Рішення № 109902723, 24.03.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7613/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2023 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Р.,

справа № 462/7613/21

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Львівська міська рада,

розглянувши у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Львівська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю,

за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , представника Львівської міської ради Поповича Ярослава Дмитровича,

встановив:

заявниця звернувся в суд із заявою, у якій просила встановити факт проживання нею однією сім`єю із ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 19 жовтня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покликається на те, що померлий ОСОБА_4 є її чоловіком, з яким вони перебували до 19.10.2007 року у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ними було розірвано, але за взаємною згодою вони продовжили проживати однією сім`єю, продовжили вести спільне господарство, підтримували одне одного. Зазначила, що до самої смерті доглядала чоловіка, оскільки в нього були проблеми із здоров`ям та поховала його. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_5 / ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповів своє майно їх доньці. 27.09.2021 року ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини в користь заявниці, про що склала відповідну заяву. Заявниця бажає прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець четвертої черги та у зв`язку із цим змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю. Додала, що спору про право немає.

09.11.2021 року ухвалою судді заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

30.11.2021 року до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву, у якому вона просить задоволити заяву повністю, зазначає, що її мама ОСОБА_1 проживала із батьком, одружившись 25.11.1971 року, і незважаючи на розірваний шлюб, однією сім`єю до самої смерті батька. Вони проживали як чоловік та жінка, турбувались одне про одного, робили все разом по дому. Після розлучення в їхніх стосунках нічого не змінилось. Останні 10 років батько хворів і мама піклувалась про нього, а після смерті організувала його поховання.

20.04.2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. надіслано до суду копію спадкової справи №04/2022 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 04.05.2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Львівська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду, яку постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 року скасовано, справу направлено до Залізничного районного суду м.Львова для продовження розгляду.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала. Пояснила, що вони з ОСОБА_4 прожили у церковному шлюбі 49 років, а після розірвання шлюбу у 2007 році проживали в громадянському шлюбі. На підтвердження цих обставин наявні покази свідків. Після розлучення в ОСОБА_4 не залишилося батьків, братів чи сестер, вони із заявницею продовжили проживати разом. Заявниця зазначила, що постійно піклувалася про ОСОБА_4 , оскільки у нього були проблеми зі здоров`ям. Так, він кожен рік лежав у лікарні, заявниця купувала всі ліки. Спочатку, у зв`язку із захворюванням, чоловік ходив з паличкою, однак в останні роки він не міг вийти навіть на балкон, тому вона у всьому допомагала. Похороном займалася вона із дочкою. За життя ОСОБА_4 склав заповіт на дочку. Додала, що після його смерті залишилося спадкове майно частина квартири та земельна ділянка.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні просила заяву задоволити з підстав, наведених у такій, що дозволить заявниці стати спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 . Вважає, що належною зацікавленою особою є лише донька заявниці ОСОБА_2 , та вона не заперечує проти задоволення заяви про встановлення факту. Викладені у заяві обставини підтверджуються показами свідків членів родини, знайомих, співробітників. Розлучення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбулося лише на папері.

Заінтересована особа ОСОБА_2 за клопотанням представника заявниці була допитана у судовому засіданні як свідок та пояснила, що заявниця ОСОБА_1 є її мамою і дружиною ОСОБА_4 . У 2007 році батьки розлучилися. ОСОБА_2 не живе у Львові близько 25 років, вона навідувалася до батьків приблизно раз у два місяці. Коли батько захворів, заявниця ним опікувалась, а після смерті поховала його. Вона хоче, щоб спадкове майно залишилося мамі. Інших зацікавлених осіб у цій справі немає.

Представник заінтересованої особи Львівської міської ради Попович Я.Д. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив. Вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з недоведеністю, докази на підтвердження доводів заявниці недостатні, а у показах свідків містяться розбіжності.

