Рішення № 109866704, 29.03.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/269/23

Провадження № 2/513/132/23

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі Челак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вельчева Наталя Михайлівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, суд,-

В С Т А Н О В И В:

21.02.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки №33 виданої 26.01.2023 року Михайлівським старостинським округом Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 , на день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки №12 виданої Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 11.01.2023 року, позивач ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 . 21.01.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заведена спадкова справа №28/2022. 17.11.2022 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок. Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області І.І. Сулакова від 17.11.2022 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Правовстановлюючий документ на вказаний будинок відсутній, право власності не зареєстроване, у зв`язку з тим, що будинок був збудований до 1992 року і право власності набуто в порядку, який існував на час його будівництва, шляхом внесення запису до погосподарської книги. Відповідно виписки з погосподарської книги №5 по Кулевчанській сільській раді, власником житлового будинку АДРЕСА_2 зазначений ОСОБА_4 . Враховуючи викладене спадкодавець ОСОБА_4 був власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі запису в погосподарській книзі. У зв`язку з чим, вказаний житловий будинок входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 . Площа земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд складає 0,18 га, що підтверджується довідкою Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за №11 від 11.01.2023 року. Просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 22.02.2023 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання, витребовано матеріалим спадкової справи №28/2022 щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 08.03.2023 року справу було призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення SMS повідомлення, яке ним отримано, до суду не з`явився. Представником заявника адвокатом Вельчевою Н.М. до суду направлено заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, місце та час розгляду справи, шляхом направлення відповідних повідомлень у додаток «Viber», які ними отримані. До суду направили відповідні заяви про розгляд справи за їх відсутності, та не заперечили проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Представник відповідача Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, будучі належним чином повідомленими про дату, місце та час розгляду справи, в підготовче засідання не з`явився. До суду направлено заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради. Позовну заяву відповідачем визнано в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Дослідивши письмові докази по справі та всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дослідивши матеріали спадкової справи №28/2022, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатніми для розгляду цієї справи по суті.

Конституцією України передбачено захист права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти с своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 20 січня 2022 року Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Михайлівка Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 86 років (актовий запис №37).

Факт родинних відносин позивача з померлим ОСОБА_4 підтверджується, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 03 серпня 1966 року Колісненською сільською радою Саратського р/б РАГС Одеської області, згідно якого, позивач « ОСОБА_5 » (мовою оригіналу) народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та в графі батько вказано « ОСОБА_6 » (мовою оригиналу).

Відповідно до довідки №33 виданої 26.01.2023 року Михайлівським старостинським округом Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 , на день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки №11 виданої Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 11.01.2023 року, у відповідності до погосподарської книги №5, особистий рахунок № НОМЕР_3 власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Площа земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд складає 0,18 га. Свідоцтво про право власності на земельну ділянку не видавалось.

Згідно довідки №10 та №12 виданої Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 11.01.2023 року, житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованому в селі Кулевча, який рахується згідно погосподарської книги №5, особистий рахунок № НОМЕР_3 , за ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєна адреса: АДРЕСА_2 , яка не змінювалася і являється дійсною. За вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 син померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 .

Згідно особистого рахунку №566 (вих.№645 від 29.11.2022 року Кулевченської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області) серед членів домогосподарства за адресою: будинок АДРЕСА_2 рахуються:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 голова домогосподарства (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 );

2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 син голови домогосподарства;

3. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 співмешканка сина голови домогосподарства;

4. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 онук голови домогосподарства; 5. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - онук голови домогосподарства.

Згідно виписки з погосподарської книги №5 по Кулевчанській сільській раді (вих.№35 від 11.01.2023 року), головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , вказано ОСОБА_4 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Згідно інвентарізації станом на 05.01.2023 року, загальна площа приміщень житлового будинку становить 94,2 кв.м., з них житлова 56,5 кв.м. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку знаходилась в постійному користуванні ОСОБА_4 та складає 0,18 га.

Згідно технічного паспорту від 05 січня 2023 року, реєстраційний номер ТІ01:8881-3661-2210-4097, на будинок присадибного типу, розташованого за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, Кулевчанська територіальна громада, с.Кулевча дане домоволодіння збудоване у 1960 році.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

У статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття (частина п`ята статті 1269 ЦК України).

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

17.11.2022 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Сулакова І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Згідно п. 4.14. Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

21.01.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заведена спадкова справа №28/2022 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області І.І. Сулакова від 21.11.2022 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 з підстави відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Підстави відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому рядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних і повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі; в інших випадках, передбачених Законом України «Про нотаріат». Даний перелік є вичерпним.

Аналогічні положення містить стаття 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач не може реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю державної реєстрації на спадкове майно у вигляді домоволодіння, яке збудоване у 1960 році, обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності) узгоджується з положеннями статті 392 ЦК України.

Відповідно до п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). До 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998 року.

Встановлення часу завершення спорудження домоволодіння визначає законодавство на час спорудження, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.2 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54цс12).

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на момент реєстрації права спадкодавцем регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який втратив чинність на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року №8502-Х1,

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про прав на спадщину. Роз`яснення щодо того, що правильним є застосування саме вказаних норм, міститься в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» наведено роз`яснення судам щодо розгляду аналогічних спорів з приводу спадкування майна та його реєстрації.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України). Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

З вищенаведеного випливає, що іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та позивач правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрав спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги Закону, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування підлягає задоволенню.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вельчева Наталя Михайлівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права власності на домоволодіння, в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, під номером АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 29 березня 2023 року.

Суддя В. С. Миргород