Вирок № 109893913, 02.03.2023, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7380/22

Провадження №1-кп/359/265/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 березня 2023 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №120221111000000641, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2022 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, фізичної особи підприємця, раніше не судимого, з зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, 11.06.2022 року, близько 15 години 00 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по 7 км. + 300 м. автодороги «ПСО міста Києва» в межах Бориспільського району Київської області, в напрямку міста Бровари, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку, зменшивши швидкість руху перед початком виконання маневру повороту ліворуч.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події. Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок закритої травми грудної клітки з двостороннім переломом ребер та крововиливом в ліву та праву грудну порожнину, що ускладнилося шоком.

Крім цього, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, багато уламкового перелому 2-го шийного хребця, забою легень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 б), д), 13.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_13 та заподіянню потерпілій ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_13 , та заподіяло потерпілій ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався у відповідності до пред`явленого обвинувачення шляхом дослідження доказів, допиту потерпілого, свідків та обвинуваченого.

За наслідками судового розгляду суд вважає, що ОСОБА_8 вчинив дане кримінальне правопорушення, оскільки сумнівів цьому не виникло, а прокурором поза розумним сумнівом доведено винуватість останнього у вчиненні тяжкого злочину з необережності, що спричинило загибель людини та тяжкі тілесні ушкодження іншій людині.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, та зазначив, що розкаюється у скоєному. Повідомив, що рухаючись на Бориспільській окружній дорозі на автомобілі «MERCEDES-BENZ Е200D» він не бачив, як перед ним з`явився транспортний засіб «RENAULT CLIO SYMBOL», у зв`язку з чим не зміг уникнути зіткнення з ним. При цьому він рухався з дозволеною швидкістю поза межами населеного пункту. Пасажиром його автомобіля була свідок ОСОБА_10 . Що саме трапилось після ДТП йому відомо, однак в подальшому дізнався про загибель однієї людини та травмування інших - водія та пасажира автомобіля. Він визнає, що під час руху порушив вимоги пунктів Правил дорожнього руху України вказаних в обвинувальному акті, внаслідок чого сталось ДТП та загибель людини. На досудовому розслідуванні дійсно вважав, що він є невинуватим.

Він також співчуває потерпілому та просив вибачення перед ним за вчинене. В будь-якому випадку, він визнає свою провину, оскільки він не був уважним до дорожньої обстановки внаслідок чого не мав можливості своєчасно виявити перешкоду у вигляді іншого автомобіля та здійснити гальмування. За наслідками допиту просив врахувати його позицію при призначенні покарання. Щодо цивільного позову, то вважає, що відшкодування завданих збитків слід здійснювати страховою компанією, зважаючи на те, що його відповідальність застрахована. В той же час, потерпілий на момент розгляду кримінального провадження не є спадкоємцем загиблого згідно законодавства України, що, на його думку, свідчить про передчасність заявлених до нього вимог. В свою чергу він намагався зв`язатись з потерпілим для надання відповідної допомоги, однак останній не йшов з ним на контакт. З цього приводу, просив у задоволенні позовних вимог потерпілого відмовити.

Потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що рухався по Бориспільській окружній дорозі в напрямку м. Бровари Київської області на автомобілі «RENAULT CLIO SYMBOL» за кермом та віз в якості пасажирів своїх батьків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та намагався виконати поворот з головної дороги на другорядну до м. Бориспіль на вул. Чкалова, у зв`язку з чим скинув швидкість та пригальмував для здійснення маневру. Після цього, він відчув сильний удар в задню частину свого автомобіля, після чого втратив свідомість. Прийшовши до тями, відчув наявність у себе тілесних ушкоджень, та побачив, що загинув його батько, а мати отримала серйозні тілесні ушкодження і не мала можливості самостійно рухатись, транспортний засіб був фактично знищений внаслідок сильного удару. Щоб ОСОБА_8 надав будь-яку допомогу на місці ДТП чи в подальшому йому невідомо. Під час досудового розслідування ОСОБА_8 надав покази, що саме потерпілий був винен в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки саме ОСОБА_13 виїжджав з другорядної дороги на головну і не надав переваги в русі керованому обвинуваченим автомобілю. Цивільний позов на відшкодування матеріальної та моральної шкоди повністю підтримав.

Свідок ОСОБА_10 , яка була пасажиркою на передньому сидінні автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», яким керував ОСОБА_8 , щодо обставин ДТП фактично нічого не повідомила, зважаючи на те, що під час руху на дорожню обстановку уваги не звертала. Єдине що бачила це безпосередньо момент зіткнення автомобілів та спрацювання в подальшому подушок безпеки в автомобілі. Які причини дорожньо-транспортної пригоди, швидкість руху транспортного засобу і чи відволікався водій ОСОБА_8 від керування автомобілем їх невідомо, однак вважає, що він дотримувався правил дорожнього руху.

Свідки захисту ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надали покази на підтвердження заявлених позовних вимог щодо обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, оскільки свідками обставин дорожньо-транспортної пригоди останні не були.

Крім допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків, судом досліджені та оцінені письмові докази зібрані на досудовому розслідуванні з точки зору їх належності, допустимості та достатності.

З цього приводу, судом не встановлено грубих порушень КПК України, які б могли свідчити про недопустимість зібраних доказів (як окремих так і в цілому) згідно ч.1 ст. 89 КПК України. У цьому зв`язку, суд їх приймає за основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_8 .

Так, доказами вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, окрім показів обвинуваченого та потерпілого, є наступні докази:

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.06.2022 р. зі схемою ДТП та ілюстративною таблицею до даного протоколу та схемою ДТП (т.1 а.с. 159-175), згідно яких встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди - ділянка автодороги 7 км. + 300 м. автодороги «ПСО міста Києва» в межах Бориспільського району Київської області, в напрямку міста Бровари, подія відбулася на горизонтальній, прямій дорозі з асфальтобетонним покриттям, на перехресті нерівнозначних доріг, при цьому стан покриття, на момент огляду - сухе; дорога має два напрямки руху по одній смузі руху в кожному напрямку, загальною шириною 7,3 м.; регулювання руху на цій ділянці відбувалось за допомогою ПДР дорожніх знаків та розмітки; на проїзній частині нанесена лінія горизонтальної дорожньої розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту, ширина розділювальної смуги 0,1 м, до проїзної частини з обох боків прилягає узбіччя та поле; в процесі огляду зафіксовано положення транспортних засобів на місці пригоди, та наявність на місці події уламків пластику та скла, сліди юзу коліс, подряпини на дорожньому покритті біля місця зіткнення; розташування та стан автомобілів зафіксовані та при їх огляді встановлені пошкодження кожного і з них та місце знаходження згідно схеми ДТП, слідова інформація, уламки; виявлено труп ОСОБА_6 , тощо;

-протокол додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2022 року з ілюстрованою таблицею (том 1 а.с. 176-179), у відповідності до якої на узбіччі біля місця ДТП виявлено та вилучено пластиковий уламок переднього бамперу автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D»;

-постанова слідчого від 13.06.2022 року про визнання транспортних засобів - автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіль «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , речовими доказами та передачу їх на тимчасове зберігання до спеціального майданчика в с. Проліски Бориспільського району Київської області, вул. Броварська, 4 (а.с. 180 том 1);

-ухвали слідчих суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.06.2020 року (справи №359/3477/22) від 16.06.2022 року (справа №359/3480/22), том 1, а.с. 181-183) про накладення арештів на зазначені транспортні засоби, що визнані речовими доказами;

-квитанції з алкотестеру «Драгер» щодо водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що підтверджують що в момент ДТП водії були тверезі (а.с. 187 том 1);

-копії свідоцтва про власності на транспортний засіб автомобіль «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , НОМЕР_4 від 31.07.2021 року, та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_13 , які свідчать, що на момент ДТП власником зазначеного автомобіля був ОСОБА_13 (а.с. 189 том 1);

-копія свідоцтва про смерть ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 14.06.2022 року Бориспільським Відділом ДРАЦС у Бориспільському районі Київської області (а.с. 190 том 1);

-копія довідки про причину смерті ОСОБА_13 від 13.06.2022 року, згідно якої причиною смерті стала травма в салоні автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 191 том 1);

-копія посвідчення водія ОСОБА_6 (додаток «Дія»), згідно якого ОСОБА_6 керував транспортним засобом «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , правомірно (а.с. 192 том 1);

-копія свідоцтва про смерть ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданого 06.08.2022 року Бориспільським Відділом ДРАЦС у Бориспільському районі Київської області (а.с. 195 том 1);

-протокол огляду від 01.07.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_8 добровільно видав слідчому ключі від автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , (а.с. 196 том 1);

- протокол проведення слідчого експерименту від 02.08.2022 року за участю ОСОБА_6 , проведеного на місці події з участю представника, зі схемою та ілюстрованою таблицею до нього, у відповідності до якого потерпілий, як водій автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , підтвердив надані ним покази та вказав місце, де відбулось зіткнення транспортних засобів, і як, на його думку рухався транспортний засіб (а.с. 197-203 том 1);

-протокол проведення слідчого експерименту від 04.08.2022 року за участю ОСОБА_8 , проведеного на місці події з участю його захисника, зі схемою та ілюстрованою таблицею до нього, у відповідності до якого ОСОБА_15 , як водій автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , підтвердив надані ним покази та вказав як рухався автомобіль «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , безпосередньо перед пригодою та зіткненням, зазначивши відповідні вихідні дані, які на його думку відповідали обставинам події (а.с. 204-213 том 1);

-висновок судово-медичного експерта ОСОБА_16 від 13.07.2022 року №231, відносно ОСОБА_13 , згідно якого смерть останнього настала внаслідок закритої травми грудної клітки з двостороннім переломом ребер та крововиливом в ліву та праву грудну порожнину (по 1000 мл крові), що ускладнилось шоком, а отримані ним тілесні ушкодження, в сукупності, виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин, вказаних у постанові слідчого у зв`язку з ДТП та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя; етилового спирту в крові загиблого не виявлено (а.с. 214-217 том 1); .

-висновок судово-медичного експерта ОСОБА_17 від 11.08.2022 року №134/Е, відносно ОСОБА_6 , згідно якого надана медична документація ОСОБА_6 свідчить про наявність у нього ушкоджень у вигляді забою грудної клітки зліва, забою поперекової ділянки хребта зліва, забійна рана волосяної частини голови, що відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с. 218-220 том 1);

-висновок судово-медичного експерта ОСОБА_17 від 11.08.2022 року №132/Е, відносно ОСОБА_14 , згідно якої надана медична документація ОСОБА_14 свідчить про наявність у неї ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, забій легень, багатоуламкового перелому 2-го шийного хребця, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечний для життя в момент заподіяння (а.с. 221-223 том 1);

-висновок судово-медичного експерта ОСОБА_16 від 16.08.2022 року №62д/277/, відносно ОСОБА_14 , згідно якої смерть останньої 05.08.2022 року не пов`язана з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а причиною смерті стала ішемічна хвороба серця, що ускладнилась серцево-судинною недостатністю (а.с. 224-226 том 1);

-висновки експерта ОСОБА_18 від 09.08.2022 року №СЕ-19/111-22/23710-ІТ, від 17.08.2022 року №СЕ-19/111-22/23713-ІТ проведених інженерно-транспортних експертиз (том 1, а.с. 227-238), відповідно яких не виявлено несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма, рульового керування, елементів підвіски транспортних засобів автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 ; виявлені ж пошкодження утворились внаслідок ДТП 02.12.2020 року, тощо;

-висновок експерта ОСОБА_18 від 16.08.2022 року №СЕ-19/111-22/23707-ІТ, проведеної судової транспортно-трасологічної експертизи (том 1 а.с. 239-247), згідно якої зіткнення автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , відбулося на проїзній частині автодороги ПСО м. Києва в Бориспільському районі Київської області, перед початком слідів юзу коліс автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 (позначка 5 схеми до протоколу ОМП); в момент первинного контакту автомобіль «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , контактував передньою правою частиною автомобіля з задньою частиною автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 ; в момент первинного контакту, направляючі повздовжніх осей автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , були розташовані під кутом близько 5+/-5 градусів;

висновок експерта ОСОБА_19 від 29.08.2022 року №СЕ-19/111-22/33932-ІТ проведеної інженерно-транспортних експертиз (том 2, а.с. 1-7), відповідно якого вказані водієм автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 та пасажиркою цього автомобіля ОСОБА_10 відомості про розташування транспортних засобів в момент первинного контакту, є технічно неспроможними; за даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних, технічна можливість попередити зіткнення з автомобілем «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , полягала у виконанні водієм ОСОБА_8 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України; в заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору в діях водія автомобіля «MERCEDES-BENZ Е200D», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, тощо.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та письмові докази, надані у цьому зв`язку, процесуальні витрати.

З урахуванням досліджених доказів та показів потерпілого, суд відхиляє позицію ОСОБА_8 щодо можливого виїзду на головну дорогу з другорядної водія ОСОБА_6 , оскільки достовірно встановлено, що останній рухався в напрямку руху водія ОСОБА_8 та попереду нього, загальмував та зупинився для здійснення повороту в бік м. Бориспіль Київської області на об`їзній дорогі в Бориспільському районі, після чого ОСОБА_8 здійснив зіткнення з автомобілем потерпілого, внаслідок чого загинув ОСОБА_13 , а ОСОБА_14 завдано тяжкі тілесні ушкодження. При цьому, суд враховує висновки експерта ОСОБА_19 від 29.08.2022 року щодо неспроможності показів обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 щодо розташування транспортних засобів в момент первинного контакту. Саме тому покази та обставини наведені потерпілим ОСОБА_6 з цього приводу взяті до уваги на відображені в слідчому експериментів за його участю. Сумніву в показах останнього у суду, у цьому зв`язку, не виникало.

У цьому зв`язку, суд виключає наявність такого припущення з боку водія ОСОБА_8 і не може на цій підставі встановлювати додаткові обставини та вихідні дані, а покази обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 в цій частині, суд розцінює як спосіб захисту.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів, крім зазначених вище (слідчий експеримент з участю ОСОБА_8 , покази свідка ОСОБА_10 ), у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без допущення грубих порушень закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв до увагу та бере за основу для висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Таким чином, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відсутності його вини у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 11.06.2022 року, суд вважає безпідставними та такими, що повністю спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Щодо проведених слідчих експериментів слід звернути увагу на наступне.

Постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 09 червня 2016 року по справі №5-360кс15 розглядалась питання про допустимість доказів, а саме протоколу слідчого експерименту з подальшим проведенням експертизи зі свідком, а в подальшому пред`явлення підозри.

Суд в своєму рішенні вказав, що Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, передбачено, що недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка вже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з протоколу від 04.08.2022 року проведення слідчого експерименту, в тому числі з участю ОСОБА_8 , він складений за участі учасника ДТП, в присутності його захисника, а також за участю понятих, на місці ДТП, із зазначенням в них всіх реквізитів відповідно до вимог статей 104, 105 КПК України, в тому числі, мети проведення слідчого експерименту (перевірка та уточнення відомостей, здобутих під час розслідування кримінального провадження), підписаний всіма учасниками слідчої дії, без будь-яких зауважень та претензій до змісту протоколу чи скарг на дії працівників поліції, належним чином оформлений, що свідчить про його належність та допустимість.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, усі учасники ДТП брали у ньому участь добровільно, їм пропонувалося вчинити певні дії, повідомити про обставини ДТП тощо, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 240 КПК України. Вказана стаття не містить імперативних вимог про залучення до даної слідчої дії лише вказаних осіб (з визначеним процесуальним статусом) і про неможливість проведення її з участю інших осіб.

У відповідності до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Необхідності дослідження інших доказів що стосувались відомостей про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повноважності складу групи слідчих та прокурорів в кримінальному провадженні, слід звернути увагу, що таких заперечень чи зауважень з цього приводу перед судом сторонами провадження не заявлялось, а тому необхідності їх додаткового витребування та дослідження, судом не встановлено.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши потерпілого та свідків, дослідивши надані сторонами докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та тяжкі тілесні ушкодження іншій потерпілій.

Заподіяння потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, не оспорюється, і не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення та дій обвинуваченого.

Тяжкість отриманих кожним з потерпілих тілесних ушкоджень захистом також не оспорювалась. При цьому, суд враховує, що смерть ОСОБА_14 в подальшому в ході досудового розслідування не пов`язана з заподіяними тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 11.06.2022 року, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 16.08.2022 року.

У цьому зв`язку, таку кваліфікацію дій ОСОБА_8 суд вважає правильною.

Так, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною формою вини, оскільки обставини події мають ситуативне значення.

Невизнання ним своєї провини на досудовому розслідуванні та під час його допиту в суді, суд розцінює критично, як спосіб уникнення відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_8 повинен бути засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження чотирьом потерпілим особам.

