Рішення № 109894711, 29.03.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11416/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, -

у с т а н о в и в:

08.11.2022 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, у якій позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №012086 винесену відповідачем 27.10.2022 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 27.10.2022 року відповідачем було прийнято постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП в зв`язку з порушенням ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правил перебування іноземців на території України, а саме: проживання без документа на право проживання в Україні. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Позивач вказує, що є арабським журналістом, працює в ВВС Arabiс, AIArabiу i Transterra Media. 27.10.2022 року позивач отримав акредитацію журналіста від Головнокомандуючого ЗСУ, а саме прес-карту НОМЕР_2, видану Збройними Силами України ОСОБА_1. 28.07.2022 року позивач отримав багаторазову візу № (М)Y04455984, яка дійсна до 27.10.2022 року, типу С-11 (спеціальна віза для журналістів на строк перебування 90 днів). 28.07.2022 року позивач перетнув державний кордон через пункт пропуску «Устилуг» на підставі рішення Голови Державної прикордонної служби. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на положення постанови КМУ від 27.05.2022 року №627 «Про деякі питання перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації» та зазначає, що він знаходиться, проживає та працює в Україні на законних підставах і до нього не застосовуються обмеження строків тимчасового перебування на території України установлені п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 р. №150. Посилаючись на положення ст. 34 Конституції України позивача зазначає, що він як журналіст захищає інтереси національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, працює заради охорони здоров`я населення України, захисту репутації та прав інших людей, не розголошує інформацію отриману конфіденційно. Також позивач посилається на положення Законів України «Про інформацію», «Про державну підтримку засобів масової інформації» та норми ст. 77 КАС України і зазначає, що в управлінні міграційного контролю пояснив його працівникам незаконність прийняття стосовно нього оспорюваної постанови у зв`язку із законністю його перебування в Україні, надав підтверджуючи документи журналіста, однак посадові особи відповідача не бажали його слухати та грубо порушили законні права позивача. 23.09.2022 року позивач отримав рішення про скорочення терміну його перебування в Україні від 22.09.2022 року, яке оскаржив до Окружного адміністративного суду м. Києва (№640/16384/22), тому відповідач не міг приймати жодної постанови відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності до ухвалення рішення Окружним адміністративним судом м. Києва. Окрім вказаного позивач посилається на те, що отримав оскаржувану постанову без участі перекладача, українську та російську мови розуміє погано і не дивлячись на його прохання забезпечити перекладача, йому було у цьому відмовлено. Позивач не розумів про що його запитують та зміст постанови. Також позивач є засновником та керівником ГО «Антиросійський пропагандистський блок». Постанова не ґрунтується на наявності інформації щодо можливої причетності позивача до вчинення злочину, жодної конкретизації такої інформації та джерел її походження надано не було. У постанові не зазначено, що на час її складання позивач є підозрюваним чи обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень та перебуває у розшуку з цих підстав, оскільки такої інформації немає.

Ухвалою суду від 11.11.2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, а також задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами 21.11.2022 року, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

За змістом ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином Республіки Ліван, що підтверджується копією його паспорту.

У паспорті наявна багаторазова віза України, дійсна з 28.07.2022 по 27.10.2022 рр., а також міститься відмітка про в`їзд позивача на територію України 28.07.2022 року. Тип візи -С, мета поїздки - С-11. Тобто, це короткострокова віза, з метою виконання службових обов`язків кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.09.2022 року, позивачу скорочений строк тимчасового перебування на території України до 26.09.2022 року та зобов`язано його покинути територію України у визначений термін.

У вказаному рішенні зазначено, що 19.09.2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 09.09.2022 №2/3/3-11098, щодо скорочення терміну перебування на території України громадянину Ліванської республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до інформації Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, вищевказаний іноземний громадянин у 2014-2015 роках під виглядом журналіста перебував на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, де висвітлював антиукраїнські новини та події в інтересах російської федерації, підтримував контакти з представниками «ДНР/ЛНР». 04.08.2018 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13.07.2018 Головним управлінням Державної міграційної служби в м. Києві прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України ОСОБА_1 терміном на 5 (п`ять) років. 28.07.2022 ОСОБА_1 перетнув державний кордон через пункт пропуску «Устилуг» на підставі рішення Голови Державної прикордонної служби. Зважаючи на те, що у позивача відсутні підстави, визначені ч.ч. 4-12 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» для його тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України, то відповідно до ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено скоротити йому строк тимчасового перебування на території України та зобов`язано покинути територію України.

Вказане рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.09.2022 року позивач оскаржив до Окружного адміністративного суду м. Києва і ухвалою зазначеного суду відкрите провадження у справі №640/16384/22.

Постановою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №012086 від 27.10.2022 року в справі про порушення ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

У змісті вказаної постанови зазначено, що 27.10.2022 року о 14:30 за адресою 01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3, виявлено гр. Ліванської республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: Проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .

До позовної заяви позивачем додано документ викладений іноземною мовою без його перекладу на державну мову України, тому встановити його зміст не є можливим (а.с. 10).

За змістом наявної в матеріалах справи копії прес-карти у цьому документі зазначено таке: «Збройні сили України. Прес-Карта НОМЕР_2. Transterra Media. ОСОБА_1. Ліванська республіка. 1. Прес-карта дозволяє виконувати редакційні завдання у зоні проведення бойових дій та у комендантський час. 2. У разі порушення умов журналістської діяльності розголошення конференційної інформації чи передачі карти іншим особам, Вас може бути позбавлено акредитації без права відновлення. 3. Збройні Сили України не несуть відповідальності за Ваші життя та здоров`я при перебуванні в зоні проведення бойових дій. 4. Контактний телефон органу, який видав акредитацію: НОМЕР_3».

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є керівником ГО «Антиросійський пропагандистський блок».

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 203 КУпАП встановлено, що порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

За змістом ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Згідно ч. 11, вказаної норми закону, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Постановою Кабінету Міністрів України №627 від 27.05.2022 року « Деякі питання перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації» постановлено: установити, що на період воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування чи припинення до іноземців та осіб без громадянства, які прибули для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та в установленому порядку пройшли акредитацію представників засобів масової інформації під час правового режиму воєнного стану, не застосовуються обмеження щодо строків тимчасового перебування на території України, установлені пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 17, ст. 612).

Поряд із цим, положення вказаного нормативно-правового акту не позбавляють органи Державної міграційної служби України повноважень із прийняття рішень про скорочення терміну перебування на території України щодо окремих осіб, і на час прийняття оскаржуваної позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення (27.10.2022 року) відповідне рішення було прийняте, а позивач таке рішення не виконав і до 26.09.2022 року території України не покинув.

Стосовно посилань позивача на те, що ним оскаржено рішення про скорочення терміну перебування на території України і ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2022 року відкрите провадження у справі №640/16384/22.

Суд зазначає, що такі посилання позивача, як на підставу неможливості притягнення його до адміністративної відповідальності є неспроможними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Зі змісту ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2022 року про відкриття провадження у справі №640/16384/22, інших наявних в матеріалах справи письмових доказів та даних Єдиного державного реєстру судових рішень не вбачається, що вказаним судом були застосовані будь-які заходи забезпечення відповідного позову, відтак дія рішення ДМС не зупинена і відповідач правомірно керувався тими обставинами, що на час винесення оспорюваної постанови строк перебування позивача на території України сплив.

Отже, станом на час ухвалення оскаржуваної постанови позивач перебував на території України без наявності правових підстав для такого перебування.

Суд не приймає до уваги дані про те, що позивач є керівником ГО «Антиросійський пропагандистський блок», оскільки наявність такого статусу жодним чином не дає позивачу права порушувати законодавство України та не є підставою для відповідача утриматись під притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Також суд не вбачає підстав для скасування постанови на підставі посилань позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності перекладача.

Під час розгляду справи за даними Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2018 року у справі №755/10385/18 позивач був примусово видворений з України.

У тексті вказаного рішення зазначено наступне: «Як пояснив сам відповідач, він є громадянином Лівану, в Україну раніше приїжджав у 2009 році, у 2012 році приїхав по туристичній візі на два місяці, у подальшому за його замовленням та оплатою йому зробили документи з дозволом на проживання та реєстрацією в Луганській області, за якими він вільно перетну зону АТО, а після того як дізнався, що ці документи підроблені, він їх знищив, нових виготовити не встиг, з березня 2018 року по даний час проживає з дівчиною ОСОБА_3 у м. Бровари у квартирі своїх знайомих, до цього мешкав в різних місцях, має намір отримати статус біженця, проте документів щодо цього йому не видали через відсутність бланків».

Отже, позивач проживав у мовному середовищі українців приблизно 7 (сім) років, тому наявний обґрунтований сумнів про те, що він не розумів суті свого порушення та прийнятих у зв`язку із цим рішень ДМС.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач на високому рівні володіння українською мовою самостійно склав відповідний позов до суду, адже такий позов підписаний безпосередньо ним самим без залучення будь-яких представників.

Також, у даному випадку суд дійшов висновку, що сама по собі відсутність перекладача не свідчить про протиправність рішення, а тим більше не свідчить про те, що позивач фактично не вчиняв порушення законодавства щодо правил перебування іноземців на території України. Крім того, навіть відсутності перекладача не позбавила позивача права вчасно отримати примірник оскаржуваної постанови та вчасно звернутись до суду із цим позовом, з метою захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, відповідач встановивши факт порушення законодавства України щодо проживання без документів на право проживання в Україні, у останнього були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови, що унеможливлює висновок про її протиправність, адже порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів впливу у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення і у спірних правовідносинах є необхідним й достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 162, 241-246, 250, 251, 255, 261, 286, 295, 297 КАС України, ст.ст. 9, 203, 245, 251, 280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 29.03.2023 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Лівану № НОМЕР_1 );

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598).

Суддя -