Рішення № 109914997, 30.03.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6202/22

пр. № 2/759/644/23

30 березня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Ковальчук Сергій Павлович про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Ковальчук Сергій Павлович про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину.

В обґрунтування згаданого позову, позивачем зазначено, що 15.07.2014 року між ТОВ «ВІ ДІ Проджект» та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено попередній договір щодо укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

На виконання умов зазначеного договору Позивачем було здійснено оплату передбачену договором.

15.02.2017 приватним нотаріусом КМНО Леонтьєва Н.Й. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 відповідно до укладеного нею договору купівлі-продажу № М/1С-1К/28/2Г майнових прав від 18.01.2017 р. між ТОВ «ВІ ДІ Проджект» та ОСОБА_2 на ту ж саму квартиру, майнові права на яку були сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в 2014 році.

В березні 2017 року, ОСОБА_2 уклала договір позички з ОСОБА_3 , у якої позичила грошові кошти та задля забезпечення виконання умов зазначеного договору позички ОСОБА_2 06.03.2017 року уклала з ОСОБА_3 договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. за яким передала в іпотеку квартиру, майнові права на яку були сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в 2014 році.

Під час розгляду справи № 759/17192/18 Київським апеляційним судом було встановлено, що ТОВ «ВіДі Проджект» здійснював відчуження майнових прав на квартиру у зазначеному будинку без відповідних дозвільних документів на будівництво, та на земельну ділянку, на якій воно відбувалось, та без введення будинку в експлуатацію.

А відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений 18 січня 2017 року між ТОВ "Ві ДІ Проджект" та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу № М/1С-1К/28/2Г майнових прав, є нікчемним оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 202, 204, 331 ЦК України, оскільки відсутній сам предмет цього договору, а відтак відомості в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесені відповідно до рішення № 33938786 від 20 лютого 2017 року, внесені приватним нотаріусом КМНО Леонтьєвою Н.Й. підлягають виключенню.

Разом з тим, приватний нотаріус Ковальчук Сергій Павлович не може скасовувати нікчемну реєстраційну дію 19332400 (рішення № 34161220) та №19332478 (рішення № 3416326) від 06.03.2017 оскільки нотаріус Гембарська Світлана Іванівна (власні реєстраційні рішення якої скасовані на підставі НАКАЗУ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ № 594/5 ВІД 16.02.2021) внесла зміни в реєстраційну дію № 19332400, яку вчиняв нотаріус Ковальчук Сергій Павлович.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 42).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.02.2023 року закрито підготовче провадження у згаданій справі, та призначено у справі судовий розгляд (а.с. 100).

У судове засідання 30.03.2023 року представник позивача - адвокат Чалов А.О. не з`явився та подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, та покласти на позивача судові витрати.

У судове засідання 30.03.2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Лозинська О.Л. не з`явилась та подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Інші учасники судового процесу в засідання суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.07.2014 року між ТОВ «ВІ ДІ Проджект» та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено попередній договір щодо укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Умовами договору було передбачено, що сторони зобов`язуються протягом четвертого кварталу 2015 року укласти договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ТОВ «ВІ ДІ Проджект» передає у власність (продає) окрему квартиру у житловому будинку за адресою, АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зобов`язуються прийняти у власність (купити) в рівних частках кожна зазначену квартиру.

На виконання умов зазначеного договору Позивачами було здійснено оплату передбачену договором. Вказані обставини були предметом дослідження під час розгляду справи № 759/17192/18 Київським апеляційним судом та знайшли своє відображення в Постанові Київського апеляційного суду по вказаній справі від 05 серпня 2020 року (а.с. 10-16).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Святошинським районним судом м. Києва у своєму рішенні від 23 лютого 2021 року по справі №759/17580/19 за позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , яка зазначена в технічному паспорті квартира АДРЕСА_4 , інвентаризаційна справа № 01-10-15/40, реєстровий номер 01101540, а саме квартира, що розташована на 5 поверсі 17 поверхового будинку та складається з 1 кімнати житловою площею 22, 1 кв. м., загальною площею 46,4 кв. м. (а.с. 17-20).

15.02.2017 приватний нотаріус КМНО Леонтьєва Ніна Йосипівна винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), серія та номер запису: 33938786 від 20.02.2017, (індексний номер рішення: 33938786) та зареєструвала право власності за відповідачем ОСОБА_2 відповідно до укладено договору купівлі-продажу № М/1С-1К/28/2Г майнових прав від 18.01.2017р. між ТОВ «ВІ ДІ Проджект» та ОСОБА_2 на ту ж саму квартиру, майнові права на яку були сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в 2014 році.

В березні 2017 року, ОСОБА_2 уклала договір позички з ОСОБА_3 , у якої позичила грошові кошти та задля забезпечення виконання умов зазначеного договору позички ОСОБА_2 06.03.2017 року уклала з ОСОБА_3 договір іпотеки серія та номер 1822, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. за рішенням № 34161220 та № 34161326 якого було внесено до держаного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію іпотеки № запису 19332400 та відомості про обтяження нерухомого майна № запису 19332478.

