Ухвала суду № 109890917, 30.03.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1286/23

Провадження № 1-і/346/1/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , яка обвинувачується за ч. 3 ст. 109, ч.3 ст. 436-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 року обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, до 10.04.2023 року, без визначення розміру застави.

28.03.2023 року прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури у даному кримінальному провадженні подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 року дане клопотання розподілено судді ОСОБА_1 , у зв`язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_6 на лікарняному.

ОСОБА_4 обвинувачується у розповсюдженні матеріалів із публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та до захоплення державної влади з використанням засобів масової інформації; поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, глорифікація її учасників, у тому числі, шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішньо громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, вчинених повторно, з використанням засобів масової інформації.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане ним вищевказане клопотання, в обгрунтування якого зазначає про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в разі припинення дії вказаного запобіжного заходу обвинувачена, може переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення. На час розгляду кримінального провадження в суді вказані ризики не змінились та продовжують існувати. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відноситься до нетяжкого та тяжкого злочинів, за яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Крім того, прокурор зазначає, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою). Тому він просить застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Захисник в підготовчому засіданні просить в задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати обвинуваченої запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема, домашній арешт з покладанням обов`язків, що забезпечить дотримання нею процесуальних обов`язків та запобігатиме вказаним ризикам, враховуючи вік обвинуваченої, а також те, що раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, оскільки зазначені прокурором ризики не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами.

Обвинувачена підтримала позицію захисника.

Заслухавши сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).

«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв`язками з державою, у якій її переслідують.

При вирішенні даного клопотання суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки, зокрема у розповсюдженні матеріалів із публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та до захоплення державної влади з використанням засобів масової інформації, а також поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, глорифікація її учасників, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішньо громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, з використанням засобів масової інформації, за які визначено покарання відповідно у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої та позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, з урахуванням особи обвинуваченої, яка офіційно не працевлаштована, та характеру висунутого обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує їй, реальними залишаються ризики можливого переховування обвинуваченої від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, яка, враховуючи запровадження на території України воєнного стану, може покинути її територію, а також вчинення нею інших кримінальних правопорушень, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, та як наслідок існування вказаних в клопотанні ризиків.Ризики, запобігання спробам, яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, з моменту застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати.

Відповідно до ч. 6. ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258 258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Зміна діючого запобіжного заходу на більш м`який, на переконання суду, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої, що у повному обсязі узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року зазначив, що обмеження в свободі є виправданим за наявності суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Тому суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченої на даній стадії кримінального провадження інших більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню обвинуваченою процесуальних обов`язків та судових рішень.

Щодо доводів сторони захисту про можливість зміни обвинуваченій вказаного запобіжного заходу на домашній арешт, то необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Одні лише доводи захисника про зміну вказаного запобіжного заходу на домашній арешт не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, для зміни їй запобіжного заходу з урахуванням встановлених конкретних обставин даної справи.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Оскільки кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено під час дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для визначення їй альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки застава не здатна запобігти ризикам вчинення обвинуваченою вказаних вище дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.177-184, 315, 336, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

клопотання прокурора задовольнити.

Обрати до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки і жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 28 травня 2023 року включно.

Обвинувачену ОСОБА_4 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику Державної установи"Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)".

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченою - протягом семи днів з моменту вручення їй копії цієї ухвали.

Суддя: ОСОБА_1