Рішення № 109912094, 29.03.2023, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/345/23

Провадження № 2-а/163/19/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кривошей А.М. просить скасувати постанову Управління патрульної поліції у м.Києві серії ЕАС № 6506763 від 06 лютого 2023 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено штраф в сумі 510 гривень за те, що 06 лютого 2023 року о 09:54:37 годині у м.Києві по проспекту Перемоги 4 позивач як водій під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемовини без допомоги рук, чим порушив п.2.9.д. Правил дорожнього руху. Таке звинувачення вважає безпідставним, а винесену відповідачем постанову незаконною, оскільки під час керування автомобілем позивач не користувався засобами зв`язку (телефоном) за допомогою рук. Під час зупинки транспортного засобу із вище вказаними звинуваченнями поліцейських позивач не погодився та на підтвердження правомірності своїх дій пред`явив поліцейським свій мобільний телефон, підключений до стаціонарно змонтованої системи бездротового зв`язку автомобіля «BMW X7» та смарт-годинника «Apple Watch», які дозволяють вести перемови без допомоги рук. Проте поліцейських таке пояснення не влаштувало і, як наслідок, була винесена оскаржувана постанова, яка не відповідає фактичним обставинам справи і не підтверджена належними доказами.

На позовну заяву представник відповідача подала відзив, у якому вказала, що твердження позивача у позовній заяві є необґрунтованими та хибними, через що задоволенню не підлягають. Поліцейські безпосередньо стали свідками вчинення позивачем правопорушення, а саме позивач систематично не вмикав світловий показчик зміни напрямку руху та під час розгляду справи не надав мотивованих пояснень щодо вчиненого ним правопорушення, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, відмовився показати свій вхідний дзвінок для повноцінного та всебічного розгляду справи. Позивачу було роз`яснено, що доказом може бути не лише відео-фіксація, а й пояснення особи, яка притягується до відповідальності. Поряд з цим, поліцейський є безпосереднім свідком вчинення правопорушення, а отже вина позивача є доведеною в повному обсязі. Дану подію зафіксовано на портативний відеореєстратор. Додані до позову документи не доводять того, що позивач здійснював дзвінок без користування засобом зв`язку у руці. Під час зупинки позивач не вжив жодних дій для спростування того, що він не користувався засобом зв`язку чи користувався саме телефоном, під`єднаним до свого транспортного засобу. Тому постанова щодо позивача винесена підставно та обґрунтовано. Просила відмовити у задоволенні позову.

На відзив відповідача представник позивача подав письмові пояснення, у яких вказав, що на відеозаписі подій з відеореєстратора поліцейського не зафіксовано факту вчинення позивачем правопорушення; на ньому зафіксовано діалог між позивачем та поліцейським, який спростовує викладені у відзиві доводи відповідача.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача в канцелярію суду подав заяву про підтримання позову та розгляд справи за його і позивача відсутності.

Представник відповідача про причини неявки не сповістив, лише через систему «Електронний суд» надіслав заперечення в частині заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене суд розглянув справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України, оскільки не вбачає перешкод для такого розгляду.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

06 лютого 2023 року інспектором поліції Управління патрульної поліції в м.Київ Момотюком В.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6506763, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до змісту цієї постанови ОСОБА_1 06 лютого 2023 року о 09:54:37 годині по проспекту Перемоги в м.Києві, керуючи автомобілем «BMW X7», номерний знак НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку, чим порушив п.2.9. д) Правил дорожнього руху користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.

Частина 2 статті 122 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно із пунктом 2.9. д) водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Позивач заперечує вчинення правопорушення, посилаючись на те, що під час керування автомобілем не користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, при цьому його автомобіль обладнаний спеціальним технічним пристроєм, що дозволяє вести перемови без допомоги рук.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне право-порушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відео-запису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до неї додається відео 472339, 470634.

Компакт-диск із цим відео представник відповідача додала до поданого відзиву на позовну заяву.

З переглянутого відеозапису встановлено, що на ньому відсутня подія правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно оскаржуваної постанови, оскільки з відеозапису не вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці.

Вказаний відеозапис розпочинається з того, як до автомобіля позивача, який уже припинив рух, підходять поліцейські. Факту керування позивачем транспортним засобом взагалі не зафіксовано.

Звинувачення поліцейських про користування мобільним телефоном в руці (як вони зазначають безпосередньо це бачили), позивач категорично заперечував, зазначаючи, що телефоном не користувався, в руках не тримав.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 де вказано, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Отже, саме по собі візуальне спостереження поліцейського не є доказом в розумінні ст.251 КУпАП.

