Рішення № 109931558, 23.03.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/120/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023 Справа № 908/2721/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/2721/22

за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -

позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 30077774)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 44584864)

про визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна

За участю представників сторін:

від прокуратури - Лєскіна І.Є., посвідчення № 058614 від 14.12.2020

від позивача - Шурига Д.О., довіреність №02/03-20/01780 від 05.09.2022;

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН", до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" про визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№9173, 9174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на підставі оспорюваного акту недобросовісно шляхом зловживання правами було відчужено майно відповідача-1 з метою недопущення звернення на нього стягнення.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 202, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/120/22, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2023 о 10 год. 30 хв.

Одночасно з поданням позовної заяви від прокурора 22.12.2022 надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої прокурор просить:

- накласти арешт на нерухоме майно - незавершене будівництво житлового будинку літ. А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475), право власності на яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" (відповідачу-2);

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" чи будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи, реконструкцію на об`єкті незавершеного будівництва житлового будинку літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул.Козача, буд. 3, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України в особі її структурного підрозділу без статусу юридичної особи - Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Запорізькій області вчиняти будь-які дії щодо реєстрації Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" чи будь-яким іншим особам будь-яких документів дозвільного характеру на проведення підготовчих, будівельних робіт та робіт з реконструкції незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 3, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107;

- заборонити вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Козача, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475) та будь-яких інших об`єктів, розташованих на земельній ділянці площею 0,5967 га з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2022 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2022 № 908/2721/22 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 № 908/2721/22 вказану ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2022 скасовано. Заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Прокурор, позивач, відповідач-1 та відповідач-2 отримали копії ухвал 29.12.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 24.01.2023 були присутні прокурор та представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Відповідач-1 та 2 не надали відзиву на позовну заяву, не повідомили причин неявки.

Прокурор повідомив, що відзив не отримував, позовна заява не поверталась.

Представник позивача зазначив, що також відзив не отримував.

Ухвалою суду від 24.01.2023 відкладено підготовче засідання на 21.02.2023 об 11 год. 30 хв.

21.02.2023 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату у зв`язку з занятістю представника відповідача-2 в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.02.2023 були присутні прокурор та представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Суд оголосив про надходження від відповідача-2 клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання відповідача-2.

Представник позивача також заперечив проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2, оскільки відповідач-2 є юридичною особою, представництво якого здійснюють його статутні органи, та не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника.

Строк підготовчого провадження у справі спливає 24.02.2023. Суд не вбачає підстав для продовження підготовчого провадження, оскільки відповідачі-1, 2 були належним чином завчасно повідомлені судом про час та місце підготовчого засідання. Враховуючи першу неявку представників відповідачів у судове засідання, суд відклав підготовче засідання на інший час, проте відповідачі не скористалися належним чином своїми процесуальними правами, не подали відзивів на позовну заяву з доказами на підтвердження своєї правової позиції у справі, не направили в судове засідання своїх представників.

З огляду на це суд не встановив поважних причин для неподання відзивів відповідачами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Прокурор та представник позивача заявили про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.

Суд дійшов висновку, що питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, судом вирішені і наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановленою, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023 об 11 год. 00 хв.

21.03.2023 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку зі знаходженням представника відповідача-2 в іншому судовому засіданні та веденням сторонами перемовин щодо виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2023 у справі №908/2866/21.

В судовому засіданні 21.03.2023 були присутні прокурор та представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Суд оголосив клопотання відповідача-2 про відкладення судового засідання.

Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення клопотання відповідача-2.

З метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача-2 та відкласти розгляд справи на 23.03.2023 об 11 год. 00 хв. в межах наявного строку для розгляду справи по суті.

Директор ТОВ «Октан» та засновник ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» ОСОБА_1 був повідомлений судом про відкладення розгляду справи на 23.03.2023 об 11 год. 00 хв., що підтверджується телефонограмою № 02-20/5 від 21.03.2023. Також, ухвала суду від 21.03.2023 № 908/2721/22 була розміщена на сторінці Господарського суду Запорізької області офіційного веб-сайту «Судова влада України» в мережі Інтернет.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2023 у справі № 908/2721/22 оприлюднено 22.03.2023.

В судовому засіданні 23.03.2023 були присутні прокурор та представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

За результатами судового засідання судом прийнято рішення, проголошено прокурору та представнику позивача вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства та виконання рішення суду на користь держави в особі Запорізької міської ради.

30.09.2021 заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ «ОКТАН» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшеного на суму сплаченого земельного податку за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн.

Провадження у господарській справі за вказаним позовом відкрито 13.10.2021.

