Рішення № 109854328, 23.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2023 року м. Чернігів справа № 927/127/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ» 14005, м. Чернігів, проспект Миру, 53, офіс 562 (barristerkaa@gmail.com)до Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» 15220, с. Хотуничи Сновського району Чернігівської області, вул. Шевченка, 42 15207, с. Великий Щимель Корюківського району Чернігівської області, вул. Центральна, 1Б-1 (m.e.progres@ukr.net) (адреса для листування)про стягнення 714 847 грн. 35 коп.

за участі представників сторін:

від позивача: Коленченко О.О. - адвокат (ордер серії СВ № 1043750 від 13.01.2023)

від відповідача: Ковтун М.О. - адвокат (ордер серії ЧН № 100864 від 16.03.2023)

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 28.02.2023 по 16.03.2023 та з 16.03.2023 по 23.03.2023, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.03.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» про стягнення 605 044,18 грн. заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно договору поставки № 10-05-22/ДК-Х на умовах товарного кредиту від 10.05.2022, 50 680,96 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 74 887,43 грн. двадцяти чотирьох процентів річних з простроченої суми, 30 252,21 штрафу та 153 982,57 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2023:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

визнано справу № 927/127/23 малозначною;

задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ» щодо здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали;

призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 лютого 2023 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликано для участі в судовому засіданні представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 23.01.2023 отримана відповідачем 26.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400056111192.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2023 заяву від 23.02.2023 про зменшення розміру позовних вимог повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ».

Процесуальним правом на участь в призначеному на 28.02.2023 судовому засіданні відповідач не скористався (як і процесуальним правом на подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву (станом на 28.02.2023)).

В судовому засіданні 28.02.2023, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.03.2023.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

28.02.2023, до початку судового засідання, позивачем подано заяву від 28.02.2023 про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості до 405 044,18 грн.

В обґрунтування даної заяви позивач посилається на сплату відповідачем частини боргу в сумі 200 000,00 грн., на підтвердження чого надіслано платіжне доручення № 3231 від 20.02.2023 на суму 200 000,00 грн.

15.03.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 15.03.2023 № П-150 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає факт укладення 10.05.2022 між ним та позивачем договору поставки № 10-05-22/ДК-Х на умовах товарного кредиту та не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за ним (станом на 14.03.2023 сума боргу становить 405 044,18 грн.), але в силу настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (скрутне матеріальне становище, що є наслідком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року) наразі не в змозі виконати все одним днем.

В той же час, відповідач вважає здійснені позивачем нарахування (інфляційні, двадцять чотири проценти річних, штраф, пеня) явно завищеними та такими, що не відповідають засадам справедливості, доброчесності та розумності.

При цьому, підприємство зауважує, що за умовами укладеного між сторонами договору (п. 7.6) існування форс-мажорних обставин звільняє його як Покупця від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань за Договором (але не від обов`язку розрахуватись (оплатити товар)).

Оцінюючи в сукупності наведене вище, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди та прямих збитків внаслідок не виконання підприємством зобов`язань за договором, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення відповідних нарахувань.

Частиною 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як вже було вказано вище, господарським судом встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву -протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали від 23.01.2023 про відкриття провадження у справі.

Оскільки ухвала суду від 23.01.2023 отримана відповідачем 26.01.2023, останнім днем відповідного процесуального строку є 10.02.2023; як наслідок - дана заява по суті справа є такою, що подана з пропуском встановленого судом процесуального строку.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив на позовну заяву поданий відповідачем після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, він залишається судом без розгляду. Крім того, суд враховує, що клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Також 15.03.2023 відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подана заява від 15.03.2023 № П-151 про зменшення розміру інфляційних, 24% річних, пені, штрафу до 1% від заявленої суми.

В судовому засіданні 16.03.2023, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.03.2023.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 10.08.1992, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10611200000000154.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

10.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ» (Постачальник) в особі директора Правило В.О. та Приватним сільськогосподарським підприємством «Прогрес» (Покупець) в особі директора Сорокіна В.В. був укладений Договір поставки № 10-05-22/ДК-Х на умовах товарного кредиту (надалі - Договір).

За умовами Договору (п. 1.1-1.4, 2.1-2.5, 3.3-3.5, 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 5.1, 5.2, 6.3, 10.2, 11.1, 11.3, 11.6), Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка Товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього Договору.

Загальна кількість та найменування Товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Зобов`язання Сторін по поставці відповідної партії Товару (певного асортименту) у рамках цього Договору виникають лише після підписання Сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і є укладеним на строк до 31 грудня 2022 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Поставка Товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS-2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього Договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем Товару може бути як сам Покупець, так і вказані ним треті особи, які не є Сторонами цього Договору і діють на підставі договору доручення.

Поставка Товару здійснюється за умови наявності у Покупця належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний Товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до цього Договору.

Строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) Товару встановлюються Сторонами в додатковій угоді (специфікації).

Товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Загальна кількість Товару, що поставляється Покупцю за цим Договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого Товару.

Датою поставки Товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких Товар був переданий Покупцю.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту повної оплати ціни Товару. Покупець має право користуватись Товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умови подальшої повної оплати ціни Товару згідно з умовами даного Договору та додаткових угод (специфікацій) до нього.

Вартість Товару повинна бути повністю сплачена Постачальнику Покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного Договору, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Розрахунок за даним Договором здійснюється, зокрема у безготівковій формі, в національній валюті, на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі або в рахунку-фактурі на оплату Товару.

Покупець при оплаті Товару в платіжному документі (дорученні тощо) повинен правильно вказати призначення платежу, а саме: вказати назву, номер і дату Договору та номер і дату додаткової угоди (специфікації), по якому здійснюється платіж, або вказати назву, номер і дату видаткової накладної чи рахунку-фактури, за яким здійснюється платіж.

У випадку, якщо Покупець не вказав чіткого призначення платежу, Постачальник має право на свій розсуд зарахувати відповідні кошти за певну партію Товару.

Загальна сума Договору складається із суми всіх додаткових угод (специфікацій), скоригована за вимогами п. 4.3 даного Договору.

Постачальник зобов`язався, зокрема передавати Товар Покупцю у строки та у місці призначення, зазначені у додаткових угодах (специфікаціях).

Покупець зобов`язався, зокрема приймати Товар в строки та на умовах цього Договору; своєчасно оплачувати Товар за встановленими цінами в строки. На умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях).

Свідченням приймання Товару є підпис співробітника Покупця на видаткових накладних, які мають містити посилання на цей Договір та довіреності на отримання Товару.

Сторони підтвердили повне розуміння окремих та всіх положень цього Договору, досягнення взаємної згоди по усіх істотних умовах цього Договору.

Усі додаткові угоди, Договори (угоди) про внесення змін та доповнень до цього Договору та до додаткових угод, що укладені на виконання умов Договору, є його невід`ємною частиною.

Всі зміни та доповнення до цього Договору є обов`язковими для Сторін, якщо вони викладені в письмовій формі й підписані повноважними представниками Сторін зі скріпленням печатками Сторін.

Цей Договір укладений у 2 (двох) автентичних оригінальних примірниках, по одному кожній Стороні. Обидва екземпляри мають однакову юридичну силу.

Як свідчать матеріали справи, сторони узгодили, підписали та скріпили печатками Додатки до Договору№ 1, а саме:

10.05.2022 - додаткова угода (специфікація) № 1 на поставку ФайнЛип універсального (5л) в кількості 160 л; ціна одиниці (без ПДВ), грн. - 118,13; ціна одиниці (без ПДВ) в дол - 3,75; ціна загальна (без ПДВ), грн. - 18 900,80; сума ПДВ - 3 780,16 грн.; всього з ПДВ - 22 680,96 грн.; строк оплати - 100% до 20 травня 2022 року; строк поставки (в т.ч. за умови попередньої оплати), вибірки (отримання) - до 10 травня 2022 року; умови поставки за ІНКОТЕРМС-2010, місце поставки (базис поставки) - с. Хотуничи;

24.05.2022 - додаткова угода (специфікація) № 2 на поставку Гербіциду ГРАНІК в кількості 4,00 кг; ціна одиниці (без ПДВ), грн. - 2 009,58; ціна одиниці (без ПДВ) в дол - 54,17; ціна загальна (без ПДВ), грн. - 8 038,32; сума ПДВ - 1 607,66 грн.; всього з ПДВ - 9 645,98 грн.; строк оплати - 100% до 27 травня 2022 року; строк поставки (в т.ч. за умови попередньої оплати), вибірки (отримання) - до 24 травня 2022 року; умови поставки за ІНКОТЕРМС-2010, місце поставки (базис поставки) - с. Хотуничи;

25.05.2022 - додаткова угода (специфікація) № 3 на поставку:

Експрес 75 в.г. в кількості 29,5 кг; ціна одиниці (без ПДВ), грн. - 6 976,67; ціна одиниці (без ПДВ) в дол - 191,67; ціна загальна (без ПДВ), грн. - 205 811,77;

Ікс-Чейндж (5л) в кількості 225 л; ціна одиниці (без ПДВ), грн. - 394,33; ціна одиниці (без ПДВ) в дол - 10,83; ціна загальна (без ПДВ), грн. - 88 724,25.

Всього за даною додатковою угодою (специфікацією) № 3 (без ПДВ) - 294 536,02 грн.; сума ПДВ - 58 907,20 грн.; всього з ПДВ - 353 443,22 грн.; строк оплати - 100% до 27 травня 2022 року; строк поставки (в т.ч. за умови попередньої оплати), вибірки (отримання) - до 25 травня 2022 року; умови поставки за ІНКОТЕРМС-2010, місце поставки (базис поставки) - с. Хотуничи;

28.06.2022 - додаткова угода (специфікація) № 4 на поставку церкоштефу в кількості 245 л; ціна одиниці (без ПДВ), грн. - 745,83; ціна одиниці (без ПДВ) в дол - 20,83; ціна загальна (без ПДВ), грн. - 182 728,35; сума ПДВ - 36 545,67 грн.; всього з ПДВ - 219 274,02 грн.; строк оплати - 100% до 01 жовтня 2022 року; строк поставки (в т.ч. за умови попередньої оплати), вибірки (отримання) - до 28 червня 2022 року; умови поставки за ІНКОТЕРМС-2010, місце поставки (базис поставки) - с. Хотуничи.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві Товар на загальну суму 605 044,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

№ 36 від 10.05.2022 на суму 2 680,96 грн.,

№ 59 від 24.05.2022 на суму 9 645,98 грн.,

№ 63 від 25.05.2022 на суму 353 443,22 грн.,

№ 83 від 28.06.2022 на суму 219 274,02 грн.

Поставлений Товар отриманий директором відповідача Сорокіним В.В. без жодних претензій та зауважень.

Факт отримання поставленого Товару підтверджується також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару виконав частково, сплативши 200 000,00 грн. (платіжне доручення № 3231 від 20.02.2023); як наслідок - сума заборгованості по оплаті поставленого Товару становить 405 044,18 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки Товару.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару після його прийняття належним чином не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 405 044,18 грн.

За змістом п. 8.1, 8.2, 8.4 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність за цим Договором та у відповідності з діючим законодавством України.

У випадку прострочення Покупцем оплати ціни Товару Постачальник має право вимагати оплати ціни Товару, штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, або повернення неоплаченого Товару аналогічної якості, кількості та асортименту зі сплатою штрафних санкцій та інших платежів згідно п. 8.5 цього Договору і відшкодування завданих Постачальнику збитків.

За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни Товару на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 24% річних від суми боргу.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого Товару, з нього підлягає стягненню 50 680,96 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 74 887,43 грн. двадцяти чотирьох процентів річних від простроченої суми.

Умовами Договору (п. 8.4, 8.5) передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни Товару Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Нарахування неустойки (пені) за цим Договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося вище, сторони визначили строк оплати Товару:

додаткова угода (специфікація) № 1 - 100% до 20 травня 2022 року,

додаткова угода (специфікація) № 2 - 100% до 27 травня 2022 року,

додаткова угода (специфікація) № 3 - 100% до 27 травня 2022 року,

додаткова угода (специфікація) № 4 - 100% до 01 жовтня 2022 року.

Керуючись умовами Договору, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого Товару, позивач здійснив нарахування пені в загальній сумі 153 982,57 грн., саме:

87,00 грн. - за період з 21.05.2022 по 27.05.2022,

1 268,29 грн. - за період з 28.05.2022 по 02.06.2022,

25 894,16 грн. - з період з 03.06.2022 по 21.07.2022,

25 894,16 грн. - за період з 22.07.2022 по 08.09.2022,

12 154,40 грн. - за період з 09.09.2022 по 01.10.2022,

15 747,73 грн. - за період з 02.10.2022 по 20.10.2022,

40 612,55 грн. - за період з 21.10.2022 по 08.12.2022,

19 063,04 грн. - за період з 09.12.2022 по 31.12.2022,

13 261,24 грн. - за період з 01.01.2023 по 16.01.2023.

Однак суд не погоджується з нарахуванням позивачем пені за весь період існування заборгованості, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, за підрахунком суду, вчиненого за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого Товару становить 145 951,45 грн., а саме:

5 412,36 грн. - за період з 21.05.2022 по 18.11.2022 (додаткова угода (специфікація) № 1),

2 357,32 грн. - за період з 28.05.2022 по 25.11.2022 (додаткова угода (специфікація) № 2),

86 375,71 грн. - за період з 28.05.2022 по 25.11.2022 (додаткова угода (специфікація) № 3),

51 806,06 грн. - за період з 02.10.2022 по 16.01.2023 (додаткова угода (специфікація) № 4).

Також з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 30 252,21 грн. (5% від суми заборгованості).

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як вже було вказано вище, відповідачем подану заяву від 15.03.2023 № П-151 про зменшення розміру інфляційних, 24% річних, пені, штрафу до 1% від заявленої суми (надалі - Заява).

Подання Заяви обумовлено скрутним фінансовим становищем, в якому на сьогоднішній день перебуває підприємство і яке є наслідком настання обставин непереборної сили - вторгнення 24.02.2022 російської федерації на територію України, що призвело до тривалого перебування місця розташування підприємства під окупацією, порушення логістичних шляхів, постійних обстрілів Сновської територіальної громади.

Відповідач вважає, що заявлені позивачем до стягнення нарахування є надто завищеними та такими, що не відповідають передбаченим ст. 3, 509, 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, доброчесності та розумності і їх сплата може призвести до банкрутства юридичної особи.

Крім того, на думку відповідача, невиконання ним зобов`язання щодо своєчасної оплаті поставленого Товару не призвело до понесення позивачем будь-яких збитків.

Розглянувши Заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

статтями 2, 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основною засадою (принципом) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як вже зазначалось вище, однією з підстав подання Заяви є настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливили своєчасний розрахунок з позивачем.

відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Умовами Договору (п. 7.1, 7.2, 7.4-7.6) передбачено, що у випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем Сторін (форс-мажорних), які Сторонами не могли бути передбачені і враховані (громадських безпорядків, стихійного лиха та надзвичайних природних явищ, страйків (крім персоналу Сторін), змін положень діючого Законодавства, прийняття Урядом рішень про зобов`язання, Сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань по Договору при умові невідкладного надання документів, які підтверджують факт існування форс-мажорних обставин, а саме - висновку територіального органу Торгово-Промислової Палати України.

У разі, коли дія зазначених обставин триває більш як 30 (тридцять) календарних днів, кожна із Сторін має право на розірвання цього Договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона письмово повідомить про це іншу Сторону не пізніш як за 5 (п`ять) робочих днів до розірвання. Сторона, на яку вплинули зазначені обставини, має надати іншій Стороні достатні й належні докази щодо форс-мажору.

Про настання обставин, що вказані в п. 7.1 цього Договору, Сторона для якої вони виникли, повинна в триденний термін письмово повідомити другу Сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України. У будь-якому разі строк надання висновку не повинен перевищувати більш як 30 (тридцять) календарних днів.

Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення чи/або несвоєчасне надання висновку, позбавляє потерпілу Сторону права посилатись на вказані обставини, як на підставу звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань по цьому Договору.

