Рішення № 109927687, 30.03.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10774/22

Провадження № 2/344/653/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Маланій Ю.А.,

за участі представників Позивача Маланюк О.В., Рохман І.В. , Відповідача ОСОБА_2 , представника Відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування м. Івано-Франківська до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування м. Івано-Франківська (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач») про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), або за умови відсутності доходів - виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника в м. Івано-Франківську, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідач, яка є рідною матір`ю малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виконує своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не підтримує належного материнського зв`язку з дітьми, не бере належної участі у їх вихованні, не піклується про їх розвиток та стан здоров`я.

Як зазначено в позовній заяві, малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають на обліку Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради як діти, що опинилися в складних життєвих обставинах у зв`язку із ухиленням їх матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків. Сім`я ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Матір дітей ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, вживає наркотичні засоби, не працює, вироком суду притягнута до кримінальної відповідальності (засуджена до покарання, не пов`язаного із позбавленням волі) та перебуває на обліку у центрі пробації.

На думку представника органу опіки та піклування, на даний час поведінку матері змінити на краще не можливо, всі вжиті соціальними службами для цього заходи не дали позитивного результату.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_2 на адресу суду подала письмові пояснення, за змістом яких заперечила проти задоволення позовних вимог про позбавлення її батьківських прав, зазначивши про те, що вона визнає свою вину у неналежному виконанні батьківських обов`язків, вживанні наркотиків, щиро розкаюється у цьому. На даний час, як зазначено у письмових поясненнях, Відповідач змінила свою поведінку, припинила вживати наркотичні засоби та пройшла курс соціально-психологічної реабілітації; зробила ремонт у квартирі, придбала нові меблі та дитячі ліжечка, купила дітям мобільний телефон; з попереднім співмешканцем ОСОБА_8 , який ображав її та старшого сина, вона з травня 2022 року не проживає; уклала шлюб з чоловіком, який є військовослужбовцем.

В судовому засіданні Відповідач та її представник проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження повторно а.с.17), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження а.с.18), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження а.с.19).

Малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувають на обліку Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, як діти, що опинилися в складних життєвих обставинах у зв`язку із ухиленням їх матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків.

Посилаючись на те, що Відповідач ухиляється від виховання дітей, орган опіки та піклування звернувся до суду з даним цивільним позовом про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку (додаток 3 до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.07.2022 року №660) щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За змістом статей 3,9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі коли дитина розлучається з одним з батьків, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду , що набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи ,які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я , фізичний , духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між особою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року)».

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд враховує зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України і з`ясовує, які безсумнівні докази свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов`язками, чи вживалися до нього заходи реагування, а також досліджує соціально-побутові умови життя та матеріальне становище відповідача.

Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості:

- ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками;

- позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України;

- розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Так, як зазначили в судовому засіданні представники Позивача, Відповідач - матір дітей, свідомо нехтує та ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо їх виховання, тобто свідомо самоусунулася від виховання та утримання своїх синів. Будь-які перешкоди у вихованні дітей у Відповідача відсутні.

Стосовно іншого із батьків дітей (батька), Відповідач вказала, що батько старшого сина ОСОБА_4 помер, а батьком молодших ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є її колишній співмешканець. У свідоцтвах про народження дітей у графі «батько» батьками хлопчиків записано « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 » відповідно. Вказана обставина не є предметом даного судового розгляду, встановлення її виходить за межі предмету позову.

Стосовно трьох дітей ОСОБА_2 має статус одинокої матері, що підтверджується листом відділу ДРАЦС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.05.2022 року № 205/25.17.6-16.

Судом також встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням матір`ю ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо дітей, дана сім`я перебувала під соціальним супроводом з 17.03.2020 року до 15.03.2021 року. Впродовж супроводу проводилися бесіди щодо наслідків бродягування, потреби відвідування дитиною ліцею, недопущенням залишення дітей самих вдома, врегулювання конфліктних ситуацій, ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок. Сім`ю знято із соціального супроводу у зв`язку з виконанням умов договору та мінімізацією складних життєвих обставин.