Разом з позовною заявою окружною прокуратурою до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: незавершене будівництво житлового будинку літ. А, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. № 3, що перебувало у власності ТОВ «ОКТАН».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2021 у справі № 908/2866/21 у задоволені заяви окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме майно відмовлено.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі №908/2866/21 задоволено позов заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ «ОКТАН» та стягнуто дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченого земельного податку за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн. Рішення набрало законної сили 02.03.2022.

23.05.2022 Господарським судом Запорізької області видано судові накази.

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя з метою виконання вищевказаного рішення суду до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направлено заяви від 22.06.2022 №52-3193 ВИХ-22 та № 52-3192 ВИХ-22 разом із наказами Господарського суду Запорізької області від 23.05.2022 у справі № 908/2866/21.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. від 27.06.2022 відкрито виконавче провадження № 69302551 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2022 у справі № 908/2866/21 про стягнення з ТОВ «ОКТАН» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшеного на суму сплаченої плати за землю за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн.

Також, постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. від 27.06.2022 відкрито виконавче провадження №69302507 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2022 у справі № 908/2866/21 про стягнення з ТОВ «ОКТАН» на користь Запорізької обласної прокуратури коштів, витрачених у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 11 809,47 грн.

Постановою державного виконавця від 27.06.2022 виконавчі провадження № 69302507 та № 69302551 об`єднано у зведене виконавче провадження № 69305078.

Постановою державного виконавця від 30.06.2022 у виконавчому провадженні №69302551 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника - ТОВ «ОКТАН» (код ЄДРПОУ 30077774).

Постановою державного виконавця від 01.08.2022 у виконавчому провадженні №69302551 накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

У ході здійснення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державним виконавцем перевірено наявні у боржника ТОВ «ОКТАН» рахунки, на які накладено арешт, однак кошти для виконання рішення суду на них відсутні.

Окрім того, державним виконавцем перевірено наявність у ТОВ «ОКТАН» рухомого та нерухомого майна за рахунок якого можливо виконати рішення суду та встановлено, що рухоме та нерухоме майно у боржника відсутнє.

Відповідно до інформації АТ «Мета Банк» кошти на рахунках боржника ТОВ «ОКТАН» відсутні.

Згідно з інформацією Міністерства внутрішніх справ України дані про зареєстровані за боржником ТОВ «ОКТАН» транспортні засоби у МВС України відсутні.

Відповідно до інформації Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 20.09.2022 № 06.1-15/869 станом на 20.09.2022 кошти від ТОВ «ОКТАН» (код ЄДРПОУ 30077774) чи від Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) на користь Запорізької міської ради на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21 не надходили.

В силу положень ст. 10 розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» судове рішення про стягнення коштів може бути примусово виконано шляхом звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то виконавчий документ повертається стягувачу.

Таким чином, відсутність майна у ТОВ «ОКТАН» наразі унеможливлює виконання рішення суду про стягнення коштів на користь міського бюджету та може призвести до повернення виконавчого документа без виконання.

Разом з цим, об`єктивна неможливість виконання судового рішення про стягнення коштів до бюджету, постановленого за позовом прокурора на користь міської ради, обумовлена неправомірними діями відповідача, які він вчинив під час слухання справи № 908/2866/21.

Так, на момент звернення прокурора до суду ТОВ «ОКТАН» на праві власності належало нерухоме майно: незавершене будівництво житлового будинку літ. А, розташоване за адресою: вул Козача, 3 у м. Запоріжжі.

Зазначене майно було придбано відповідачем 1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2003 № 46.

Саме розташування зазначеного майна на земельній ділянці комунальної власності, її використання без правовстановлюючих документів та несплата належних платежів за користування землею до бюджету і стали підставами для звернення прокурора до суду.

Іншого рухомого або нерухомого майна товариство не мало та наразі не має, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).

Після подання позовної заяви прокурором та відкриття провадження у справі №908/2866/21, відповідач вчинив дії щодо відчуження єдиного належного йому майна - об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, штучно створивши умови неплатоспроможності та неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

10.11.2021 одноособовим учасником ТОВ «ОКТАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) ОСОБА_1 прийнято рішення № __/21 про заснування від імені ТОВ «ОКТАН» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку сучасного будівництва» (скорочено - ТОВ «ЦРСБ») з місцезнаходженням: м. Запоріжжя, вул. Вороніхіна, буд. № 6, кв. № 36 .

Слід зазначити, що вказані юридичні особи до теперішнього часу мають однакову юридичну адресу місцезнаходження, а саме: м. Запоріжжя, вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36 .

Частка ТОВ «Октан» в статутному капіталі новоствореного ТОВ «ЦРСБ» склала 90 відсотків, інша частка в розмірі 10 відсотків належить ОСОБА_1 .

Також, вказаним рішенням визначено, що вкладом ТОВ «Октан» є незавершене будівництво житлового будинку літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 3 .

15.11.2021 проведено установчі збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ЦРСБ», що підтверджується протоколом установчих зборів учасників ТОВ «ЦРСБ» від 15.11.2021 № 01/21.

Відповідно до зазначеного протоколу TOB «ОКТАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) здійснено вклад у статутний капітал ТОВ «ЦРСБ» у виді майна, а саме незавершеного будівництва житлового будинку літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 3 .

19.11.2021 у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано нову юридичну особу - ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» (ідентифікаційний код юридичної особи 44584864), засновником якого було зазначено ТОВ «ОКТАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774).

24.11.2019, на підставі акту прийому-передачі, посвідченого 24.11.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстрованого ним в реєстрі за №№ 9173, 9174 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності ТОВ «ЦРСБ» на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А по вул. Козача, 3 у м. Запоріжжя .

26.01.2022 змінено частку ОСОБА_1 в уставному капіталі ТОВ «ЦРСБ», виключено як засновника ТОВ «ОКТАН», відтак наразі єдиним учасником як ТОВ «ЦРСБ», так і ТОВ «ОКТАН» є ОСОБА_1 .

Отже, відповідач під час слухання справи в суді про стягнення з нього коштів вчинив цілеспрямовані дії щодо відчуження єдиного належного йому майна шляхом створення нової юридичної особи та передачі зазначеного майна як внеску до статутного капіталу з метою створення штучної неплатоспроможності та унеможливлення примусового виконання судового рішення в майбутнього.

Як наслідок, виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022, у справі № 908/2866/21, наразі є неможливим, оскільки у боржника відсутні кошти та майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Статтею 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

За приписами ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

У відповідності до ст. 37 зазначеного Закону у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 як єдиний учасник ТОВ «ОКТАН» прийняв рішення про заснування від імені цього товариства нової юридичної особи та передачу як статутний внесок нерухомого майна, а наразі є єдиним учасником як ТОВ «ОКТАН», так і ТОВ «ЦРСБ» фактично контроль за зазначеним майном зберігся за тією ж самою особою.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, акт прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» від 24.11.2021, посвідчений 24.11.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за №№ 9173, 9174, має фіктивний характер та направлений на ухилення від виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21.

Предметом розгляду цієї справи є визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№9173, 9174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Виходячи з положень пункту 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав», отримання майна, переданого як вклад до статутного капіталу господарського товариства, є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права власника господарського товариства.

Тобто, Акт прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» від 24.11.2021, посвідчений 24.11.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за №№ 9173, 9174, на підставі якого здійснено відчуження нерухомого майна (незавершеного будівництва, житлового будинку літ. А по вул. Козача, 3 у м. Запоріжжя) за своїм змістом має ознаки правочину, оскільки в результаті таких дій у TOB «ОКТАН» відбулося припинення права власності на вказане майно з одночасним набуттям ним права власника ( засновника) ТОВ «ЦРСБ».

Про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є (може бути) правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має (може мати) юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно) неодноразово робилися висновки Верховним Судом (зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 28.09.2021 у справі №910/17954/20).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 ЦК України. Так, за змістом вказаної норми: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, при цьому обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не направлений на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками у цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов.

Боржник, який вчиняє правочин щодо відчуження належного йому майна після пред`явлення до нього позову про стягнення коштів, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки такий правочин порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14- 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі №755/17944/18.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКТАН», яке передало майно на підставі акту прийому-передачі на користь ТОВ «ЦРСБ», кінцевим засновником якого є один і той же суб`єкт, після пред`явлення до нього позову Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя про стягнення доходу від безпідставно набутого майна, діяло недобросовісно та зловживало правами стосовно Запорізької міської ради, оскільки вчинило оспорюваний правочин з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника.

ТОВ «ОКТАН», відчужило майно після пред`явлення до нього позову про стягнення коштів, а саме: судове провадження за позовом прокурора відкрито 13.10.2021, цієї ж дати ухвалою суду відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову, а рішення про створення нової юридичної особи, ТОВ «ЦРСБ», та передання як вкладу в уставний капітал єдиного нерухомого майна відповідача прийнято 10.11.2021. Фактична передача майна відбулась 24.11.2021.

Відчуження майна відбулось на користь пов`язаної юридичної особи, а контроль за ним фактично зберігся у засновника ТОВ «ОКТАН», оскільки він одночасно наразі є єдиним засновником ТОВ «ЦРСБ».

