Рішення № 109931968, 21.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3500/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Попов Я.О. - самопредставництво,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3500/22

за позовом: Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, № 45, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 00032767)

до відповідача: Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. 40-річчя Перемоги, № 58, смт. Таїрова, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 19201066)

про стягнення 1 414 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Суть спору та зміст аргументів учасників справи.

19.12.2022 за вх.№ 3613/22 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України до Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 707 000 грн. та пеню в розмірі 707 000 грн.

В обґрунтування поданого позову, позивач посилається на невиконання відповідачем у добровільному порядку рішення Антимонопольного комітету України за №740-р від 26.11.2020, яким на відповідача за порушення антимонопольного законодавства накладено штраф у розмірі 707000,00 грн. та за прострочення відповідачем сплати такого штрафу у встановлений законом строк, відповідачу нараховано пеню, розмір якої не може перевищувати розмір штрафу.

Так, позивач вказує, що копія рішення № 740-р була надіслана Комітетом разом з супровідним листом від 07.12.2020 № 127-26/09-16790 та отримана відповідачем 18.12.2020, а строк сплати штрафу, накладеного рішенням № 740-р, закінчився 18.02.2021.

Також позивач зазначає, що відповідач оскаржив рішення № 740-р до Господарського суду міста Києва. Так, рішенням суду першої інстанції від 23.06.2021 у справі № 910/2328/21, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 16.12.2021, НВП «Нива» ТОВ в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою суду касаційної інстанції від 30.08.2022 у справі № 910/2328/21 касаційну скаргу НВП «Нива» ТОВ залишено без задоволення, а зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Отже, за висновком позивача, рішення № 740-р є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Проте, як стверджує позивач, станом на сьогодні Комітет не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням № 740-р, що призвело до нарахування пені відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У відзиві на позов (вх. № 942/23 від 11.01.2023) відповідач зазначив, що Науково - виробниче підприємство «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з позовними вимогами Антимонопольного комітету України не погоджується, та вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки вважає рішення № 740-р у справі №127-26.4/60-19 таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, позивачем не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню.

НВП «Нива» ТОВ вказує, що виготовляло продукцію «FRIZZANTE TAIROVO LAMBRUSCO», «DOLCE VITA TAIROVO LAMBRUSCO», «SPUMANTE TAIROVO LAMBRUSCO» на підставі Патенту на промисловий зразок № 31651 від 10.03.2016 року, яким користувалося відповідно до Ліцензійного договору № 48 від 10.03.2016 року.

Так, відповідач зазначає, що словосполучення «При виробництві використовується виноград італійського походження» використовувалися відповідачем на етикетці вина «СПУМАНТЕ ТАЇРОВО (SPUMANTE TAIROVO)», та «Неповторний, трохи терпкий смак досягається за рахунок поєднання білих та червоних сортів винограду італійського походження» на етикетці вина «ДОЛЬЧЕ ВІТА ТАЇРОВО (DOLCE VITA TAIROVO)», оскільки для виготовлення продукції використовувався виноград сорту Ламбруско.

Також, оскількм під час виготовлення вин маркованого позначенням LAMBRUSCO НВП «Нива`ТОВ використовує надсучасне італійське технологічне обладнання, то інформація зазначена на контретикетці повністю відповідає дійсності.

Окрім того, НВП «Нива» ТОВ вважає, що висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України Ажнюк Л.В. № 056/145 від 07 серпня 2020 року, є належним доказом відносно того, що поширення на етикетках/кольєретках вина маркування: «При виробництві використовується виноград італійського походження», «Виготовлено за італійською технологією», «Неповторний, трохи терпкий смак досягається за рахунок поєднання білих та червоних сортів винограду італійського походження», не є поширенням інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей.

Відтак, відповідач підсумовує, що маркування вина відповідача повністю відповідає вимогам законодавства України щодо маркування алкогольних напоїв, що підтверджується фотозразками маркування вина, крім того, на етикетці/контретикетці вина міститься вся необхідна інформація щодо походження, складу та виробника продукту, його споживчі властивості, що дає споживачу можливість здійснити вибір продукту відповідно до власних потреб.

Відповідно до вищенаведеного, в діях відповідача, на його думку, відсутні ознаки порушення ст. 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення на контретикетках вин власного виробництва під позначенням «LAMBRUSCO» інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, що окремо або у поєднанні з іншою інформацією, зображеною на етикетках/кольєретках цих вин, можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання вин Науково - виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю як італійських вин.

