Ухвала суду № 109900085, 30.03.2023, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/112/16-ц

номер провадження 4-с/546/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретарки судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 , щодо незняття арешту з коштів на рахунку боржника, -

встановив:

22 лютого 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 із вищезазначеною скаргою, яка обґрунтована тим, що 25.01.2023 старшим державним виконавцем Решетилівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шут Тамарою Василівною при примусовому виконанні виконавчого листа № 546/112/16-ц була винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. У лютому 2023 року скаржник звернувся із клопотанням про зняття арешту із його коштів на рахунку, на який він отримує заробітну плату, однак відділ виконавчої служби повідомив, що вони не отримували інформацію про спеціальний режим коштів та їм не повертали без виконання постанову. Тому підстави для зняття арешту були відсутні. Також, відділ виконавчої служби повідомив, що надати довідку про заборгованість зі сплати аліментів станом на 15.02.2023 немає можливості, оскільки звіт про здійснені відрахування та виплати до відділу ДВС не надходив, тому невідомо, яка сума коштів була утримана як поточні аліменти за січень 2023 року, а яка в рахунок стягнення заборгованістю.

Скаржник вважає, що накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату на рахунку, після здійснення утримань із неї за виконавчим документом та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати є надмірним тягарем для нього та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Також, ОСОБА_1 у скарзі послався на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20, в якому зазначено, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Посилаючись на вищезазначені обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою та просив визнати неправомірною бездіяльність відділу виконавчої служби щодо не зняття арешту та зобов`язати відділ виконавчої служби зняти арешт з коштів на рахунку, який відкрито в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.

02 березня 2023 року до суду надійшла заява Решетилівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій зазначено, що на у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження № 52870982 з примусового виконання виконавчого листа № 546/112/16-ц, виданого Решетилівським районним судом Полтавської області 07.11.2016. У зв`язку із виникненням заборгованості у ОСОБА_1 , в межах вищезазначеного виконавчого провадження 24.01.2019 було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника. У подальшому, а саме 25.01.2023, державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на дохід боржника, яку було надіслано для виконання до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також, у заяві представник виконавчої служби заначив, що банки, інші фінансові установи, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів не повідомляли державного виконавця про спеціальний режим коштів та не повертали виконавцю його постанову без виконання, хоча це є їх прямим обов`язком. Заборгованість зі сплати аліментів на 01.01.2023 становила 108565,58 грн. 14 лютого на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 22235 грн. 15.02.2023 до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надіслано Вимогу державного виконавця про надання Звіту про здійснені відрахування та виплати за січень 2023 року. Станом на 01.03.2023 Звіт про здійснені відрахування та виплати до відділу ДВС не надходив, тому невідомо яка сума коштів, що надійшла була утримана як поточні аліменти за січень, а яка в рахунок стягнення заборгованості. У зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки 15.02.2023 старшим державним виконавцем була винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у сумі 32569,67 грн. Крім того нараховано виконавчий збір, який згідно розрахунку становить 10856,56 грн (а.с.69-72).

Ухвалою судді від 22.02.2023 у справі відкрите провадження та призначене судове засідання на 02.03.2023, яке було відкладено на 30.03.2023.

У судове засідання 30.03.2023 скаржник не з`явився, у скарзі просив розглядати справу без його участі (а.с. 53-56).

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання 30.03.2023 не з`явилася, 07.03.2023 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заперечує проти зняття арешту, оскільки останні два роки боржник ухилявся від сплати аліментів (а.с. 208).

У судове засідання 30.03.2023 не з`явився представник Решетилівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у письмовій заяві просили розглядати справу без їх участі, при розгляді даної справи покладаються на розсуд суду (а.с. 68, 212).

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України,неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо незняття арешту з коштів на рахунку боржника, дослідивши матеріали справи № 546/112/16-ц, доходить наступних висновків.

17 жовтня 2016 року Решетилівським районним судом Полтавської області у справі № 546/112/16-ц ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.02.2016 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 40).

07 листопада 2016 року Решетилівським районним судом було видано виконавчий лист № 546/112/16-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.02.2016 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 75-76).

10 листопада 2016 року державним виконавцем Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52870982 з примусового виконання виконавчого листа № 546/112/16-ц, виданого 07.11.2016 Решетилівським районним судом Полтавської області (а.с. 78).

25 січня 2023 року та 13.02.2023 старшим державним виконавцем Решетилівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шут Т.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 546/112/16-ц від 07.11.2016 винесено постанови про арешт коштів боржника, якими постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с. 166, 167).

26 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Решетилівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з його розрахункового рахунку, який знаходиться в Приватбанку та має спеціальний режим використання та на нього надходить заробітна плата (а.с. 170).

Як встановлено з матеріалів виконавчого провадження листом від 30.01.2023 №654 заявнику ОСОБА_1 було надано відповідь, на першій сторінці якого державний виконавець посилається на визначені законодавством підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Однак інші сторінки даного листа в матеріалах, наданих суду, відсутні (а.с.171).

02 лютого 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Решетилівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із клопотанням про зняття арешту з коштів на рахунку боржника (а.с. 183-186).

До вищезазначеного клопотання було додано довідку АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої ОСОБА_1 станом на 01.02.2023 має в АТ КБ «Приватбанк» картку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 187).

Решетилівський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 07.02.2023 повідомив ОСОБА_5 , що підстави для зняття арешту з коштів у державного виконавця відсутні (а.с. 188-189).

Відповідно до ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання",статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України"Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди державного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зроблено такі висновки: «Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

У статті 43 Конституції України наголошено на тому, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України), зокрема шляхом встановлення законом граничних розмірів відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника залежно від видів стягнення (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Арешт не може бути накладений на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Втім, на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється.

Для боржника надання підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення завданих негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Суд звертає увагу, що наявність у виконавчому провадженні Звіту відповідного підприємства, установи, організації, що здійснюють боржнику певні виплати, про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту забороненозаконом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20.

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт накладено на кошти, зараховані на рахунок, що призначений для отримання заробітної плати.

Державний виконавець на порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» не зняв арешт з грошових коштів. При цьому згідно із відповіддю начальника Решетилівського відділу ДВС банки, інші фінансові установи, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів не повідомляли державного виконавця про спеціальний режим коштів заявника та не повертали постанову без виконання.

Проте суд зазначає, що передбачене абзацом другим частини другоїстатті 59 Закону № 1404-VIIIзобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертоїстатті 59 цього законупідставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 1, 5, 18, 48, 52, 56, 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 260, 353, 354, 450, 451 ЦПК України, суд, -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 , щодо не зняття арешту з коштів на рахунку боржника задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з коштів на рахунку IBAN НОМЕР_2 , який відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з коштів на рахунку IBAN НОМЕР_2 , який відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено протягом 15 днів з моменту її проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ю.В. Зіненко