Крім того, вказані юридичні особи мають однакову юридичну адресу місцезнаходження, а саме: м. Запоріжжя, вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36.

Так, відповідно до п. 14.1.159 Податкового кодексу України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених у відкритих джерелах, засновником ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» було ТОВ «ОКТАН», а на теперішній час дані юридичні особи мають одного засновника та бенефіціара - ОСОБА_1 .

Дії ТОВ «ОКТАН» щодо відчуження єдиного належного йому нерухомого майна призвели до створення його штучної неплатоспроможності та, як наслідок, до неможливості виконання судового рішення про стягнення коштів до місцевого бюджету, постановленого за позовом прокурора у справі № 908/2866/21.

Відповідачем не вживались дії щодо оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21, яким задоволено позовні вимоги заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради та стягнуто з ТОВ «ОКТАН» на користь Запорізької міської ради 787 298,22 грн.

Також, суд звертає увагу на визначення вартості внеску - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А.

Із рішення № /21 від 10.11.2021 про заснування від імені ТОВ «ОКТАН» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку сучасного будівництва», а також протоколу установчих зборів учасників ТОВ «ЦРСБ» від 15.11.2021 № 01/21, вбачається, що вартість об`єкта нерухомого майна як вкладу становить 89 830,00 грн.

Відповідно до договору № 46 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного 12.05.2003 між управлінням з питань приватизації Запорізької міської ради та ТОВ «ОКТАН», ціна об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ. А також становила 89 830,00 грн.

Разом з цим, за понад 18 років (з дати приватизації по дату визначення вартості вкладу) відбулись суттєві інфляційні процеси.

Так, якщо станом на 2003 рік у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України (за даними, розміщеними на офіційному сайті НБУ за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerate-chart) 89 830,00 грн. дорівнювало 16 949 доларів США, то станом на 2021 рік ця сума становила лише 3 220 доларів США, тобто понад у п`ять разів менше.

У той самий час, характеристики об`єкту не змінились, як вбачається із наведених вище документів (готовність 9%).

Отже, сукупність наведених обставин доводить той факт, що ТОВ «ОКТАН» діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 суд зазначив, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Щодо представництва Вознесенівською окружною прокуратурою м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. ст. 4, 53 ГПК України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до суду в інтересах держави.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а, отже, і інших органів державної влади.

При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з врахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Згідно із ст.ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Статтями 142 Конституції України та ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.

Згідно з пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.

Водночас, враховуючи, що ТОВ «ОКТАН» на підставі оспорюваного акту прийому-передачі майна відчужило нерухоме майно та внаслідок цього не має у власності майна на яке може бути звернуто стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили, тому до бюджету міста у Запоріжжя кошти від безпідставно набутого майна не буде стягнуто.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інших проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/WestFllianctLimited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям, Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії вказаних норм.

Втручання держави у право власності особи є виправданим якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер громадської діяльності.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення окружної прокуратури до суду є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - визнання недійсними договорів, які мають ознаки фраундаторності та спрямовані укладені з метою уникнення звернення стягнення на його майно, як боржника.

«Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваного правочину та забезпечення виконання рішення суду про стягнення до бюджету міста Запоріжжя з боржника коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки твердження «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення підстави, за якими майно було набуте у власність.

Водночас, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави та протиправності оспорюваних правочинів на уникнення виконання рішення суду Запорізька міська рада, як представницький орган територіальної громади, обізнана про наявність спірних правовідносин та протягом 12 місяців з часу підписання акту прийому-передачі майна нерухомого майна (24.11.2021), заходів спрямованих на визнання його недійсним не вживала.

З огляду на вищевикладене, підписання оскаржуваного акту прийому- передачі нерухомого майна ТОВ «ОКТАН» з пов`язаною з ним юридичною особою з метою невиконання рішення суду, подальше зволікання у пред`явленні відповідного позову може призвести до його відчуження на користь третіх осіб.

Вказане обґрунтовує необхідність вжиття прокурором заходів направлених на захист державних інтересів.

Зазначені обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність перелічених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Разом з цим, за інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради заходи щодо оскарження акту прийому-передачі нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107 не вживались, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1, 2 у рівних частинах (по 1240,50 грн. з кожного).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 30077774) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 44584864), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№9173, 9174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 30077774) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 02909973, р/р UA 438201720343180001000000271, відкритий в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в сумі 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 44584864) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 02909973, р/р UA 438201720343180001000000271, відкритий в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в сумі 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 31.03.2023.

Суддя М.В. Мірошниченко