Рішення № 109932205, 30.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р. Справа № 922/338/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (адреса: 03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7, літ. - "Д"; код ЄДРПОУ 38857571) до Фізичної особи-підприємця Єфіменко Ольги Миколаївни (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення 4200 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Єфіменко Ольги Миколаївни (далі - відповідач) 4200,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на неповернення відповідачем надлишково сплачених коштів позивачем за договором транспортного перевезення вантажів територією України № LT-012703 від 18.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 відкрито провадження у справі № 922/338/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 31.01.2023.

Позивач копію ухвали від 31.01.2023 отримав, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 39).

Однак, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 31.01.2023 повернулась на адресу суду з відміткою поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 35-38). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи; в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України копія ухвали від 31.01.2023 вважається врученою сторонам, а тому останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2023.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 18.11.2019 між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як перевізником, укладено договір транспортного перевезення вантажів територією України № LT-012703 (далі за текстом договір; а. с. 6-8), за умовами якого експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення доставки вантажів (надалі «вантаж») автомобільним транспортом по території України, у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору, і які є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 2.1.1-2.1.2 договору послуги щодо кожного окремого перевезення надаються перевізником на підставі укладеної сторонами заявки. Заявка, надіслана електронною поштою або факсимільним зв`язком, має юридичну силу до моменту заміни її на оригінальний примірник.

За фактом надання послуг сторони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 6.2 договору розмір плати за кожне окреме перевезення перевізнику визначається сторонами у заявці. Сума, зазначена в заявці та належна до сплати перевізнику, визначена з урахуванням фрахту, всіх додаткових платежів, винагороди перевізника, податків, зборів.

Як свідчать матеріали справи, в рамках зазначеного договору відповідачем було виконано надану позивачем заявку на перевезення вантажу № 4125 від 18.09.2020, що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання послуг № 137 від 21.09.2020 на суму 4200 грн. (а. с. 9).

Як стверджує позивач, з метою оплати наданих послуг відповідач виставив позивачу рахунок № 137 від 21.09.2020 на суму 4200 грн.

Однак, позивач двічі оплатив один і той самий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № 224975 від 19.10.2020 на суму 4200 грн. та № 225058 від 20.10.2020 на суму 4200 грн. (а. с. 10-11), де призначенням платежу вказані «Оплата транспортних послуг зг. рах 137 від 21.09.2020 Без ПДВ».

З метою повернення надлишково сплачених коштів в сумі 4200 грн. позивач звертався до відповідача з листами № 4021 від 23.02.2021 та б/н від 09.11.2022 (а. с. 18-23).

Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Обставини щодо стягнення з відповідача надлишково сплачених коштів у сумі 4200,00 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України також передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується подвійна оплата позивачем наданих позивачем послуг, а саме, замість 4200 грн. які підлягають оплаті за надані послуги згідно актом надання послуг № 137 від 21.09.2020 на суму 4200 грн., позивачем сплачено, а відповідачем відповідно отримано 8400 грн. Суд констатує, що сплата здійснювалася з наступним посиланням в платіжних доручення «Оплата транспортних послуг зг. рах 137 від 21.09.2020 Без ПДВ».

Оскільки доказів надання послуг на суму 4200 грн., окрім тих, що були надані за актом № 137 від 21.09.2020, матеріали справи не місять та відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку що сума 4200 грн. відповідачем отримана без належних правових підстав.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не місять доказів вчинення відповідачем дій щодо повернення позивачу надлишково сплаченої послуги з перевезення, зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 4200,00 грн. помилково сплачених коштів.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 2684,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єфіменко Ольги Миколаївни (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (адреса: 03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7, літ. - "Д"; код ЄДРПОУ 38857571):

4200,00 грн помилково сплачених коштів;

2684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак