Рішення № 109897055, 13.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа № 910/11043/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00032129)

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 21708016)

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Кочін Геннадій

від відповідача: Лаврін Олексій

від третьої особи: Мартян Олександра

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі за позовом - АТ «Ощадбанк», Позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича (далі за текстом - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд, Третя особа), в якому Позивач просить суд:

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллю Вікторовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в розмірі 390 255 270 грн;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллю Вікторовича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», включивши до нього грошові вимоги АТ «Ощадбанк» в розмірі 390 255 270 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у судовій справі № 910/570/16 встановлено факт порушення Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк» (далі за текстом - АТ «МРБ») права інтелектуальної власності Позивача на Торговельну марку, яке мало триваючий характер.

Так, правомірним шляхом використання АТ «МР Банк» торговельної марки Позивача мало б бути укладення ліцензійного договору з ним, як з володільцем прав інтелектуальної власності на торговельну марку, що відповідно було б підставою для Позивача розраховувати на отримання доходу у вигляді ліцензійних платежів враховуючи оплатність такого договору.

Однак, з тверджень Позивача вбачається, що АТ «МР Банк» вказаних вище дій не вчинено у зв`язку з чим допущено неправомірне використання торговельної марки Позивача за період з 28.09.2018 по 27.09.2021, що призвело до понесення Позивачем збитків в розмірі 390 255 270 грн та що підтверджується висновком експерта № 03-2022 від 07.04.2022.

Рішенням Правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022 Фондом почато процедуру ліквідації АТ «МР Банк» строком на три роки з 25.02.2022 по 24.02.2025, а уповноваженою особою Фонду з делегуванням повноважень ліквідатора призначено Луньо І.В.

Позивач вказує, що ним надсилались на адресу Відповідача заяви про визнання вимог кредитора, зокрема, в сумі 390 225 270 грн від 28.03.2022 та від 07.04.2022, які отримані адресатом.

Однак, всупереч вимогам статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі за текстом - Закон № 4452-VI) та пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 № 3711 (далі за текстом - Положення) Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви Позивача з огляду на відсутність документального підтвердження існування вказаного боргу.

Відтак, зазначені вище дії Відповідача Позивач вважає протиправними та такими, що порушують права останнього, як кредитора на отримання відшкодування в порядку, визначеному Законом № 4452-VI, оскільки Положення визначає право Фонду або уповноваженої ним особи відмовити у задоволенні кредиторських вимог лише за умови, що кредитором не долучено до заяви документи, що підтверджують заявлені вимоги і кредитором не надано таких документів після отримання письмового запиту Фонду або уповноваженої ним особи.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивач заперечує щодо доводів Відповідача та вказує, що даний позов заявлений до належного відповідача, а саме уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «МР Банк» оскільки саме така особа уповноважена складати реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснювати заходи задоволення вимог кредиторів.

При цьому Позивач стверджує, що Відповідачем не заперечується факт подачі заяв про визнання кредиторських вимог від 28.03.2022 та 07.04.2022 із дотриманням строків та форми такого заявлення у зв`язку з чим даний факт визнається встановленим та подальшому доказуванню не підлягає.

Однак, Відповідачем за результатами розгляду таких заяв Позивача не надано належної оцінки доданих до таких заяв документів, в тому числі і щодо висновку експерта, яким підтверджується сума кредиторських вимог у зв`язку з чим твердження Відповідача про відсутність документального підтвердження існування заборгованості є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Що стосується відмінностей сум кредиторських вимог, які містяться в заявах Позивача, то останній зазначає, що такі аргументи є заплутуванням суду оскільки наразі Позивач звертається до суду з вимогою щодо включення кредиторських вимог розмір яких підтверджується належними доказами.

Також Позивач зауважує, що ним не отримано від Відповідача належну відповідь на подану ним заяву від 07.04.2022, а самі розрахунки суми збитків, проведені експертом Відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого відзиву вбачається, що Відповідач не визнає заявлених позовних вимог та вважає їх незаконними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Враховуючи перебування АТ «МР Банк» в стані ліквідації уповноважена особа Фонду фактично є особою, яка здійснює керівництво останнім та виконує функції управління керівника банку.

Так, Відповідач зазначає, що належним відповідачем за даними вимогами Позивача має бути саме АТ «МР Банк», а не уповноважена особа Фонду, оскільки така юридична особа хоча і перебуває в ліквідації однак існує.

Відповідач визнає факт відмови у задоволенні заяв Позивача про визнання та включення кредиторських вимог та зазначає, що така відмова є законною та обґрунтованою з огляду на наступне:

- станом на початок процедури ліквідації залишки коштів Позивача на поточних та/або вкладних рахунках в АТ «МР Банк» відсутні;

- за даними АТ «МР Банк» на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/570/16 від 18.04.2017, постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та постанови Верховного Суду від 09.12.2021 Позивачу сплачено заборгованість в повному обсязі, в тому числі судові витрати.

Відтак, станом на дату початку процедури ліквідації 25.02.2022 вся існуюча заборгованість АТ «МР Банк» перед Позивачем повністю погашена, а рішення у справі № 910/570/16 від 18.04.2017 не містить зобов`язання АТ «МР Банк» сплатити суму в розмірі 340 000 000 грн у зв`язку з чим заявлена до включення вимога - відсутня.

Додатково Відповідач вказує, що в заявах з кредиторськими вимогами зазначені збитки в розмірі 340 000 000 грн без додавання розрахунку таких збитків, а позовні вимоги заявлені на суму 390 255 270 грн, при тому, що до позовної заяви Позивачем вже додано висновок експерта № 03-2022 від 07.04.2022.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 26.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.11.2022.

14.11.2022 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та письмові пояснення третьої особи.

У підготовчому засіданні 14.11.2022 судом оголошено перерву до 12.12.2022.

22.11.2022 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

07.12.2022 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Позивача на пояснення третьої особи.

У підготовчому засіданні 12.12.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 12.12.2022 судом оголошено перерву до 23.01.2023.

23.01.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 23.01.2023 судом оголошено перерву до 30.01.2023.

У судовому засіданні 30.01.2023, розглянувши клопотання Позивача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності причин неможливості подання даного клопотання на стадії підготовчого провадження. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 30.01.2023.

У судовому засіданні 30.01.2023 судом оголошено перерву до 27.02.2023.

У судовому засіданні 27.02.2023 судом оголошено перерву до 13.03.2023.

У судовому засіданні 13.03.2023 представник Позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача та третьої особи просили суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 13.03.2023 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 131 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.

Відповідно до вказаного вище рішення Правління НБУ з 25.02.2022 Фондом на власному офіційному веб-сайті повідомлено про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.

Уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР Банк» призначено Луньо Іллю Вікторовича на вказаний вище строк.

12.03.2022 на офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення, в якому зазначено, що кредиторам AT «МР БАНК» для перерахування коштів у погашення їхніх вимог необхідно направити до Фонду заяву про визнання вимог кредитора разом із реквізитами банківського рахунку, відкритого у діючому (платоспроможному) банку. Таку заяву кредитори АТ «МР Банк» можуть направити протягом усього терміну ліквідації банку на адреси електронної пошти: MRB_credutor@fg.gov.ua та fgvfo@fg.gov.ua, а також на поштову адресу Фонду: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, та АТ «МР БАНК»: вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601.

Оголошення Фонду про виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам АТ «МР Банк» за договорами банківського вкладу надруковано в газеті «Голос України» № 72 (7822) за 31.03.2022.

Крім того, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11.05.2022 № 326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», 19.05.2022 в Україні примусово вилучені корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна AT «МР БАНК», що належали Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії», яке повністю припинило участь у Банку, переставши бути акціонером Банку, а держава Україна набула право власності на корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна Банку.

Так, з 25.02.2022 АТ «МР Банк», власником якого є держава Україна, перебуває в процедурі ліквідації.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача із заявою № 0110-19 від 28.03.2022 про визнання вимог кредитора на наступні суми:

- у вигляді судового збору в розмірі 6 890 грн, витрат на проведення судової експертизи в розмірі 27 375, 15 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 330 000 грн, що виникла на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16 та постанови (додаткової) Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021;

- у вигляді збитків в розмірі 340 000 000 грн, завданих порушенням АТ «МР Банк» прав інтелектуальної власності АТ «Ощадбанк», яке полягало у незаконному користуванні АТ «МР Банк» торговельною маркою «Сбербанк» на території України у формі надання послуг, для яких зареєстровано зазначену торговельну марку, її застосування в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен тощо, встановлений факт якого (порушення) підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16.

