Рішення № 109904657, 13.03.2023, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/38571/20

Провадження № 2-о/947/51/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Коваленко О.Б.,

За участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2020р заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якій просили встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року; встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у неповнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року;встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у неповнолітньому віці на території України за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

25.06.2021 р ухвалою Київського районного суду м. Одеси залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України.

26.09.2022 р постановою Одеського апеляційного суду ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2021 р про залишено заяви без розгляду-скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

14.11.2022 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси прийнято заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України до розгляду.

Заявники зазначили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована паспортом громадянина СРСР, натомість не зважаючи на факт її проживання в України за станом 1991 р, не була документована паспортом громадянина України.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є дітьми заявниці також не були документовані паспортними документами України по досягненню повноліття.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є особи що постійно проживали на території України станом на 24 серпня 1991 року, а також особи, які проживали на території України станом на 13 листопад 1991 року і не були громадянами інших держав.

Разом з тим, документи, передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001 року, та які б могли бути використані у процедурі підтвердження громадянства та отримання паспорту у заявників відсутні.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вважають за необхідне звернутись до суду із даною заявою та викласти наступні обставини, які можуть затвердити факт їх проживання на території України станом на 1991 рік. Фактично ОСОБА_1 станом на 1991 рік проживала разом з її сім`єю, у тому числі з неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у приватному будинку у с.Кагарлик Біляївського району Одеської області (з 1990 до 1994 року). У подальшому сім`я проживала у АДРЕСА_1 .

Факт наявності у заявників громадянства СРСР підтверджується інформацією форми № 1 про оформлення ОСОБА_1 паспорту громадянки СРСР серії НОМЕР_1 виданого РОВД м. Одеси 12.07.1979 року.

Згідно з п. 10 Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 3 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає … в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

З огляду на те, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за станом на 1991 рік були неповнолітніми, їх місце проживання у 1991 році тотожне місцю проживання ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим заявники змушені звернутися до суду з вказаною заявою.

Заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснили, що перш за все оформлення паспортів громадян України потрібно їм для служби у лавах ЗСУ.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку заявників, представника заявників, суд приходить до наступного.

ОСОБА_3 звертавсядо Київськогорайонного відділуГУ ДМСУкраїни вОдеській областіз заявоющодо оформленняпаспорта громадянинаУкраїни.У відповідьна йогозвернення листом№5112-2738/5112-1-19від 30.11.2019було запропонованозвернутися дляоформлення паспортугромадянина Українидо територіальногопідрозділу ДМСУкраїни абодо Центрунадання адміністративнихпослуг зазареєстрованим місцемпроживання .

В матеріалах справи міститься лист в.о. начальника ВГПІС ОМУ МВС України в Одеській області, адресований ОСОБА_1 у відповідь на звернення до адміністрації Президента України про сприяння в реєстрації (прописці) та одержанні паспортів. Вказаним листом було повідомлено про те, що для реєстрації місця проживання необхідно подати заяву встановленої форми разом з правовстановлюючими документами на житло , документами, що встановлюють родинні стосунки, паспортами з відміткою про зняття з реєстраційного обліку за попередній місцем проживання та адресними листками про вибуття до них до паспортної служби Київського РМ м. Одеси. Для одержання паспортів громадянина України необхідно надати документи, які підтверджують належність до громадянства.Також,в матеріалахсправи міститьсялист начальникаВГПІС ОМУМВС Українив Одеськійобласті увідповідь назвернення ОСОБА_1 ,відповідно доякого документидля реєстраціїмісця проживаннядо паспортноїслужби КиївськогоРВ м.Одеси неподавались,а томурішення провідмову вреєстрації неприймалось,одночасно заявникуроз`ясненопорядок зверненняз заявоюпро реєстраціюмісця проживання .

Також вматеріалах справимістяться:копія свідоцтвапро народження ОСОБА_2 ,копія заяви ОСОБА_1 про видачупаспорта громадянинаСРСР від28.10.1983,яка подаваласьв зв`язкуіз втратоюпопереднього паспорту,виданого КиївськимРВ МВСм.Одеси .

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживали на території України станом на 1991 рік.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 1991 року (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» 2001 року. Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень. На вказане посилався Верховний Суд в постанові від 07.08.2019 року, в справі № 366/1906/18 за заявою особи про встановлення факту постійного проживання на території України з 1990 року.

Заявники звернулися до суду та просили встановити факт постійного проживання на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року на 13 листопада 1991 року з метою отримання паспорта громадянина України.

Відповідно до ч. 7 ст. 19, положення якої кореспондують ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, аніж визначені переліком частини першої вказаної статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, з контексту наведених норм вбачається, що особа має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, в тому числі для встановлення факту проживання на території України. При цьому за умови наявності відповідних належних та допустимих доказів проживання на відповідній території, спірність такого факту виключається.

Вказана позиція була підтримана постановою КЦС ВС від 05.11 2020 в справі № _ 1/21665/18.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 2.ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За наведених обставин суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.293, 294, 315 ч.1 п.2, 319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у неповнолітньому віці на території України за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у неповнолітньому віці на території України за станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 23.03.2023 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.