Рішення № 109890884, 23.03.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7747/15-ц

Провадження № 2/344/110/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Дементьєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 943 032,65 грн. за кредитним договором №IFIWGA00000250 від 16.01.2008 року та стягнення судових витрат

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та після збільшення заявлених вимог просив ухвалити рішення, яким визнати дійсним договір іпотеки №б/н від 18 січня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFIWGA00000250 від 16 січня 2008 року в розмірі 1582752,62 гривень нарахованої на 16 червня 2014 року звернути стягнення на будинок загальною площею 101, 5 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою : АДРЕСА_1 , 13,1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України в Івано-Франківській області.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що згідно кредитного договору №IFIWGA00000250 від 16 січня 2008 року відповідач отримав у позивача грошові кошти в сумі 383800 гривень з терміном повернення до 16 січня 2028 року зі сплатою 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов`язався виконати кредитні зобов`язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення зобовязань за кредитним договором за відповідачем на 16 червня 2014 року визначена заборгованість у розмірі 325 995, 56 гривень тіла кредиту, 472301, 12 гривень відсотків за користування кредитом, 7968, 41 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом та 776 487, 53 гривень пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором. Умовами договору встановлено, що наслідком порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Кредитний договір забезпечений іпотекою. Положеннями договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано дійсним договір іпотеки від 18 січня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 101,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFIWGA00000250 від 16 січня 2008 року в сумі 1582752,62 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 325 995, 56 гривень, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 472301, 12 гривень, 7968, 41 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором в розмірі 776 487, 53 гривень шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, встановивши початкову ціну для реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.54-59, т.2).

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від24 жовтня 2016 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2016 року в частині відмови ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вимог про отриманням витягу з Державного реєстру кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розміщено предмет іпотеки, та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано за ПАТ КБ «ПриватБанк» право на отримання від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 січня 2008 року, що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме: будинок загальною площею 101,5 кв. м, який розташований по АДРЕСА_2 , вартість якого відповідно доп. 35.5 іпотечного договору становить 505 тис. грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.158-161, т.2).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01.11.2017 року Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2016 року у частині визнання дійсним договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.206-209, т.2).

Представник позивача 21.02.2020 року та 06.01.2021 року подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив, залишити без розгляду позовні вимоги в частині звернення стягнення; залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість у розмірі 943 032,65 грн. за кредитним договором №IFIWGA00000250 від 16.01.2008 року та судові витрати. (а.с. 41-42, 68-69 т.3).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17.02.2021 року позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 залишено без розгляду. Прийнято до розгляду подану 06.01.2021 року заяву про зміну позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 943 032,65 грн. за кредитним договором №IFIWGA00000250 від 16.01.2008 року та стягнення судових витрат (а.с.79).

01.11.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.105-107, т.3).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача тіла кредиту визнав частково, в рештіпозовних вимог просив відмовити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №IFIWGA00000250, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 383 800 гривень на строк до 16 січня 2028 року (а.с.7-9, т.1).

Відповідно до п.1.1 та 1.2 договору, банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або перерахування на рахунок, зазначений у п.8.1 договору. Позичальник доручає банку здійснювати погашення заборгованості за цим кредитним договором у передбачені ним строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку позичальника, що відповідає платіжній картці, яка емітована ПриватБанком.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 16.01.2008 року по 16.01.2028 року включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 383 800,00 на наступні цілі: у розмірі 303 000,00 грн. на покращення житлових умов, а також у розмірі 80 800,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках згідно порядку, передбачених пукатими 2.1.3., 2.2.7 договору зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного договору.

З метою забезпечення виконання кредитного договору №IFIWGA00000250 від 16 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 18 січня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно п. 35.3 якого в іпотеку позивачу передано домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку, цегляного, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м., зазначеного за планом земельної ділянки літерою «А»; літньої кухні, цегляної, загальною площею 36,2 кв.м., зазначеної за планом земельної ділянки літерою «Б»; огорожі металевої, зазначеної за планом земельної ділянки1; огорожі металевої, зазначеної за планом земельної ділянки2. Майно належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору про виділення частки в натурі з нерухомого майна, посвідченого 19 грудня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, п. реєстру № Д-359, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 20 грудня 2007 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №5181928, зареєстрованого ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» 20 грудня 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17143760 за номером запису 2966 в книгу 21, реєстраційний номер 21518979. Майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-13, .т1).

30.03.2012 року банком була направлена позивальнику та іпотекодавцю вимога про поаернення суми кредиту в повному обсязі , а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с.14,т.1).

Дана вимога залишена без задоволення.

Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком станом на 03.04.2012 року у відповідача наява заборгованість за кредитним договором №IFIWGA00000250 в розмірі 943 032, 65 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 317 915, 56 гривень, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 290 298,35 гривень, 4 855, 56 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в розмірі 284 818,77 грн, а також штрафи відповідно до договору: 250 грн. штраф (фіксована частина), 44 894,41 грн. штраф (процентна складова) (а.с.6 т.1).

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 1статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 2статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до пункту 2.3.1. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним банком України на момент укладення цього договору; зміні облікової ставки Національного банку України; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищезазначеному порядку можливо у границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка Національного банку України, розміру відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Встановлено, що з 26.10.2008 року банк змінив розмір відсоткової ставки з 16,08 % до 18,12 % річних.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надсилання позичальникові у жовтні 2008 року письмового повідомлення про зміну процентної ставки.

Таким чином, нарахування позивачем у період з 26.10.2008 року по 03.04.2012 року процентів за користування кредитом за ставкою 18,12% річних та 27,48 % річних не ґрунтується на умовах кредитного договору та нормах чинного законодавства, на підставі чого, суд вважає, що до стягнення із ОСОБА_1 підлягає кредитна заборгованість, нарахована з 17.01.2008 року по 20.10.2008 із розміру відсоткової ставки 16,8% річних, що складає 88 513, 25 грн., за період з 26.10.2008 року по 03.04.2012 року слід відмовити за необрунтованістю та недоведеністю.

Представник відповідача, надав суду копію квитанції від 21.02.2019 року про оплату 67 312,76 грн. по кредитному договору, та просив врахувати цю суму, як погашення заборгованості за тілом кредиту.

Як вбачається з копії даної квитанції, відповідачем 21.02.2019 року була здійснено оплата на суму 67 312,76 грн, призначення платежу: оплата штрафу до кредитного договору (а.с.131, т.3).

Як вбачається з відповіді АТ ПриватБанк від 21.10.2022 року, яка була надана відповідачу ОСОБА_1 , платіж в сумі 67 312,76 грн. від 21.02.2019 року зараховано на рахунок НОМЕР_1 погашення заборгованості за судовими витратати (а.с.194, т.3).

Отже, посилання представника відповідача, на те, що дані кошти були сплачені за погашення тіла кредити є безпідставними та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 317 915,56 грн. та нарахованими відсотками в сумі 88 513,25 грн. підлягає стягненню із позичальника на користь банку.

Водночас, на думку суду, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими.

Кредитний договір №IFIWGA00000250 від 16.01.2008 року укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , містить положення, яким, окрім іншого, передбачено сплату позичальником (пункт 8.1) винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Вказана винагорода зазначена у розрахунку як комісія.

Відповідно достатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженимипостановою правління НБУ від 10 травня 2007 №168банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по комісії.

В такому випадку не має значення вид комісії та згода позичальника на її встановлення.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки, суд враховує таке.

Пунктом 5.1 кредитного договору від 16.01.2008 року передбачено, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який зазначений у п.8.4 договору за кожен день прострочки (0,15 %). Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Крім того, у пункті 5.3 кредитного договору визначено, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5% від суми позову.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннямистатті 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно достатті 549 ЦК Україништраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених устатті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафом, суд вважає, що стягненню підлягає лише штраф у його фіксованій частині в розмірі 250 грн. та процентній складовій в розмірі 20 333,94 грн. (317 915,56+88513,25 + 250 = 20 333,94).

Представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, проте суд, розглянувши дану позовну вимогу по суті спору, дійшов висновку, що заявлена позовна вимога щодо стягнення пені є необґрунтованою, у зв`язку з чим відмовив в задоволенні такої вимоги саме з цієї підстави.

За таких обставин з позичальника на користь банку підлягають стягненню заборгованість у загальному розмірі 427 012, 75 грн., з яких: 317 915,56 грн.заборгованість за кредитом, 88 513, 25 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 17.01.2008 року по 20.10.2008 року, 250,00 грн. штраф (фіксована частина) та 20 333,94 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша та другастатті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 3219,00 грн.

З урахуванням ч. 1ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача з відповідача 1457,60 грн. (427012,75 х 3219,00 / 943032,65) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.526,1049,1050,1054 ЦК України, ст. ст.12,13,128,133,141,223,247,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 943 032,65 грн. за кредитним договором №IFIWGA00000250 від 16.01.2008 року та стягнення судових витрат задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , в користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код 14360570) заборгованість за кредитним договором №IFIWGA00000250 від 16.01.2008 року в сумі 427 012 (чотириста двадцять сім тисяч дванадцять) гривень 75 коп., з яких: 317 915,56 грн.заборгованість за кредитом, 88 513, 25 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 17.01.2008 року по 20.10.2008 року, 250,00 грн. штраф (фіксована частина) та 20 333,94 грн. штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , в користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код 14360570) 1 457,60 грн. судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 30.03.2023 року.

Суддя Пастернак І.А.