Зазначені обставини, на переконання відповідача, свідчать про незаконність рішення відповідача, внаслідок чого воно підлягає скасуванню, у зв`язку з чим відповідач робить висновок, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, позивачем не надано належних та допустимих доказів у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти доводів відповідача, у відповіді на відзив (вх. № 2574/23 від 26.01.2023) позивач, окрім раніше вказаного, зазначив, що відповідачем було оскаржено рішення Комітету до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 910/2328/21, НВП «Нива» ТОВ в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою суду касаційної інстанції від 30.08.2022 у справі № 910/2328/21 касаційну скаргу НВП «Нива» ТОВ залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції від 16.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 910/2328/21 - без змін.

Отже, позивач наголошує, що законність рішення Комітету було підтверджено остаточними рішеннями судів у справі № 910/2328/21, які набрали законної сили та є обов`язковим для виконання, а отже Комітет, приймаючи рішення Комітету, діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, рішення Комітету у судовому порядку не скасоване, а отже є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 позовна заява вх.№3613/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

22.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 3613/22 від 19.12.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3500/22. Постановлено справу № 916/3500/22 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "17" січня 2023 року о 12:00 год.

11.01.2023 відповідачем до суду подано відзив на позов (вх. № 942/23), який прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

16.01.2023 позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 1449/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/3500/22 на "26" січня 2023 року об 11:40 год.

26.01.2023 на електронну адресу позивачем було надіслано відповідь на відзив (вх. № 2574/23), яка не містила КЕП Представника позивача, В подальшому, вказана відповідь на відзив надійшла до суду поштою та була долучена до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 у справі № 916/3500/22 на 26.01.2023 об 11:40 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань, про що складені відповідні довідки.

27.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/3500/22 призначено на "16" лютого 2023 року о 12:00 год.

10 лютого 2023 року за вх.№ 4321/23 до суду від Антимонопольного комітету України надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою суду від 14.02.2023.

16.02.2023 у підготовчому засіданні судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі № 916/3500/22 на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву до "02" березня 2023 року об 11:40 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 16.02.2023, постановленою у відповідності до ст. 120 ГПК України.

20 лютого 2023 року Антимонопольний комітет України звернувся до суду із заявою (вї. № 5395/23) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

23.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву Антимонопольного комітету України (вх. №5395/23 від 20.02.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено здійснити проведення судового засідання по справі № 916/3500/22 "02" березня 2023 року об 11:40 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ».

02.03.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3500/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3500/22 до судового розгляду по суті на "21" березня 2023 року о 12:00 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/3500/22 по суті на 04 квітня 2023 року об 11:00 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 02.03.2023, постановленою у відповідності до ст. 120 ГПК України.

02 березня 2023 року за вх.№ 6745/23 до суду від Антимонопольного комітету України надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена ухвалою суду від 06.03.2023.

В судовому засіданні по суті представник позивача Антимонопольного комітету України виступив із вступною промовою, позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Відповідач НВП «Нива» у вигляді ТОВ, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував,.

Ухвала суду від 02.03.2023 отримана відповідачем 09.03.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх. № 6964/23 від 16.03.2023. Отже, відповідач був обізнаний про розгляд справи № 916/3500/22 в Господарському суді Одеської області

Крім того, було повідомлено відповідача про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Одеської області.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Також в судовому засіданні, 21.03.2023 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 740-р «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу»:

1. визнано дії Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з поширення на контретикетках вин власного виробництва під позначенням «LAMBRUSCO» інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: «При виробництві використовується виноград італійського походження», «Виготовлено за італійською технологією», «Неповторний, трохи терпкий смак досягається за рахунок поєднання білих та червоних сортів винограду італійського походження», що окремо або у поєднанні з іншою інформацією, зображеною на етикетках/кольєретках цих вин, можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання вин Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю як італійських вин, порушенням, передбаченим статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Науково-виробниче підприємство «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю штраф у розмірі 707000,00 грн. Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Супровідним листом №127-26/09-16790 від 07.12.2020 Антимонопольний комітет України направив на адресу Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю примірник рішення від 26.11.2020 №740-р, яке було отримано представником останнього 18.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03035 04551191.

Не погодившись з рішенням позивача від 26.11.2020 № 740-р, відповідач оскаржив його до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/2328/21 за позовом Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Антимонопольного комітету України про скасування рішення від 26.11.2020 № 740-р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 910/2328/21 Науково-виробничому підприємству «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 було відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2328/21 за апеляційною скаргою НВП «Нива» на вищевказане рішення Господарського суду міста Києва. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/2328/21 апеляційну скаргу НВП «Нива» у вигляді ТОВ залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 910/2328/21 касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/2328/21 повернуто.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 910/2328/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 30.08.2022 у справі № 910/2328/21 касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/2328/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/2328/21 - без змін.

Таким чином, рішення Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 740-р «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» є чинним, що підтверджується вищевказаними рішеннями судів за результатом розгляду господарської справи №910/2328/21.