Адже обвинувачений під час керування автомобілем, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, допустив злочинну недбалість, яка полягає у тому, що він не стежив за дорожньою обстановкою, проявив неуважність, вірно не оцінив дорожню обстановку, не виявив перешкоду яку йому становив, та не вжив заходів для зменшення швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем, що рухався попереду нього та зупинився для виконання маневру. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир іншого автомобіля ОСОБА_13 загинув, а потерпіла ОСОБА_14 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Між порушення Правил дорожнього руху та смертю ОСОБА_13 і отриманням ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень існує безпосередній причино-наслідковий зв`язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. У цьому зв`язку, злочин є закінченим.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, наслідки вчиненого ним, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 286 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_8 вчинив злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки у відповідності до ст. 12 КК України передбачає покарання до восьми років позбавлення волі.

Обставин, що пом`якшують покарання, на думку суду, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено, зважаючи на те, що визнання вини ОСОБА_8 відбулось на стадії судових дебатів і під час промови з останнім словом, що не може свідчити про щирість каяття та безумовне визнання своєї винуватості.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, де характеризуються лише з позитивного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, має вищу освіту, являється приватним підприємцем, одружений. Ці обставини позитивно характеризують його особу.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_8 тричі притягався в 2018, 2019 та 2020 році до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, однак зазначені обставини не можуть бути визнані обтяжуючими покарання, однак враховуються судом при прийнятті рішення, як дані що характеризують обвинуваченого.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З урахуванням цих обставин в сукупності ОСОБА_8 належить призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років

Підстав для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлено.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема те, що останній в судовому засіданні в кінці судового розгляду засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, способу життя, його позитивну характеристику за місцем проживання, наявність родини, його вік, стан здоров`я, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_8 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного.

Також суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та допущення злочинної недбалості, що спричинило смерть потерпілого, намагання на досудовому розслідуванні перекласти відповідальність на іншого водія, тощо. Зважаючи на викладене, та з урахуванням допущених обвинуваченим порушень ПДР, а також наслідків у вигляді смерті потерпілої особи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки. При цьому таке додаткове покарання в порядку ст. 77 КК України підлягає окремому виконанню.

Саме таке покарання, суд вважає буде достатнім для обвинуваченого, відповідати тяжкості вчиненого ним, та сприятиме вихованню обвинуваченого і недопущення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі і під час дії іспитового строку.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_6 20.11.2022 року пред`явив цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та просив стягнути з ОСОБА_8 211980 грн. завданих матеріальних збитків та 2800000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 4500 грн. процесуальних витрат на проведення експертизи і 80000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно ухвали суду від 30.11.2022 року до участі в справі при розгляді заявленого цивільного позову залучено ПАТ «НАСК «ОРАНТА», зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 була застрахована в цій компанії.

Потерпілий та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Щодо визначення розміру моральної шкоди додатково заявили свідків, що були допитані судом, щодо обставин події та страждань, які відчув на собі ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_8 та залучена в якості співвідповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» проти задоволення позовних вимог заперечили, про що подали також свої відзиви. При цьому, сторона захисту зазначила, що ОСОБА_8 надавав допомогу в розмірі 20000 грн. на лікування потерпілої ОСОБА_14 .

Прокурор просив вирішити цивільний позов у відповідності до вимог закону зважаючи на обґрунтованість вимог.

Щодо вирішення пред`явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як встановлено судом, судовий розгляд цивільних позовних вимог потерпілого неможливо завершити, зважаючи на наявність об`єктивних обставин з боку потерпілої сторони (смерть одного з потерпілих - матері ОСОБА_14 , відсутність встановленого факту правонаступництва (не визначення кола спадкоємців після померлого потерпілого ОСОБА_13 ).

Таким чином ОСОБА_6 , на думку суду, позбавлений на сьогоднішній день вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з пошкодженням транспортного засобу на суму 150290 грн., лікування потерпілої ОСОБА_14 на суму 68425 грн., витрат на власне лікування ОСОБА_6 на суму 13265 грн., витрат понесених на проведення експертизи в розмірі 4500 грн., зважаючи на те, що процес спадкування після померлої матері та загиблого батька не завершено, відповідного свідоцтва про спадкування за законом ним не отримано.

У цьому зв`язку, суд немає можливості визначитись з відшкодуванням матеріальної шкоди (лікування та завдані збитки) з урахуванням цивільно-правових зобов`язань, що виникли у страхової компанії в межах існуючих лімітів відшкодування завданих збитків водієм ОСОБА_8 .

Крім того, за потерпілим залишається беззаперечне право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в разі встановлення вини особи, у спосіб, визначених ЦПК України, шляхом звернення до суду з відповідною цивільною позовною заявою за межами кримінального провадження в порядку цивільного судочинства.

Отримання ж додаткових документів та очікування вирішення питання спадкоємства щодо права на звернення за відшкодуванням за пошкоджений транспортний засіб, та подальший розподіл інших зобов`язань між водієм та страховою компанією перед потерпілим, викликає необхідність продовження судового розгляду в частині заявлених цивільних вимог, що суперечить основній меті кримінального судочинства щодо притягнення винної особи до відповідальності та призначення такій особі справедливого покарання.

З цих підстав судом прийнято рішення про залишення цивільного позову потерпілого в частині вимог перелічених вище вимог та вимог про відшкодування моральної шкоди за завдання без розгляду, оскільки розгляд останній затягує розгляд кримінального провадження та свідчить про недотримання розумних строків судочинства, зважаючи на позицію сторін та кількість залучених до їх розгляду осіб (представників).

В той же час, суд вважає за необхідне вирішити питання відшкодування моральної шкоди за рахунок обвинуваченого з підстав заподіяння такої потерпілому ОСОБА_6 з боку водія ОСОБА_8 .

Щодо вимоги потерпілого про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху України, що свідчить про злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме керуванням транспортним засобом, настала дорожньо-транспортна пригода, яка призвела, зокрема, до смерті батька позивача ОСОБА_13 та отримання тяжких тілесних ушкоджень його матір`ю ОСОБА_14 . Зважаючи на ці обставини, потерпілий ОСОБА_6 , безумовно, зазнав душевних переживань та страждань. Останній, не зважаючи на свій дорослий вік та наявність власної родини, змушений додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя та побуту за відсутності батька.

У цьому зв`язку, з огляду на вимоги розумності і справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого, у зв`язку з загибеллю батька та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень матері ОСОБА_14 , страждання якої він також бачив та відчував безпосередньо на собі, неможливість подальшого життя без зміни його укладу, отримання самим потерпілим легких тілесних ушкоджень що викликало подальше лікування та зміну звичайного способу життя, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_6 , на думку суду, повинен становити 1200000 грн.

При цьому відшкодування моральної шкоди носить разовий характер і пов`язано саме з цими обставинами. Тому цивільний позов ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню. У задоволенні іншої частини вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити, зважаючи на їх необґрунтованість.

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених ним розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

Крім того, з метою забезпечення виконання частково задоволеного цивільного позову потерпілого, запроваджений згідно ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.06.2022 року (справа №359/3477/22) на транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , слід залишити до його виконання.

Долю ж речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

У цьому зв`язку, накладений арешт на автомобіль марки «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , підлягає скасуванню у відповідності до вимог ст. 174 КПК України.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 8883 грн. 88 коп.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого був обраний у виді нічного домашнього арешту строком до 06.11.2022 року, та продовжений в подальшому не був. Підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст. 50, 65-66, 75-77, ч.2 ст. 286 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_8 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 (три) роки.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_8 рахувати з моменту проголошення вироку.

У відповідності до ст. 77 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки відносно ОСОБА_8 виконувати окремо.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), на користь Держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300, в кримінальному провадженні №120221111000000641), - 8883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 88 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_5 ), 1200000 (один мільйон двісті тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальних збитків, витрат на правову допомогу, - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілому право на пред`явлення позову про відшкодування завданих матеріальних збитків та витрат на правову допомогу в порядку передбаченому ЦПК України.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_2 , - передати на відповідальне зберігання власнику; автомобіль марки «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , належний загиблому ОСОБА_13 , - передати на зберігання ОСОБА_6 до визначення спадкоємця померлого, після чого передати останній такому спадкоємцю.

Арешт, запроваджений згідно ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.06.2022 року (справа №359/3477/22) на транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , - залишити в якості забезпечення стягнення моральної шкоди. Арешт, запроваджений згідно ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2022 року (справа №359/3480/22) на транспортний засіб автомобіль марки «RENAULT CLIO SYMBOL», номерний знак НОМЕР_3 , належний загиблому ОСОБА_13 , - після набрання вироком суду законної сили - скасувати.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1