Рішення № 109897435, 30.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2023 Справа № 914/3396/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу № 914/3396/22

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Славське лісове господарство», смт Славське Львівської області,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кепича Тараса Володимировича, м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 37 641,00 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства «Славське лісове господарство» до Фізичної особи-підприємця Кепича Тараса Володимировича про стягнення заборгованості у розмірі 37 641,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини в частині, своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

З метою перевірки відомостей (статусу) щодо Кепича Тараса Володимировича судом 03.01.2023 зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Кепич Тарас Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинив свою підприємницьку діяльність.

Частина 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Оскільки відповідачем у даній справі виступає фізична особа, що не є підприємцем, суд на виконання наведених положень процесуального закону звернувся до органу реєстрації із запитом щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Згідно отриманої судом відповіді від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС у Львівській області ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 06.02.2022 надіслана відповідачу 07.02.2023 на адресу зазначену у відповіді на запит від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС у Львівській області щодо ОСОБА_1 , проте остання повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

На адресу суду, 13.03.2023 (вх. №1001/23) від позивача надійшло клопотання про заміну позивача у справі правонаступником, в якій просить замінити позивача у справі Державне підприємство «Славське лісове господарство» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі Філії «Славське лісове господарство». Дане клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до наказу Державного агенства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №975 діяльність ДП «Славське ЛГ» припинено шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ». Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» від 17.01.2023 №315 закріплено за філією «Славське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Держлісагенства від 17.01.2023. №146.

Ухвалою суду від 29.03.2023 суд замінив позивача у справі №914/3396/22 Державне підприємство «Славське лісове господарство» на його правонаступника у спірних правовідносинах Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Славське лісове господарство».

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу реєстрації відповідача копії ухвали у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як встановлено судом, між Державним підприємством «Славське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі Філії «Славське лісове господарство» та Фізичною особою-підприємцем Кепичем Тарасом Володимировичем 09 вересня 2019. укладено договір купівлі-продажу №74 на строк з 06.09.2019р. по 31.12.2019.

Відповідно до п, 1,1, договору, Продавець зобов`язується передати деревину дров`яну букову у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну, відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата проводиться шляхом 100-процентної передоплати за партію товару, перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця, можлива післяоплата.

На виконання взятих на себе зобов`язань позивачем здійснено поставку деревини відповідачу на загальну суму 67 641,00 грн згідно таких документів

- товарно-транспортною накладною №092028 від 02 жовтня 2019р. на 14372,40 грн.;

- товарно-транспортною накладною №092086 від 06 листопада 2019р. на 14647,50 грн.;

- товарно-транспортною накладною №092109 від 22 листопада 2019р. на 25080,30 грн.;

- товарно-транспортною накладною №092123 від 05 грудня 2019р. на 13540,80 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково, на суму 30 000,00 грн. Решта поставленого товару залишилась не оплачена.

22.11.2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вказав на порушення Відповідачем умов Договору та вказав суму заборгованості, однак відповіді на претензію не отримав.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе обов`язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 37 641,00 грн оплати поставленого товару.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526-527 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем, виконано умови Договору та здійснено продаж товару на загальну суму 67 641,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Обов`язок з оплати вартості товару відповідач виконав частково на суму 30 000,00 грн, проте оплату вартості за товар у розмірі 37 641,00 відповідач, станом на момент подання позову до суду не здійснив.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

З припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Відтак, у відповідача виник обов`язок щодо оплати отриманого товару.

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки за Договором, вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 37 641,00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кепича Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9а; код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Славське лісове господарство» (82660, Львівська область, Стрийський район, смт Славське, вул. О. Степанівни, 7; код ЄДРПОУ 42123903) 37 641,00 грн заборгованості та сплачений судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.