Існування форс-мажорних обставин звільняє Сторону, яка підпала під їх дію лише від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань за цим Договором і лише на період дії таких форс-мажорних обставин, але не звільняє від обов`язку розрахуватись (оплатити Товар) по Договору.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначений Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

За змістом ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 06 лютого 2023 року 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), засвідчення якої за погодженням сторін Договору здійснюється висновком територіального органу Торгово-Промислової Палати України з обов`язковим повідомленням в даному випадку позивача.

Як вже було вказано вище, згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (ст. 14, 141) наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Звертаючись із Заявою відповідач не надав доказів на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин (як і доказів відповідного повідомлення позивача про їх настання (згідно п. 7.4 Договору)).

В судовому засіданні 23.03.2023 повноважна представниця відповідача повідомила, що підприємство з метою засвідчення форс-мажорних обставин до регіонального відділення Торгово-промислової палати України не зверталось; позивач про існування форс-мажорних обставин у визначений Договором термін також не повідомлявся.

Враховуючи наведене вище, а також п. 7.5 Договору, відповідач не має права посилатись на відповідні форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань.

Звертаючись із Заявою, відповідач, серед іншого, зазначив, що стягнення відповідних нарахувань у визначеному позивачем розмірі, стане для підприємства непомірним тягарем. При цьому, докази, які би свідчили про перебування юридичної особи в скрутному фінансовому становищі, відповідачем подані не були.

Крім того, суд зауважує, що розмір відповідних нарахувань (процентів річних, штрафу, пені) визначений сторонами під час укладання Договору, а тому відповідач, підписуючи відповідний Договір, мав усвідомлювати наслідки неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Також суд вважає, що зменшення відповідних нарахувань до 1% фактично нівелюватиме саме значення, зокрема штрафу та пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора (позивача) у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за поставлений Товар.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 13 722,71 грн. судового збору (з розрахунку 1,5% від 914 847,35 грн.).

В подальшому, як вже зазначалось вище, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог внаслідок чого загальний розмір позовних вимог визначений товариством в сумі 714 847,35 грн.; одночасно позивач просив повернути йому 3 000,00 грн. судового збору у зв`язку з поданням відповідної заяви.

Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе задовольнити відповідну заяву позивача та повернути останньому судовий збір в сумі 3 000,00 грн., сплачений до Державного бюджету згідно платіжного доручення № 1928 від 13.01.2023.

Таким чином, сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що покладається на відповідача, становить 10 602,24 грн.

Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Звертаючись з даним позовом, позивач просив, зокрема стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 600,00 грн.

На підтвердження факту понесення відповідних витрат позивач надав платіжну інструкцію № 1929 від 13.01.2023 на суму 6 600,00 грн.

Даний платіж був вчинений на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 11 від 28.07.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Коленченком Олександром Олександровичем (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 11.01.2023 до нього).

Факт отримання позивачем професійної правничої допомоги підтверджується актом від 16.01.2023 прийому-передачі виконаних робіт і/чи наданих послуг до Додаткової угоди № 2 від 11.01.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 11 від 28.07.2020.

Заперечення проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу або клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подано не було.

Заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову. Однак враховуючи часткове задоволення позову розмір відповідних витрат, що покладаються на відповідача, становить 6 525,87 грн.

Керуючись ст. 173-175, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 2, 13, 73, 74, 76, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» про стягнення 714 847 грн. 35 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» (15220, с. Хотуничи Сновського району Чернігівської області, вул. Шевченка, 42; код 00132144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ» (14005, м. Чернігів, проспект Миру, 53, офіс 562; код 43262179) 405 044 грн. 18 коп. заборгованості, 50 680 грн. 96 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 74 887 грн. 43 коп. двадцяти чотирьох процентів річних з простроченої суми, 30 252 грн. 21 коп. штрафу, 145 951 грн. 45 коп. пені, 6 525 грн. 87 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 10 602 грн. 24 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УКР НАНО ХІМ» (14005, м. Чернігів, проспект Миру, 53, офіс 562; код 43262179) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг м.Чернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA09 8999 9803 1312 1206 0830 2573 9 , Казначейство України (ел. адм. подат.) 3 000 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1928 від 13.01.2023.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2023.

Суддя А.С.Сидоренко