Рішення № 109896378, 21.03.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2023 р. Cправа № 902/1027/22

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (вул. Каштанова, буд. 18-В, к.9, м. Синельникове, Дніпропетровська обл., 52500)

до:Фізичної особи-підприємця Нагул Наталії Валеріївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 331527,93 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

за участю представників:

позивача: Міненко О.А.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

17.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Нагул Наталії Валеріївни про стягнення 331 527,93 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1027/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 09.11.2022 відкрито провадження у справі № 902/1027/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 09.11.2022.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача. В судовому засіданні були присутні Заверуха А.М. та Мосол С.О. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.11.2022.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити іншу дату судового засідання, про що повідомити учасників справи в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 09.11.2022 повідомлено учасників справи про підготовче засідання, що відбудеться 06.12.2022.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до акту щодо знеструмлення електромережі суду 06.12.2022 станом на 12:30 год. в Господарському суді Вінницької області була відсутня електроенергія, внаслідок чого була відсутня можливість працювати в КП "ДСС", здійснити автоматизований розподіл позовних матеріалів між суддями, проводити судові засідання, здійснювати технічну фіксацію судових засідань, підписувати електронним цифровим підписом судові рішення з подальшим надісланням їх до Єдиного державного реєстру судових рішень, здійснювати відправку і прийняття електронної пошти тощо.

З огляду на викладене судове засідання не проводилося.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Зважаючи, що строк підготовчого провадження закінчується 19.12.2022, господарський суд з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи з метою розгляду у підготовчому засіданні питань, визначених ст. 182 ГПК України, дійшов висновку, з власної ініціативи, про необхідність продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 06.12.2022 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 09.01.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.12.2022.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від повідомити учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 30.01.2023.

Разом з тим, судове засідання призначене на 30.01.2023 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Яремчука Ю.О. у щорічній відпустці з 27.01.2023 по 24.02.2023 включно.

Ухвалою суду від 27.02.2022 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 20.03.2022.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача правом участі у судовому засіданні не скористався. При цьому адресована відповідачу ухвали суду (за адресою місцезнаходження, що міститься в ЄДРЮОФОП) про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення від 09.11.2022, 06.12.2022, 09.01.2023 повернуті на адресу суду із відміткою поштового відділення "За закінченням строку зберігання".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка на даний час є чинною).

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/1027/22 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про судове провадження у даній справі.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, з урахуванням додаткових пояснень та документів, які містяться у матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем заявлено наступне: 27.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Нагул Н.В. (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 452 ОП/ВІ від 27.08.2021 (далі - договір). За доводам позивача, останнім повністю виконано умови договору, натомість відповідачем в порушення своїх зобов`язань, не здійснено розрахунки за поставлений товар.

Відповідно до ст. 222 ГК України, відповідачу 30.05.2022 направлена претензія, щодо досудового врегулювання погашення заборгованості, де Відповідач в своїй відповідь погодився з боргом, але посилаючись на лист Торгово-Промислової Палати України за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вважає, що під час виконання зобов`язань, згідно Договору поставки за № 452 ОП/ВІ після військової агресії російської федерації проти України настали форс мажорні обставини, які унеможливлюють на їх думку виконання, але при цьому ФОП «Нагул Н.В.» здійснює свою підприємницьку діяльність в повній мірі, як з моменту виникнення заборгованості так і по цей час.

11.08.2022 головуючий суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В. виніс ухвалу по справі № 902/582/22 про скасування судового наказу.

Із наявних доказів в матеріалах справи встановлено наступне: 27.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Нагул Н.В. (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 452 ОП/ВІ від 27.08.2021 (далі - договір).

Пунктами 1.1., 1.2. договору сторонами визначено, що постачальник зобов`язується у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію (надалі - товар) відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар у власність і сплачувані за нього зумовлену даним договором грошову суму. Найменування, асортимент, ціна та одиниці виміру товару, який поставляється за даним договором, зазначаються у видаткових та товарно-транспортних накладних, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору ціни на товар узгоджуються сторонами та зазначаються у видаткових та товарно-транснортних накладних.

Відповідно до пункту 2.7. договору за поставлений товар покупець здійснює розрахунки в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару.

Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами (п. 2.12. договору).

За умовами пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України.

Згідно пункту 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 8.7. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через тридцять шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Будь-які спори в рамках цього договору вирішуються шляхом дружніх переговорів між сторонами. У випадку, якщо вирішення спору шляхом переговорів виявиться неможливим і сторони не досягнуть згоди, такі спори підлягають розгляду у судовому порядку, відповідно до чинного законодавства України (пункти 9.1., 9.2. договору).

Згідно пункту 10.1. договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов`язань, що виникли протягом його дії.

Відповідно до пункту 11.1. договору у випадках, що не врегульовані даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Сторони погодили строк позовної давності три роки, щодо стягнення пені по даному договору (п. 11.8 договору).

Договір підписано уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" Татарчук О.П., скріплено печаткою товариства та фізичною особою - підприємцем Нагул Н.В. особисто.

На виконання умов укладеного договору у відповідності до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну 242 577,74 гривень.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості 30.05.2022 року позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою про сплату 242 577,74 грн основного боргу.

У відповіді на претензію відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 242 577,77 грн, щодо несплати заборгованості послався на форс-мажорні обставини, що виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України та зобов`язався сплатити суму наявної заборгованості.

Зокрема судом встановлено, що 05.07.2022 Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з заявою про видачу судового наказу, щодо примусового стягнення заборгованості з ФОП «Нагул Н.В.», яка виникла згідно договору поставки за № 452 ОП/ВІ від 27.08.2021.

08.07.2022 суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В. видав судовий наказ по справі № 902/582/22, згідно якого визначено стягнути з Фізичної особи - підприємця Нагул Наталії Валеріївни на користь ТОВ «Торговий дім АВ» суму основного боргу в розмірі 242 577 грн. 74 коп. та відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 248 грн. 10 коп.

09.08.2022 згідно ст. 157 ГГІК України, відповідач звернулась до Господарського суду Вінницької області з заявою про скасування судового наказу оскільки за доводами останньої Боржник здійснив всі оплати по договору поставки.

11.08.2022 суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В виніс ухвалу про скасування судового наказу у справі № 902/582/22 від 08.07.2022.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 452 ОП/ВІ від 27.08.2021 - 242 577,74 грн заборгованості, 22 675,48 грн пені, 17 527,87 грн 15% річних, 48 816,84 грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки № 452 ОП/ВІ 130 від 27.08.2021 в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, як наслідок позов частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Разом з тим, як слідує із акта звірки взаєморозрахунків №8109705 від 23.05.2022 який підписаний між сторонами заборгованість відповідапча перед позивачем становить 242 577,74 грн.

Згідно листа відповідача від 02.06.2022 вих. №1503 слідує, що ФОП Нагул Н.В. визнає заборгованість перед позивачем згідно договору №452 ОП/ВІ в сумі 242 577,74 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 675,48 грн пені, 17 527,87 грн 15% річних, 48 816,84 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 8.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Відповідно до пунктів 8.7., 11.8. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через тридцять шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано. Сторони погодили строк позовної давності три роки щодо стягнення пені по даному договору.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем не допущено помилок.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 15% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, визначений сторонами розмір відсотків річних, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 15% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 15% річних, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірний.

У свою чергу, відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, а також 15% річних суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Як вже було зазначено, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та 15 % річних суд враховує:

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат;

- позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням оплати товару та їх розміру.

Суд також враховує, що пеня є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності та враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 від 18.03.2020 року, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та 15% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені в сумі 22 675,48 гривень та 15% річних у сумі 17 527,87 грн з урахуванням зменшення розміру пені та 15% річних на 50%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 11 337,74 гривень та 15% річних в сумі 8 763,93 гривень, у стягненні решти пені та 15% річних слід відмовити з підстав їх зменшення судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

В силу приписів частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, в частині зменшення суми судом неустойки та 15 % річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Враховуючи викладене, судові витрати у розмірі 4 973,97 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нагул Наталії Валеріївни ( АДРЕСА_1 , код ід. НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, вулиця Каштанова, будинок 18-В, кімната 9, ідентифікаційний код юридичної особи 40975633) 242 577,74 грн заборгованості, пені в сумі 11 337,74 грн, 15% річних в сумі 8 763,93 грн, 48 816,84 грн інфляційних втрат та 4 973,97 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представника позивача - Minenko1984@ukr.net.

Повне рішення складено 30 березня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Каштанова, буд. 18-В, к.9, м. Синельникове, Дніпропетровська обл., 52500)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)