Рішення № 109931671, 30.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2023Справа № 910/5723/22Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5723/22

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 42026,58 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 42026,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання із своєчасної доставки вантажу за залізничною накладною №23279416, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбаченого ст. 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, у розмірі 42026,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 року відкрито провадження у справі №910/5723/22 та, оскільки справа малозначна, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

09.08.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з підстав того, що відповідачем строки доставки вантажу за накладною №23279416 від 25.10.2021 пропущені лише на 1 добу, оскільки строк доставки вантажу за спірним перевезенням збільшився на 7 діб з причин, які не залежали від залізниці, що підтверджується відповідними відмітками перевізника у графі 30, 32 накладної та актами загальної форми, у зв`язку з чим розмір неустойки становить 8405,30 грн. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми неустойки, заявленої позивачем до стягнення за порушення строків доставки вантажу, до 0,00 грн на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що у відповідача скрутне фінансове становище, яке винило у зв`язку з руйнуванням та пошкодженням майна Укрзалізниці внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

17.08.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач зазначає про те, що продовження строку доставки вантажу на 7 діб є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідачем не надано документів, які підтверджують такі обставини, а графа 32 накладної від 25.10.2021 року заповнена відповідачем з порушенням порядку заповнення, визначеного розділом 8 додатку №1 УМВС.

23.08.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечує проти доводів позивача, посилаючись на долучені до матеріалів справи копії актів загальної форми №14401 від 28.10.2021 року, №14419 від 28.10.2021 року та №4937 від 03.11.2021 року та листа №6 «Повідомлення про прибуття вантажу» до накладної №23279416 від 25.10.2021 року.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "Амік Україна", як замовником, та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником, було укладено договір про надання послуг №08906/ЦТЛ-2018/18/158 (надалі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Пунктом 12.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору.

Доказів припинення дії вказаного договору у порядку, визначеному пунктом 12.1 договору у спірний період суду не надано, а отже він був діючим і приймається судом до уваги.

Із залізничної накладної СМГС від 25.10.2021 (відправлення №23279416), вбачається, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснило перевезення вантажу, на виконання вимог договору, у вагонах №74891185, 75134718, 75134536, 74813502, 74948126, 74964156, 74943721, 74746736 зі станції відправлення Барбаров Білоруської залізниці на станцію призначення Кременець Львівської залізниці, одержувачем якого є Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна".

29.12.2021 Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з претензією №2629 про сплату штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 42026,58 грн, з підстав того, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаною залізничною накладною, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.

За приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.

Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.

Оскільки спірне перевезення вантажу здійснювалось у міжнародному залізничному сполученні, правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року (УМВС), яка набула чинності для України з 05.06.1992 року.

Відповідно до параграфу 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та у прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Так, у параграфі 1 статті 14 УМВС визначено, що відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти довірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником та договірним перевізником, та видати його одержувачу.

Укладання договору перевезення підтверджується накладною (параграф 3 статті 14 УМВС).

Отже, між сторонами спору на підставі умов договору та залізничної накладної СМГС від 25.10.2021 (відправлення №23279416) виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення.

Порядок визначення строку доставки вантажу врегульовано у статті 24 УМВС, відповідно до параграфу 1 якої, якщо відправником та перевізником не погоджено інше, термін доставки визначається на весь шлях вантажу і не повинен перевищувати строку, обчисленого виходячи з норм, встановлених у цій статті.

Параграфом 2 статті 24 УМВС передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 добу на кожні розпочаті 150 км; для решти відправок - 1 добу на кожні розпочаті 200 км.

Як вбачається з графи 38 накладної від 25.10.2021 року загальна відстань по території Білорусії складає 272 км., загальна відстань по території України складає 234 км.

Згідно з параграфами 3, 4 статті 24 УМВС термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу. Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки в дорозі через причини, що не залежать від перевізника.

За умовами параграфів 5, 7 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.

Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Відповідно до ст. 2 Угоди та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж прийнятий до перевезення за однією накладною (відправлення) від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.

Згідно ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Так, початок перебігу терміну доставки - з 0.00 год. 26.10.2021 та фактично вантаж було доставлено 06.11.2021, а отже фактичний термін доставки склав 12 діб.

Виходячи з відомостей, що містяться у накладній за відправленням №23279416, строк доставки вантажу складається з: термін доставки з урахуванням нормативної швидкості (загальна відстань - 506 км; 200 км/1 доба) - 3 доби, збільшення терміну доставки на операції, пов`язані з відправленням вантажу - 1 доба, збільшення терміну доставки (із зазначенням у накладній коду причини затримки - 1, що означає виконання митних та інших адміністративних формальностей) - 7 діб.

