Рішення № 109896764, 28.03.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/23/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 Справа № 908/287/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056; код ЄДРПОУ 33908322)

До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)

про стягнення 30 605,50 грн.,

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

31.01.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 30 605,50 грн.

31.01.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2023 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/287/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд справи по суті розпочати з 28.02.2023. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

15.02.2023 від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди на суму 30 605,50 грн. та просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету України 50% сплаченого судового збору. Також просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на проведення експертизи у розмірі 5 000,00 грн. та зменшити витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн.

21.02.2023 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до суду надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, а саме копії договору про надання правової допомоги № 280921 від 28.09.2021, укладеного між адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем та ПрАТ «СК Арсенал Страхування", рахунку № 908/287/23 від 09.02.2023 на суму 3 000,00 грн., платіжного доручення № 6796275 на суму 3 000,00 грн. та додаток № 1 до договору № 280921 (акт виконаних робіт № 908/287/23 від 09.02.2023) на суму 3 000,00 грн. Просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката.

Крім цього, 27.02.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та заперечив проти тверджень відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Просить суд задовольнити вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. та судовий збір у повному обсязі.

23.02.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди на суму 30 605,50 грн., просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на проведення експертизи у розмірі 5 000,00 грн., зменшити витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн. та повернути позивачу з державного бюджету України 50 % судового збору.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 28.03.2023 судом прийнято рішення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 11.08.2021 між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ТОВ «Лізингком» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1271/21-Тз/Ц2. 29.01.2022 в м. Києві сталася ДТП за участі транспортного засобу марки «Sinotruk Howo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Вказана ДТП відбулась у результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що підтверджується Постановою Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/2973/22 від 12.05.2022. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у ТДВ СК "Кредо" (поліс ЕР № 205096565). Ліміт відповідальності 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. У зв`язку з вказаною подією, згідно звіту № 38529 від 19.10.2022 наданого СОД «ТОВ БВН ЕВ «Груп» вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Sinotruk Howo», д.н.з. НОМЕР_1 склала 59 909,10 грн. Проте, відповідно до рахунку № 107 від 21.03.2022 наданого ТОВ «Бомба» та рахунку № ОР4-000025 від 21.03.2022 наданого ДП «Автомаз-Україна», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Sinotruk Howo», д.н.з. НОМЕР_1 склала 59 877,82 грн. Тому, відповідно до умов договору страхування позивач відшкодував витрат на ремонт автомобіля «Sinotruk Howo», д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 30 605,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2022 № 8996237. 21.03.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування № 21032022-526/р у розмірі 30 605,50 грн. Проте, виплату відповідач не здійснив. Просить суд позов задовольнити, стягнути 30 605,50 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

15.02.2023 від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 30 605,50 грн. та просив повернути ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору. Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертизи на суму 5 000,00 грн. заперечив у повному обсязі та просить суд зменшити витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингком» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1271/21-Тз/Ц2, згідно якого ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Sinotruk Howo", д.н.з. НОМЕР_1 згідно додатку № 2 до договору, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

29.01.2022 в м. Києві сталась ДТП за участі транспортного засобу марки «Sinotruk Howo", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Вищевказана ДТП відбулась у результаті порушення ПДР водієм «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що підтверджується Постановою Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/2973/22 від 12.05.2022.

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «БВН ЕВ «Груп» № 38529 від 19.10.2022 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Sinotruk Howo", д.н.з. НОМЕР_1 , збиток становить 59 909,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рахунку ТОВ «Бомба» № 107 від 21.03.2022 та рахунку № ОР4-000025 від 21.03.2022 наданого ДП «Автомаз-Україна», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Sinotruk Howo», д.н.з. НОМЕР_1 склала 59 877,82 грн.

Згідно розрахунку страхового відшкодування від 14.02.2022 та страхового акта № 006.00225222-1 від 14.02.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Sinotruk Howo", д.н.з. НОМЕР_1 становить 30 605,50 грн. (за рахунками СТО за вирахуванням франшизи за договором страхування у розмірі 29 272,32 грн).

Платіжним дорученням № 8996237 від 15.02.2022 ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" перераховано на користь ТОВ «Лізингком» суму у розмірі 30 605,50 грн. з призначенням платежу: виплата Лізингком, Акт № 006.00225222-1 від 14.02.2022, НОМЕР_1 без ПДВ.

У зв`язку з викладеним та відповідно до умов договору страхування, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" понесло збитки у розмірі 30 605,50 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «СК «Кредо» (поліс ЕР № 205096565), яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

21.03.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування № 21032022-526/р у розмірі 30 605,50 грн. Проте, виплату відповідач не здійснив.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації на суму 30 605,50 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна позиція викладена у ст. 27 Закону України "Про страхування".

Тобто, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання та сплатив страхове відшкодування в розмірі 30 605,50 грн., що підтверджується що підтверджується платіжним дорученням № 8996237 від 15.02.2022.

Оскільки встановлено, що транспортний засіб «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю "КРЕДО" згідно полісу ЕР № 205096565 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки, до позивача, який сплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до товариства з додатковою відповідальністю "Кредо", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до інформації, що міститься в роздруківці щодо полісу № ЕР 205096565: Ліміт за шкоду майну становить 130 000,00 грн. Франшиза встановлена в розмірі 0,00 грн.

21.03.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 30 605,50 грн. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

Крім того, відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, враховуючи те, що претензію про страхове відшкодування позивачем направлено відповідачу 21.03.2022, 90-денний строк на розгляд вказаної претензії на час звернення до суду з цим позовом сплив, при цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження розгляду та задоволення цієї претензії, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 30 605,50 грн. з урахуванням франшизи на суму 0,00 грн. згідно полісу серії ЕР № 205096565.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума страхового відшкодування складає 30 605,50 грн., яка підтверджена матеріалами справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви позивача про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

16.02.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/6297/21, провадження № 61-16884св21 (ЄДРСРУ № 103871578) досліджував питання щодо використання факсиміле замість особистого підпису при поданні процесуальних заяв до суду.

Чинне законодавство України нормативно не визначає поняття факсиміле, однак частина третя статті 207 Цивільного кодексу України встановлює, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (16.03.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/5124/19, адміністративне провадження №К/9901/32084/19 (ЄДРСРУ № 88245538).

Факсиміле з латині "facsimile" - зробити подібне. Фактично це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.

Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт, підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Факсиміле це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.

Окрім того, використання факсимільного відтворення підпису для посвідчення процесуальних документів не передбачено чинним законодавством і, з огляду на імперативний метод правового регулювання кримінальної процесуальної діяльності ("дозволено те, що прямо передбачено законом") є порушенням процесуальної форми (17.02.2021 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 712/11592/18, провадження № 51-4347 км 20 (ЄДРСРУ № 95042534).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 916/3209/20 зазначено, що "оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 та/чи частини другої статті 162 ГПК України за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11 врахування якої судами попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим".

Процесуальним законодавством не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви/скарги уповноваженою особою, то подання заяви/скарги з використанням факсимільного відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи не може бути доказом волевиявлення певної особи на підписання документа.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №922/4590/16, від 23.11.2018 у справі №5023/1668/11, від 03.05.2018 у справі №922/1743/17, від 05.06.2018 у справі №5027/805-б/2012 та ухвалах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №826/811/17, від 26.01.2018 у справі № 903/546/17, від 26.01.2018 у справі №922/1743/17.

Тобто, заява/скарга має бути підписана власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається, однак процесуальний документ може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Судом встановлено, що на рахунку № 908/287/23 від 09.02.2023 на суму 3 000,00 грн., та додатку № 1 до договору № 280921 (акт виконаних робіт № 908/287/23 від 09.02.2023) на суму 3 000,00 грн. відтворено підпис адвоката Данилова А. Г. за допомогою факсиміле. Станом на 28.03.2023 оригінали зазначених документів позивачем суду не надано, у зв`язку з чим вказана заява не є належним доказом волевиявлення позивача.

На підставі викладеного, питання щодо стягнення з відповідача 3 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом в порядку ст. 244 ГПК України після надання заявником оригіналів та належним чином засвідчених копій документів в підтвердження понесення адвокатських витрат.

Крім цього суд звертає увагу сторін, що зазначена позивачем сума витрат на проведення експертизи у розмірі 5 000,00 грн. та заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо стягнення зазначених витрат до уваги суду не приймаються, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 30 605,50 грн. та витрат на правничу допомогу. У додатках до позовній заяві позивачем зазначено лише попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат. Крім цього, жодна судова експертиза у справі № 908/287/23 не призначалась та не проводилась.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як вже зазначалося судом вище, матеріали справи містять відзив відповідача, відповідно до якого відповідач підтвердив факт невиконанням ним зобов`язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування в заявленому у позові розмірі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування" з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 1144967 від 06.01.2023, що складає 1 342,00 грн., про що постановити відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056; код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування на суму 30 605 (тридцять тисяч шістсот п`ять) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.