Ухвала суду № 109893882, 29.03.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3297/23

Провадження № 2-з/357/28/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2023 заявник подав вказане клопотання, разом із позовною заявою, в якому просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, заборони ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер: 3220489500:01:020:0027.

Заяву обґрунтовує тим, що ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» подано позов до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Фурсівської сільської ради Майорко Тетяни Олександрівни, ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 уклав договір оренди землі з ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», який передбачає передачу земельної ділянки в користування новому орендарю протягом 5 днів з дати реєстрації договору, що унеможливить позивачу на час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору і перешкоджатиме здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована. Також 11.03.2023 ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» надіслана заява про виділення земельних ділянок в натурі для здійснення посівів. Однак, на даний час на земельній ділянці ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» були здійснені агрономічні заходи та обробіток земельної ділянки (внесені добрива).Реєстрація речових прав щодо земельної ділянки з третьою особою ускладнить використання земельної ділянки та виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 2, 4 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Так, предметом даного позову є поновлення запису про інше речове право за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, укладеним ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000».

Отже, зі змісту позовних вимог ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» вбачається, що між сторонами виник спір щодо укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» договору оренди земельної ділянки від 12.01.2023, оскільки він укладений та зареєстрований в період дії попереднього договору оренди землі, що був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» від 01.09.2015.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, що викладена в постановах від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, при вирішенні питання про забезпечення позову у немайнових спорах, до яких належить спір між позивачем та відповідачем, судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо права оренди на земельну ділянку, реєстрації правочину, і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, узгоджується з заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що його незастосування може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

Крім того, такий вид забезпечення позову, як заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, не порушує права ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, а ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», як орендаря земельної ділянки, та є співмірним із заявленими позовними вимогами, а також відповідає положенням статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, враховуючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та наслідки невжиття таких заходів, суд прийшов до висновку, що вимога про заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, підлягає до задоволення.

Щодо вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, суд приходить до висновку, що в цій частині заяви слід відмовити з наступних підстав.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення

В заяві ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони користування земельною ділянкою може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним.

Разом з тим, зі змісту заяви вбачається лише, що заявник шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично намагається позбавити сторони можливості здійснити обробіток та засівання спірної земельної ділянки, та має намір здійснити такий обробіток земельної ділянки самостійно з метою отримання прибутку.

При цьому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027 наразі перебуває у зареєстрованому користуванні ТОВ «АГРОТРЕЙД -2000» на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.01.2023.

Крім того, порушуючи питання про заборону ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:020:0027, заявник не наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для висновку про можливість вчинення відповідачами таких дій.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

В постанові Верховного суду від 06.05.2020 у справі № 700/720/17 зазначено, що заборона користування земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою позивача уклала договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

Таким чином, наслідки вжиття тих заходів, про які просить заявник, зокрема, позбавлення ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» можливості використовувати земельну ділянку у господарській діяльності - будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника.

З огляду на викладене, запропонований заявником захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3220489500:01:020:0027 не є співмірними із предметом спору, за своїм змістом і способом порушує право власності ОСОБА_1 , є втручанням у господарську діяльність ТОВ «АГРОТРЕЙД -2000» та фактично є вирішенням іншого спору по суті, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про право оренди на земельну ділянку, щодо якого позивач просить застосувати заборону вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», про забезпечення позову, задовольнити частково.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки площею 1,8907 га кадастровий номер 3220489500:01:020:0027, що розташована у межах території Білоцерківської МТГ та належить на праві власності ОСОБА_1 .

У решті вимог заяви про забезпечення позову, відмовити.

Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (код ЄДРПОУ: 03755348, місцезнаходження: 09137, Київська область, Білоцерківський р-н, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна, 1).

Боржник: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 29.03.2023.

Суддя О. В. Бондаренко