Ухвала суду № 109931423, 29.03.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

_________________

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29.03.2023 Справа № 905/295/23

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місцезнаходження: Deutschland, Randersackerer Stra?e 1, НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Суддя Величко Н.В.

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 24.03.2023 надійшла заява ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи підприємця, в якій між іншим заявник просить визнати її неплатоспроможною, затвердити кандидатуру ОСОБА_2 та призначити керуючим реструктуризацією боргів, прийняти запропонований План реструктуризації, зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, (загальний мораторій), починаючи з дня винесення рішення.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги перед кредиторами, на умовах, передбачених договорами.

Матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/295/23. За наслідками автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду цієї справи визначено суддю Величко Н.В.

Дослідивши матеріали заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність законодавець визначив навівши в ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) перелік документів, які потрібно додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та які підтверджуватимуть її зміст.

Так, відповідно до ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:

1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;

3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;

5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;

6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;

9) копія трудової книжки (за наявності);

10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;

11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;

12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;

13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;

14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Заявниця в своїй заяві зазначає, що нею на підтвердження аргументів надаються:

1. Декларації Каледіна.pdf.

2. Договори Каледіна.pdf.

3. Документи АК Каледіна.pdf.

4. Особисті документи Каледіна.pdf.

5. Процесуальні документи Каледіна.pdf.

6. убкі 14.03.23.pdf.

Проте переліку, які саме документи додані до зави про неплатоспроможність, не має, враховуючі, що заява з додатками міститься на понад ніж 800 аркушах, а за текстом заяви містяться посилання на кожен доданий заявником документ.

Перелік додатків у формі, який міститься у заяві про неплатоспроможність боржника фізичної особи, зокрема, додатки « 2. Договори Каледіна», « 4. Особисті документи Каледіна», « 5. Процесуальні документи Каледіна», не можуть оцінюватися як належний перелік документів, що додаються до заяви, визначений ст. 116 КУзПБ.

Також заявницею до заяви додано документи, складені іноземною мовою.

Приписами частини 1 статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів", судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України, Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Разом з тим, суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 10 ГПК України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Згідно з ст. 79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 1 ст. 10 ГПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд зауважує, що докази надані до заяви повинні бути подані державною (українською) мовою.

Отже, заявниця мала подати до суду прошитий та засвідчений нотаріально офіційний переклад на українську мову всіх документів, що долучаються нею на іноземній мові.

Відповідно до ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Разом з тим, перелік документів (доказів), які в обов`язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Дослідивши зміст поданої заяви та додані до неї документи суд встановив, що наданий заявником конкретизований список кредиторів не відповідає встановленим статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства вимогам, а саме не містить інформації щодо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо, оскільки у наданому заявником списку зазначено лише загальну суму поточної заборгованості без окремого визначення основного боргу та суми неустойки (штрафу, пені), наведено тільки положення окремих договорів щодо застосування штрафних санкцій без визначення суми.

Також заявником не надано доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують заявлену суму грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Крім того, заявником у переліку кредиторів вказані договори, але деякі договори за такими реквізитами (номер договору) в матеріалах заяви відсутні, як і відсутні в переліку кредиторів договори, що надані до заяви.

У заяві б/н від 23.03.2023 заявницею вказано, що нею не надано належних доказів (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо) в частині, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.

Матеріали поданої заяви не містить жодних доказів, які підтверджують, що заявниця здійснила всі належні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів. При цьому, зміст заяви не містить будь-яких аргументів та доказів наявності перешкод для звернення боржника до відповідних фінансових установ задля їх отримання.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надання лише договорів не підтверджує факту наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.

Згідно з ч. 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості.

Таким чином, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

З наданих декларацій вбачається, що заявниця у відомостях про членів сім?ї зазначає: мати ОСОБА_3 , батька ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ), доньку ОСОБА_5 .

Проте інформації про батька доньки заявниці, ОСОБА_6 , в її деклараціях не міститься.

Заявницею не надано відомостей чи перебуває остання у шлюбі на теперішній час, або відомостей про особу, з якою шлюб було розірвано протягом трьох років до дня подання декларації.

Крім того, відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

Як вбачається із доданих до заяви декларації про майновий стан боржника за 2020-2022 роки, заявником у відповідних рядках декларацій відмічено "Член сім`ї не надав інформацію".

Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

На переконання суду, коло членів сім`ї боржника в частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв`язку із встановленням його обов`язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.

Відповідно до п. 12 ч. 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684,00 грн.

Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 40260,00 грн. ((2684,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).

Заявником долучено до матеріалів заяви квитанції та скріншоти з телефону на підтвердження сплати авансування винагороди арбітражному керуючому, а саме:

№ МP_АВ12089DNO_22608617 від 22.12.2021 на суму 1784,25 грн.;

№ 0.0.2421065742.1 від 17.01.2022 на суму 1784,25 грн.;

№ P24A2383865292C3560 від 21.06.2022 на суму 1787,25 грн.;

№ P24F190510928D15806 від 24.08.2022 на суму 1784,25 грн.;

№ P24A763301659D32634 від 25.01.2023 на суму 1787,25 грн.;

№ P24A975622278D97315 від 19.03.2023 на суму 1787,25 грн.

В призначенні платежу вищезазначених оплат зазначено: «авансування винагороди арбітражному керуючому за дог. Каледіна К.Д. ІПН НОМЕР_1 ».

За текстом заяви заявниця зазначає, що нею надається договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладений між нею та арбітражною керуючою Белінською Наталією Олександрівною.