Крім того, діти перебувають на обліку Служби у справах дітей у зв`язку із ухиленням їх матері від виконання батьківських обов`язків (найстарший син ОСОБА_4 - з 2018 року) (а.с.20-21, 22, 23).

27.07.2018 року ОСОБА_4 було влаштовано до Міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області.

Причиною такого влаштування були незадовільні умови проживання дитини в сім`ї, відсутність коштів у матері дитини на його утримання, що підтверджується листом центру від 30.07.2018 року № 252/01-17. Дитина перебувала в закладі до 27.12.2018 року. В подальшому дитину за заявою матері було тимчасово влаштовано в сім`ю патронатного вихователя (а.с.30), що з 15.05.2020 року припинено за заявою патронатного вихователя у зв`язку із психічними розладами у дитини, її поведінкою та істерикою, що потребують додаткового медичного лікування та спостереження.

Відповідно до інформації Державної установи «Центр пробації» від 19.02.2020 року №38/6/998-20 громадянка ОСОБА_2 перебуває на обліку в Івано-Франківському МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, як засуджена до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2019 року у справі № 344/16812/15-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80030473), який набрав законної сили 25 березня 2019 року, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено їй покарання:

- за ч. 1 ст. 317 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України - із застосуванням ст.69 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Керуючись ст. 79 КК України, звільнено обвинувачену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк - 2 (два) роки.

З 08.07.2020 року матір ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , перебували у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей (смт. Верховина).

Зі змісту наявного в матеріалах справи Висновку (додаток 3 до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.07.2022 року №660) щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 також вбачається інформація центру соціальних служб від 22.03.2022 року № 14/49-20, згідно якої фахівця із соціальної роботи в телефонному режимі повідомлено про ОСОБА_4 , який перебував у сусідів та стверджував про побиття його співмешканцем матері ОСОБА_8

28.03.2022 року листом № 47.5-08/57 Івано-Франківський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді проінформував про те, що фахівцем із соціальної роботи комісійно відвідано сім`ю ОСОБА_2 та складено акт оцінки потреб сім`ї. Згідно з висновком оцінки потреб складні життєві обставини СЖО) в сім`ї наявні та полягають в тому, що в матері заблоковані рахунки у банку, відсутні доходи з 14.01.2022 року. На час відвідування в помешканні були незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання: розкиданий одяг, взуття, іграшки, брудна підлога, не митий посуд. Вплив факторів СЖО на стан задоволення потреб дітей незадовільний. Сім`я потребує надання соціальних послуг у вигляді соціального супроводу, консультування та натуральної допомоги. Випадок кваліфіковано як складний. У даному листі зазначається також, що фахівцем із соціальної роботи неодноразово проводилися з матір`ю бесіди щодо створення належних умов для повноцінного розвитку та виховання дітей, покращення санітарно-гігієнічних умов проживання, ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок, відповідального ставлення до виконання батьківських обов`язків, однак мати не виконує рекомендації фахівця, не задовольняє потреби дітей, не дбає про їхні інтереси.

З інформації Івано-Франківського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, викладеної у листі від 29.03.2022 року № 18/49-20 відомо про те, що фахівця із соціальної роботи поліцією в телефонному режимі повідомлено щодо неодноразових втеч з дому та бродягування ОСОБА_4 , який того дня був двічі затриманий поліцією та повернутий матері. Дитина розповідає про насильство у сім`ї, конфлікти між ним і співмешканцем матері та небажання проживати в родині. Вся проведена з матір`ю робота щодо відповідального батьківства не дала позитивного результату. Матері в черговий раз рекомендовано змінити ставлення до малолітнього ОСОБА_4 , створити належні умови, більше спілкуватися із сином та брати участь у його житті. Однак, ОСОБА_2 ігнорує рекомендації фахівця із соціальної роботи застосовує фізичне покарання до сина, не бажає займатися його вихованням. В помешканні часто ночують та перебувають сторонні люди, на яких мати неодноразово залишала дітей.

30.03.2022 року працівником Служби у справах дітей спільно з фахівцем соціальної роботи Івано-Франківського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, інспекторами ВЮП УПД ГУНП Івано-Франківської області було відвідано сім`ю ОСОБА_2 та виявлено, що мати перебувала з візуальними ознаками наркотичного сп`яніння. Мати погодилася пройти обстеження в наркодиспансері і в супроводі соціальних працівників була доставлена в медичний заклад. З консультативного висновку спеціаліста, виданого КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» від 30.03.2022 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин. Вживання речовин зі шкодою для здоров`я. Також жінці проведено аналіз на вміст 5 видів наркотичних речовин та отримано позитивний результат амфетаміни та марихуану.

Також про факти вживання матір`ю наркотичних речовин відомо з довідки Івано-Франківського ОНД від 04.12.2018 року № 01-7/1006, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на профілактичному спостереженні з приводу вживання наркотичних речовин (марихуана).

З листа КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» від 22.04.2022 року № 160 відомо, що громадянка ОСОБА_2 30.03.2022 року зверталася на амбулаторний прийом у супроводі працівників Служби у справах дітей з метою обстеження. Виявлено вживання наркотичних речовин під час проведення лабораторної діагностики у КНП «ПНЦ ІФ ОР». Ознак наркологічних захворювань не встановлено. На повторні рекомендовані звернення до лікаря, з метою контролю ведення тверезого способу життя та проведення аналізів на вміст наркотичних речовин в організмі не з`являлася.

Того ж дня, 30.03.2022 року, дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , було доставлено в Міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області інспектором відділу ювенальної превенції Управління превентивною діяльності ГУНП в Івано-Франківській області, оскільки їх мати ОСОБА_2 залишила без нагляду. Це стало відомо з листа центру від 31.03.2022 року № 126/01-17.

З інформації Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області від 03.06.2022 року №6718/108/46/04-2022 вбачається, що відносно громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були складені наступні протоколи: за ст.184 КУпАП від 18.03.2019 року, за ст. 184 КУпАП від 05.03.2020 року, за ст. 184 КУпАП від 19.05.2020 року, за ст. 184 КУпАП від 21.08.2020 року, за ст.184- КУпАП від 09.02.2021 року, за ст. 184 КУпАП від 11.05.2021 року, за ст. 184 КУпАП від 06.06.2021 року, за ст. 184 КУпАП 22.02.2022 року (два протоколи) за ч. 2 ст. 184 КУпАП від 18.04.2022 року.

Постановами Івано-Франківського міського суду ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей):

Справа № 344/10369/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/69041883

Справа № 344/11339/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92876231

Справа № 344/1204/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88944645;

Справа № 344/5206/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/104318841;

Справа № 344/5917/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/81738947;

Справа № 344/3752/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/104229822;

Справа № 344/6679/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90091763;

Справа № 344/2568/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96185592;

Справа № 344/9439/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99295217;

Справа № 344/4176/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/89103551;

Справа № 344/4011/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/103925655.

Станом на час розгляду справи троє дітей сім`ї ОСОБА_2 і на далі перебувають у Міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області, який листом від 23.05.2022 року № 174/01-17 проінформував Службу про те, що за весь час перебування дітей у закладі (станом на час подання позову - примітка Суду) їх мати відвідала дітей 07.04.2022 року та 22.04.2022 року, а також телефонувала до старшого сина ОСОБА_4 . Щодо вивчення міжособистісних відносин в сімейному середовищі, ОСОБА_4 стверджує, що хоче повертатися до матері.

04.05.2022 року питання виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 стосовно трьох її дітей розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, за результатами якого було вирішено відкласти розгляд питання на чергове засідання. Матір на засідання комісії не з`явилася.

У своїх письмових поясненнях від 08.06.2022 року на адресу Служби у справах дітей ОСОБА_2 повідомила, що дітей в центрі соціально-психологічної реабілітації відвідувала двічі, з старшим сином спілкується по телефону. За адресою реєстрації не проживала через конфлікти між нею та співмешканцем. Вона заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно дітей та пообіцяла виправитися, привести у відповідність житло, працевлаштуватися.

Матір повідомлено про те, що комісія з питань захисту прав дитини по її питанню відбудеться 09.06.2022 року о 13-00 год., проте на засідання вона не з`явилася. На контакт із працівниками Служби у справах дітей після того не виходила, змін в своїй поведінці на краще не продемонструвала.

Повторно дане питання слухалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 29.06.2022 року. ОСОБА_2 на засідання не з`явилися, хоча була повідомлена про його час та місце проведення. За результатами розгляду прийнято рішення рекомендувати виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З даним цивільним позовом про позбавлення Відповідача батьківських прав орган опіки та піклування звернувся до суду 01 вересня 2022 року.

В ході судового розгляду справи судові засідання неодноразово відкладалися, в тому числі і з метою проходження матір`ю дітей (Відповідачем) курсу лікування від наркотичної залежності, влаштування свого життя, про що неодноразово рекомендувалося Відповідачу.

Фактично в судових засіданнях Відповідач не заперечувала тих обставин, на які посилалися представники Позивача в обґрунтування вимоги про позбавлення батьківських прав, вона підтвердила, що у зв`язку із вживанням наркотичних засобів не виконувала належним чином своїх обов`язків матері по відношенню до дітей.

Суд також враховує і те, що, окрім матері, у старшого хлопчика ОСОБА_4 , більше нікого немає. Його батько, зі слів Відповідача, помер; бабусь і дідусів у дитини немає. Матір ОСОБА_2 є єдиною рідною людиною у житті цього малолітнього хлопчика.

При цьому, Судом встановлено, що саме ОСОБА_4 найбільше потерпав від відсутності уваги з боку матері, дитина часто жебракувала, втікав з дому, пропускав навчання, був свідком сімейного насильства по відношенню до матері її колишнім співмешканцем.

Зі змісту пояснень Відповідача в судовому засіданні Судом також встановлено, що негативний вплив на неї та її дітей мало співжиття Відповідача з громадянином, який був її співмешканцем, і якого вона називає батьком своїх молодших синів. У даного співмешканця були напружені відносини з старшим сином ОСОБА_4 , і він подекуди вчиняв фізичне насильство по відношенню до неї на очах у дитини.

ЄСПЛ вказав, що «питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства,- виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем (див. згадане рішення у справі «Володіна проти Росії» (Volodina v. Russia), пункт 71). Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок, Суд визнає, що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), заява № 1870/05, пункти 71 і 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого (див., mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Хайдуова проти Словаччини» (), пункт 46, та «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само). Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню (див. рішення у справі «Джорджевіч проти Хорватії» (), заява № 41526/10, пункти 92 і 93 та 147-149, ЄСПЛ 2012, та згадане рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само) (LEVCHUK v. UKRAINE, № 17496/19, § 78, 80, ЄСПЛ, від 03 вересня 2020 року).

Судом також встановлено, що фактично причиною неналежного виконання матір`ю ОСОБА_2 батьківських обов`язків по відношенню до дітей була її залежність від вживання наркотичних засобів, сама Відповідач це визнає.

Разом з тим, з часу відкриття провадження у даній цивільній справі пройшло півроку, і вказаний час Відповідач могла використати для лікування наявної в неї наркотичної залежності, пошуку роботи, влаштування свого життя за загальноприйнятими в суспільстві принципами.

В той же час, станом на момент винесення рішення по справі Відповідач не надала суду належних доказів, які б підтверджували факт проходження нею належного лікування від наявної у неї залежності.

Надана Відповідачем Довідка Громадської організації «Міжнародна Антинаркотична Асоціація - Івано-Франківськ» №73 від 04.10.2022 року (а.с.85) містить дані про те, що ОСОБА_2 з 29.09.2022 року знаходиться (проживає) цілодобово і проходить курс соціально-психологічної реабілітації за відповідною адресою рекомендований курс реабілітації 6 місяців реабілітації та 6 місяців ре соціалізації.

В судовому засіданні Відповідач повідомила Суду, що у вказаній громадській організації вона проходила лікування від наркотичної залежності всього один місяць.

Крім того, зазначена громадська організація не є медичним закладом.

При цьому, згідно наданого суду Консультаційного висновку спеціаліста від 20.03.2023 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Розлади психіки та поведінки внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин. Вживання речовин зі шкодою для здоров`я».