До вказаної заяви Позивачем додано судові рішення по справі № 910/570/16 на підтвердження зазначених вимог.

Докази направлення заяви № 0110-19 від 28.03.2022 містяться в матеріалах справи, при тому що факт отримання такої заяви Відповідачем не заперечується.

В подальшому, Позивач повторно звернувся до Відповідача з заявою від 07.04.2022 № 0110-029 про визнання вимог кредитора в аналогічному розмірі визначеному в заяві № 0110-19 від 28.03.2022, до якої, крім того,додано висновок експерта № 03-2022 за результатами проведення економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 07.04.2022.

Докази направлення заяви від 07.04.2022 № 0110-029 містяться в матеріалах справи, факт отримання такої заяви Відповідачем не заперечується.

З огляду на відсутність результатів розгляду вказаних заяв від Відповідача, Позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із адвокатським запитом вих. № 0110-029 від 18.05.2022 щодо надання інформації про результати їх розгляду.

Як вбачається з відповіді Відповідача від 06.05.2022 № 310 (надіслано Позивачу 06.05.2022 згідно поштового конверту) ним отримано заяву № 0110-19 від 28.03.2022 стосовно визнання вимог кредитора АТ «МР Банк», за результатами розгляду якої повідомлено наступне:

- станом на початок процедури ліквідації - 25.02.2022 року залишки коштів на поточних та/або вкладних рахунках AT «Ощадбанк» в AT «МР БАНК» відсутні.

- за даними AT «МР Банк», на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16, відповідно до наданих AT «Ощадбанк» реквізитів згідно листа від 06.10.2021, вих.№19/4-06/2165/65229/2021-00/вих, заборгованість в розмірі 6 890,00 грн. - судового збору та заборгованість в розмірі 27 375,15 - витрат на судову експертизу сплачено AT «МР Банк» в повному обсязі згідно платіжних доручень №16817498 від 18.10.2021 та №16818310 від 18.10.2021, відповідно.

Відшкодування понесених AT «Ощадбанк» витрат на професійну правничу допомогу відповідно до постанови (додаткової) Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та постанови Верховного суду від 09.12.2021 у справі №910/570/16 здійснено AT «МР Банк» згідно платіжного доручення №20389535 від 17.12.2021 в повному обсязі.

Отже, станом на дату початку процедури ліквідації 25.02.2022 зазначена заборгованість перед AT «Ощадбанк» з боку AT «МР Банк» погашена в повному обсязі.

Стосовно вимог по відшкодуванню збитків в заявленому розмірі 340 000 000 грн Відповідачем зазначено, що рішення суду у справі № 910/570/16 не містить зобов`язання АТ «МР Банк» сплатити зазначену суму на користь АТ «Ощадбанк», а відтак і відсутнє документальне підтвердження про існування станом на 25.02.2022 таких вимог.

З огляду на зазначене Відповідач відмовив Позивачу у визнанні кредиторських вимог до АТ «МР Банк» на суму 340 000 000 грн.

Позивачем не заперечуються зазначені у листі Відповідача обставини щодо відшкодування йому витрат пов`язаних із розглядом справи № 910/570/16, окрім визнання та включення до реєстру кредиторських вимог АТ «МР Банк» в розмірі 390 255 270 грн, яка і є предметом спору по даній справі.

Крім того, Позивач на адресу Відповідача звертався з адвокатським запитом № 0110-029 від 19.07.2022 щодо надання результатів розгляду заяви № 0110-19 від 07.04.2022, у відповідь на який Відповідач листом від 04.08.2022 № 2214 послався на лист від 06.05.2022 № 310 та повторно повідомив про відмову у задоволенні заяви про включення вимог АТ «Ощадбанк» до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР Банк».

Відтак, Позивач заявляючи позовні вимоги зазначає, що Відповідачем порушено його права кредитора в частині визнання вимоги в розмірі 390 255 270 грн в результаті неправомірної відмови Відповідача у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог від 28.03.2022 та 07.04.2022, чим на думку Позивача, порушено процедуру належного розгляду таких заяв кредитора до банку, що ліквідується.