Проте дослідивши подану заявницею заяву та додані до неї документи, суд встановив, що останньою не додано укладеного між нею та арбітражною керуючою Белінською Наталією Олександрівною договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Суд не може встановити яка з наданих заявником квитанцій та за яким договором підтверджує авансування винагороди арбітражному керуючому, а також на яких умовах укладено договір.

За текстом заяви заявниця зазначає, що місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.

Проте які саме подані документи заявницею суд повинен розглянути, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, не зрозуміло.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що з усіх наданих заявницею квитанцій вбачається, що оплати здійснені на не вірні реквізити Господарського суду Донецької області.

Отже заявницею не надано доказів сплати авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у порядку і розмірі, встановленому чинним законодавством, та на реквізити Господарського суду Донецької області (рахунок отримувача № UA368999980313151206083020649, код банку отримувача МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, отримувач коштів - ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/22030101, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)) в розмірі 40260,00 грн., як і доказів укладеного із арбітражною керуючою Белінською Наталією Олександрівною договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Суд враховує той факт, що заявниця знаходиться закордоном, тому сплату авансування грошової винагороди арбітражному керуючому можна здійснити на валютний рахунок суду: Одержувач коштів (beneficiary): Державна казначейська служба України, Україна, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 (STATE TREASURY SERVICE OF UKRAINE, Ukraine, 01601, Kyiv, Bastionna str., 6); Код ЄДРПОУ: 37567646; Валютний рахунок одержувача коштів (account): UA563223130000025133012855000; Банк отримувача коштів (beneficiary bank): Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Київ, Україна (JSC "THE STATE EXPORT-IMPORT BANK OF UKRAINE", Kyiv, Ukraine); S.W.I.F.T.: EXBSUAUX.

Звертаємо увагу на те, що при оформленні платіжного доручення в іноземній валюті в полі "Деталі платежу" (Details of payment) необхідно вказати код класифікації доходів бюджету 22030101.

Також дослідивши заяву арбітражної керуючої Белінської Наталії Олександрівни про надання згоди на участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 в якості арбітражної керуючої (керуючої реструктуризацією), суд встановив, що зазначені в даній заяві додатки відсутні (копія диплому спеціаліста; копія ліцензії діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серія № 499090; копія Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 190, від 12.02.2013; витяг з Публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих; копія трудової книжки; копія договору № 046-0000924/01ВАК від 21.12.2021 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого; копія платіжного доручення; копія свідоцтва про підвищення кваліфікації; копія договору оренди нежитлового приміщення № 820/10.2 від 11.06.2020; копія додаткової угоди № 3 до договору оренди нежитлового приміщення № 820/10.2 від 20.05.2021; копія договору суборенди нежитлового приміщення від 30.05.2021; копія акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 30.05.2021), про що працівниками відділу канцелярії Господарського суду Донецької області було складено відповідний акт.

Крім того, суд звертає увагу заявниці на таке.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалами Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2470/21, від 27.06.2022 у справі №905/520/22, від 30.08.2022 у справі № 905/685/22, від 14.02.2023 у справі № 905/120/23 заява ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника фізичної особи залишалась без руху з аналогічних підстав.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що дослідивши додані до заяви докази сплати авансування грошової винагороди арбітражного керуючого і порівнявши їх з доказами, що надавались заявницею минулого разу, суд встановив, що кожного разу заявниця подавала одні й ті ж самі квитанції, додаючи квитанцію з останньою (свіжою) оплатою. Також слід звернути увагу на те, що коли заявниця зверталась із заявою вперше (справа № 905/2470/21) у неї був укладений договір з іншим арбітражним керуючим, хоча і продовжувала додавати кожного разу минулі докази сплати авансування грошової винагороди арбітражного керуючого.

Суд вважає такі дії з боку заявниці проявою неповаги до суду та введення його в оману.

Підпунктом 11 пункту 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Так, п.п.1,4 статті 43 цього Кодексу встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Статтею 132 цього кодексу передбачено види заходів процесуального примусу, а саме:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) штраф.

Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено наявність факту зловживання заявницею своїм процесуальним правом на звернення до суду з відповідною заявою, з огляду на неодноразове зазначення в ухвалах суду про наявність тих самих недоліків. Також, господарським судом зазначалось, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

При цьому, звертаючись кожного разу до господарського суду заявницею не були усунуті недоліки, тобто заяви подавались з тими самими недоліками.

Господарський суд вважає за доцільне попередити ОСОБА_1 , що з метою припинення зловживання нею процесуальними правами може бути вжитий такий захід процесуального примусу, як штраф.

Враховуючи викладене вище, подана через підсистему «Електронний суд» 24.03.2023 заява ОСОБА_1 названим вимогам Кодексу України з процедур банкрутства не відповідає.

Нормами ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст. 34, 37, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 24.03.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

3. Встановити спосіб усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду:

- конкретизованого переліку документів, що надається до заяви про неплатоспроможність;

- конкретизованого списку усіх кредиторів боржника із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) з відображенням періоду виникнення зобов`язання;

- проекту плану реструктуризації боргів із зазначенням відомостей щодо можливого плану погашення заборгованості, найменування кредиторів, яким передбачено проектом погашення вимог, а також відомостей щодо кредиторів, на прощення яких боржник розраховує;

- доказів (договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми усіх заявлених грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

- довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні;

- нотаріально засвідченого перекладу на українську мову всіх додатків, поданих на іноземній мові (довідки та чеки, які отримані в Німеччині);

- відомостей щодо батька доньки заявниці ОСОБА_6 з наданням відповідних доказів;

- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020-2022 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім`ї;

- доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна йому була для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;

- доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 40260,00 грн;

- план реструктуризації.

4. Ухвала набрала законної сили 29.03.2023, оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Величко