Рішення № 109906774, 30.03.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Справа № 280/1183/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача протиправними;

зобов`язати відповідача здійснити з 01.04.2019 позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Запорізького обласного ТТЦК та СП від 28.07.2021 №1296/с про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії та основного розміру пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі №280/12193/21, позивачу проведено, з 01.04.2019, перерахунок його пенсії, на підставі довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, але при проведенні перерахунку пенсії було зменшено її основний розмір з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії протиправними, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою від 23.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що дія нормативно - правового акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, дії відповідача щодо застосування 70% грошового забезпечення, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час проведення перерахунку пенсії позивачу, є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент здійснення такого перерахунку діяла норма ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачала саме такий максимальний розмір пенсії. Також вважає передчасними та безпідставними вимоги щодо перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, оскільки вказане право особи не порушено, а захисту підлягають тільки порушені права та/або інтереси. Проте зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У разі перевищення максимально встановленого розміру пенсії застосовується передбачене законодавством обмеження. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, просить зупинити провадження у справі №280/236/23 до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №380/24777/21.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Щодо строку звернення до суду, то дане питання було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Щодо зупинення провадження у справі №280/1183/23 до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №380/24777/21, то слід зазначити, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023, справу №380/24477/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

Таким чином, відсутні підстави для зупинення провадження у №280/1183/23.

Щодо суті заявлених вимог.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі №280/12193/21 зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки виданої Запорізьким обласним центром комплектування та соціальної підтримки №1296/с від 28.07.2021 про грошове забезпечення для нарахування пенсії, починаючи з 01.04.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене рішення набрало законної сили 22.09.2022.

На виконання вказаного рішення, пенсійний орган (відповідач) провів перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, згідно довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №1296/с від 28.07.2021 про розмір грошового забезпечення, але при проведенні перерахунку зменшив основний розмір його пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Вказане підтверджується: листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 05.01.2023, розрахунками пенсії за вислугу років та не заперечується відповідачем у наданому відзиві.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2262-ХІІ) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Вказане кореспондується з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», відповідно до якого перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла до 01.10.2011) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

У дану статтю Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.

В подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VІІ від 27.03.2014 також внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Так, відповідач перерахував пенсію позивачу, однак, основний розмір перерахованої пенсії визначив на рівні 70% грошового забезпечення, незважаючи на те, що її розмір, раніше обчислювався на рівні 80% грошового забезпечення.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, за якою позивачу обчислювалась пенсія в розмірі 80% грошового утримання, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 04 лютого 2019 року по справі №240/5401/18, від 24 квітня 2018 року по справі №686/12623/17, від 27 лютого 2018 року по справі №642/3284/17, від 31 січня 2018 року по справі №523/4930/15-а та інших.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 по зразковій справі №240/5401/18 зазначила, що погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримує висновок про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Відповідно до частини десятої статті 290 КАС у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: 1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; 3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;

в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Таким чином дана справа є типовою у розумінні вимог ст.291 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.292 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що за загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність зменшення позивачу розміру пенсії з 80% до 70% сум відповідного грошового забезпечення.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, відповідачем протиправно зменшено основний розмір пенсії позивача з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Отже, вимоги щодо перерахунку пенсії виходячи з розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про проведення перерахунку його пенсії без обмеження її максимальним розміром, то суд зазначає наступне.

За приписами ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 зазначена норма визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.

Разом з тим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI впроваджені аналогічні обмеження максимального розміру пенсії.

Суд зауважує, що згідно статей 7 законів України про державний бюджет України на 2019-2023 роки: з 01.01.2019 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 1497 грн, з 01.07.2019 1564 грн, з 01.12.2019 1638 грн, з 01.01.2020 - 1638 грн, з 01.07.2020 - 1712 грн, з 01.12.2020 - 1769 грн, з 01.01.2021 - 1769 грн, з 01.07.2021 - 1854 грн, з 01.12.2021 - 1934 грн, з 01.01.2022 1934 грн., з 01.07.2022 - 2027 грн., 01.01.2023 становить 2093 грн.

Відповідно десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01.01.2019 по 30.06.2019 14970 грн, з 01.07.2019 по 30.11.2019 15640 грн, з 01.12.2019 по 30.06.2020 16380 грн, з 01.07.2020 по 30.11.2020 17120 грн, з 01.12.2020 по 30.06.2021 17690 грн, з 01.07.2021 по 30.11.2021 18540 грн, з 01.12.2021 по 30.06.2022 19340 грн, з 01.07.2022 по 01.12.2022 - 20270 грн., з 01.01.2023 20930 грн.

З матеріалів справи вбачається, що грошове забезпечення, зазначене у довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №1296/с від 28.07.2021, складає 15327,00 грн. Відповідно 80% від вказаної суми становить 12261,60 грн., що є меншим за десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність в період з 01.04.2019 по день постановлення цього рішення.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для твердження, що внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 в розмірі 80% від суми грошового забезпечення зазначеного в довідці №1296/с від 28.07.2021, розмір його пенсії буде перевищувати максимальний розмір пенсії.

Відтак, в наведеній частині позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність своїх дій при проведенні перерахунку пенсії позивача не доведено.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Оскільки позивач, в силу вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від №1296/с від 28.07.2021 про розмір грошового забезпечення, при проведенні з 01.04.2019 перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №1296/с від 28.07.2021 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «30» березня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль