Постанова № 10986652, 24.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 року № 2-а-1584/10/1070

15:58 (№ 2-а-9865/09/1070)

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Маців О.Т.,

за участю представників сторін:

від позивача Гармаш В.В.,

від відповідача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика

«Дружба»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області (далі позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба» (далі відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 2888,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у відповідача наявний борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2009 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.12.2009.

Керуючись приписами пункту першого частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 16.02.2010.

У судове засідання 16.02.2010 представники сторін не зявились.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за №№ 06329765, 06329790.

Керуючись приписами пунктів другого та третього частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 14.04.2010.

У судове засідання 14.04.2010 представники відповідача повторно не зявились.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 14.04.2010 № 1430/08, в якому Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області просить суд позов задовольнити та здійснювати розгляд даної справи за відсутності представників позивача.

Від відповідача до суду надійшло клопотання від 14.04.2010, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» просить суд відкласти розгляд даної справи.

Керуючись приписами частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд справи на 24.06.2010.

У судове засідання 24.06.2010 зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 24.06.2010 в третє не зявились. Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 05909180.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» повторно просить суд відкласти розгляд справи, у звязку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні юриста Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба».

Проте, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Тому, суд вважає, що відповідач не забезпечив явку свого представника до суду без поважних причин, адже відповідач є юридичною особою і не позбавлений права уповноважити будь-яку іншу особу представляти його інтереси в суді.

Будь-яких письмових заперечень на позовну заяву до суду від відповідача не надходило.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба» є юридичною особою. Як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області.

У відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 2888,49 грн. (список № 2) , що підтверджується даними відповідного розрахунку. Розрахунок був вручений Управлінням Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області під розписку уповноваженій особі відповідача (а.с. -7).

Доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, який був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить його підпис на копії розрахунку або складу чи суми заборгованості суду не надано.

Як пояснив представник позивача у ході судового розгляду, сума заборгованості на день розгляду даної справи складає 2888,49 грн. (розрахунок суми позовних вимог а.с.-5), відповідачем не сплачена.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування підтверджується доказами, наданими позивачем.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба» (ідентифікаційний код 02970547) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 49 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (підпис) Г.В. Панова

З оригіналом згідно

Суддя Г.В. Панова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 29 червня 2010 року.