При цьому Позивач презюмує, що заяви про визнання кредиторських вимог подані ним у визначені чинним законодавством строки, а вимоги на суму 390 255 270 грн є документально підтверджені висновком експерта № 03-2022 від 07.04.2022, який є належним та допустимим доказом розрахованої суми збитків.

Заперечення Відповідача фактично зводяться до того, що вимоги Позивача на суму 390 255 270 грн не є документально підтвердженими, а вся існуюча заборгованість перед Позивачем погашена станом на дату початку ліквідації - 25.02.2022.

З поданих третьої особою письмових пояснень вбачається, що позовні вимоги є необґрунтованим, посилання на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16 безпідставними, а висновок експерта № 03-2022 від 07.04.2022 не доданий Позивачем до заяви № 0110-19 від 28.03.2022 та не підтверджує зобов`язань, що існували станом на 25.02.2022, тобто на момент ухвалення рішення про відкликання НБУ банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Враховуючи посилання сторін на судові рішення по справі № 910/570/16 судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у № 910/570/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 та постановою Верховного Суду від 19.08.2021, позовні вимоги задоволено частково та, зокрема, визнано недійсними повністю свідоцтва України № 183294, № 183296, № 151584; заборонено публічному акціонерному товариству «Сбербанк» (в подальшому - АТ «Міжнародний резервний банк») незаконно використовувати знак для товарів і послуг «СБЕРБАНК» за свідоцтвом України № 82116, володільцем якого є публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний Банк України», зокрема, шляхом: надання послуг, ідентичних та/або споріднених із послугами, для яких даний знак зареєстрований; виготовлення та продажу товарів, споріднених із товарами, для яких даний знак зареєстрований; застосування його в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен.

Встановлення обставин понесення Позивачем збитків в розмірі 390 255 270 грн не входило до предмету доказування у справі № 910/570/16, а відтак такі обставини не встановлювалися судом.

Водночас, судом встановлено, що Позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «МР Банк» (справа № 910/3022/22) про стягнення збитків у сумі 390 255 270 грн. у формі упущеної вигоди - неналежне використання АТ «МР Банк» торговельної марки Позивача за період з 28.09.2018 по 27.09.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 910/3022/22 у задоволенні позову відмовлено з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 910/3022/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким закрито провадження у справі № 910/3022/22 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України з огляду на ту обставину, що розгляд справи № 910/3022/22 по суті та ймовірне задоволення позовних вимог АТ «Ощадбанк» у даній справі про стягнення збитків, у разі задоволення вимог АТ «Ощадбанк» у справі № 910/11043/22 про зобов`язання вчинити дії (даній справі), призведе до подвійного стягнення 390 255 270 грн з АТ «МР Банк» та спричинить порушення прав інших кредиторів банку, що ліквідується.

Фактично даний спір між сторонами виник внаслідок відмови Відповідача акцептувати заявлені кредиторські вимоги Позивача до АТ «МР Банк».

Так, на підтвердження розміру завданих збитків Позивачем до суду подано висновок експерта № 03-2022 за результатами проведення економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 07.04.2022, складений судовим експертом О.Є. Кияшко, з якого вбачається, що на вирішення судової експертизи поставлено таке питання: «Який розмір збитків завдано Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129), як правовласнику майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «СБЕРБАНК» за свідоцтвом України № 82116 від 10.09.2007 року, внаслідок неправомірного використання зазначеної торговельної марки Акціонерним товариством «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 25959784) за період з 28.09.2018 року по 27.09.2021 року станом на 01.04.2022?».

У висновку експерт зазначив, що зазвичай, при визначенні збитків внаслідок порушення прав на об`єкти інтелектуальної власності в Україні експерти та оцінювачі посилаються на п. 26 Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» (далі - Національний стандарт № 4), за яким: розмір збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності визначається станом на дату оцінки із застосуванням оціночної процедури накопичення прибутку (доходу), який не отримав суб`єкт права інтелектуальної власності та/або ліцензіат внаслідок неправомірного використання об`єкта права інтелектуальної власності, виходячи з обсягів виробництва та/або реалізації контрафактної продукції.

Якщо особа використовує у своїй діяльності торговельну марку, яка їй не належить та без укладання договору (ліцензійного договору) з власником торговельної марки або ліцензіаром і відповідно не здійснює оплату ліцензійних платежів, така особа отримує, таким чином, додатковий дохід через скорочення своїх витрат, пов`язаних з реалізацією товарів, на суму несплачених ліцензійних платежів.

Методика передбачає застосування оціночної процедури накопичення доходу, у вигляді розумного роялті, що не отримала особа, права якої порушено.

Таким чином, основним завданням експерта при визначенні розміру упущеної вигоди власника торговельної марки є визначення розміру ліцензійних платежів, які він би отримав на умовах ліцензійного договору.

Експерт зазначає, що йому було надано Звіт про надання консультації щодо ліцензійних угод та ставок ліцензійної винагороди (ставок роялті), складений 27.03.2022 р. фахівцем з економіки інтелектуальної власності Єфімовою Вікторією Леонідівною, у якому оцінювач зазначає, що ставки ліцензійної винагороди (ставки роялті) за використання торговельної марки у сфері фінансових послуг, зокрема, діяльності банків знаходяться у межах наступного діапазону: нижній квартиль діапазову 5,00 % «чистого доходу», верхній квартиль діапазону 9,63% «чистого доходу».

Керуючись принципом розумної обережності оцінок, експерт для визначення розміру збитків завданих правовласнику майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку обрав мінімальне значення міжквартильного діапазону, а саме: від 5%.

Експерт зазначив, що для визначення бази роялті, при визначення платежів роялті, що не отримала особа, права якої порушено, до уваги необхідно брати загальні суми чистих доходів Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», які отримані ним з використанням Торговельної марки в період з 28.09.2018 року по 27.09.2021 року.

За результатами проведеного дослідження експерт прийшов до висновку, що розмір збитків, який було завдано АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129), як правовласнику майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «СБЕРБАНК» за свідоцтвом України № 82116 від 10.09.2007, внаслідок неправомірного використання зазначеної торговельної марки АТ «МР Банк» (код ЄДРПОУ 25959784) за період з 28.09.2018 по 27.09.2021 станом на 01.04.2022 становить 390 255 270,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

У спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону № 4452-VI є спеціальними та є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Так, Законом № 4452-VI визначено наступні терміни:

ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства(пункт 6 частина 1 стаття 2);

неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» (пункт 8 частина 1 стаття 2);

уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частина 1 стаття 2).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, основним завданням якого є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 4452-VI на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема але не виключно веде реєстр учасників Фонду, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом.

Згідно з положеннями частини 1 та 2 статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Закону № 4452-VI.

Одним із способів виведення неплатоспроможного банку з ринку відповідно до статті 39 Закону № 4452-VI є його ліквідація шляхом прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність», як це визначено частиною 1 статті 44 Закону № 4452-VI.

Так, згідно з положеннями статті 45 Закону № 4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини 2, 3 та 4 статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема:

- припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку (якщо в банку не здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку Фонду/уповноваженій особі Фонду. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 47 Закону № 4452-VI закріплено, що уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду є обов`язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Частиною 1 статті 48 вказаного Закону визначено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів, здійснює повноваження, визначені частиною другою статті 37 та статтею 38 Закону 4452-VI, в тому числі вчиняє будь-які дії та приймає рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

Відповідно до статті 49 Закону № 4452-VI Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Як встановлено судом вище та не заперечується Відповідачем, Позивач у відповідності до вимог чинного законодавства звернувся у визначені строки до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І.В. із заявами про визнання кредиторських вимог від 28.02.2022 в розмірі 340 000 000 грн та від 07.04.2022 в розмірі 390 225 270 грн.

При тому, Позивачем до заяви про визнання кредиторських вимог від 07.04.2022 № 0110-029 додатково долучено висновок експерта № 03-2022 за результатами проведення економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 07.04.2022, в якому наведено обґрунтування походження суми в розмірі 390 225 270 грн.

Так, згідно листа Відповідача від 06.05.2022 № 310 у задоволенні заяви Позивача № 0110-19 від 28.03.2022 про визнання кредиторських вимог відмовлено з огляду на відсутність документального підтвердження існування боргу.

Підставою для звернення до Відповідача повторно із заявою від 07.04.2022 № 0110-029 про визнання вимог кредитора Позивач зазначає, що чинним законодавством не обмежено кількість подачі такого роду заяв про визнання вимог кредитора.

Суд вказує, що Законом № 4452-VI та Положенням не закріплено порядку надання уповноваженою особою ФГВФО відповіді щодо відмови у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог (не акцептування таких вимог), а в даному випадку Позивачем не оскаржуються дії чи рішення такої особи, що відповідно виключає необхідність встановлення даних обставин справи.

Однак, у своїй відповіді Відповідач (лист від 07.08.2022 № 2214) посилається на лист від 06.05.2022 № 310 та повторно повідомляє про відмову у задоволенні заяви про включення вимог АТ «Ощадбанк» до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР Банк», в тому числі і на суму 390 225 270 грн.

Пунктом 2 Розділу І Положення закріплено, що воно регулює процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.

Згідно пункту 1, 4 та 5 Розділу ІІ Положення кредиторські вимоги заявляються кредиторами банку, що ліквідується, виключно в письмовій формі шляхом:

- направлення письмової заяви до Фонду або через відділення поштового зв`язку за адресою, вказаною в оголошенні про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду;

- подання письмової заяви безпосередньо за місцезнаходженням банку/відокремленого підрозділу банку (відділення, філії, представництва).

Кредиторські вимоги можуть заявлятись кредиторами банку як з визначенням обсягу (суми) кредиторських вимог, так і без визначення такого обсягу (суми).

Акцептування обсягу кредиторських вимог здійснюється Фондом за поданням відповідального структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) відповідно до вимог законодавства України та в порядку, визначеному у розділі ІІІ цього Положення.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів, що надійшли після визначеного Законом строку, підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації (пункт 8 Розділу ІІ Положення).

Розділом ІІІ Положення закріплено порядок визначення суми вимог кожного кредитора, який відбувається наступним чином:

відповідальний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів на підставі поданих кредиторами заяв, первинних документів, що є в розпорядженні банку, та відповідно до даних балансу банку;

якщо в наданій письмовій заяві кредитором не визначено обсяг (суму) кредиторських вимог до банку, такий обсяг (сума) визначається відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на підставі первинних документів та залишків на рахунках такого кредитора станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку. При цьому для визначення вимог такого кредитора не враховуються його вимоги у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фондом;

з метою підтвердження обсягу (суми) кредиторських вимог кредитором також можуть надаватись копії правочинів (у тому числі договорів) або копії первинних документів (підписані сторонами акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові документи тощо), які є підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора фактичними даними;

у разі якщо заявлені кредитором кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні банку, банк може додатково запросити у заявника кредиторських вимог копії первинних документів, що можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора.

З огляду на викладене суд зазначає, що Позивач належним чином звертався до Відповідача із заявами про визнання кредиторських вимог в тому числі на суму 390 225 270 грн, за результатами розгляду яких Позивачу відмовлено у їх визнанні та включенні в реєстр акцептованих кредиторів АТ «МР Банк» з огляду на відсутність документального підтвердження існування станом на 25.02.2022 вказаної суми боргу.

Суд вказує, що ефективним способом захисту прав кредитора банку, який ліквідується, є саме розгляд спору про внесення змін до реєстру акцептованих вимог, в межах якого повинно розглядатися питання про наявність підстав для віднесення його вимог до певної черги. У цьому випадку факт не оскарження таким кредитором рішення правління банку про включення його до переліку пов`язаних з банком осіб не має юридичного значення.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 910/14646/19.

З огляду на викладене та враховуючи заявлені позовні вимоги, фактично до предмету розгляду даної справи входить з`ясування судом підстав для визнання та включення (акцептування) до реєстру кредиторів АТ «МР Банк» суми саме в розмірі 390 225 270 грн, яка зазначалась в другій заяві Позивача.

При цьому, обґрунтування правової природи заявлених у заявах Позивача від 28.03.2022 та 07.04.2022 коштів до стягнення є однакове, а саме: збитки завдані Позивачу шляхом порушенням АТ «МР Банк» прав інтелектуальної власності АТ «Ощадбанк», яке полягало у незаконному користуванні торговельної марки «Сбербанк», право на яке належить Позивачу, а факт такого порушення підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у № 910/570/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 та постановою Верховного Суду від 19.08.2021.

