Рішення № 109885744, 29.03.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2023 Справа №607/17287/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Л.М. Сливки

за участі секретаря судового засідання - М.В. Кілик

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Карпа Марія Михайлівна до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Антюк Іван Петровича до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Карпа Марія Михайлівна звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, а саме на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., за виключенням гаража літ. «В», господарської будівлі літ. «Г» та житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 17,2 кв.м. та загальною площею 35,6 кв.м., в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . За життя спадкодавець заповіту не склав. На момент смерті батька, з ним проживали спадкоємці першої черги за законом - вона та її мати ОСОБА_4 , вони прийняли спадщину в рівних частках, оскільки вступили в управління та володіння спадковим майном. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулася у нотаріальну контору. Проте, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із відсутністю належних правовстановлюючих документів, щодо належності майна спадкодавцю. Окрім цього, у документах, які підтверджують родинні відносини допущено ряд помилок.

Відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Антюк Іван Петровича звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 3/12 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., за виключенням гаража літ. «В», господарської будівлі літ. «Г» та житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 17,2 кв.м. та загальною площею 35,6 кв.м., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_3 . За життя спадкодавець заповіту не склав. На момент смерті діда, з ним проживали спадкоємці першої черги за законом, а саме її мати ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_4 , які прийняли спадщину в рівних частках, оскільки вступили в управління та володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь позивачки. Тому, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона звернулася в нотаріальну контору. Проте, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із відсутністю належних правовстановлюючих документів, щодо належності майна спадкодавцю. Окрім цього, у документах, які підтверджують родинні відносини допущено ряд помилок.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 грудня 2022 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Карпа М.М. не з`явилися, подавши суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, вказали, що заявлені позовні вимоги підтримують з підстав викладених у позові та просили суд їх задоволити. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 визнали у повному обсязі та не заперечили, щодо їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Антюк І.П. в підготовче судове засідання не з`явилися, подавши попередньо суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності. Позовну заяву ОСОБА_2 підтримали повністю та просили суд задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнали та не заперечили щодо їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Як убачається із інформаційної довідки №624 виданої 15 вересня 2022 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок виданого Тернопільською районною радою 05.09.1990 року та записано 05.09.1990р. в реєстрову книгу №2 за реєстровим №158. (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Ігровицькою сільською радою народних депутатів Тернопільського району 13 лютого 1992 року. (а.с.14)

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/6 частки будинковолодіння з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склав, тому має місце спадкування за законом.

На момент смерті ОСОБА_3 з ним проживали дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_4 (які є спадкоємцями першої черги за законом), що стверджується довідкою №322 від 18 листопада 2022 року, виданою Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області. (а.с.13)

Як слідує із Інформаційної довідки №623 виданої 15 вересня 2022 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 , рахується за: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 . Дозвільні документи на будівництво гаража літ. «В», господарської будівлі літ. «Г» та на реконструкцію житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 35,6 м.кв. замовником не надано. (а.с. 16)

З метою оформлення спадщини, позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори, де за її заявою про прийняття спадщини за законом була заведена спадкова справа №464/2022 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину за фактом спільної реєстрації разом з померлим на день смерті, є дружина померлого - ОСОБА_4 . Інші спадкоємці не зверталися.

Однак у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві, а також були виявлені розбіжності особистих документах, які унеможливлюють встановлення родинних відносин.

Як убачається із наданих на запит суду Тернопільською районною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи №464/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 09 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Тернопільської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 .

Згідно довідки № 256 виданої 11 вересня 2022 року Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та інші члени: ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

Разом з тим, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області ІНФОРМАЦІЯ_5 помер - ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Тернопільським районним відділом ЗАГС ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком ОСОБА_1 вказано - ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 16 липня 1983 року нареченою вказано - ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області ІНФОРМАЦІЯ_7 померла « ОСОБА_4 ».

Також, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 виданого Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 29.07.1961 року вказано про одруження ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. від 09 листопада 2022 року за №1867/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданим 08 листопада 2013 року Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області. (а.с.15)

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 03 лютого 2010 року, який було посвідчено секретарем Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрований у реєстрі за №07, згідно якого на випадок своєї смерті, належну їй частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку пай, що знаходиться в селі Ігровиця розміром 4.89 га згідно Державного Акта ІV №023442 поле №466, заповіла ОСОБА_2 .

З метою оформлення спадщини, відповідач ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори, де за її заявою №95 від 24.01.2014 про прийняття спадщини за заповітом була заведена спадкова справа №30/2014 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інші спадкоємці не зверталися.

Однак у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було відмовлено, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві, а також були виявлені розбіжності в особистих документах, які унеможливлюють встановлення родинних відносин.

Як убачається із наданих на запит суду Тернопільською районною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи №30/2014, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , 24 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Тернопільської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої бабусі ОСОБА_4 .

Згідно довідки №256 виданої 11вересня 2022 року Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та інші члени: ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

Разом з тим, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області ІНФОРМАЦІЯ_5 помер - ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Тернопільським районним відділом ЗАГС ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком ОСОБА_1 вказано - « ОСОБА_8 ».

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 16.07.1983 року нареченою вказано - ОСОБА_9 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області ІНФОРМАЦІЯ_7 померла - ОСОБА_4 .

Також, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 виданого 29 липня 1961 року Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області вказано про одруження - ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. від 09 листопада 2022 року за №1868/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті бабуся - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 вересня 2022 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на зазначений житловий будинок, у якому вказана характеристика будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку, загальна площа приміщень становить 89,4 кв.м., житлова - 66,3 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги зустрічним позовом ОСОБА_2 підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із вимогами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно із вимогами ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади /публічних актів/, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів /далі - Вказівки/, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім`ї/.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 , 1930 р.н. - голова, ОСОБА_4 , 1926 р.н.- дружина, ОСОБА_11 , 1964 р.н. - дочка, ОСОБА_6 , 1960 р.н. - зять, ОСОБА_2 , 1984 р.н. - внучка, ОСОБА_7 , 1988 р.н. - внук.

Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/6 частині житлового будинку.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 :

зважаючи на те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини щодо спадкування після його смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За нормами ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно із вимогами статтей 548-549 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Враховуючи те, що ОСОБА_3 заповіту щодо належного йому, як члену колгоспного двору, майна - 1/6 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 не складав, спадщину після його смерті прийняли дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги за законом та фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою №322 від 18 листопада 2022 року, виданою Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, відмови від її прийняття протягом шестимісячного строку не заявляли, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували належну померлому 1/6 частку житлового будинку, а саме по 1/12 частці кожна із спадкоємців.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом:

установлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до правовідносин щодо спадкування після її смерті застосуванню підлягають норми ЦК України 2003 року.

Відповідно до вимог статтей 1216-1219 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя склала заповіт, яким заповіла належну їй частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 .

Остання спадщину прийняла, оскільки звернулась у визначений законом шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому ОСОБА_2 успадкувала належні померлій 3/12 частки (1/6 належну ОСОБА_4 як члену колгоспному двору та 1/12 успадковану після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Як передбачено вимогами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Аналізуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги те, що зазначені сторонами обставини унеможливлюють іншим способом захистити їхні права та інтереси, зважаючи на відмову нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину, беручи до уваги визнання позову ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 , та визнання ОСОБА_1 зустрічного позову ОСОБА_2 , які не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом підлягають до задоволення.

За таких обставин слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., за виключенням гаража літ. «В», господарської будівлі літ. «Г» та житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 17,2 кв.м. та загальною площею 35,6 кв.м., у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За ОСОБА_2 слід визнати право власності на 3/12 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., за виключенням гаража літ. «В», господарської будівлі літ. «Г» та житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 17,2 кв.м. та загальною площею 35,6 кв.м., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 82, 200, 258, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Карпа Марія Михайлівна до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., за виключенням гаража літ. «В», господарської будівлі літ. «Г» та житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 17,2 кв.м. та загальною площею 35,6 кв.м., в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Антюк Іван Петровича до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/12 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., за виключенням гаража літ. «В», господарської будівлі літ. «Г» та житлової прибудови літ. «А1» житловою площею 17,2 кв.м. та загальною площею 35,6 кв.м., в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 29 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка