Ухвала суду № 109857342, 09.03.2023, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/996/15-ц

Провадження № 4-с/504/5/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Доброслав скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця у виконавчому провадженні №53280684 щодо виконання судового рішення у судовій справі №504/996/15-ц,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванова Івана Васильовича від 02.09.2022 року прийняту у виконавчому провадженні №53280684, якою визначено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 із зобов`язанням державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

В обґрунтування заяви посилається на те, що заявник є боржником у виконавчому провадженні №53280684 відкритому 25.01.2017 року по виконанню виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області виданого 23.01.2017 року у судовій справі №504/996/15-ц. 20.09.2022 року засобом АТ «Укрпошти» Богорел С.В. отримав постанову головного державного виконавця Доброславського ВДВС в Одеському районі ПМУ МЮ (м. Одеса) Іванова І.В. від 02.09.2022 року прийняту у виконавчому провадженні №53280684, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Заявник вважає, що рішення державного виконавця необґрунтоване, прийняте з грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та таким, що прийняте передчасно. В обґрунтування скарги заявник вказує, що вказана постанова не є вмотивованою. Оскільки відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконуючий обов`язки начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гидирим А.М. надала заперечення стосовно поданої скарги на постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № 53280684 щодо виконання судового рішення у судовій справі № 504/996/15-ц посилаючись на те. що твердження скаржника є безпідставними та необґрунтованими, оскільки державним виконавцем проводились дії згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», які були спрямовані на виконання вказаного виконавчого документу, а всі тимчасові обмеження були винесені з дотриманням відповідних термінів вказаних в законі.

В судове засідання скаржник не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення.

В судове засідання державний виконавець не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, надав заяву про розгляд скарги за їх відсутністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року за № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, щоРішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.06.2015 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16.05.2015 року до досягнення дітьми повноліття. Виконавчі листи були видані 21.12.2016 року.

25.01.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Державної виконавчої служби із заявою про прийняття виконавчих листів. Також, 25.01.2017 року ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №53280684 винесеного при примусовому виконанні виконавчого листа №504/996/15-ц від 23.01.2017 року.

Згідно розрахунку заборгованості від 25.01.2017 року, складеному старшим державним виконавцем Комінтернівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеські області розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 по аліментам станом на 25.01.2017 року становить 44580,64 грн.

Відповідно до розпорядження №53280684 від 14.03.2019 року грошові кошти у сумі 81303,51 грн., що надійшли 13.03.2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №504/996/15-ц виданого 23.01.2017 року перераховані: 45635,62 грн. на користь ОСОБА_2 за частину автомобіля згідно рішення Комінтернівського районного суду Одеської області №2/504/665/17 від 25.04.2017 року; 34167,89грн.- на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам.

04.04.2019 року старшим державним виконавцем Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області при примусовому виконанні виконавчого листа № 504/996/15-ц від 23.01.2017 року було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

02.09.2022 року державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про арешт коштів боржника.

Станом на 18.10.2022 року державним виконавцем було розраховано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого борг по аліментам в період з 16.03.2015 року по 30.09.2022 року становить 96269,89грн., тобто сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за 48 місяців, відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» для винесення тимчасових обмежень необхідна наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 4 місяці.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року за № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, серед переліку яких й про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (п.1 ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний/приватний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, оскаржувана постанова відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і виконавчий документ (лист) пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Рішення суду є обов`язковим до виконання. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.

Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.

Інші доводи скарги зводяться до власного тлумачення заявником закону, що суперечить чинному законодавству та не можуть бути підставою для задоволення такої скарги.

Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

Окрім того, інші доводи заявника, оскаржуваної дії посадової особи (державного виконавця), які наведені у заяві та відзиві на неї, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 452 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За таких підстав зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 420 грн. 40 коп. - судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця у виконавчому провадженні №53280684 щодо виконання судового рішення у судовій справі №504/996/15-ц -відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя П.В. Добров