Із діалогу між поліцейськими та позивачем не вбачається жодних ознак, які б могли вказувати на порушення позивачем Правил дорожнього руху, у тому числі п.2.9. д).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що позивач відмовився показати вхідний дзвінок на мобільний телефон та не вжив жодних дій для спростування того, що він не користувався засобом зв`язку.

Із відеозапису вбачається, що на пропозицію поліцейських позивач показував два мобільні телефони із останніми дзвінками, при цьому як зазначав, один із них взагалі належить його синові, який перебував в автомобілі на передньому пасажирському сидінні. Проте поліцейський зробив висновок, що останній дзвінок позивач видалив.

З цього приводу належить зазначити, що Правилами дорожнього руху не передбачено обов`язку водія пред`являти особистий мобільний телефон для огляду.

У спірних правовідносинах водій не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, навпаки, саме на уповноважену особу суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок збирати докази і доводити винуватість особи у вчиненні правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України та діє в адміністративному праві, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на вище викладене у суду відсутні підстави стверджувати, що позивач, керуючи автомобілем «BMW X7», номерний знак НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку (мобільним телефоном), тримаючи його у руці.

У частині 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вищевказаним вимогам законодавства відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваної постанови, тим самим не спростував доводів позивача.

У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що постанова щодо позивача винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог п.2.9. д) Правил дорожнього руху і тим самим вчинення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП адміністративного правопорушення.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вищенаведене дає підстави для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі, а отже задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, на користь позивача належить стяг-нути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 гривень.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Професійна правова допомога у цій справі позивачу надавалася адвокатом Кривошеєм А.М. на підставі договору-доручення про надання правової допомоги №11-23адм. від 10 лютого 2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20 лютого 2023 року серії АС №1050998.

Додатком до указаного договору-доручення сторони погодили гонорар за надані правові послуги в сумі 3000,00 гривень.

На виконання договору-доручення складено та підписано детальний опис робіт адвоката на загальну суму 3000,00 гривень, з яких: 1) вивчення документів у справі, ознайомлення з судовою практикою витрачено 1 годину вартість 500 гривень; подання адвокатського запиту щодо отримання доказів - витрачено 1 годину вартість 500 гривень; підготовка позовної заяви і додатків до нього - витрачено 2 години вартість 1000 гривень; супровід справи в суді першої інстанції та подання необхідних процесуальних документів - витрачено 2 години вартість 1000 гривень.

Факт оплати гонорару за договором-дорученням про надання правової допомоги у розмірі 3000 гривень підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 111-21кас від 13 лютого 2023 року.

Представники відповідача у відзиві та письмових запереченнях вказали на не співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт.

При визначенні розміру витрат на правову допомогу суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Очевидним є те, що дана справа є незначної складності, типовою справою про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, яка не потребує вивчення додаткового обсягу матеріалу правничого характеру.

Також суд вважає, що зазначений в детальному описі робіт обсяг затраченого часу не відповідає реаліям необхідності витрати такого часу, оскільки обсяг матеріалу для вивчення є незначним, судова практика, на яку у позові наявне посилання, а це рішення Європейського Суду, є загальновідома та типова для справ аналогічної чи подібної категорії; вчинений адвокатський запит про витребування копії матеріалів справи є локанічним і за своїм обсягом та змістом явно не потребував затрати 1 години; підготовка позовної заяви, на думку суду, зважаючи на обставини справи, не вимагала затрати адвокатом 2 годин, як і супровід справи в суді 2 години.

Тому, з врахування складності справи, витраченим адвокатом реальним часом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, суд вважає співмірною компенсацію вартості виконаної роботи в розмірі 1000 гривень, що підлягає стягненю із суб`єкта владних повноважень в користь позивача.

Суд також ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Отже, вимога в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню

Керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України,

у х в а л и в :

Позов по суті спору задовольнити повністю.

Постанову інспектора поліції Управління поліції в м.Київ Момотюка Вадима Анатолійовича від 06 лютого 2023 року серії ЕАС № 6506763 про накладення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП стягнення у вигляді 510 гривень штрафу скасувати.

Провадження всправі запостановою проадміністративне правопорушеннясерії ЕАС № 6506763 закрити.

Стягнути з Управління поліції в м.Київ за рахунок його бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору та 1000 (одну тисячу) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення через Любомльський районний суд.

Інформація про сторін:

позивач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Управління патрульноїполіції ум.Київ; місцезнаходження - вулиця Народного Ополчення, 9, місто Київ; ЄДРПОУ 40108646.

Головуючий: суддя О.С.Павлусь