Заслухавши вступне слово заявницю, її представника, заінтересованої особи та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Суд вправі розглядати справи в окремому провадженні про встановлення юридичних фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 23.12.2020 року у справі №682/1303/19, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У судовому засіданні встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , виданого 25.11.72 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб 25.11.1972 року. Після укладення шлюбу чоловіку та дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 24.03.1988 із приміткою «Повторно», батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.10,97).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 19.07.2019 року із відміткою «Повторно», ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб 29.08.1996 року, прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 » (а.с.5).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 , виданого Залізничним відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, шлюб між чоловіком ОСОБА_4 та дружиною ОСОБА_1 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за №310 від 19.10.2007 року (а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , виданого 25.08.2021 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Заявниця ОСОБА_1 зазначає, що поховала ОСОБА_4 та подала до суду копії свідоцтва про поховання від 25.08.2021 року (а.с.44).

Виходячи із змісту заяви від 27.09.2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним О.І., ОСОБА_2 повідомила, що відмовилася від прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька ОСОБА_10 . Також повідомила, що відмовилася від прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_10 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11).

07.02.2022 року представник заявниці подала до суду копію листа-повідомлення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки І.В. від 25.01.2022 року, виходячи із змісту якого, до нього звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за законом у зв`язку із смертю її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та враховуючи, що ОСОБА_1 не підтвердила родинних зв`язків з померлим, відкрити спадщину видається неможливим (а.с.62).

Згідно копії довідки №51404 від 21.09.2021 року, копії довідки №893, виданої ЛКП «Сигнівка» 17.01.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 02.09.1988 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і знятий з реєстраційного обліку 21.09.2021 року. На час його смерті в квартирі була зареєстрована ОСОБА_1 , 1949 р.н. (а.с.4, 63).

Відповідно до копій довідок №4007 від 15.11.2021 року, №894 від 17.01.2022 року, виданих ЛКП «Сигнівка» в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 (а.с.64,65).

ОСОБА_11 , нерезидент, 18.02.2022 року звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки І.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія заяви, а.с.88).

В матеріалах спадкової справи №04/2022, яка надійшла до суду, наявна копія заповіту від 10.08.2206 року, складеного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за яким він належну йому на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_2 та все його майно, де б воно не знаходилося і з чого воно не складалося, і взагалі все те, що буду належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своїй доньці ОСОБА_2 , 1974 року народження (а.с.92).

Згідно копії заяви від 21.02.2022 року ОСОБА_11 , нерезидент, повідомила, що відмовляється від прийняття спадщини за заповітом та за законом в користь колишньої дружини та особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з чого б вона не складалась та де б не знаходилась (а.с.104).

На підтвердження своїх доводів заявниця подала суду також фотографії та колективну заяву мешканців будинку АДРЕСА_3 (а.с.108, 109).

Допитана як свідок ОСОБА_12 пояснила, що заявниця є її тіткою а померлий ОСОБА_4 дядьком. Їй відомо, що вони були розлучені, однак зазначила, що всі свята вони проводили разом, вели спільне господарство, мали спільний побут. Тітка піклувалася про дядька, який іншої сім`ї не мав. Також в нього не було на утриманні інших осіб.

Допитана як свідок ОСОБА_13 пояснила, що є сусідкою заявниці. Зазначила, що довгий час не знала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були розлучені. Заявниця піклувалася про чоловіка. Їй відомо, що у квартирі проживали лише заявниця та померлий ОСОБА_4 на час розгляду справи там проживає лише ОСОБА_1 . Дочка ОСОБА_2 довгий час проживає в Києві. ОСОБА_4 в іншому шлюбі не перебував, інших дітей не мав. Знає, що померлий ОСОБА_4 склав заповіт на доньку.

Допитана як свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є знайомою сім`ї заявниці та знає їх близько 15 років. Свідок майже кожен день до них приходила. Їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали вдвох, вели спільне господарство. Вона доглядала за ОСОБА_4 , а також за самою заявницею, коли та хворіла. Найняла її донька заявниці ОСОБА_2 . Свідок зазначила, що похорон ОСОБА_4 організовувала заявниця.

Допитана як свідок ОСОБА_15 пояснила, що є близькою подругою заявниці та вони часто зустрічалися. Зазначила, що заявниця із чоловіком розлучилися через вживання останнім алкоголю. ОСОБА_4 не працював після виходу на пенсію. Кожен з них отримував пенсію, але вони мали спільний бюджет. Їй не відомо, чи допомагала їм донька. Остання проживала в Києві та приїжджала на свята. Сторонніх осіб, які б допомагали доглядати за ОСОБА_4 не було. Останні рік-два він у зв`язку із хворобою взагалі не виходив з дому.

Допитана як свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона була співробітницею померлого ОСОБА_4 та проживала недалеко від нього. Час від часу вони зустрічалися в магазині чи на вулиці. Він ділився особистим життям. Зазначила, що мало хто знав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були розлучені. До останніх років ОСОБА_4 виходив на прогулянку на подвір`я, вони з ОСОБА_1 ходили разом в магазин, купували продукти. Про їх бюджет вона не запитувала.

Відповідно до ч. 1 ст.1221 ЦК Українимісцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно дост. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст.1223 ЦК Україниу разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст.1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1268,1269,1270 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Водночас, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч.1,2 ст.1274 ЦК України).

Суд звертає увагу, що, всупереч положенням цих норм закону, заінтересована особа ОСОБА_17 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , яка не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 ані за заповітом, ані за законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 посилається на спільне проживання із спадкодавцем, покази свідків, фотографії, які вона додала до справи, однак самі по собі такі докази не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20.

Представник ОСОБА_1 зазначила, що доводи заявниці підтверджуються фактом реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в одній квартирі, позицією доньки ОСОБА_2 щодо цього питання, показами свідків, долученими фотографіями, тим фактом, що ОСОБА_1 похоронила ОСОБА_4 біля своїх батьків.

Водночас, суд зауважує наступне.

У судових засіданнях ОСОБА_1 та свідки пояснювали, що ОСОБА_4 після виходу на пенсію не працював, однак сама заявниця завжди працювала. Водночас, свідок ОСОБА_14 пояснила, що протягом тривалого часу приходила за місцем проживання заявниці, здійснювала догляд за ОСОБА_4 , а також за самою ОСОБА_1 під час її хвороби. Заінтересована особа ОСОБА_2 також підтвердила, що свідок з її відома та за оплату здійснювала догляд за батьком ОСОБА_4 .

Суд також зауважує, що такі пояснення суперечать показам свідка ОСОБА_15 яка зазначила, що інших людей, які б допомагали доглядати за ОСОБА_4 не було.

Заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримували пенсію. Зі слів заявниці, за комунальні послуги вона частково оплачувала з картки ОСОБА_4 , а частково власними коштами.

Суд враховує, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний у 2007 році та протягом 14 років до смерті ОСОБА_4 ними не ставилося питання повторної реєстрації шлюбу.

Також спадкодавець ОСОБА_4 протягом усього періоду з часу складення заповіту у 2006 році не складав заповітів на користь колишньої дружини, не розпоряджався в інший спосіб належним йому майном на її користь, а відтак, на думку суду, не змінював своєї волі про залишення такого майна доньці. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 27.07.2021 року, тобто менше ніж за місяць до дня смерті, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, та він мав можливість висловити свою волю щодо долі цього та іншого його майна, зокрема, в користь колишньої дружини, однак не зробив цього.

Сама заявниця та допитані свідки підтвердили, що попри фізичну хворобу, ОСОБА_4 до дня смерті у нього була збережена свідомість.

У своїй заяві та в поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю є виникнення у неї права на спадкування після смерті ОСОБА_4 . Заявниця стверджує, що спадковим майном, крім земельної ділянки, є частина квартири по АДРЕСА_1 , інша частина квартири належить їй. Водночас, суду не подано доказів, які б підтверджували ці обставини, що унеможливлює вирішення питання про порушення прав інших осіб при встановленні такого юридичного факту.

Таким чином, подані заявницею докази не підтверджують факт ведення нею спільного господарства з померлим ОСОБА_4 , наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї тощо.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги все вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 в період з 19.10.2007 року до 24.08.2021 року слід відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 10, 76-80, 263-265, 273, 293, 294, 315, 316, 319, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України , суд

ухвалив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Львівська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );

заінтересована особа ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 );

заінтересована особа Львівська міська рада (місце знаходження місто Львів, площа Ринок,1 код ЄДРПОУ 04055896).

Повне судове рішення складено 30 березня 2023 року.

Суддя: І.С. Мруць