Рішення № 109858543, 21.03.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3142/22

2/212/106/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Жукова О.А., представника Виконкому Покровської районної у місті Ради - Бондуровськой М.В., свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування виконкому Покровської районної у місті Ради, орган опіки та піклування виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, уточнивши позовні вимоги в жовтні 2022 року, просив позбавити відповідача батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування зазначив, що відповідач є його донькою, яка перебувала з 23 квітня 2015 року у шлюбі з ОСОБА_6 і у них народилась донька ОСОБА_7 . Рішенням суду від 15 травня 2018 року шлюб між відповідачкою та ОСОБА_6 розірвано, а рішенням суду від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав відносно дитини ОСОБА_7 . У серпні 2020 року відповідач вдруге вийшла заміж, змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». Після того, як відповідач побудувала нову сім`ю, її відношення до доньки ОСОБА_7 змінилось, вона стала поводитись із дитиною грубо, ображала її та не займалась її вихованням. У дитини було порушено мовлення, у листопаді 2020 року позивач звернувся до спеціаліста-логопеда для подолання вад мовлення, сам возив дитину на заняття, турбувався про неї, в той час, як мати жодного разу не поцікавилась станом здоров`я дитини. З 2021 року по теперішній час позивач приводить онуку до логопеда та оплачує їх вартість. У лютому 2021 року відповідач надіслала смс-повідомлення, в якому повідомила, що позивачу необхідно забрати онуку ОСОБА_7 з речами на постійне проживання до себе, оскільки вона не справляється із вихованням доньки. Новий чоловік відповідачки ОСОБА_10 повідомив позивача, що він повинен за свій рахунок утримувати онуку, сплачувати кошти за її перебування у дитсадку та купувати необхідні речі. На зауваження позивача, відповідач запропонувала віддати ОСОБА_7 до батька, який позбавлений батьківських прав або у дитячий будинок. З того часу онука мешкає із позивачем та його дружиною, мати не цікавиться дитиною, не відвідує її, всі обов`язки по її утриманню та вихованню переклала на позивача та його дружину і за весь час проживання дитини із позивачем забирала дитину до себе всього два рази, а також не має доходу, оскільки тривалий час не працює, а живе за рахунок держави та аліментів. Після новорічних свят дитина повернулась до позивача від матері на таксі побитою і розповіла, що її мати била головою об стіну. На теперішній час, відповідач не забрала доньку додому, відмовляється її утримувати та виховувати, не цікавиться її життям, натомість позивач та його дружина піклується про ОСОБА_7 , купують їй одяг, турбуються про її здоров`я та виховання. Оскільки відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, не піклується про фізичний стан і духовний розвиток дитини вона повинна бути позбавлена батьківських прав відносно своєї малолітньої доньки.

Відповідач скористалась правом надання відзиву на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 від якого має доньку ОСОБА_7 . Шлюб між ними було розірвано, ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав. Наразі, вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , в якому у неї народилась друга дитина. Вона має складні стосунки із батьками через розбіжності у поглядах на виховання та харчування доньки ОСОБА_7 , проте вона ніколи не чинила перешкод у їх спілкуванні із онукою. У 2021 році з народженням другої дитини, оскільки вона потребувала допомоги, старшу доньку ОСОБА_7 вона передала на деякий час до своїх батьків. 02 січня 2022 року вона привезла доньку до бабусі та дідуся для тимчасового гостювання, постійно телефонувала та цікавилась дитиною. З початку війни у лютому 2022 року вона разом із чоловіком та другою дитиною виїхала до безпечного регіону на Західній України, також намагалась вивезти свою доньку ОСОБА_7 , але батьки були категорично проти. Коли вона повернулась та просила віддати їй доньку, позивач був категорично проти, він був налаштований агресивно. 20 серпня 2022 року вона приїхала до батьків привітати доньку з днем народження і хотіла її забрати до себе додому, вони з дитиною поїхали, але батько їх наздогнав і застосувавши насильство відібрав дитину. З вказаного приводу вона звернулась до поліції та виконкому задля захисту прав та інтересів своєї дитини. Твердження позивача про відсутність у неї доходу не відповідають дійсності, так як її чоловік має сталий дохід, а аліменти від батька ОСОБА_7 вона не отримує з грудня 2021 року. Вона є здоровою людиною, не перебуває на обліках у медичних установах, не притягувалась до адміністративної або кримінальної відповідальності, створює усі умови для забезпечення належного рівня життя її доньки та прагне спілкуватись із нею, приймати участь у її вихованні, проте через агресивну позицію позивача позбавлена цього.

Ухвалою суду від 12 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року до участі у справі в якості третьої особи залучено орган опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Криворіму Розі ради.

Ухвалою суду від 26 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Жукова О.А. позовну заяву підтримали, просили задовольнити в повному обсязі, стверджуючи, що відповідач як мати дитини неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, не бере участь у вихованні та утриманні своєї дитини, жорстоко з нею поводиться, застосовує насильство.

Відповідач скористалась правом надання відзиву, у судове засідання повторно не з`явилась, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення СМС-повідомлень на номер телефону власноруч вказаному нею у своїй заяві про згоду на отримання СМС інформування (а.с.77), а також шляхом направлення повістки на електронну адресу (а.с.78), заяв про відкладення розгляду справи або заяв про розгляд справи за її відсутності суду не надала, у зв`язку із чим на підставі ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі наявних доказів.

Представник Виконкому Покровської районної у місті Ради Бондуровська М.В. у судовому засіданні просила вирішити спір на розсуд суду.

Представник Органу опіки та піклування Виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при вирішенні справи покладались на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду повідомила, що вона є сусідкою позивача, з яким приблизно два роки проживає його онука ОСОБА_7 . Мати дівчинки вона давно не бачила, дитину виховують бабуся і дідусь. Зі слів сусідів їй відомо, що влітку 2022 року мати дитини приїздила до позивача та забрала ОСОБА_7 , але позивач потім її повернув назад. Як саме відповідач намагалась потрапити до будинку, де проживає її дитина, вона не бачила, знає лише зі слів сусідв, що був конфлікт, приїздила поліція. Якось вона чула розмову дітей між собою та ОСОБА_7 казала, що у неї є мати, але вона її не любить.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що позивач є її чоловіком, відповідач є її донькою, а ОСОБА_7 її онука. Коли у 2020 року донька почала мешкати із своїм теперішнім чоловіком, її ставлення до доньки ОСОБА_7 змінилось, вона почала її бити та наказувати. 14 лютого 2020 року відповідач привезли онуку з речами та повідомила, що не справляється з дитиною, тому запропонувала їх забрати онуку до себе. 20 серпня 2022 року відповідач намагалась викрасти дитину на її день народження з подвір`я їх будинку. Вони дозволили відповідачу приїхати до них додому, щоб привітати доньку з днем народження, вона спочатку привітала ОСОБА_7 , а потім через деякий час викликала таксі, посадила без їх відома дитину у таксі із собою та хотіла її вивезти з собою за кордон, але позивач цьому завадив, наздогнав таксі, відібрав онуку та повернув її до них додому. Вважає, що дитині буде краще з бабусею і дідусем, оскільки донька погано ставилась до дитини, належним чином про нею не піклувалась, наносила тілесні ушкодження про що вони звертались до поліції, але справу закрили.

Вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.15).

ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком вказаний ОСОБА_6 , матір`ю - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 28 серпня 2015 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1015 (а.с.16).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили 03 січня 2020 року (а.с.17-21).

07 серпня 2020 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.84, 86), а також змінено прізвище дитини ОСОБА_7 на « ОСОБА_4 » (а.с.87).

Відповідач у справі ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.85).

Згідно характеристики дитини ОСОБА_7 , наданої Комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 175 Криворізької міської ради, ОСОБА_7 відвідує заклад з вересня 2019 року. Дівчинка активна, фізичний розвиток відповідає віку, в контакт з дорослими та дітьми вступає охоче, має широкий діапазон пізнавальних інтересів, любить гратись в комп`ютерні та рухливі ігри. Інтелектуальний розвиток дитини відповідає віковим показникам. емоції адекватні ситуації, позитивне ставлення до оточення, поведінка керована, пам`ять продуктивна. Питаннями виховання дитини по березень 2021 року займалась мама ОСОБА_7 - ОСОБА_4 . Згідно заяви мами від 16.03.2021 року зареєстрованої у реєстрі за № 498, засвідченої приватним нотаріусом Дацко Я.О., утримання, піклування та проживання малолітньої ОСОБА_7 , покладено на дідуся ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (термін дії по 17 березня 2022 року). Після Оформлення заяви, мама двічі провідувала Діану в закладі дошкільної освіти. 05.01.2022 року начальнику служби у справах дітей виконкому Покровської районної у місті ради Удовенко М.М. надіслано інформацію за №134 щодо випадку нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 мамою ОСОБА_4 . Зі слів дідуся ОСОБА_1 вихованням дитини займається він та його дружина ОСОБА_3 (а.с.22).

Згідно характеристика ОСОБА_1 , наданої головою квартального комітету Покровського району, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1999 року та за цей період скарг і претензій з боку сусідів не надходило, громадський порядок не порушував. Він є комунікабельною людиною, товариський та працелюбним, веде здоровий спосіб життя. ОСОБА_1 проживає разом з дружиною ОСОБА_3 . Сім`я живе тихо і спокійно, без скандал і сварок. У ОСОБА_1 і його дружини є донька, ОСОБА_4 , яка тривалий час не навідує батьків, натомість залишила їм свою доньку, ОСОБА_7 , якій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доводяться дідусем і бабусею. ОСОБА_1 є дуже турботливим дідусем, багато часу проводить зі своєю онукою, приділяє належну увагу вихованню, навчанню і розвитку ОСОБА_7 (а.с.23).

Згідно заяви вчителя логопеда (репетитора), ОСОБА_1 з листопада 2020 року звернувся до неї за консультацією з порушень мовлення дитини ОСОБА_7 . Спеціалістом було встановлено порушення мовлення (шиплячих звуків та сонорів). Подолання вад мовлення (постановка звуків) у ОСОБА_7 проходила у продовж 2020-2021 року. Дідусь ОСОБА_1 постійно привозив ОСОБА_7 на заняття, турбувався про закріплення матеріалу та консультувався для подальшої роботи. Також в телефонному режимі дзвонила бабуся, для консультування. Було видно, що дідусь і бабуся, дуже хвилювалися про мовлення дитини. За весь цей період матір та батько дитини, вона не бачила. 3 2021 року по теперішній час вона займаюсь підготовкою до школи ОСОБА_7 . Весь час дідусь та бабуся постійно цікавляться успіхами дитини та закріплюють матеріал вдома. ОСОБА_7 дуже вихована, доброзичлива дитина, вона постійно говорить, що проживає з дідусем та бабусею (а.с.25).

Відповідно до акту, складеного сусідами ОСОБА_22 , ОСОБА_2 та ОСОБА_23 та затвердженого головою квартального комітету Покровського району, від 26 червня 2022 року, ОСОБА_7 проживає з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з лютого 2021 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

З талону-повідомлення Єдиного обліку № 16921 про прийняття та реєстрацію заяви, вбачається, що до поліції надійшло звернення ОСОБА_4 про те, що 20 серпня 2022 року приблизно об 11.00 годині у неї стався конфлікт з її батьком ОСОБА_1 (а.с.88).

22 серпня 2022 року за Вх. № 2248/16 відповідач ОСОБА_4 зверталась із заявою до Служби у справах дітей Виконкому Покровської районної у місті ради з метою повернення їй дитини ОСОБА_7 та відібрання дитини від дідуся ОСОБА_1 , а також притягнення її батька ОСОБА_1 до відповідальності за відібрання у неї дитини (а.с.89-90).

Згідно довідки від 22.08.2022 року КП «Криворізька міська клінічна лікарня 2» ДОР, ОСОБА_25 зверталась до кабінету невідкладної допомоги 22.08.2022 року з приводу її побиття 20.08.2022 року відомою особою. Встановлено діагноз: ЗТЧК, забій грудної клітини (а.с.93).

Згідно висновку лікаря-травматолога від 23 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_4 зверталась до лікаря, встановлено діагноз: ЗТГК, забій грудної клітини в ділянці грудини, забій лівого плечового суглобу, забій лівого кульшового суглобу з помірним порушенням його функції, післятравматичний лівобічний коксоартроз больовий синдром (а.с.91).

З Висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 1194 від 24 серпня 2022 року вбачається, що у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ділянки облисіння на голові, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів. Беручи до уваги ступінь її загоєння (дані мед.документів) свідчить, що термін їх виникнення може відповідати 20.08.2022 року (а.с.92).

26.08.2022 року позивач ОСОБА_1 також звернувся до Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення щодо нього та його малолітньої онуки кримінального правопорушення невідомим водієм таксі та ОСОБА_4 за ознаками ч.1 ст.125, ч.2 ст.146 КК України, що були вчинені 20.08.2022 року під час спроби ОСОБА_4 викрасти дитину (а.с.106-108).

За вказаною заявою 01 вересня 2022 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення № 12022046730000424 з попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.125 КК України за фактом нанесення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень невстановленою особою 20.08.2022 року. Постановою дізнавача СД Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 21 вересня 2022 року ОСОБА_1 залучено потерпілим у даному кримінальному провадженні (а.с.109-110).