На жаль, станом на час розгляду даної справи в розпорядженні Суду відсутні належні докази, які б підтверджували ту обставину, що Відповідач вилікувалася від наркотичної залежності, в неї відсутній потяг до шкідливих речовин, вона є стійкою до цього у разі подразнюючих факторів (стресових ситуацій тощо).

Таких доказів стороною Відповідача не надано.

Натомість, сама Відповідач визнала що в січні 2023 року вона ще вживала марихуану, оскільки пережила стресову ситуацію.

Фактично, весь зміст заперечень Відповідача проти позову та їх мотивація полягають в обіцянках ОСОБА_2 змінитися та бути хорошою матір`ю для своїх дітей.

Однак, на думку Суду, віра в такі обіцянки не відповідає інтересам малолітніх дітей, доля яких є вкрай складною.

Кожна дитина заслуговує жити в любові, турботі, повазі до неї та її дитинства.

Відповідач ОСОБА_2 своїм дітям цього не забезпечувала. Всі докази на підтвердження такого містяться в матеріалах справи.

На жаль, і в ході 6-місячного розгляду справи Відповідач свою поведінку не змінила, як і не стала на шлях, який би давав суду підстави вважати, що її поведінку можна змінити на краще.

Факт реєстрації Відповідачем шлюбу при розгляді даної справи сам по собі ні на що не впливає.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію у постанові від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21.

Під час перегляду судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Також Верховний Суд зауважив, що лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Під час перегляду судових рішень, Верховний Суд виходив з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ»), яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», заява № 41615/07, п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «M.S. v. Ukraine», заява № 2091/13, п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine»(«Мамчур проти України»), заява № 10383/09, п. 100).

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали даної справи, оцінивши надані докази та пояснення сторін, Суд дійшов висновку про те, що доказів, які б спростовували твердження Позивача про невиконання матірю ОСОБА_2 батьківських обов`язків про відношенню до її малолітніх дітей, Відповідачем Суду не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Зокрема, належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 піклується про фізичний і духовний розвиток синів, навчання старшого сина, підготовку їх до самостійного життя, зокрема: забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей (в разі потреби), спілкується з синами в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; надає дітям доступ до культурних та інших духовних цінностей; сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; виявляє інтерес до внутрішнього світу дітей; створює умов для отримання ними освіти, - в матеріалах справи відсутні.

Можливості на даний час змінити поведінку ОСОБА_2 у кращий бік по відношенню до виховання дітей Суд не вбачає, обставин, які б свідчили про відсутність її вини у невиконанні батьківських обов`язків, Судом не встановлено. Факт вживання наркотиків є свідомим вибором кожної особи, а в разі переходу межі від свідомого вибору до фізіологічної залежності - особа, яка бажає змінити такий порядок речей - повинна лікуватися від наявної у неї залежності.

В даній справі першочергово мова йде не про покарання матері за її стиль життя шляхом застосування до неї відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав, а за забезпечення прав та інтересів дітей, які ні в якому разі не можуть бути жертвами стилю життя матері.

Відтак, вищевказані обставини свідчать про те, що поведінка матері, пов`язана з її самоусуненням від виконанням батьківських обов`язків, суперечить інтересам малолітніх хлопчиків, позбавляє їх відповідних соціальних благ, створює перешкоди у реалізації відповідних прав та обов`язків.

При цьому, у постанові від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21 Верховний Суд наголосив, що «права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків».

З огляду на все викладене Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є обґрунтованими, такими, що відповідають інтересам дітей та підлягають задоволенню.

Положення ст. 166 Сімейного кодексу України передбачають правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При цьому, Суд роз`яснює Відповідачу ОСОБА_2 , що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє її, як особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку статті 169 Сімейного кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Частинами 2, 3 статті 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів малолітніх дітей, Суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), або за умови відсутності доходів - виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника в м. Івано-Франківську, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2272 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 19, 164, 165 Сімейного кодексу України, п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Органу опіки та піклування м. Івано-Франківська до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

2. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Стягувати з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), або за умови відсутності доходів - виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника в м. Івано-Франківську, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

4. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконанню.

5. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок UА 988999980313111206000009612, отримувач коштів ГУК в Івано-Франківській області ТГ Івано-Франківськ, 22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37951998, Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2023 року.

Суддя Домбровська Г.В.