Рішення № 109857836, 27.03.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7009/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

9 грудня 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили суд, визнати за ними в порядку спадкування за законом, після смерті їхнього чоловіка та батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/2 частці за кожним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , під літ. «А», загальною площею 76 кв.м, житловою 55,70 кв.м, під літ. «Б» - літня кухня, під літ. «б» - погріб, під літ. «В» - убиральня, під літ. «Г» - навіс, під літ. «Д» - баня, під літ. «Е» - сарай, під літ. «Ж» - гараж, під літ. «З» - сарай, під літ. «И» - госпблок, під № 1-5 - споруди, який був побудований спадкодавцем в період з 1969 по 1980 р.р., однак не був зареєстрований за життя ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР» від 31.01.1996 р., затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р., яка діяла до 13.12.1995 р., згідно якої реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності та не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, що стало підставою для відмови їм нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадковий будинок у зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

Вказані матеріали справи згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 були розподілені в провадження судді Жижки О.В., яка була звільнена з посади рішенням ВРП № 34/0/15-23 від 09.02.2023 р., у зв?язку з чим, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 р. вказані матеріали були розподілені в провадження судді Гандзій Д.М. (а.с. 41,126-128,129).

В підготовче судове засідання позивачі не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, особисто під розписку, причини неявки суду не повідомили, надавши до суду письмові заяви, в яких повністю підтримали свій позов, який просили задовольнити та розглянути справу в підготовчому судовому засіданні без їхньої участі (а.с. 140,141).

Представник відповідачів в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, зворотним поштовим повідомленням, причини неявки суду не повідомив, надіславши до суду письмову заяву з проханням про слухання справи за його відсутності (а.с. 131-139).

З урахуваннямвимог ч.3ст.200ЦПК України,відповідно доякої,за результатамирозгляду підготовчогопровадження,суд ухвалюєрішення увипадку визнанняпозову відповідачем,суд вважаєнеобхідним ухвалитирішення впідготовчому судовомузасіданні.

Дослідивши матеріали справи та спадкової справи № 84/2010, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідностідо ст.ст.76-83ЦПК України-доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами :1)письмовими,речовими іелектронними доказами;2)висновками експертів;3)показаннями свідків. Належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення.Сторони маютьправо обґрунтовуватиналежність конкретногодоказу дляпідтвердження їхніхвимог абозаперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування.Питання продостатність доказівдля встановленняобставин,що маютьзначення длясправи,суд вирішуєвідповідно досвого внутрішньогопереконання.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.У разіпосилання учасникасправи наневчинення іншимучасником справипевних дійабо відсутністьпевної подіїсуд можезобов`язати такогоіншого учасникасправи надативідповідні доказивчинення цихдій абонаявності певноїподії.У разіненадання такихдоказів судможе визнатиобставину невчиненнявідповідних дійабо відсутностіподії встановленою. Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 1217 ЦК України передбачено спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Приписи ст. 1261 ЦК України встановлюють, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтями 1268,1269 ЦК України передбачено спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини, з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, як те передбачено ст. 1299 ЦК України.

У відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про внесення змін до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» від 09.08.2012 р. № 404, зареєстрованого в Мінюсті України 05.09.2012 р. за № 1538/21850 та набрав чинності з дня його офіційного опублікування не належать до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків, зокрема : індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» - житлові будинки, які побудовані до 05.08.1992 р. не потребують введення в експлуатацію, а відповідно до п. 3.1 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого Наказом Мінрегіонбуду № 95 від 19.03.2013 р. документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 р. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно - є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Крім того, відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР» від 31.01.1996 р., затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р., яка діяла до 13.12.1995 р. реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. У випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу : а) при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих, бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам.

Пунктом 62 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР», підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Суд встановив і це підтверджується матеріалами спадкової справи № 28/2019 р., що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.12.2017 р., після смерті якого відкрилася спадщина у виді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , під літ. «А», загальною площею 76 кв.м, житловою 55,70 кв.м, під літ. «Б» - літня кухня, під літ. «б» - погріб, під літ. «В» - убиральня, під літ. «Г» - навіс, під літ. «Д» - баня, під літ. «Е» - сарай, під літ. «Ж» - гараж, під літ. «З» - сарай, під літ. «И» - госпблок, під № 1-5 - споруди, який згідно технічного паспорту на будинок від 26.05.2021 р. був побудований спадкодавцем ОСОБА_3 в період з 1969 по 1980 р.р., однак не був зареєстрований за життя останнього відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР» від 31.01.1996 р., затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р., яка діяла до 13.12.1995 р., згідно якої реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності та не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах (а.с. 12-14,22-33).

У встановлений законом строк, після смерті свого чоловіка та батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове нерухоме майно у виді : земельної ділянки площею 0,1017 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5123782000:02:003:0066, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , на якій розташований спадковий будинок, яку успадкував син померлого ОСОБА_2 та земельної ділянки площею 2,0747 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5123782000:01:004:0004, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , яку успадкувала дружина померлого ОСОБА_1 (а.с. 16-21).

Однак у видачі спадкоємцям (позивачам) свідоцтв про право на спадщину за законом на спадковий будинок за адресою : АДРЕСА_1 позивачам було відмовлено у зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок, які посвідчують право власності померлого ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно (а.с. 35-36,47-50).

З довідки Великодолинської селищної ради № 371 від 27.10.2022 р. випливає, що витяг по господарській книзі № 3 за 2001-2005 р.р. за №№ 161,1025 особистий рахунок № НОМЕР_2 за ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 значилась земельна ділянка площею 0,1020 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий № 5123782000:02:003:0066, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , на якій розташований спадковий будинок, загальною площею 76 кв.м., житловою 55,70 кв.м (а.с. 112).

З технічного паспорту на вищевказаний спадковий житловий будинок від 26.05.2021 р. вбачається, що спадковий будинок був побудований у 1969 р. (а.с. 29-33).

Аналізуючи приписи норм вищевказаного законодавства та статті 1218 ЦК України, суд дійшов висновку до складу спадщини входять лише ті права та обов`язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах, тому, не набуття права власності на річ спадкодавцем не дає законних підстав для виникнення такого права у спадкоємців померлого.

Таким чином, суд вважає, що спадкодавець ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про внесення змін до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» від 09.08.2012 р. № 404, зареєстрованого в Мінюсті України 05.09.2012 р. за № 1538/21850 та згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» - за життя, на підставі наказу Учгоспу ім. Трофімова № 98 від 24.11.1966 р., рішення виконкому Олександрівської сільлради «Про відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку» № 22 від 23.10.1966 р. та акту від 23.10.1969 р. про відведення в натурі земельної ділянки та свідоцтва на забудову садиби в сільській населених пунктах УРСР № 258, а також дозволу на будівництво № 258 від 23.10.1979 р. - набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , побудованого у 1969 р., що підтверджено вищенаведеними доказами по справі, а тому, відповідно позивачі, як єдині спадкоємці першої черги мають право на спадкування вищевказаного нерухомого майна в рівних частках кожний, а тому вказаний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з урахуванням визнання позову відповідачами (а.с. 22-26).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідності його задоволення.

Керуючись ст. ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,174,200,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 1217,1218,1222,1225,1234,1258,1262,1268,1297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», суд,

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити ;

2.Визнати за ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом, після смерті їхнього чоловіка та батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності по 1/2 частці за кожним - на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , під літ. «А», загальною площею 76 кв.м, житловою 55,70 кв.м, під літ. «Б» - літня кухня, під літ. «б» - погріб, під літ. «В» - убиральня, під літ. «Г» - навіс, під літ. «Д» - баня, під літ. «Е» - сарай, під літ. «Ж» - гараж, під літ. «З» - сарай, під літ. «И» - госпблок, під № 1-5 - споруди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 27.03.2023 р.

Суддя Гандзій Д.М.