Факт незаконного використання товарного знаку Позивача та заборони такого використання Відповідачем встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16, яке набрало законної сили 28.04.2021, а тому обставини, встановлені даним рішенням є преюдиційними та повторному доведенню не підлягають відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже, згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому, Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії Відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження N 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Так, встановлюючи наявність складу правопорушення, зокрема протиправність поведінки та наявність/відсутність вини відповідача, суд звертає увагу на наступне.

На обґрунтування заявленої суми збитків Позивачем надано висновок експерта № 03-2022 від 07.04.2022.

Згідно з частиною 1 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (частини 1, 2 статті 101 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Так, суд зазначає, що при визначенні розміру завданих збитків експерт використовував матеріали, що були надані йому Позивачем, серед яких, зокрема, фінансові звітності відповідача за 2018-2021 роки та звіт про надання консультацій щодо ліцензійних угод та ставок ліцензійної винагороди (ставок роялті), складений 27.03.2022, однак, зазначені документи до суду Позивачем подано не було.

Експерт у висновку зауважує, що висновок цього дослідження є достовірними за умови, що вся інформація, надана ініціатором проведення експертизи, тобто Позивачем або отримана з незалежних джерел, приймалася за правдиву без перевірки на достовірність.

У свою чергу, судом не вбачається за можливе встановити факт незаконного використання Відповідачем товарного знаку Позивача за період 28.09.2018 по 27.09.2021 з огляду на відсутність таких доказів та із врахуванням того, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16 набрало законної сили 28.04.2021.

Додатково суд вказує, що на його переконання, період до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/570/16 про визнання недійсними належних Відповідачу свідоцтв України (фактично з 28.09.2018 по 28.04.2021) не може вважатися періодом неправомірного використання Відповідачем спірної торговельної марки, з огляду на ту обставину, що наявність чинного свідоцтва, виданого на підставі заявки, що подавалася без порушення прав інших осіб, надає заявнику можливість законного очікування того, що використання ним торгової марки, права на яку посвідчуються таким свідоцтвом, є цілком правомірним.

При цьому, належних доказів, на підставі яких можливо було б визначити суму збитків за період з 28.04.2021 по 27.09.2021 Позивачем суду не надано.

З огляду на сукупність зазначеного, судом наразі не вбачається за можливе встановити обґрунтованість визначення Позивачем суми збитків так і наданого експертного висновку з огляду на відсутність первинних документів, на підставі яких такий висновок складався.

Суд зазначає, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Викладеним вище та враховуючи специфіку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його подальшої ліквідації, фактичним припиненням всіх повноваження органів управління банку, спростовуються доводи Відповідача щодо пред`явлення даного позову до неналежного Відповідача.

При цьому, суд вказує, що фактично даний спір виник наслідок відмови уповноваженою особи Фонду у задоволенні заяви Позивача про визнання кредиторських вимог АТ «МР Банк», які як зазначено в статті 45 Закону № 4452-VI заявляються саме до Фонду, а не до юридичної особи.

Відтак, суд погоджується з доводами Позивача, що саме уповноважена особа Фонду є повноважною в розгляді заяв про визнання кредиторських вимог банку з подальшим акцептуванням (у разі обґрунтованості вимог) чи відмови в акцептуванні, а відтак позовні вимоги заявлені до належного Відповідача.

Суд також погоджується до доводами Позивача, що юридична особа АТ «МР Банк» не припиняє свого існування однак здійснює свою діяльність з урахуванням обмежень та порядку, визначеного Законом 4452-VI.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та встановлені судом обставини за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів задля обґрунтування суми збитку в розмірі 390 255 270 грн та заявлення останньої як суми кредиторських вимог до Відповідача, а відтак наразі відсутні підстави для визнання такої кредиторської вимог та включення останньої до реєстру акцептованих кредиторів АТ «МР Банк» шляхом внесення змін до такого реєстру.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00032129) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 21708016) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Витрати у вигляді судового збору Позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 30.03.2023

Суддя Антон ПУКАС