Рішення № 109857292, 06.03.2023, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/26585/22

Провадження № 2/947/767/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі :

головуючого - судді Коваленко О.Б.,

за участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 06.05.1999, зареєстрований Першою одеською державною нотаріальною конторою 06.05.1999 за реєстровим № 383, та зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Першою одеською державною нотаріальною конторою 03.12.2008, реєстраційний номер обтяження: 8255301.

Позивачка посилається на те, що 17 вересня 1999 року вона на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Регіональній універсальній біржі «Олександр-Н» за реєстраційним № Н/99-02017, набула у власність квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 .

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18.07.2007 року у справі № 2-5122/2007 Договір було визнано дійсним та за ОСОБА_1 було визнано право власності на квартиру. Зазначене рішення суду набрало законної сили та є чинним на теперішній час, а право власності ОСОБА_1 зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. При цьому, на початку 2022 року у зв`язку з необхідністю реєстрації права власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з метою подальшого відчуження квартири АДРЕСА_1 позивачці стало відомо, що за належною їй квартирою у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Першою одеською державною нотаріальною конторою 03.12.2008 зареєстровано арешт (реєстраційний номер обтяження: 8255301) на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 06.05.1999 року (без зазначення номеру справи) із виказанням про власника такої квартири: ОСОБА_3 , тобто особи, яка продала квартиру ОСОБА_1 на підставі Договору.

Київський районний суд м. Одеси листом повідомив, що у провадженні суду перебувала цивільна справа № 2-4370/1999 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та паспортного відділу РВ ОМУ в Одеській області про визнання таким, що втратив право на житлову площу. Одночасно було повідомлено, що оригінал ухвали суду від 06.05.1999, на підставі якої було накладено арешт на вищевказану квартиру, в архіві суду відсутній. Також було звернуто увагу, що за перевіркою алфавітних покажчиків за 1999-2001 рр. інші цивільні справи, де відповідачем виступав ОСОБА_2 , в архіві суду не значаться.

Листом від 27.10.2022 № 2528/01 -20 Одеський державний нотаріальний архів направив представнику позивача належним чином засвідчену копію ухвали Київського районного суду м. Одеси від 06.05.1999 щодо арешту квартири АДРЕСА_1 та повідомив, що на підставі вищезазначеної ухвали 06.05.1999 за реєстровим № 383 Першою одеською державною нотаріальною конторою накладено арешт на вказану квартиру та відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні.

Позивачка вважаємо, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 06.05.1999 Першою одеською державною нотаріальною 06.05.1999 за реєстровим № 383 та Першою одеською державною нотаріальною конторою 03.12.2008, реєстраційний номер обтяження: 8255301 підлягає зняттю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128,131 ЦПК України.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу по суті у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представникапозивача, що відповідає положеннямст. 280-282 ЦПК України, так якнадані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Усудовому засіданнівстановлено,що 17 вересня 1999 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Регіональній універсальній біржі «Олександр-Н» за реєстраційним № Н/99-02017, набула у власність квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 .

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18.07.2007 року у справі № 2-5122/2007 Договір було визнано дійсним та за ОСОБА_1 було визнано право власності на квартиру.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.05.1999, зареєстрованою Першою одеською державною нотаріальною конторою 06.05.1999 за реєстровим № 383, та зареєстрованою у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Першою одеською державною нотаріальною конторою 03.12.2008, реєстраційний номер обтяження: 8255301, накладено арешт квартири АДРЕСА_1 .

У відповідності до положень статті 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року, визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно із ч.2 ст. 24 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі № 755/5072/17 (є публічно доступною у Єдиному державному реєстрі судових рішень) наголошує, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не має права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Таким чином, арешт, накладений на підставі вищезазначеної ухвали суду, не дозволяє позивачці реалізувати своє право власності, що порушує її конституційне право на мирне володіння та розпорядження належною їй на праві власності квартирою, набутою нею у встановлений законодавством спосіб.

За змістом п. 7 Договору купівлі-продажу ОСОБА_2 гарантував відсутність прав третіх осіб на відповідну квартиру, у тому числі, те, що вказаний об`єкт не знаходиться під арештом.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про скасування арешту,- задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований 06.05.1999 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 06.05.1999 року, реєстровий номер 383, та зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Першою одеською державною нотаріальною конторою 03.12.2008 року, реєстраційний номер обтяження 8255301.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 16.03.2023 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.