Ухвала суду № 109908099, 29.03.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 березня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/13932/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №440/13932/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним розпорядження відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.10.2021 №37/1600-0207-15. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне об`єднання МВС України по Полтавській області" від 23.06.2021 №33/37-4/10118 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19.11.2019, а також провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 18.12.2021.

19.04.2022 позивачу виданий виконавчий лист №440/13932/21.

Відомості про відкриття виконавчого провадження у суду відсутні.

29.04.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Мотивуючи подану заяву стягувач зазначив, що на виконання рішення суду від 17.11.2021 у цій справі пенсійний орган нарахував заборгованість з виплати пенсії у розмірі 159244,50 грн, фактичну сплату якої наразі не проведено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у цій справі скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду надіслано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

03.03.2023 матеріали судового провадження надійшли до суду першої інстанції та того ж дня передані головуючому судді.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідач надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що виплата пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ (у т.ч., й заборгованості за рішеннями суду) здійснюється ГУПФ України в Полтавській області виключно за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України; територіальний орган пенсійного фонду позбавлений можливості самостійно формувати бюджет та виділяти кошти на фінансування пенсій. На цій підставі представник відповідача зауважила, що ГУПФ України в Полтавській області вжиті всі залежні від нього дії з метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у цій справі, а фактична виплата ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 159244,50 грн є можливою виключно після виділення додаткових асигнувань з Державного бюджету України.

Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

Складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тож, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Положеннями КАС України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 287 та 382 КАС України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу. Так, згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

За обставин цієї справи суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 зобов`язано ГУПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне об`єднання МВС України по Полтавській області" від 23.06.2021 №33/37-4/10118 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19.11.2019, а також провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум.

Залученою до матеріалів справи копією протоколу про перерахунок пенсії підтверджено, що відповідач у грудні 2021 року на виконання вимог судового рішення провів перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019, підсумок пенсії склав 10288,15 грн /а.с. 135, зі звороту/.

З 01.01.2022 позивачу розпочато виплату пенсії у розмірі 10288,15 грн.

Разом з цим, за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 позивачу нарахована доплата до пенсії у розмірі 159244,50 грн /а.с. 135/, фактичну виплату якої наразі не проведено.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що згідно зі статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нарахована позивачу сума доплати до пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. А тому, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з цим суд зауважує, що ГУПФ України в Полтавській області з моменту набрання рішенням суду від 17.11.2021 у цій справі законної сили не вживав достатніх дій з метою виплати позивачу заборгованості.

Так, повідомлення про необхідність виплати ОСОБА_1 коштів у розмірі 159244,50 грн надіслане відповідачем Пенсійному фонду України лише 08.03.2023, тобто вже після отримання заяви позивача про встановлення судового контролю.

Твердження відповідача про те, що сума заборгованості облікована в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, суд визнає безпідставними, адже функціонування такого реєстру не унормовано чинними нормативно-правовими актами.

Суд зауважує, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих зволікань.

Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" (заява №18966/02) зазначив, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, пар. 66, ЄСПЛ 1999-V). Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана (там же пар. 69).

Зважаючи на те, що рішенням суду у цій справі не вирішувалось питання про негайне його виконання в частині сплати на користь позивача заборгованості з пенсійних виплат, суд погоджується з доводами пенсійного органу про необхідність урегулювання сплати такої заборгованості шляхом отримання додаткових бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що потребує додаткового часу.

Поряд з цим, принцип обов`язковості судового рішення, внаслідок набрання законної сили яким у боржника в особі компетентного державного органу виникла повинність сплатити певну суму коштів на користь особи, зобов`язує такий орган демонструвати добросовісне ставлення до свого обов`язку, зокрема шляхом вжиття належних заходів з метою якнайшвидшого виконання приписів судового акта.

Однак, вищеописані обставини цієї справи свідчать про те, що ГУПФ України в Полтавській області з моменту набрання рішенням суду від 17.11.2021 у справі №440/13932/21 законної сили та нарахування позивачу у грудні 2021 року заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 159244,50 грн не вживав достатніх та належних заходів з метою отримання додаткових бюджетних асигнувань задля сплати боргу позивачу.

Лише після отримання заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відповідач листом від 08.03.2023 звернувся до Пенсійного фонду України із запитом про розгляд питання щодо виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у цій справі /а.с. 136/.

Однак, самого лише твердження про відсутність бюджетних асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на сплату заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями, недостатньо для висновку про виконання відповідачем свого обов`язку.

Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

За таких обставин, суд, у порядку здійснення судового контролю за виконанням суб`єктом владних повноважень рішення в адміністративній справі, вважає за необхідне зобов`язати відповідача подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у цій справі.

Визначаючись щодо строку, з настанням якого відповідач має подати суду звіт про виконання судового рішення, суд враховує обставини запровадження на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який наразі Указом Президента України від 06.02.2023 №58, затвердженим Законом України від 07.02.2013 №2915-IX, продовжено з 5:30 19 лютого 2023 року на 90 діб.

Тож суд вважає за можливе зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №440/13932/21 упродовж трьох місяців з моменту постановлення цієї ухвали суду (а не одного місяця, як про те просив заявник).

При цьому слід зазначити, що у силу частини першої статті 382 КАС України визначення строку для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення відноситься до дискреційних повноважень суду.

Таким чином, заяву ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн, суд виходить з такого.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №520/928/19 зауважив, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд враховує, що у заяві про встановлення судового контролю у цій справі представник заявника, адвокат Новицький В.В. просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу за підготовку заяви у розмірі 1000,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат до заяви долучені копії: договору від 15.04.2022 №33/21-1 про надання професійної правничої допомоги, акта наданих послуг від 19.04.2022, розрахунку попереднього розміру судових витрат з детальним описом робіт (наданих послуг), квитанції від 19.04.2022 №33/21-1 /а.с. 81-84/.

Зі змісту акта наданих послуг та розрахунку витрат слідує, що витрати у розмірі 1000,00 грн включають у себе: підготовку запитів на отримання інформації за прийнятим рішенням суду (тривалість - 0,5 год, вартість - 250,00 грн), вивчення отриманих документів, судової практики, підготовка правової позиції (0,5 год / 250,00 грн), підготовка заяви про встановлення судового контролю, оформлення додатків до неї та направлення до суду (0,7 год / 350,00 грн), супровід заяви у суді - 150,00 грн.

Суд враховує, що визначена клієнтом разом з адвокатом вартість послуг з професійної правничої допомоги підтверджена документально, відповідає критеріям обґрунтованості та розумності, є співмірною складності справи та виконаній адвокатом роботі.

Відповідач заперечень щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до суду не надав.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої цієї статті, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням наведеного, зважаючи на задоволення заяви частково, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в частині оплати професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 900,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 132, 134, 139, 143, 248, 256, 370, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №440/13932/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії упродовж трьох місяців з моменту постановлення цієї ухвали суду.

В іншій частині - у задоволенні заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 900,00 грн (дев`ятсот гривень).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО.О. Кукоба