Рішення № 109854285, 14.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2023 року справа № 927/961/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОФІЛАМЕНТ", вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів, 14001, e-mail: shtandur.d@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСКО.", вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів, 14001

про стягнення 1195765 грн. 97 коп.,

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від позивача: не прибув;

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНОФІЛАМЕНТ" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСКО.", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 882702,06 грн. основного боргу, 143089,46 грн. пені, 17935,21 грн. 3% річних та 152039,24 грн. інфляційних втрат, що утворились внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2022 у справі №927/961/22 позовну заяву залишено без руху; ухвалою суду від 14.11.2022 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/961/22, підготовче засідання призначено на 13.12.2022. Встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

У судове засідання 13.12.2023 сторони не прибули.

12.12.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника №194 від 23.11.2022.

Ухвала Господарського суду Чернігівської області про відкриття провадження у справі №927/961/22 від 14.11.2022, надіслана судом відповідачеві за даним позовом була повернута підприємством зв`язку на адресу суду 20.11.2022, із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Підготовче засідання було відкладено на 10.01.2023, 13:00, про що сторін повідомлено ухвалою від 13.12.2023.

Ухвалою суду від 28.12.2022 виправлено описки в ухвалах Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2022 у справі №927/961/22 про залишення позовної заяви без руху, від 14.11.2022 про відкриття провадження у справі №927/961/22 та в ухвалі від 13.12.2022 шляхом зазначення належної назви відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «БОСКО.».

Ухвалою суду від 09.01.2023 у справі №927/961/22, у зв`язку із відрядженням судді Демидової М.О., підготовче засідання призначено на 17.01.2023, 12:40.

У судове засідання 17.01.2023 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання на електронні адреси сторін ухвали суду від 09.01.2023.

Такий спосіб повідомлення учасників судового процесу є належним та таким, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у постанові у справі №761/14537/15-ц від 13.07.2022.

16.01.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника №05 від 09.01.2023, у якій просить суд розглядати справу за наявними у справи документами.

17.01.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява від 17.01.2023, у якій представник відповідача просить суд призначити розгляд справи на іншу дату для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки з 16.01.2023 предстаником відповідача, а саме адвокатом Кушнеренко Є.Ю., надається правова допомога.

17.01.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява від 17.01.2023 про ознайомлення з матеріалами справи.

17.01.2023 представник відповідача ознайомлений з матеріалами справи.

У судовому засіданні 17.01.2023 судом протокольно відкладено підготовче засідання на 14.02.2023, 12:40.

У судове засідання 14.02.2023 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання на електронні адреси сторін ухвали суду від 17.01.2023.

14.02.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заяву про відкладення розгляду справи, у зв?язку із неможливістю прибуття у судове засідання від 14.02.2023.

01.02.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 30.01.2023, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав. Відзив прийнято судом до розгляду.

08.02.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 06.02.2023, яка судом до розгляду не прийнята, оскільки подана з порушенням строків на її подання.

У судовому засіданні 14.02.2023 судом закрите підготовче провадження у справі №927/961/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2023, 13:30. Явка представників учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась.

У судове засідання 14.03.2023 сторони не прибули.

08.03.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

14.03.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв?язку із перебуванням представника відповідача у службовому відрядженні.

Розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки зазначені відповідачем причини щодо відкладення розгляду справи не є поважними. Судом враховано, що відповідач реалізував своє процесуальне право на захист, подавши до суду відзив на позовну заяву. У судовому засіданні 14.02.2023 судом закрите підготовче провадження у справі №927/961/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2023. Суд не визнавав в судове засідання 14.03.2023 явку представників сторін, й, зокрема відповідача обов`язковою, а представництво інтересів в суді, зокреса відповідача, не обмежено певним колом осіб. Підстави для відкладення розгляду справи по стуі відсутні.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОСКО." та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОФІЛАМЕНТ" укладено договір про відшкодування витрат №1/01/18, відповідно до п. 1.1 якого, починаючи з 01.01.2018, ТОВ «БОСКО.» відшкодовує витрати ТОВ «МОНОФІЛАМЕНТ» на комунальні послуги (електропостачання) об`єктів, що належать ТОВ «БОСКО.» і отримує ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться у спільному використанні (а.с. 8-9).