З відповіді на запит Вих.№157 від 26 серпня 2022 року, наданої Комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 175 Криворізької міської ради, 04 січня 2022 року у ОСОБА_7 при відвідуванні закладу дошкільної освіти були виявлені тілесні ушкодження, а саме: на лобі підсохша рана, справа на щоці ранка та синець, синці на спині та руці (а.с.113).

З Висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 1201 від 26 серпня 2022 року встановлено, що при огляді дитини ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. З довідки № 157, виданої КЗ дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 175 КМР встановлено, що у дитини виявлені тілесні ушкодження у вигляді ранок обличчя, синців обличчя, тулуба, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів. Беручи до уваги ступінь їх загоєння (дані мед.довідки) свідчить, що термін їх виникнення може відповідати терміну не пізніше вказаного дідусем, тобто 02.01.2022 року (а.с.114).

05.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України стосовно його малолітньої онуки ОСОБА_7 з боку її матері ОСОБА_4 та просив внести відповідні відомості до ЄРДР (а.с.115-116).

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 18384 вказана заява ОСОБА_1 зареєстровано 05.09.2022 року Відділенням поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.117).

Згідно інформації Криворізької гімназії № 34 КМР № 22 від 27.09.2022 року, дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі поданих дідусем ОСОБА_1 документів, була зарахована до 1 класу закладу на 2022-2023 роки наказом від 15.06.2022 року, зі слів дідуся, мати дитини перебувала за межами України та не виходила на зв`язок. 26.08.2022 року до закладу звернулась мати дитини ОСОБА_4 із заявою про видачу документів ОСОБА_7 в зв`язку із зміною місця проживання дитини та подальшому навчанні в іншому навчальному закладі (а.с.118).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до пункту 15 вищезазначеної Постанови, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

У наданому до суду Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради за №10/39-4251 від 22 грудня 2022 року відсутнє формулювання думки вказаного органу щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав матері малолітньої дитини. Натомість, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших досліджених документів, комісія з питань захисту прав дитини при вирішенні питання про доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_7 вирішила покластись на розсуд суду (а.с.150-153, 155-158).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").

Як Суд зазначив у рішенні у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" (NeulingerandShuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, "відновити" сім`ю.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3).

Ухвалюючи рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні і зазначені вище фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, які є обов`язковими для виконання сторонами спору, виходячи з виключного переліку правових підстав для позбавлення батьківських прав, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав є передчасними, недоведеними, а отже не підлягають задоволенню.

Так, передбачені п.1, п.4, п.5, п.6 ч. 1 ст. 164 СК України підстави для позбавлення судом батьківських прав відповідача, не були заявлені позивачем як підстава позову.

При цьому, посилання позивача на п.2 та п.3 ч.1 ст.164 СК України, а саме ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та жорстоке поводження з дитиною не доведені жодними належними та допустимими доказами.

Будь-яких доказів на підтвердження жорстокого поводження відповідача з дитиною, зокрема вироку суду, що набрав законної сили або постанов у справі про адміністративне правопорушення, або відповідних висновків чи звернень за вказаними фактами органів опіки та піклування чи інших відповідних служб, до суду не надано.

Саме по собі звернення позивача до поліції із заявою про нанесення тілесних ушкоджень дитині з боку матері, що мало місце через 8 місяців після виявлення таких тілесних ушкоджень та безпосередньо після конфлікту з відповідачем стосовно місяця проживання дитини, який стався вже під час перебування справі на розгляді в суді, критично оцінюються судом та не можуть бути прийняти як належний та допустимий доказ заявлених вимог, а також бути правовою підставою для позбавлення матері батьківських прав стосовно своєї дитини.

Твердження позивача про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов,язків також не доведені належними доказами, крім того з пояснень самого позивача та свідка ОСОБА_3 , а також доданих відповідачем до відзиву доказів вбачається наявність спору між сторонами щодо місця проживання дитини, а також створення позивачем перешкод відповідачу у спілкуванні, вихованні дитини та вільного вибору місця проживання дитини.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини та матеріали справи в сукупності з поясненнями позивача, свідків, наданим відзивом, встановивши під час судового розгляду відсутність вагомих та достатніх доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, з урахуванням того, що таке позбавлення є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, як передчасного. Однак, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов`язків.

Відповідно ст.141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 150, 164, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст.4, 12, 13, 79-81, 141, 263-265, 277, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування виконкому Покровської районної у місті Ради, орган опіки та піклування виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на органи опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті ради контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов`язків.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради, код ЄДРПОУ 04052531, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, буд. 2.

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, код ЄДРПОУ 05410872, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.

Повний текст рішення складено та підписано 29 березня 2023 року.

Суддя: М.Д. Власенко