Як вбачається з пояснень позивача у позовній заяві та вказане не спростовано відповідачем, рішення Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 740-р Науково-виробничим підприємством «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю повністю не виконане, а саме накладений вказаним рішенням штраф відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням НВП «Нива» у вигляді ТОВ чинного рішення Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 740-р по справі №127-26.4/60-19 та направлено на стягнення з відповідача 707000,00 грн штрафу та 707000,00 грн пені.

4. Норми права застосовані Господарським судом при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ст. 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

За змістом статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет» Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, Комісія (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п. 1 ч. 1); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (п. 2 ч. 1).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Статтею 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції, про припинення недобросовісної конкуренції та накладання штрафів.

Згідно з ст.3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору. Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Крім того згідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з ч.8-9 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Хоча ГПК України і не містить визначення вказаних понять, їх зміст розкривається у відповідних статтях Кодексу через встановлення певних прав та обов`язків, а також меж поведінки учасників справи та суду, який, відповідно до ч.5 ст.13 ГПК України, повинен зберігати об`єктивність та неупередженість.

Відповідно до ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Як встановлено судом, вищевказане рішення позивача відповідач отримав 18.12.2020, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується відповідачем.

Також, судом встановлено, що вищевказане рішення позивача було оскаржене відповідачем до господарського суду та судовий розгляд справи № 910/2328/21 тривав: в суді першої інстанції з 19.02.2021 по 23.06.2021; в суді апеляційної інстанції з 28.10.2021 по 16.12.2021; в суді касаційної інстанції з 12.07.2022 по 30.08.2022. За результатами розгляду справи № 910/2328/21 відповідачу у задоволенні позовних вимог про скасування рішення позивача від 26.11.2020 № 740-р було відмовлено, а отже це рішення є обов`язковим до виконання відповідачем.

За вказаних обставин, рішення № 740-р від 26.11.2020 є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Поряд з наведеним судом встановлено, що накладений на відповідача штраф останнім в добровільному порядку не сплачено. Вказані обставини відповідачем не спростовано, відповідні докази сплати штрафу в матеріалах справи відсутні.

Частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вказане та враховуючи законність рішення Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 740-р, а також нездійснення відповідачем оплати штрафу, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача накладеного штрафу в розмірі 707000,00 грн., оплату якого мало бути здійснено у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Так, оскільки рішення про накладення штрафу вручене відповідачу 18.12.2020, відповідно встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячний строк на оплату штрафу сплинув 18.02.2021.

За викладених обставин, на думку суду, позовні вимоги у справі про стягнення з відповідача штрафу в сумі 707000,00 грн на підставі чинного рішення - є законними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 707000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно роз`яснень, що наведені в п. 20.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15, абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» ( 2210-14 ) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв`язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Як випливає зі змісту позову, позивачем здійснено нарахування пені за прострочення відповідачем сплати штрафу, та нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням № 740-р, зупинялось з 19.02.2021 до 23.06.2021 (розгляд справи №910/2328/21 Господарським судом міста Києва), з 01.09.2021 до 16.12.2021 (розгляд справи № 910/2328/21 Північним апеляційним господарським судом) та з 24.02.2022 до 30.08.2022 (розгляд справи №910/2328/21 Верховним Судом).

Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 146 днів та за 146 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить 1 548 330 грн.

Отже, позивачем було здійснено нарахування пені, та заявлено до стягнення розмір пені із врахуванням та застосуванням приписів ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 707000,00 грн пені, вважає його вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, та вважає слушними твердження позивача, що законність рішення Антимонопольного комітету України № 740-р від 26.11.2020 була предметом розгляду у справі № 910/2328/21 та підтверджена остаточними рішеннями судів, які набрали законної сили та є обов`язковим для виконання, а отже позивач, приймаючи спірне рішення, діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

При цьому, предметом розгляду даної справи є не встановлення відповідності вказаного рішення вимогам законодавства та його скасування, а стягнення накладеного законним та обов`язковим до виконання рішенням штрафу та пені за прострочення його сплати.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Господарський суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оскільки рішення Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 № 740-р у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано, враховуючи, що судом встановлено обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку суми пені, суд дійшов висновку, що позов Антимонопольного комітету України до Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 707000,00 грн та пеню у розмірі 707000,00 грн.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. 40-річчя Перемоги, № 58, смт. Таїрова, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 19201066) в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м.Києві, Соломян.р-н, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA 278999980313090106000026010, код класифікації доходів: 21081100) штраф у розмірі 707 000 (сімсот сім тисяч) грн 00 коп. та пеню у розмірі 707 000 (сімсот сім тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з Науково-виробничого підприємства «Нива» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. 40-річчя Перемоги, № 58, смт. Таїрова, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 19201066) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, № 45, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 00032767) судовий збір у розмірі 21 210 (двадцять одна тисяча двісті десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31 березня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський