Рішення № 10989626, 26.08.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року справа № 2-825-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням

судді Федонюк С.Ю.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

з участю :

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві,

встановив :

27 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Волиньвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що після ліквідації шахти № 6-7 «Нововолинська» в 1999 року був прийнятий на роботу підземним електрослюсарем четвертого розряду з повним робочим днем під землею на шахту № 9 «Нововолинська». В 2003 році переведений електрослюсарем підземним пятого розряду, з повним робочим днем під землею і так пропрацював до 2008 року. Був звільнений на пенсію по віку. З 2004 року почав звертатися до лікарів, оскільки у нього погіршився слух та постійно турбував кашель. Зрозумів, що це шахтарські професійні захворювання. 18 січня 2008 року комісією ВП шахта № 9 «НВ» було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання, де вказаний діагноз хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня, захворювання професійне, виникло внаслідок праці в шкідливих умовах вугільних шахт на протязі 29 років в шумі. 22 січня 2008 року комісією ВП шахта № 9 «НВ» було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання, де вказаний новий діагноз ОСОБА_1 анртакосилікатоз, інтерстиціальна форма І/І, t/t, ДН І-ІІ ступеню, захворювання професійне. Висновком МСЕК від 26 лютого 2008 року йому встановлено 35% втрати професійної працездатності, а висновком МСЕК від 05 березня 2010 року встановлено 65% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи та надана третя група інвалідності.

Вважає, що внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, те що є інвалідом третьої групи і йому протипоказана важка фізична праця, у звязку з чим втратив можливість повної трудової та соціальної реабілітації, потребує постійного медикаментозного забезпечення та стаціонарного лікування, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги. Пояснили, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи на шахті.

Відповідно до довідки МСЕК від 26 лютого 2010 року позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності, а висновком МСЕК від 05 березня 2010 року встановлено 65% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи та надана третя група інвалідності (а.с.14), а тому стверджують, що він має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих позивачу профзахворюванням.

На підставі цього просять суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 60000грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, подала до суду заперечення, просить суд відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди. В своїх поясненнях зазначила, що ДП «Волиньвугілля» були створені всі належні умови для роботи в підземних умовах. Зі сторони власника не було скоєно жодних протиправних дій з метою нашкодити здоровю позивача. При прийомі на роботу адміністрація шахти ознайомила ОСОБА_1 з умовами роботи на підземних роботах в шахті, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоровя, а також пільгами і компенсаціями за роботу в таких умовах. Про те, що позивач був ознайомлений свідчить його особиста заява, в якій він особисто написав, що згідний працювати в таких умовах.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в шкідливих підземних умовах двадцять сім років на посаді підземного електрослюсаря на шахті № 9 ДП «Волиньвугілля», що вбачається із копії трудової книжки позивача (а.с.4-7).

Рішенням профпатологічної ЛКК 19 грудня 2007 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеню, антракосилікатоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t, дихальна недостатність першого-другого ступеню, а також те, що ці захворювання є професійними (а.с.32).

Відповідно до копії виписки із акту освідчення Нововолинської МСЕК (а.с.12-13) ОСОБА_1 встановлено 35 відсотків втрати працездатності, внаслідок професійного захворювання, із повідомлення про професійне захворювання (а.с.33) вбачається, що пил, токсичні гази, шум, несприятливі метеоумови викликали захворювання у ОСОБА_1

З копії довідки Нововолинської МСЕК серії ВЛН № 0062713 від 05 березня 2010 року (а.с.14-15) вбачається, що ОСОБА_1 встановлено 65 відсотків втрати працездатності, внаслідок професійного захворювання, надана третя група інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана важка фізична праця.

Із копії епікриза (а.с.31), який був досліджений в суді вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 24.03.2010 року по 07.04.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: антракосилікоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t, дихальна недостатність другого ступеню (захворювання професійне). Із виписки № 4774 Волинської обласної клінічної лікарні (а.с.28) вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 12.09.2007 року по 16.09.2007 року з діагнозом хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня , антракосилікоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t, дихальна недостатність другого ступеню.

Із виписки № 6490 Волинської обласної клінічної лікарні (а.с.30) вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 25.11.2009 року по 28.11.2009 року з діагнозом антракосилікатоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t, хронічний бронхіт ІІ ступеню, дихальна недостатність другої стадії, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість третього ступеня.

З копії висновку пропатологічної лікарсько-консультативної комісії Нововолинської ЦМЛ (а.с.19) вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: антракосилікатоз, інтерстиціальна форма, t/t, дихальна недостатність першого-другого ступеню, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня.

З копії висновку пропатологічної лікарсько-консультативної комісії Нововолинської ЦМЛ (а.с.18) вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: антракосилікатоз, інтерстиціальна форма, t/t, хронічний бронхіт другої стадії, дихальна недостатність другого ступеню, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість третього ступеня.

Крім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 періодично звертається за медичною допомогою та перебуває на амбулаторному лікуванні для покращення стану свого здоровя, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного хворого (а.с.20-28 ).

Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46, передбачені права працівників на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Разом з тим ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З пояснень позивача та його представника слідує, що заподіяна ОСОБА_4 моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, що виникли у звязку з ушкодженням здоровя під час виконання трудових обовязків, так і тих, котрі він переносить по теперішній час. Отримане ОСОБА_1 професійне захворювання періодично турбує його, у звязку з чим він вимушений і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП н а всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються здорові і безпечні умови праці. Забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, яке періодично турбує його, у звязку з чим він звертається за медичною допомогою та проходить лікування, Нововолинським МСЕК 05 березня 2010 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та надана третя група інвалідності. Професійне захворювання призвело до неможливості продовжувати активне життя. Все це вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя.

Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Волиньвугілля» позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду.

Отже, спричинена ОСОБА_1 моральна шкода, у звязку з ушкодженням здоровя на виробництві підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля».

Відповідно до розяснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання. Періодично позивач перебуває на амбулаторному лікуванні для покращення стану свого здоровя. Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому, виходячи із характеру душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 9000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213-215, 218,224-226 ЦПК України, ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці» , суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути в користь ОСОБА_1 з Державного підприємства «Волиньвугілля» 9000 (дев»ять) тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя на виробництві та 8 (вісім) гривень 50 (п»ятдесят) копійок понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в дохід держави 43 (сорок три) гривні 50 (п»ятдесят) копійок судового збору та 15 (п»ятнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050001 ( за розгляд справи до Нововолинського міського суду Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд шляхом подачі апеляції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скарга не була подана .У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Судддя С.Ю.Федонюк