Ухвала суду № 109883876, 07.03.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9772/23

Провадження № 1-кс/761/6613/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72022000400000012, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212, а також за підозрами ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України,

в с т а н о в и в:

22.03.2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому ставилось питання про накладення, з метою збереження речових доказів, арешту на майно, тимчасово вилучене у період часу з 13 год. 18 хв. 01 березня 2023 року по 19 год. 00 хв. 01 березня 2023 року, під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 а саме на: бензин в кількості 5362, 851 т, дизельне паливо в кількості 8278,956 т.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72022000400000012, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212, а також за підозрами ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування було встановлено, що службові особи ТОВ «Нафтасіті» (код ЄДРПОУ 40560703), АТ «Одеснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 03482749) та АТ «Ексімнафтопродукт» (код ЄДРПОУ 22465515), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307), вчинили розтрату паливно-мастильних матеріалів, які були передані на зберігання зазначеним суб`єктам господарювання на підставі договорів про надання послуг, в особливо великих розмірах.

Зокрема, службовими особами ПАТ «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307) у змові з акціонерами компанії створено механізм заволодіння та розтрати вироблених на потужностях зазначеного підприємства паливо-мастильних матеріалів шляхом передачі виготовлених нафтопродуктів на зберігання ТОВ «Нафтасіті» (код ЄДРПОУ 40560703), АТ «Одеснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 03482749), АТ «Ексімнафтопродукт» (код ЄДРПОУ 22465515) та подальшої їх реалізації.

Станом на січень 2023 року ТОВ «Нафтасіті» має зберігати 692 194, 405 т паливо-мастильних матеріалів, АТ «Одесанафтопродухт» - 26500, 644 т паливо-мастильних матеріалів, а АТ «Ексімнафтопродукт» - 76714, 585 т паливо-мастильних матеріалів, які належать ПАТ «Укртатнафта».

06.12.2022 службовими особами ПАТ "Укртатнафта" (код ЄДРПОУ 00152307) до ТОВ «Нафтасіті» (код ЄДРПОУ 40560703) та АТ «Одеснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 03482749) скеровано листи щодо проведення взаємозвірки залишків нафтопродуктів на ліцензійних складах зазначених суб`єктів господарювання.

Однак, вказані підприємства відмовилися в наданні інформації щодо залишків паливно-мастильних матеріалів ПАТ "Укртатнафта", чим фактично констатовано відсутність зазначених товарно-матеріальних цінностей у місцях їх фактичного зберігання.

Також, у ході досудового розслідування, в період часу з 13 год. 18 хв. 01.03.2023 по 19 год. 00 хв. 01.03.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого вилучено бензин в кількості 5362,851 т, дизельне паливо в кількості 8278,956 т.

У ході проведення обшуку встановити дійсного власника майна у вигляді зазначених нафтопродуктів не представилося за можливе, однак є підстави вважати, що вказане майно належить ПАТ «Укртатнафта», а тому є предметом, що був об`єктом кримінально-протиправних дій, набуте кримінально-протиправним шляхом, а сліди на ньому містять відомості, що можуть бути використані, як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Присутній у судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених. Вказав, що просить накласти арешт на перелічене у клопотанні майно, як на речовий доказ, а не як на тимчасово вилучене майно.

Представник власника арештованого майна - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував вважаючи його необґрунтованим. Вказав, що прокурор вже звертався з клопотанням про накладення арешту на вказане майно і у задоволенні такого клопотання ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2023 року вже було відмовлено. Відмітив, що наразі прокурором на дану ухвало подано апеляційну скаргу.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні власника майна та його представника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Оцінивши в сукупності долучені прокурором до клопотання матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що звертаючись з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна останній не навів достатніх правових підстав для накладення на нього арешту.

Так, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду судового рішення інакше як в порядку, визначеному процесуальним законодавством, просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, прокурор вже звертався до суду з клопотанням про накладення арешту на перелічене у клопотанні майно і у задоволенні такого клопотання йому було відмовлено відповідною ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2023.

На переконання суду, повторне звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням, рішення стосовно якого вже було прийнято є неприпустимим, оскільки ставить під сумнів існуючі механізми судового контролю за проведенням досудового розслідування та нівелює дану процедуру, що в свою чергу свідчить про відсутність у слідчого судді правових підстав для задоволення такого роду клопотань.

За таких обставин, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення поданого клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 117, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72022000400000012, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212, а також за підозрами ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Повний текст ухвали буде оголошений о 08 годині 05 хвилин 24 березня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1