Під час розгляду справи № 759/17192/18 Київським апеляційним судом було встановлено, що ТОВ «ВіДі Проджект» здійснював відчуження майнових прав на квартиру у зазначеному будинку без відповідних дозвільних документів на будівництво, та на земельну ділянку, на якій воно відбувалось, та без введення будинку в експлуатацію.

А відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений 18 січня 2017 року між ТОВ "Ві ДІ Проджект" та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу № М/1С-1К/28/2Г майнових прав, є нікчемним оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 202, 204, 331 ЦК України, оскільки відсутній сам предмет цього договору, а відтак відомості в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесені відповідно до рішення № 33938786 від 20 лютого 2017 року, внесені приватним нотаріусом КМНО Леонтьєвою Н.Й. підлягають виключенню.

На підставі зазначеного рішення Київського апеляційного суду від 05.08.2020 року вказані відомості було з державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключено.

З метою виконання рішення Київського апеляційного суду від 05.08.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 03.11.2020 направили до Міністерства юстиції України скаргу (вхідний №КО-31199 від 04.11.2020) на: реєстраційні дії, проведені Державними реєстраторами щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1177323180000 (квартира загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею 22.1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ).

27.01.2021 року відбулося засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія), на якому розглянуто скаргу.

Керуючись ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), на підставі висновку Колегії від 27.01.2021 Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі Наказу № 594/5, яким Скаргу задоволено частково, скасовано рішення від 22.08.2017 №№ 36748110, 36748061 від 08.11.2018 №№ 43941287, 43940214, прийняті приватним нотаріусом Гембарською С.І., від 04.10.2018 №43345696, прийняте державним реєстратором Макаровим О.В., тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Гембарській С.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) строком на 3 (три) місяці. В іншій частині вимог відмовлено, оскільки приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. прийнято рішення від 06.03.2017 №34161220, №34161326 та внесено записи про іпотеку №19332400 та заборону на нерухоме майно №19332478 щодо квартири па підставі посвідченого ним договору іпотеки від 06.03.2017 за реєстровим №1822 (далі - договір іпотеки), із здійсненням всіх необхідних реєстраційних дій відповідно до вимог Закону (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень 2) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Неможливість проведення відповідних операцій має наслідком невиконання Наказу № 594/5 в установленому законодавством порядку.

22.08.2017 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором №518, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною.

22.08.2017 в 16:19:10 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна вносить відомості про реєстрацію змін обтяження. Номер рішення 36748110.

Видалено обтяжувач - ОСОБА_3 додано - обтяжував ОСОБА_5 .

В інформаційній довідці зазначено що зміни до обтяження вносилися до договору іпотеки №1822 виданого 06.03.2017. Індексний номер рішення: 3461326.

Іпотечний договір № 518, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною до державного реєстру речових прав на нерухомих майно, до реєстру іпотек не внесено.

Офісом протидії рейдерству (лист від 16.02.2021р. № 594/5) зазначив, що при виконанні Наказу № 594/5 виявилося неможливим поновити права ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо квартири, у зв`язку з державною реєстрацією в Державному реєстрі прав обтяжень: іпотеки № 19332400 та заборони на нерухоме майно № 19332478, внесених на підставі договору іпотеки від 06.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ковальчуком С.П., за реєстровим № 1822.

Міністерство юстиції України не може виконати власний НАКАЗ № 594/5 від 16.02.2021 у зв`язку з наявною державною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав 19332400 (рішення № 34161220) та №19332478 (рішення № 3416326) від 06.03.2017, внесених на підставі договору іпотеки від 06.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ковальчуком С.П., за реєстровим № 1822.

Однак, приватний нотаріус Ковальчук Сергій Павлович не може скасовувати нікчемну реєстраційну дію 19332400 (рішення № 34161220) та №19332478 (рішення № 3416326) від 06.03.2017 оскільки нотаріус Гембарська Світлана Іванівна (власні реєстраційні рішення якої скасовані на підставі НАКАЗУ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ № 594/5 ВІД 16.02.2021) внесла зміни в реєстраційну дію № 19332400, яку вчиняв нотаріус Ковальчук Сергій Павлович.

Разом з тим, на цей час в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обліковується два записи: № 19332400 (про іпотеку) та № 19332478 (відомості про обтяження нерухомого майна) внесених приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П за рішеннями № 34161220 та № 34161326 на підставі договору іпотеки серія та номер за реєстром 1822 від 06.03.2017 року укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та № 19332400 (про іпотеку) та № 19332478 за рішеннями № 34161220 та № 34161326 на підставі договору іпотеки серія та номер за реєстром 1822 від 06.03.2017 року в якому на запис приватного нотаріуса №19332400 та № 19332478 від 06.03.2017 були внесені зміни та виправлення, де замість первісного Іпотекодержателя ОСОБА_3 заначено ОСОБА_5 . Зазначені зміни були внесені нотаріусом Гембарською без створення нового запису з дійсною датою їх внесення, при цьому договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 518 22.08.2017 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений 22.08.2017 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною.

