Ухвала суду № 109925659, 30.03.2023, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9433/18

Провадження 1-кп/524/26/23

УХВАЛА

30.03.2023 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090003475 від 23.09.2018 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2023 року у судовому засіданні прокурором Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 було заявлене клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , так як ризики, передбаченіст. 177КПКУкраїни існуютьдо теперішньогочасу, оскільки він вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 може ухилитись від явки до суду, так як вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідка, також вчинити інше кримінальне правопорушення, немає постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, він не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні немає, раніше притягався до кримінальної відповідальності, тому просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів.

Суд вислухавши думку учасників судового процесу, захисника ОСОБА_4 , яка заперечує проти задовлення клопотання прокурора, просить суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід ,не пов`язаний із позбавленням волі, у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки прокурором ризики, передбаченіст.177 КПК Українине доведеніта враховуючи погіршення стану здоров`я обвиунваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав думку свого захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно ст. 331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02.02.2023 року спливає 02.04.2023 року.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винним, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років,обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, офіційно не працює, немає постійного джерела доходу та постійного місця проживання, раніше притягався до кримінальної відповідальності,тому суд вважає , що існують ризики того , що знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні,вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також суд при розгляді клопотання прокурора враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинуваченні, ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень,незаконного впливу на свідка, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту, то суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи в державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» отримує необхідну медичну допомогу, його стан здоров`я характеризується як задовільний, що підтверджується листом завідувача Полтавської міської медичної частини №23 ОСОБА_6 (а.с.246-247 т.4), а тому відсутні підстави вважати, що застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неможливим в зв`язку із станом здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 .

Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 30.03.2023 року до 28.05.2023 року включно.

Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_5 вчинений із застосуванням насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 30.03.2023 року до 28.05.2023 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Головуючий суддя: ОСОБА_7