З огляду на зміст заяв по суті спору, між сторонами наявний спір щодо наявності правових підстав для збільшення терміну доставки на 7 діб.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у відповідності до вимог статті 24 УМВС загальний нормативний строк доставки вантажу за спірною накладною від 25.10.2021 року не повинен перевищувати 5 діб, а саме за розрахунком позивача: Строк доставки вантажу - 506 км. : 3 = 3 доби; подовження строку доставки вантажу на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу; подовження строку доставки вантажу на 1 добу згідно з актом загальної форми №14401 від 28.10.2021 року на затримку вагонів та актом загальної форми №1441 від 28.10.2021 року на відпуск вагонів, що підтверджується відмітками Львівської залізниці у графі 30 накладної.

Відповідно до параграфу 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано терміну доставки вантажу, обчисленого відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Згідно з параграфом 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення строку доставки (у добу) до загального строку доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального строку доставки; 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки понад одну десяту, але не понад три десяті загального терміну доставки; 30 % провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десяті загального терміну доставки.

Відтак, у зв`язку з перевищенням відповідачем строку доставки вантажу на 7 діб, позивачем нараховано пеню у сумі 42 026,58 грн., розмір якої обрахований позивачем наступним чином: величина перевищення терміну доставки 7/5 = 1,4; відсоток провізної плати - 30%, оскільки величина перевищення терміну доставки понад три десяті загального терміну доставки; загальна сума провізної плати за перевезення вантажу по території України - 140 088,60 грн.; сума пені - 140 088,60 грн. * 30% = 42 026,58 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією №2629 від 29.12.2021 року про сплату неустойки за перевищення строку доставки вантажу на суму 42 026,58 грн, факт надсилання якої на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.12.2021 року, списком згрупованих відправлень від 29.12.2021 року та фіскальним чеком від 29.12.2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення №0505052306412 зазначена претензія була отримана відповідачем 04.01.2022 року, проте залишена ним без відповіді та реагування.

За таких обставин, у зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначеного статтею 24 УМВС, згідно накладної №23279416 від 25.10.2021 року на 7 діб, позивачем нараховано відповідачу пеню у загальному розмірі 42 026,58 грн виходячи з провізної плати у розмірі 140 088,60 грн. відповідно до графи 51 зазначеної накладної та тарифної відстані 506 км відповідно до графи 38 вказаної накладної, яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як зазначалось судом вище, відповідальність залізниці за несвоєчасну доставку вантажів при здійсненні міжнародних залізничних перевезень передбачена у статті 45 УМВС, відповідно до параграфу 1 якої якщо перевізником не було дотримано терміну доставки вантажу, обчисленого відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Як встановлено судом на підставі наявної у матеріалах справи накладної №23279416 від 25.10.2021 року, загальна відстань маршруту зі станції відправлення Барбаров Білоруської залізниці до станції призначення Кременець Української залізниці становить 506 км., загальний (фактичний) строк доставки вантажу з 25.10.2021 року по 06.11.2021 року становить 12 діб.

При цьому, нормативний термін доставки вантажу згідно з параграфом 2 статті 24 УМВС становить 3 доби (506 км : 200 км).

Разом з цим, приписами параграфів 3, 4 статті 24 УМВС визначено перелік причин затримки вантажу, які дають право перевізнику на збільшення терміну доставки.

Так, судом встановлено обставини, що дають залізниці відповідно до параграфу 3 статті 24 УМВС підставу для збільшення строку доставки вантажу на 1 добу, а саме - операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Крім того, строк доставки вантажу збільшується згідно з параграфом 4 статті 24 УМВС на весь час затримки в дорозі через причини, що не залежать від перевізника.

Так, згідно відомостей, внесених перевізником до графи 32 накладної від 25.10.2021 року «Продовження строку доставки», затримка вантажу у період з 28.10.2021 по 03.11.2021 року відбулась у зв`язку з виконанням митних та інших адміністративних формальностей (код затримки згідно з розділом 8 додатку №1 до УМВС - 1), тобто з незалежних від відповідача обставин.

Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні статті 24 УМВС для збільшення терміну доставки вантажу.

В свою чергу, відповідачем було надано до матеріалів справи копії актів загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів №14401 від 28.10.2021 року та №4937 від 03.11.2021 року, відповідно до яких затримка вагонів за накладною №23279416 від 25.10.2021 року сталась згідно листів вантажоотримувача від 26.10.2021 року та від 27.10.2021 року для проведення митного оформлення вантажу на митному пості «Західний» Енергетичної митниці Державної митної служби (м. Сарни) та формування поїзда з 28.10.2021 12 год. 00 хв. по 03.11.2021 18 год. 28 хв.

Про складання залізницею вказаних актів загальної форми та долучення їх до перевізного документу перевізником (станцією Сарни Львівської залізниці) у графі 30 накладної від 25.10.2021 року зроблено відповідні відмітки та проставлено штемпелі.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом за матеріалами справи обставин, строк доставки вантажу за накладною від 25.10.2021 року продовжується на весь час затримки вагонів на шляху слідування у період з 28.10.2021 року по 03.11.2021 року (на 7 діб), оскільки така затримка сталася з незалежних від залізниці причин та обставин.

