТОВ Альт Стандарт (у якості продавця) було укладено письмові правочини у формі договору купівлі продажу; між позивачем (у якості замовника) та контрагентом - ТОВ Альт Стандарт (у якості виконавця) було укладено письмові правочини у формі договору на надання послуг по збиранню врожаю; між позивачем (у якості покупця) та контрагентом - ТОВ Сеолан (у якості продавця) було укладено письмові правочини у формі договору купівлі продажу. Ці договори відповідають закону за усіма параметрами, зобов`язання сторін були виконані у повному обсязі, результати здійснення операцій використані у власній господарській діяльності, що призвело до зміни активів та власного капіталу підприємства.

ГУ ДФС у Харківській області засобами поштового зв`язку направлено запит підприємству ТОВ Імперський Колос від 27.06.2017 №8016/10/20-40-14-12-18 про надання пояснень та їх документального підтвердження за господарськими взаємовідносинами з ТОВ Сеолан (податковий номер 39072643) за серпень жовтень 2014 року, ТОВ Альт Стандарт (податковий номер 40142493) за вересень - жовтень 2016 року, ТОВ Трейд Векс (податковий номер 40806018) за листопад 2016 року та ТОВ Бріск Торг (податковий номер 40874250) за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності. придбаних товарів (робіт, послуг), з метою контролю за своєчасністю, достовірністю повнотою нарахування та сплати, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи відповідне п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61. п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Письмовий запит від 27.06.2017 №8016/10/20-40-14-12-18 вручено 08.07.2017 р.

На вищезазначений запит підприємством не надано документальних підтверджень у запитуваному обсязі.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 08.08.2017 року №3841, направлень від 09.08.2017 №5579, 5580, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, згідно із пунктом 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Імперський Колос з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Сеолан (податковий номер 39072643) за серпень -жовтень 2014 року, ТОВ Альт Стандарт (податковий номер 40142493) за вересень -жовтень 2016 року, ТОВ Трейд Векс (податковий номер 40806018) за листопад 2016 року та ТОВ Бріск Торг (податковий номер 40874250) за листопад 2016 року.

На підставі направлень на документальну виїзну перевірку ТОВ Імперсь Колос від 09.08.2017 р. №5579, 5580, наказу від 08.08.2017 року №3841, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, 09.08.2017 року здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку за юридичною адресою підприємства (м. Харків, вул. Северина Потоцького, 13).

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 21.08.2017р. № 10388/20-40-14-12-11/38492598 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Імперський Колос (податковий номер 38492598) (далі за текстом Акт) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Сеолан (податковий номер 39072643) за серпень - жовтень 2014 року,_ТОВ Альт Стандарт (податковий номер 40142493) за вересень - жовтень 2016 року, ТОВ Трейд Векс (податковий номер 40806018) за листопад 2016 року та ТОВ Бріск Торг (податковий номер 40874250) за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг). (т. 1 а.с.14-24).

У тексті Акту перевірки викладені судження контролюючого органу про вчинення товариством податкових правопорушень, а саме: п.198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 234140,41 грн. у тому числі за вересень 2016 на суму 169874 грн., за жовтень 2016 на суму 34260,91 грн., за листопад 2016 на суму 30005,5 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 44474грн. за жовтень 2016 року та зменшенню суми від`ємного значення на суму ПДВ 151046 за листопад 2016 року; п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого підприємством завищено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 39260,8 грн. в т.ч. за жовтень 2014 року на суму ПДВ 640 грн. та за жовтень 2016 року на суму ПДВ 38620,80 грн.

06.09.2017р. з посиланням на Акт перевірки контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення форми В4 від 06.09.2017р. № 0000381412, за яким сума завищення від`ємного значення, яка включається до податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 151046 підлягає подальшому відображенню у звітності підприємства, та податкове повідомлення - рішення форми Р від 06.09.2017р. №0000371412, яким підприємству визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 55592,50 грн., з яких 44474,00 грн. за основним зобов`язанням та 11118,50 грн. за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 29, 30).

Не погодившись із відповідністю закону управлінських волевиявлень контролюючого органу з приводу додаткового обчислення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаними вище правовими актами індивідуальної дії, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність обтяження додатковим податковим обов`язком.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, а також з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

У ході розгляду справи суд зважає, що обставини наявності у згаданих в тексті Акту контрагентів позивача-постачальників (виконавців) статусу платників ПДВ і реєстрації виписаних такими контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнаються учасниками справи.

Також суд бере до уваги, що претензій до форми, змісту або підстави складання податкових накладних контролюючий орган не висловив, відсутності однієї з подій для складання податкових накладних поставка товару/поставка послуг ані у ході податкової перевірки, ані під час розгляду справи достеменно не спростував.

За наявними в матеріалах справи та наданими у судовому засіданні додатковими поясненнями сторін, судом надана юридична оцінка у контексті положень ст.109 Податкового кодексу України, яка обумовлена наступними міркуваннями.

1. 10.10.2016р. між позивачем (замовник) та ТОВ Бріск-Торг (виконавець) укладено письмовий правочин у формі договору №10/10 на надання послуг по збиранню врожаю та обробці землі, предметом якого було надання виконавцем (ТОВ Бріск-Торг) замовнику (позивачу) сільськогосподарських послуг по вбиранню врожаю на території Харківської області, Харківського р-ну, Пономаренкіської селищної ради, на території Харківської області, Харківського р-ну, Циркуновської селищної ради.

Згідно з п. 1.2. договору №10/10 послуги надаються виконавцем з використанням власної (орендованої) сільгосптехніки та власного палива, а також наданих замовником добрив та засобів захисту рослин.

Згідно з п. 3.1.1. виконавець зобов`язався виконати наступні послуги (виконати роботи): збирання врожаю соняшника на 700 га земельної ділянки, орання 700 га земельної ділянки, десикація 300 га земельної ділянки.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016р. на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ Бріск-Торг. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Грабовецьким С.Г.

За твердженням позивача, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю вибирання врожаю позивача на землях, що знаходяться в його користуванні згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також підготуванням земель для посіву, оскільки у позивача відсутні власні матеріально-технічні ресурси для виконання таких робіт.

Матеріали для десикації виконавцю було надано замовником - ТОВ Імперський колос за актом приймання-передачі від 08.11.2016р.

Матеріали для десикації замовником було придбано у ТОВ Міжнародна Агрохімічна Компанія за накладною №1 від 08.11.2016р., факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням №332 від 08.11.2016р.

В межах вказаного правочину в жовтні-листопаді 2016 року проведені господарські операції: виконання робіт зі збирання соняшника в Пономаренківській селищній раді на площі 154га. та десикації землі на зиму на площі 230га. в Пономаренківській та Циркунівській селищній раді, які оформлені звітом про використані матеріали від 11.11.2016р. та Актом №36/37 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 11.11.2016р., податковою накладною № 36 від 11.11.2016р. на загальну суму 58650,00грн. в т.ч. ПДВ 9775,00грн., податковою накладною № 37 від 11.11.2016р. на загальну суму 104181,00грн. в т.ч. ПДВ 17363,50грн. Загальна вартість робіт склала 162831,00 грн. в т.ч. ПДВ 27138,50грн.

Господарська операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку товариства згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 27 за вересень-листопад 2016 року, згідно з карткою рахунку 631 за вересень листопад 2016 року; а також в звітності товариства, а саме: 01.11.2016р. ТОВ Імперський колос до Головного управління статистики у Харківській області було подано Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 02.11.2016р. в якому зазначено, що ТОВ Імперський колос на території Пономаренківської та Циркунівської сільрад на площі 154 га було зібрано врожай соняшника, та Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 02.12.2016р. в якому зазначено, що ТОВ Імперський колос на території Пономаренківської та Циркунівської сільрад на площі 3 га було зібрано врожай соняшника.

Фактичне надходження зібраного врожаю підтверджується господарськими операціями позивача зі транспортування, зберігання та подальшого продажу товару, а саме: з метою зберігання зібраного врожаю ТОВ Імперський колос було укладено наступні правочини:

- договір № 53/Х/ГТ складського зберігання сільськогосподарської продукції від 07.10.2016р. з ТОВ Гутянський елеватор. Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом надання послуг №450 від 31.10.2016р., актом надання послуг №552 від 30.11.2016р., розрахунки за зберігання соняшника було здійснено зігдно платіжного доручення № 380 від 29.03.2017р.;

- договір складського зберігання № 57 від 28.10.2016р. з ТОВ Власівський мірошник. Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 331 від 31.10.2016р. Розрахунки за зберігання соняшника було здійснено зігдно платіжних доручень № 346 від 09.12.2016р., №344 від 08.12.2016р., №347 від 09.12.2016р., а також звірки взаєморозрахунків, складеним між ТОВ Імперський колос та ТОВ Власівський мірошник;

- договір складського зберігання насіння соняшнику № 62-С/3Б/2016 від 23.09.2016р. з ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (Савинський елеватор). Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №616 від 31.10.2016р. Факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями № 404 від 17.05.2017р., №387 від. 06.04.2017р., №376 від 15.03.2017р., а також актом звірки взаєморозрахунків, складеним між ТОВ Імперський колос та ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (Савинський елеватор).

З метою транспортування зібраного врожаю, ТОВ Імперський колос було укладено наступні правочини:

- між ТОВ Імперський колос та перевізником ТОВ ЕКСПОРТАГРОЛОГІСТІК було укладено договір №Т3-11 від 03.10.2016р. на перевезення вантажів замовника від пунктів навантаження до пунктів призначення. Послуги перевізника було оплачено згідно з платіжними дорученнями № 342 від 06.12.2016р., №333 від 14.11.2016р., 324 від 31.10.2016р.

- між ТОВ Імперський колос та перевізником ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №ТР-16 від 24.11.2016р. Послуги перевізника було оплачено згідно з платіжним дорученням № 343 від 06.12.2016р.

- між ТОВ Імперський колос та перевізником ТОВ Трейд Векс було укладено Договір надання послуг по перевезенню від 07.10.2016р.

Відповідно до зазначених вище договорів зібраний врожай перевезено на зберігання до елеваторів, а саме:

ТОВ ЕКСПОРТАГРОЛОГІСТІК до:

- ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України за ТТН № 1 від 03.10.2016р., № 2 від 03.10.2016р., № 3 від 04.10.2016р., № 4 від 05.10.2016р., № 5 від 07.10.2016р., № 7 від 17.10.2016р., № 8 від 18.10.2016р., № 9 від 19.10.2016р., № 10 від 20.10.2016р., № 11 від 20.10.2016р.

- ТОВ Власівський мірошник за ТТН № 16 від 28.10.2016р., № 17 від 28.10.2016р., № 18 від 29.10.2016р., № 19 від 29.10.2016р.

- ТОВ Гутянський елеватор за ТТН № 20 від 25.10.2016р., № 21 від 25.10.2016р.

Факт надання послуг перевезення також підтверджується Актами надання послуг №3 від 20.10.2016р., №5 від 31.10.2016р., №10 від 26.11.2016р.

ФОП ОСОБА_1 до ТОВ Гутянський елеватор, факт перевезення зерна підтверджується Актом № 00245/1 виконання автотранспортних послуг від 26.11.2016р.

Документальне оформлення надходження зерна на елеватор описано в розділі 2 Інструкції №661 "Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних і зернопереробних підприємствах".

Прийняття зерна елеватором підтверджується даними з реєстру №ГУТгут00945 за 26.11.2016р., складеного за формою N ЗХС-3.

ТОВ Трейд Векс до ТОВ Гутянський елеватор за ТТН №6 від 10.10.2016р., до ТОВ ВЛАСІВСЬКИЙ МІРОШНИК за ТТН № 17 від 28.10.2016р., № 19 від 29.10.2016р., що також підтверджується Актом надання послуг № 192 від 11.11.2016р, Реєстром № 100000641 накладних на прийняте зерно від 29.10.2016р., Реєстром №ГУТ 00609 за 10.10.2016р.

Зобов`язання по оплаті вартості отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП Електропромторг плюс на підставі Договору про переведення боргу від 15.11.2016р., укладеного між ТОВ Бріск-Торг (первісним кредитором) та ПП Електропромторг плюс (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 334 від 18.11.2016р. на суму 162831.00грн. в т.ч. ПДВ 27138,50грн.

В подальшому, зібраний врожай використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано за наступними правочинами:

- частину врожаю було реалізовано позивачем на суму 846967,72грн. на підставі договору поставки № 1810/С від 18.10.2016р. (з врахуванням додаткових угод до нього) з ТОВ Інфініті трейд за видатковими накладними № 11 від 21.10.2016р., №12 від 22.10.2016р., №13 від 25.10.2016р., № 14 від 27.10.2016р., №15 від 27.10.2016р. Також відбулось часткове повернення товару за накладною повернення № 271002 від 27.10.2016р. Товар було отримано представником контрагента позивача за Довіреністю № 123 від 18.10.2016р. Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків між ТОВ Імперський колос та ТОВ Інфініті трейд, розрахунки станом на 10.11.2016р. між підприємствами здійснено в повному обсязі. Поставка та оплата товару ТОВ Інфініті трейд відображена по картці рахунку 361 за жовтень-листопад 2016р.

- за договором поставки № 0087СА від 24.12.2016р. частину врожаю було реалізовано позивачем ТОВ Васищевський завод рослинних олій. За умовами поставки товар реалізовувався з Савинського елеватора за адресою: Харківська обл. Балаклійський р-н. с. Савинці за видатковою накладною №19 від 26.12.2016р. на суму 306433,50грн. в т.ч. ПДВ 51072,25грн. Поставка та оплата товару ТОВ Васищевський завод рослинних олій відображена по картці рахунку 361 за грудень 2016р. лютий 2017р.

- за договором купівлі-продажу б\н від 07.12.2016р. частину врожаю було реалізовано позивачем ТОВ Прайм Ойл Груп на суму 709324,28грн. в т.ч. ПДВ 141864,86грн. за видатковими накладними №18 від 13.12.2016р. на суму 63112,02грн. в т.ч. ПДВ 10518,67грн., №17 від 09.12.2016р. на суму 222852,10грн. в т.ч. ПДВ 37142,02 грн., №16 від 08.12.2016р. на суму 423360,17 грн. в т.ч. ПДВ 70560,03 грн., товар отримано представником покупця за довіреністю № 165 від 07.12.2016р. Транспортування товару здійснювалось з елеватора ТОВ Власівський мірошник (Харківська обл. с. Палатки) за Товарно-транспортними накладними № 23 від 08.12.2016р., №24 від 08.12.2016р., № 26 від 13.12.2016р., № 25 від 09.12.2016р. Поставка та оплата товару ТОВ Прайм Ойл Груп відображена по картці рахунку 361 за грудень 2016р.

Таким чином, фактичне надходження зібраного насіння соняшника, його транспортування, зберігання на елеваторах та подальша реалізація підтверджується первинними документами позивача.

За даними контролюючого органу позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Бріск-Торг суму ПДВ 27138 грн. включено до податкового кредиту за листопад 2016 року.

Від проведення господарської операції зі збирання власної вирощеної продукції та подальшого продажу соняшника позивачем отримано прибуток, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, згідно з якою позивачем задекларовано прибуток в сумі 380066грн., фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва на 31.12.2016р.

При визначенні прибутку підприємством також було враховано витрати по виплатам пайщикам за договорами оренди земельних паїв. Згідно з даними податкового обліку позивача, а саме відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку сума виплаченого доходу пайщикам-фізичним особам склала 749813,15грн., а сума перерахованого податку 134279,15грн.

2. 07.10.2016 року між позивачем (в якості замовника) та ТОВ Трейд Векс (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору, предметом якого є надання виконавцем замовникові послуг вантажного транспорту.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016р. на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ Трейд Векс. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Нікітіним С.В.

За твердженням позивача, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю здійснення перевезень насіння соняшника під час вибирання врожаю позивача за договором № 10/10 від 10.10.2016р. з ТОВ Бріск-Торг з земель, що знаходяться в користуванні позивача згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також підготуванням земель для посіву, оскільки у позивача відсутні власні матеріально-технічні ресурси для виконання таких робіт.

В межах згаданого правочину були проведені наступні господарські операції: перевезення насіння соняшника до ТОВ Гутянський елеватор, яка була оформлена товарно-транспортною накладною №6 від 10.10.2016р., а також перевезення насіння соняшника до ТОВ ВЛАСІВСЬКИЙ МІРОШНИК які були оформлені товарно-транспортними накладними № 17 від 28.10.2016р., № 19 від 29.10.2016р., Актом надання послуг № 192 від 11.11.2016р. за договором перевезення, а також податковою накладною № 192 від 11.11.2016р. на суму 17202,00 в т.р. ПДВ 2867,00грн.

Фізичне надходження соняшника до елеваторів також підтверджується укладеними позивачем договорами зберігання, а саме: Договором № 53/Х/ГТ складського зберігання сільськогосподарської продукції від 07.10.2016р. з ТОВ Гутянський елеватор. Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом надання послуг №450 від 31.10.2016р., актом надання послуг №552 від 30.11.2016р., розрахунки за зберігання соняшника було здійснено згідно платіжного доручення № 380 від 29.03.2017р., Реєстром накладних на прийняте зерно №ГУТ 00609 за 10.10.2016р.; Договором складського зберігання № 57 від 28.10.2016р. з ТОВ Власівський мірошник. Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 331 від 31.10.2016р. Розрахунки за зберігання соняшника було здійснено згідно платіжних доручень № 346 від 09.12.2016р., №344 від 08.12.2016р., №347 від 09.12.2016р., а також звірки взаєморозрахунків, складеним між ТОВ Імперський колос та ТОВ Власівський мірошник, Реєстром № 100000641 накладних на прийняте зерно від 29.10.2016р.

Зобов`язання по оплаті вартості отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП Електропромторг плюс на підставі Договору про переведення боргу від 16.11.2016р., укладеного між ТОВ Трейд Векс (первісним кредитором) та ПП Електропромторг плюс (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 335 від 18.11.2016р. на суму 17202.00грн. в т.ч. ПДВ 2867,00грн.

Отримані послуги позивачем було відображено по картці рахунку 631 за вересень-листопад 2016р. Зобов`язання по оплаті вартості отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП Електропромторг плюс на підставі Договору про переведення боргу від 16.11.2016р., укладеного між ТОВ Трейд Векс (первісним кредитором) та ПП Електропромторг плюс (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 335 від 18.11.2016р. на суму 17202.00грн. в т.ч. ПДВ 2867,00грн.

За твердженням позивача, в подальшому насіння соняшника було реалізовано позивачем під час здійснення господарської діяльності.

За даними контролюючого органу позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Трейд Векс суму ПДВ 2867 грн. включено до податкового кредиту за листопад 2016 року.

Від проведення господарської операції зі збирання власної вирощеної продукції та подальшого продажу соняшника позивачем отримано прибуток, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, згідно з якою позивачем задекларовано прибуток в сумі 380066грн., фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва на 31.12.2016р.

При визначенні прибутку підприємством також було враховано витрати по виплатам пайщикам за договорами оренди земельних паїв. Згідно з даними податкового обліку позивача, а саме відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку сума виплаченого доходу пайщикам-фізичним особам склала 749813,15грн., а сума перерахованого податку 134279,15грн.

3. 26.09.2016 року між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Альт-Стандарт (в якості продавця) було укладено правочин купівлі-продажу у формі накладної на загальну суму 39000 гри у т.ч. ПДВ 6500 грн., предметом якого є придбання позивачем у ТОВ Альт-Стандарт насіння пшениці озимої у кількості 6,5тон.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016р. на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ Альт-Стандарт. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Надточа Т.В.

За твердженням позивача, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю здійснити засівання озимої пшениці для отримання врожаю у 2017 році.

В межах зазначеного правочину була проведена господарська операція купівлі-продажу, яка оформлена видатковою накладною від 26.09.2016р. на суму 39000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6500,00 грн. та податковою накладною № 59 від 26.09.2016р. на суму 39000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6500,00 грн.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунків 208 та 20.

За твердженням позивача, транспортування товару було здійснено контрагентом позивача безпосередньо на поле де проводились посівні роботи.

Зобов`язання по оплаті вартості товару були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП Електропромторг плюс на підставі Договору про переведення боргу від 28.09.2016р. на суму 1019244,00грн., укладеного між ТОВ Альт стандарт (первісним кредитором) та ПП Електропромторг плюс (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 336 від 28.11.2016р. на суму 327435.00грн.

Фактичне надходження товару до позивача підтверджується видатковою накладною № 59, а також документами, що підтверджують здійснення посіву пшениці, а саме: посів було здійснено виконавцем СФГ Міраж (21181603) за договором підряду №01/09 від 01.09.2016р.

Подальше використання позивачем товару у власній господарській діяльності відбулось шляхом використання товару для засівання полів, а саме: в вересні 2016р. посів озимої пшениці було здійснено виконавцем СФГ Міраж (21181603) за договором підряду №01/09 від 01.09.2016р.

Для здійснення посіву ТОВ Імперський колос передало СФГ Міраж селітру аміачну за Актом приймання-передачі від 13.09.2016р., нітроамфоску за Актами приймання-передачі від 16.09.2016р., 19.09.2016р., насіння озимої пшениці за Актом приймання-передачі від 24.09.2016р. в кількості 6т., насіння озимої пшениці за Актом приймання-передачі від 26.09.2016р. в кількості 6,5т. та нітроамфоску за Актом приймання-передачі від 30.09.2016р.

Роботи СФГ Міраж були виконані, що підтверджується Звітом про використання наданих матеріалів та Актом № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2016р.

За даними контролюючого органу позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Альт-Стандарт суму ПДВ 6500,00 грн. включено до податкового кредиту у вересні 2016 року.

За твердженням позивача, від проведення господарської операції позивачем заплановано отримання прибутку за наслідками звітного 2017року.

4. 03.08.2016 року між позивачем (в якості замовника) та ТОВ Альт-Стандарт (в якості виконавця) було укладено правочин у формі договору №03/08, предметом якого є надання ТОВ Альт-Стандарт послуг по збиранню врожаю озимої пшениці в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -755 га, послуги по збиранню ячменю в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -500га, послуги по збиранню врожаю сої в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -200 га , послуги по збиранню врожаю соняшника в с. Лукашівка, Красноградський район -700га., послуги по десикації на площі 700га.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016р. на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ Альт-Стандарт. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Надточа Т.В.

За твердженням позивача, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю виконання позивачем своїх зобов`язань за договором №323/035-16 від 03.08.2016р., укладеним між ТОВ Імперський колос та ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" (00156392), за яким позивач зобов`язався надати послуги по збиранню врожаю.

В межах спірного правочину були проведені господарські операції з надання послуг по збиранню озимої пшениці в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -735 га, послуги по збиранню ячменю в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -480га, послуги по збиранню врожаю сої в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -9 га , послуги по збиранню врожаю соняшника в с. Лукашівка, Красноградський район -290,8га., які були оформлені Актами здачі-прийняття робіт №26/09 від 26.09.2016р. на суму 980244,00 в т.ч. ПДВ 163374,00грн. та актом № 28/10 від 28.10.2016р. на суму 205565,46грн. в т.ч. ПДВ 34260,91грн., та податковими накладними № 60 від 26.09.2017р. на суму 601524,00ргн. В т.ч. ПДВ 100254,00грн., №61 від 26.09.2016р. на суму 378720,00грн. в т.ч. ПДВ 63120,00грн., №481 від 28.10.2016р. на суму 196726,20 в т.ч. ПДВ 32787,70грн., №482від 28.01.2016р. на суму 8839,26грн. в т.ч. ПДВ 1473,21грн.

Зобов`язання по оплаті вартості товару були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП Електропромторг плюс на підставі Договору про переведення боргу від 31.10.2016р. на суму 205565,46грн. та Договору про переведення боргу від 28.09.2016р. на суму 1019244,00грн., укладених між ТОВ Альт стандарт (первісним кредитором) та ПП Електропромторг плюс (новим кредитором) згідно платіжних доручень № 336 від 28.11.2016р. на суму 327435.00грн. в т.ч. ПДВ 54572,50грн., №311 від 30.09.2016р. на суму 403197,00грн. в т.ч. ПДВ 67199,50грн., № 310 від 28.09.2016р. на суму 288612,00грн. в т.ч. ПДВ 48102,00грн., №323 від 31.10.2016р. на суму 205565,46грн. в т.ч. ПДВ 34260,91грн.

За твердженням позивача, фактичне надходження товару позивачеві не відбулося, оскільки з огляду на те, що договором з ТОВ Альт Стандарт було передбачено послуги по збиранню врожаю як субпідрядником, вивезення врожаю з поля здійснювалось замовником позивача ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" за договором №323/035-16 від 03.08.2016р.

Отримані послуги оприбутковано позивачем за даними рахунку 631, оплату проведено згідно даних рахунку 311, надання послуг ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" відображено на рахунку 361.

В подальшому отримані від ТОВ Альт стандарт у якості субпідряду послуги було використано позивачем під час виконання ним своїх зобов`язань за договором №323/035-16 від 03.08.2016р., укладеним між ТОВ Імперський колос та ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" (00156392), за яким позивач зобов`язався надати послуги по збиранню врожаю, а саме: послуги по збиранню соняшника Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 9 від 17.10.2016р. на суму 219844,80 грн. в т.ч. ПДВ 36640,80грн., послуги по збиранню сої Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 10 від 17.10.2016р. на суму 9900,00 грн. в т.ч. ПДВ 1980,00грн., послуги по збиранню озимої пшениці Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 08/08 від 08.08.2016р. на суму 661500,00 грн. в т.ч. ПДВ 110250,00грн., послуги по збиранню ячменю Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 22/08 від 22.08.2016р. на суму 420480,00 грн. в т.ч. ПДВ 7080,00грн. Оплата послуг ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" відображена в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 361 за серпень-грудень 2016 року.

За даними контролюючого органу позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Альт-Стандарт суму ПДВ 197634,91 грн. включено до податкового кредиту за період вересень-жовтень 2016 року.

Від проведення господарської операції позивачем отримано прибуток в сумі 127895,43грн., яка являє собою різницю між вартістю послуг позивача, наданих ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" в сумі 1313704,80грн. та вартістю послуг субпідрядника ТОВ Альт Стандарт в сумі 1185809,46грн.

5. 29.10.2014 року між позивачем (в якості продавця) та ТОВ Сеолан (в якості покупця) було укладено правочин купівлі-продажу у формі накладної на загальну суму 3840,00 грн у т.ч. ПДВ 640,00 грн., предметом якого є продаж позивачем ТОВ Сеолан гречихи у кількості 0,8 тон.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016р. на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ Сеолан. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором ОСОБА_2 .

За твердженням заявника, потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю здійснення продажу власного врожаю гречихи, зібраного в 2014 році.

В межах зазначеного правочину була проведена господарська операція купівлі-продажу, яка оформлена видатковою накладною №4 від 29.10.2014р. на суму 3840,00 грн. в т.ч. ПДВ 640,00 грн. та податковою накладною № 4/2 від 29.10.2014р. на суму 3840,00 грн. в т.ч. ПДВ 640,00 грн.

Фактичне переміщення товару здійснювалось шляхом самовивозу ТОВ СЕОЛАН.

За твердженням позивача, зобов`язання по оплаті проданого товару були виконані ТОВ Сеолан, що підтверджується меморіальним ордером №ps19021062 від 17.12.2014р. в сумі 3840,00 грн.

Від проведення господарської операції позивачем отримано дохід в сумі 3840,00 грн. Факт отримання доходу позивачем від господарської діяльності в 2014 році підтверджується, зокрема, даними податкового обліку, а саме: Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2014р, податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2014 рік. При визначенні прибутку підприємством також було враховано витрати по виплатам пайщикам за договорами оренди земельних паїв. Згідно з даними податкового обліку позивача, а саме відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку сума виплаченого доходу пайщикам-фізичним особам склала 345151,41грн., а сума перерахованого податку 39867,33грн.

Згідно звіту поданого до Головного управління статистики в Харківській області за підсумками збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2013р., ТОВ Імперський колос було зібрано, зокрема, 88ц гречки з 17 га посівної площі, що підтверджує факт походження гречки для продажу.

За твердженням позивача, перевезення товару здійснювалось шляхом самовивозу ТОВ СЕОЛАН.

У Акті перевірки судження про нереальність господарських операцій з зазначеним підприємством в жовтні 2014 року ґрунтуються лише на протоколі допиту свідка, складеним 03.12.2015р. старшим оперуповноваженим 1 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області майором Вермеником Є.В., а саме: керівника ТОВ СЕОЛАН Пальваль В.М., яка надала пояснення, що ТОВ СЕОЛАН було створено фактично для проведення безготівкових коштів підприємств та установ різної форми власності в готівку.

На вимогу суду відповідачем до матеріалів справи надано копію пояснень ОСОБА_2 від 03.12.20215 року, наданих старшому оперуповноваженому 1 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області майору Верменику Є.В., з роз`ясненням ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за ст. 383 КПК України та ст. 63 Конституції України.

Дослідивши зміст пояснень ОСОБА_2 від 03.12.20215 року, суд відмічає, що всі процесуальні документи, котрі складені у порядку Кримінального процесуального кодексу України (у тому числі і протоколу допиту свідка), створюються не суб`єктами владних повноважень, а органами досудового розслідування, тобто суб`єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію.

Відтак, ці процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні ст.16 Закону України Про інформацію.

Використання таких протоколів допиту у якості доказів вчинення податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України законом не передбачено і суперечить меті та призначенню кримінального судочинства, оскільки ці показання громадян є доказами саме у кримінальному провадженні, котрі мають бути оцінені саме кримінальним судом під час постановлення вироку.

Можливість оцінки доказів, добутих у межах кримінального провадження, адміністративним судом законом прямо не передбачена і суперечить запровадженому Законом України Про судоустрій і статус суддів, КАС України, КПК України правилу розподілу судових справ за предметною юрисдикцією.

У будь-якому разі така оцінка не може здійснюватись без урахування правил КПК України та без виконання приписів ст.ст.84-89, 95-96 КПК України, що в контексті оцінки показань свідка означає потребу у безпосередньому допиті громадянина у судовому засіданні.

Як слідує з тексту Акту перевірки, при винесенні спірних рішень владний суб`єкт не перевіряв ані додержання закону у процедурі допиту осіб чи у процедурі отримання письмових пояснень, ані добровільності надання показань та їх достовірності, ані актуальності показань у часовому аспекті.

До того ж, суд зважає, що пояснення гр. ОСОБА_2 від 03.12.20215 року не є навіть допитом свідка.

У зв`язку з чим, вказані пояснення в контексті ст. 83 Податкового кодексу України у даному конкретному випадку не можуть бути кваліфіковані у якості доказів вчинення податкового правопорушення.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання долучених до справи пояснень ОСОБА_2 належними та допустимими доказами скоєння особою податкового правопорушення.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що у тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, наданих послуг, але із посиланням на Узагальнені податкові інформації Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ «Бріск-Торг» від 23.12.2016р. №306/11-23-12-02/40874250; Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ «Трейд-Векс» від 08.12.2016р. №405/11-23-12-01/40806018; ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ «Альт-Стандарт» від 15.11.2016 року №9/11-28-14-04/40142493 за звітний період декларування ПДВ за червень-вересень 2016 року, по взаємовідносинах ТОВ «Альт-Стандарт» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2016 по 30.09.2016, та від 25.11.2016 року №11/11-28-14-04/40142493 по взаємовідносинах ТОВ «Альт-Стандарт» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагентів заявника.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

До того ж суд зважає на ту обставину, що виконання зобов`язань з поставки товару вже існуючого у якості речі матеріального світу не вимагає від платника податків забезпечення ані окремих вимог до персоналу, ані окремих вимог до матеріально-технічних ресурсів, ані окремих вимог до фінансового стану тощо.

Також, суд враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №460/143/19, за яким будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Стосовно посилань у тексті Акту перевірки на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2017 у кримінальній справі N757/19397/17-к відносно ТОВ «Альт-Стандарт», суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року витребувано у Офісу Генерального прокурора відомості стосовно стану досудового розслідування/судового розгляду у кримінальному провадженні №42016100000000291 від 24.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Від Офісу Генерального прокурора надійшла письмова інформація про те, що за результатами опрацювання масиву даних Реєстру встановлено, що станом на 04.01.2023 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016100000000291 від 24.03.2016 року не закінчено та здійснюється Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, а нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва, які є реєстраторами у зазначеному кримінальному провадженні.

Окрім того, суд враховує правові висновки постанови Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, а саме: 90. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. 91. Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності..

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даними епізодами подію вчинення заявником податкового правопорушення (завищення податкового кредиту та заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскаржених рішень, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскаржених рішень, адже усі судження контролюючого органу ґрунтуються виключно на змісті узагальненої податкової інформації відносно контрагента постачальника, будь-яких інших доказів в основу оскаржених управлінських волевиявлень не покладено, у той час як обставини фізичного існування товару/наданих послуг, обставини реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками/виконавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних, виключають існування наміру на безпідставне одержання заявником податкової вигоди і доводять правильність та достовірність даних податкового обліку заявника з ПДВ.

Доводи відповідача про неможливість надання виконавцем послуг з десикації через відсутність у виконавця відповідного транспорту, а також щодо недостатності часу для виконання робіт зі збирання врожаю соняшника та десикації, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Так, договір №10/10 між сторонами було укладено 10.10.2016р., предметом якого було надання виконавцем (ТОВ «Бріск-Торг») замовнику (позивачу)сільськогосподарських послуг по вбиранню врожаю на території Харківської області, Харківського р-ну, Пономаренкіської селищної ради, на території Харківської області, Харківського р-ну, Циркуновської селищної ради.

З наданих додаткових пояснень заявника судом з`ясовано, що десикація це переджнивне підсушування рослин з метою прискорення достигання (на 5-7 діб) і полегшення збирання врожаю, яке особливо ефективне при забур`яненості та за вологої погоди. Строки проведення десикації соняшнику визначають за візуальними ознаками дозрівання культури та шляхом безпосереднього вимірювання вологості насіння.

Вологість насіння найкраще визначати за допомогою переносних вологомірів, який є у власності ТОВ "Імперський колос" (відомість основних засобів в Акті перевірки).

Згідно з Актом №36/37 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 11.11.2016р. в межах вказаного правочину в жовтні-листопаді 2016 року були проведені господарські операції: виконання робіт зі збирання соняшника в Пономаренківській селищній раді на площі 154га та десикації землі на зиму на площі 230га в Пономаренківській та Циркунівській селищній раді.

Таким чином, роботи по збиранню соняшника та десикації проводились з початку укладення Договору та до моменту складення акту виконаних робіт, тобто протягом жовтня-листопада 2016 року, що є достатнім для проведення вказаного обсягу робіт.

Щодо посилання відповідача на відсутність у постачальника послуг достатніх матеріальних, організаційних, фінансових та трудових ресурсів, суд вважає їх безпідставними, оскільки, при цьому будь-які первинні документи платників податків контрагентів позивача не використовувались та не аналізувались, а отже відображення в акті

перевірки відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 04.07.2019 року у справі №811/4044/13-а.

Разом з тим, суд враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №200/14552/19-а, за яким оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що ПК України не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних суб`єктивних прав та інтересів приватної особи.

Оскільки у межах даного спору контролюючий орган обмежився виключно констатацією змісту складених відносно контрагентів заявника узагальнень податкової інформації, але взагалі будь-яких належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення у формі заниження грошових зобов`язань з ПДВ не здобув, порушення заявником стандартів розумної, виваженої, достатньо обачливої, доброчесної господарської діяльності не довів, спільної узгодженої і зловмисної діяльності заявника та контрагентів постачальників з метою безпідставного одержання податкової вигоди не доказав, то слід дійти до переконання про порушення суб`єктивного права заявника у сфері податкової справи у спосіб обтяження майновим/фінансовим тягарем проведення додаткового платежу.

Тому позов підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.09.2017 року №0000381412

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.09.2017 року № 0000371412.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 31.03.2023 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

СуддяО.В. Старосєльцева