Наявність відповідних записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблених приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. на підставі договору іпотеки серія та номер 1822 перешкоджає законним власникам квартири здійснювати заходи щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У разі встановлення під час судового розгляду, що навіть у разі дотримання законодавства суб`єктом державної реєстрації при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача, зазначений висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 915/572/17.

Згідно із ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, заповіт). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно зі ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Київським апеляційним судом під час розгляду справи № 759/17192/18 встановлено, що ТОВ "ВІ ДІ Проджект" побудувавши 17 поверховий будинок за адресою: АДРЕСА_2 без відповідних дозвільних документів на будівництво, та на земельну ділянку, на якій воно відбувалось, та без введення будинку в експлуатацію здійснював відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості - квартири яка розташована в зазначеному будинку.

Оскільки будинку у АДРЕСА_2 не існує, то відповідно укладений 18 січня 2017 року між ТОВ "Ві ДІ Проджект" та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу № М/1С-1К/28/2Г майнових прав з наступними характеристиками Секція 1, квартира АДРЕСА_6 , кількість кімнат одна, житлова площа 22.1 кв.м. загальна площа 46.4 кв.м., є нікчемним оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 202, 204, 331 ЦК України, оскільки відсутній сам предмет цього договору.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин слід визнати недійсним, оскільки після здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на не існуючий об`єкт нерухомості він несе відповідні неправомірні наслідки для інших осіб.

Таким чином, Київським апеляційним судом встановлено, що квартири, яка виступила в подальшому предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеного 06.03.2017 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія та номер 1822, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. не існує.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та приписами ст. 575 ЦК України іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, яке залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекоутримувач має право у разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому Законом про іпотеку.

Положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом.

Згідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином судовим рішенням, яке набуло законної сили було встановлено, що предмет договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру відсутній.

Визначення моменту недійсності угоди передбачене ст. 236 ЦК України, згідно з частиною 1 якої нікчемна угода або угода, визнана судом недійсною, є недійсною з моменту її здійснення. Оскільки була здійснена державна реєстрація договору купівлі-продажу, моментом визнання вказаної угоди недійсною є момент державної реєстрації права власності.

З огляду на наведене, укладений Договір іпотеки суперечить частині 5 статті 203 ЦК України, оскільки правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відсутність предмету іпотеки виключає реальну передачу майна в забезпечення тобто правочин не направлений на реальне настання правових наслідків та відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України є недійсним із застосуванням наслідків визначених статтею 216 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження №12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд зазначає, що на сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Процесуальне законодавство покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Також такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідний підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» ) ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, під час розгляду справи, позивачем ОСОБА_1 доведено належними та допустимим доказами факт наявності договору іпотеки укладеного 06.03.2017 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія та номер 1822, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. за рішенням № 34161220 та № 34161326 якого було внесено до держаного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію іпотеки № запису 19332400 та відомості про обтяження нерухомого майна № запису 19332478 щодо квартири АДРЕСА_3 , яка зазначена в технічному паспорті квартира АДРЕСА_4 , інвентаризаційна справа № 01-10-15/40, реєстровий номер 01101540, а саме квартира, що розташована на 5 поверсі 17 поверхового будинку та складається з 1 кімнати житловою площею 22, 1 кв. м., загальною площею 46,4 кв. м.

Також доведено, що зазначеної квартири на момент укладення договору іпотеки не існувало, а відтак всупереч вимогам частині 5 статті 203 ЦК України, укладення договору іпотеки не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З огляду на наведене договір іпотеки укладений 06.03.2017 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія та номер 1822, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. за рішенням № 34161220 та № 34161326 якого було внесено до держаного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію іпотеки № запису 19332400 та відомості про обтяження нерухомого майна № запису 19332478 щодо квартири АДРЕСА_3 , яка зазначена в технічному паспорті квартира АДРЕСА_4 , інвентаризаційна справа № 01-10-15/40, реєстровий номер 01101540, а саме квартира, що розташована на 5 поверсі 17 поверхового будинку та складається з 1 кімнати житловою площею 22, 1 кв. м., загальною площею 46,4 кв. м. підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків щодо недійсного правочину пов`язаних з його недійсністю, а саме вилучення відомостей з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно внесених приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. за рішенням № 34161220 та № 34161326, а саме відомості про реєстрацію іпотеки якого № запису 19332400 та відомості про обтяження нерухомого майна № запису 19332478.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 236, 317, 575, 583, ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Ковальчук Сергій Павлович про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину - задовольнити.

Визнати недійсним Договір іпотеки, укладений 06 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір серія та номер 1822, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком Сергієм Павловичем.

Застосувати наслідки недійсного правочину шляхом вилучення відомостей з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно внесених приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком Сергієм Павловичем за рішенням № 34161220 та № 34161326, а саме:

- відомості про реєстрацію іпотеки номер запису 19332400;

- відомості про обтяження нерухомого майна номер запису 19332478.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ключник А.С.