Що стосується посилання позивача на заповнення відповідачем графи 32 спірної накладної з порушенням вимог розділу 8 «Пояснення щодо заповнення накладної» додатку №1 до УМВС, а саме не засвідчення штемпелем перевізника причин затримки вагонів та не зазначення скороченого найменування залізниці, на якій затримано вантаж, то суд відзначає, що за приписами пункту 3 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, за: затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Дослідивши зміст спірної накладної №23279416 від 25.10.2021 року в сукупності з наданими відповідачем актами загальної форми ГУ-23 №14401 від 28.10.2021 року, №14419 від 28.10.2021 року та №4937 від 03.11.2021 року, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази та підтверджуючі документи дають можливість беззаперечно встановити, які саме причини, з переліку, наведеному в статті 24 УМВС, стали підставою для затримки вантажу в процесі перевезення.

Таким чином на підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, за якими судом встановлено, що затримка вантажу сталась у зв`язку з його митним оформленням на станції Сарни Львівської залізниці, то саме ця причина є підставою для правомірного збільшення терміну спірної доставки вантажу на 7 діб (з 28.10.2021 по 03.11.2021) за відсутності вини перевізника за наданою накладною.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням встановленого судом фактичного строку доставки вантажу - 12 діб та нормативного строку доставки вантажу - 3 доби, а також враховуючи наявність підстав для продовження строку доставки вантажу на 1 добу - у зв`язку з проведенням операцій, пов`язаних з відправленням вантажу, та на 7 діб - у зв`язку з необхідністю проходження митного та адміністративного оформлення всього вантажу, господарський суд встановив, що вантаж за відповідною накладною №23279416 від 25.10.2021 року доставлено одержувачу з порушенням строків, які визначені у статті 24 УМВС, із запізненням на 1 добу.

Згідно з параграфом 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення строку доставки (у добу) до загального строку доставки, зокрема, у розмірі 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального строку доставки.

Враховуючи встановлене судом перевищення строку доставки вантажу на 1 добу та фактичний строк перевезення вантажу, який становить 12 діб, відношення перевищення строку доставки до загального строку доставки становить 1:12 = 0,08. Відсоток провізної плати з урахуванням положень статті 45 УМВС становить 6%, розмір провізної плати згідно з відомостями, вказаними у пункті 51 накладної, становить 140 008,60 грн.

Отже, за перерахунком суду, здійсненого з урахуванням положень статті 45 УМВС, сума пені за несвоєчасну доставку вантажу залізницею складає 8405,32 грн. (140 088,60 * 6% = 8405,32 грн.)

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи факт несвоєчасної доставки відповідачем переданого для перевезення вантажу з перевищенням строку доставки на 1 добу, що відповідно є порушенням норм статті 24 УМВС, та, в свою чергу, у відповідності до статті 45 УМВС є підставою для застосування неустойки у визначеному судом розмірі 8405,32 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки за несвоєчасну доставку вантажу, у якому відповідач на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України просить суд зменшити її до 0,00 грн., посилаючись на скрутне матеріальне становище, яке виникло у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідач зазначає, що з 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан, а внаслідок систематичних ракетних обстрілів залізничної інфраструктури майже кожен день знищуються об`єкти АТ «Українська залізниця», що завдає значної шкоди підприємству відповідача. Починаючи з 24.02.2022 року Укрзалізниця несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, що привело до скрутного фінансового становища АТ «Українська залізниця».

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Таким чином, аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 року у справі № 914/891/16).

Тобто питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Окрім вищевикладеного суд звертає увагу, що недотримання вимог, визначених Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом у міжнародному сполученні, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтею 45 УМВС.

Суд зазначає, що у даному випадку санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень УМВС, якими чітко визначено розмір неустойки, і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням господарський суд не вбачає.

Поряд із цим суд звертає увагу, що в процесі реалізації договору перевезення вантажовідправник та перевізник як господарюючі суб`єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень та вони були зумовлені винятковими обставинами, а також не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, мали передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов`язань та наступне понесення витрат.

Судом враховано, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке здійснює вантажні, пасажирські перевезення, а також перевезення військових пасажирів та перевезення військових вантажів в зону військових дій.

Проте суд відзначає, що порушення строку доставки вантажу відбулось задовго до початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України, а саме у листопаді 2021 року, тому воєнні дії не могли стати на заваді відповідачу своєчасно виконувати доставку вантажу позивача.

З урахуванням викладеного та змісту поданого відповідачем клопотання суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, відтак обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути розцінені як виняткові та такі, що є підставою для зменшення неустойки у даному випадку.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної доставки відповідачем переданого його позивачем для перевезення вантажу та, відповідно, порушення норм статті 24 УМВС, розмір заборгованості, визначений судом, відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів вчасної доставки вантажу та/або сплати нарахованих штрафних санкцій відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у визначеній судом сумі 8405,32 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 42026,58 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) 8405 (вісім тисяч чотириста п`ять) грн 32 коп. пені та 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп. судового збору.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2023.

Суддя Т.В. Васильченко