Рішення № 109903265, 29.03.2023, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10238/22

Провадження №2/592/408/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ „ПриватБанк звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 написав Анкету-заяву, згідно укладеної угоди за № б/н від 18.01.2011 отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування. Позивач свої зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

Однак, позичальник своїх обов`язків за вищезазначеною кредитною угодою не виконував належним чином, у зв`язку з чим на дату смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 16197 грн. 41 коп.

Так, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Його дружина та донька, відповідачки по справі постійно проживали з ним, що підтверджується однією адресою реєстрації із спадкодавцем, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину, в тому числі і кредитні зобов`язання померлого позичальника, так як заяв про відмову від спадщини не писали. На вимоги (претензії) щодо сплати заборгованості не відреагували, тому позивач, посилаючись на положення ЦК України, просить стягнути з відповідачок заборгованість в сумі 16197 грн. 41 коп. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у заяві просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить стягнути з відповідача заборгованість в повному обсязі.

Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не надали.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, 18.01.2011 року ОСОБА_3 (як зазначено у заяві) підписав анкету-заяву щодо отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування коштів ( а.с. 35).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 72).

ОСОБА_3 на час смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та разом з ним були зареєстровані ОСОБА_1 , яка є його донькою, та дружина ОСОБА_2 . (а.с. 64-71).

Крім цього, за вказаною вище адресою зареєстровані станом на 30.08.2021 року такі особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , що підтверджується довідками з Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (а.с. 134-146) Позовні вимоги до них позивачем на даний час не пред`являлися.

Як убачається із копії спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини від 06.12.2021 року звернулася його донька ОСОБА_1 , а дружина- ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву від 09.12.2021 року про відмову від спадщини на користь доньки. (а.с. 104-120)

Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Юморановою В.М. 23.02.2022 року на адресу ОСОБА_1 було направлено листа щодо претензії банку про наявність заборгованості померлого батька перед Акціонерним товариством Комерційний банк „ПриватБанк у розмірі 16197 грн. 41 коп. (а.с. 110), а також сам позивач на адресу відповідачів направляв листи-претензії (а.с. 78-79)

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до с. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.

У відповідності до положень 1281 ЦК України, в редакції, яка станом на час відкриття спадщини, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Виходячи з принципу змагальності закріпленого у статті 81 ЦПК України, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем при звернення до суду з позовом не було доведено існування у померлого ОСОБА_3 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 16197 грн, 41 коп. Так, звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало на те, що між банком та ОСОБА_3 був укладений договір, шляхом приєднання останнього до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с.37-62)

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родов ими ознаками.

Надані позивачем Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.36), а також Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку», які містяться в матеріалах даної справи, не підписані позичальником ОСОБА_3 , а тому, на думку суду, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 18.01.2011 року шляхом підписання анкети-заяви.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між банком та ОСОБА_3 склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах банку, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, їх розміру, можливість погашення заборгованості за відсотками за рахунок тіла кредиту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не було доведено на доказах існування станом на час смерті спадкодавця заборгованості за тілом кредиту та його розмір, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».

На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Катрич