Згідно із п. 2 договору облік спожитої електроенергії здійснюється за показаннями лічильників: LZQJ-XC №4541781; CA ЗУ-И687 №315226; СР ЗУ-И671 №135342; СА ЗУ-И687 №712417; СР ЗУ-И671 №137099.

Зняття показань лічильників проводиться представником ТОВ "БОСКО." разом із представником ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" (п. 3 договору).

Згідно п. 4 договору ТОВ «БОСКО.» відшкодовує витрати на забезпечення електроенергією своїх об`єктів на підставі виставлених ТОВ «МОНОФІЛАМЕНТ» рахунків у термін трьох банківських днів з дня надання такого рахунку.

У п. 7 договору сторони погодили, що ТОВ "БОСКО." зобов`язується щомісяця до 5 числа місяця, що передує розрахунковому, подавати ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" в письмовій формі Заявку на обсяги споживання електричної енергії в розрахунковому місяці. У разі якщо ТОВ "БОСКО." не надало щомісячну заявку на черговий місяць поставки у встановлений термін, обсяг заявленої електроенергії визначається у відповідності з фактичним обсягом споживання попереднього місяця.

За умовами п. 8 договору ТОВ "БОСКО." зобов`язується погоджувати з ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" збільшення обсягу купованої електроенергії у місяці поставки не пізніше 10 числа (включно) розрахункового місяця. Збільшення обсягу придбаної електроенергії допускається лише при дотриманні наступних умов:

- ТОВ "БОСКО." не пізніше 10 числа (включно) розрахункового місяця надало ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" у письмовій формі відкориговану Заявку на обсяг споживання електричної енергії у розрахунковому місяці;

- ТОВ "БОСКО." не пізніше 10 числа (включно) розрахункового місяця оплатило ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" грошові кошти у сумі, що становить 100% вартості електроенергії, визначеної на підставі обсягу, зазначеного у відкоригованій Заявці на збільшення обсягу купованої електроенергії.

Відповідно до п. 10 договору у редакції додаткової угоди №2 від 18.04.2019 до договору (а.с. 11) компенсація витрат ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" за послуги постачання електроенергії здійснюється щомісяця у розмірі 50% від заявленої ТОВ "БОСКО." кількості кВт до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, 50% від заявленої ТОВ "БОСКО." кількості кВт до 5 числа розрахункового місяця, згідно виставлених ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" рахунків. Фактичний розмір компенсації витрат за комунальні послуги визначається ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" відповідно до показників лічильників.

Договір діє з 01.01.2018 до 31.12.2018 включно і вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодною із сторін за один місяць до закінчення строку дії даного договору не буде письмово заявлено про його припинення або зміну умов (п. 11, 12 договору).

Додатковою угодою №3 від 01.04.2020 до договору сторони внесли зміни до п. 2 договору, виклавши його у такій редакції: «облік спожитої електроенергії здійснюється за показаннями лічильників: №2538,№3466, №0310149» (а.с. 12).

Додатковою угодою №4 від 31.05.2022 до договору сторони домовились розірвати договір та припинити його дію з 01.06.2022, внесли дані показників лічильника на дату розірвання договору, тобто станом на 01.06.2022 (а.с. 13), а саме: лічильник №2538: актив 2050,59кВт., реактив 816,77 кВт., генерація 1,56кВт.; лічильник №3466: актив 796,38кВт; реактив 433,66 кВт; генерація 38,46кВт.; лічильник №0310149: актив 8,76 кВт; реактив 3,37 кВт; генерація 4,36кВт.

ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ" виставило ТОВ "БОСКО." рахунки на оплату компенсації комунальних послуг (а.с. 19-23): №1899 від 14.12.2021 на суму 415166,04 грн. (компенсація комунальних послуг за січень), №73 від 14.01.2022 на суму 311886,86 грн. (компенсація комунальних послуг за лютий), №228 від 14.02.2022 на суму 273838,82 грн. (компенсація комунальних послуг за березень), №518 від 30.04.2022 на суму 127829,73 грн. (компенсація комунальних послуг), №526 від 31.05.2022 на суму 113278,55 грн. (компенсація комунальних послуг).

Сторонами підписані акти надання послуг щодо компенсації комунальних послуг (а.с. 24-28), а саме:

- №107 від 31.01.2022 (на підставі рахунку №1899 від 14.12.2021) на суму 362489,52 грн.;

- №258 від 28.02.2022 (на підставі рахунку №73 від 14.01.2022) на суму 281583,22 грн.;

- №478 від 31.03.2022 (на підставі рахунку №228 від 14.02.2022) на суму 24993,83 грн.;

- №292 від 30.04.2022 (на підставі рахунку №518 від 30.04.2022) на суму 153395,68 грн.;

- №496 від 31.05.2022 (на підставі рахунку №526 від 31.05.2022) на суму 113278,55 грн.

Акти підписано з боку виконавця (позивача) -генеральним директором Олефіренко С.Є. та скріплено печаткою підприємства, з боку замовника (відповідача) - підпис (без зазначення прізвища, імені та по-батькові, відсутня посада особи, яка підписала акти) та скріплено печаткою підприємства.

За доводами позивача відповідач в обумовлений договором строк частково розрахувався за вказаними рахунками, станом на 31.10.2022 заборгованість склала 882702,06 грн., а саме: за грудень на суму 309450,78 грн., за січень на суму 281583,22 грн., за лютий на суму 24993,83 грн., за квітень на суму 153395,68 грн., за травень на суму 113278,55 грн.

Позивач направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості №155 від 05.10.2022 (а.с. 14-17), у якій просив оплатити заборгованість у сумі 882702,06 грн.

Позивач склав і підписав акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 - 28.10.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача за договором станом на 28.10.2022 становила 882702,06 грн. (а.с. 30). У акті включена заборгованість відповідно до актів надання послуг з урахуванням проведених відповідачем оплат. Вказаний акт не підписаний відповідачем.

Заборгованість у сумі 882702,06 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідно до п. 5 договору за несвоєчасне відшкодування витрат згідно умов даного договору ТОВ «БОСКО.» сплачує ТОВ «МОНОФІЛАМЕНТ» пеню в розмірі подвійнйї облікової ставки НБУ від суми, вказаної у відповідному рахунку, за кожен день затримки в оплаті.

На підставі п. 5 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 06.01.2022 до 05.07.2022 на суму 38829,71 грн., з 06.02.2022 до 05.08.2022 на суму 42738,93 грн., з 06.03.2022 до 02.06.2022 на суму 4471,50 грн., з 06.05.2022 до 31.10.2022 на суму 34083,26 грн., з 06.06.2022 до 31.10.2022 на суму 22966,06 грн., що загалом складає 143089,46 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 5-7).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 06.01.2022 до 31.10.2022 на суму 7604,86 грн., з 06.02.2022 до 31.10.2022 на суму 6202,55 грн., з 06.03.2022 до 31.10.2022 на суму 493,03 грн., 06.05.2022 до 31.10.2022 на суму 2256,81 грн., з 06.06.2022 до 31.10.2022 на суму 1377,96 грн., всього на суму 17935,20 грн., а також інфляційні нарахування за період з 06.01.2022 до 31.10.200 на суму 152039,24 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 5-7).

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо позовних вимог заперечив, вказавши, що сума основного боргу не доведена позивачем належними та допустимими доказами; відповідач не погоджується із нарахованими позивачем штрафними санкціями; просить суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу у сумі 20000,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами доведено факт, що між сторонами укладено договір про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018, який розірвано з 01.06.2022 на підставі додаткової угоди №4 від 31.05.2022.

Як встановлено судом, комунальними послугами у розумінні договору (п. 1.1 договору) є оплата відповідачем електропостачання. Надання інших комунальних послуг і відшкодування їх вартості саме за договором про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018 не передбачене.

Судом зазначено про те, що пунктом 3 договору сторони передбачили, що зняття показань лічильників проводиться представником ТОВ "БОСКО." разом із представником ТОВ "МОНОФІЛАМЕНТ", тобто здійснюється виключно спільне зняття сторонами у справі показників лічильників.

До матеріалів справи позивачем надано Акти надання послуг щодо компенсації комунальних послуг №107 від 31.01.2022 на суму 362489,52 грн.; №258 від 28.02.2022 на суму 281583,22 грн.; №478 від 31.03.2022 на суму 24993,83 грн.; №292 від 30.04.2022 на суму 153395,68 грн.; №496 від 31.05.2022 на суму 113278,55 грн., які з боку позивача підписані Генеральним директором Олефіренком С.Є., про що зазначено у вступних частинах усіх актів та у реквізитах підписів сторін. При цьому з боку замовника - ТОВ "БОСКО.", акти підписані невідомою особою без зазначення її прізвища, імені та по-батькові, а також посади.

Вказане не дає суду підстав розцінювати наявність підписів фізичних осіб на Актах надання послуг щодо компенсації комунальних послуг як спільне зняття показів лічильників сторонами або узгодження ними вартості комунальних послуг.

Вказані обставини позивачем не спростовано.

Додатковою угодою №3 від 01.04.2020 до договору сторони внесли зміни до п. 2 договору, виклавши його у такій редакції: облік спожитої електроенергії здійснюється за показаннями лічильників: №2538,№3466, №0310149 (а.с. 12). Додатковою угодою №4 від 31.05.2022 до договору сторони домовились розірвати договір та припинити його дію з 01.06.2022 та внесено дані показників лічильника на дату розірвання договору, тобто станом на 01.06.2022 (а.с. 13), а саме: лічильник №2538: актив 2050,59кВт., реактив 816,77 кВт., генерація 1,56кВт.; лічильник №3466: актив 796,38кВт; реактив 433,66 кВт; генерація 38,46кВт.; лічильник №0310149: актив 8,76 кВт; реактив 3,37 кВт; генерація 4,36кВт.

У матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження фактичних показів лічильника (-ів), місця їх розташування, докази використання електроенергії відповідачем саме на суму, зазначену позивачем у справі.

У наданих позивачем рахунках на оплату за комунальні послуги №1899 від 14.12.2021 на суму 415166,04 грн., №73 від 14.01.2022 на суму 311886,86 грн., №228 від 14.02.2022 на суму 273838,82 грн., №518 від 30.04.2022 на суму 127829,73 грн., №526 від 31.05.2022 на суму 113278,55 грн. не зазначено будь-яких даних щодо показів лічильника.

Жодних обґрунтувань і доказів щодо порядку визначення вказаних сум компенсації позивач суду не надав, не довів спільного зняття показів лічильників сторонами відповідно до умов договору, а також не підтвердив документально фактичних показів лічильника (-ів), місця їх розташування, доказів використання електроенергії відповідачем саме на суму, зазначену позивачем у справі, а відтак і не довів виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати компенсації послуг з електропостачання за спірний період у заявленій сумі, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судовий збір у даній справі покладається на позивача.

У складі судових витрат відповідач просить стягнути з позивача суму оплати послуг адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано договір про надання правової допомоги №15 від 16.01.2023, ордер про надання правової допомоги від 16.01.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 11.06.2010.

Відповідно до умов сторона-2 (відповідач) зобов?язується сплатити стороні-1 (адвокатське об?єднання) гонорар за дії з надання правової допомоги. Гонорар (оплата) за надану правову допомогу (представництво та захист інтересів) сторони-2 за цією угодою обчислюється виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги у справі, участь у досудовому слідстві, підготовка та склаладння документів та складає 20000,00 грн. Гонорар сплачується безпосередньо після підписання даної угоди на рахунок в установі банку або готівкою.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" тлумачить "гонорар успіху" як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат Європейського суду з прав людини керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі "Пакдемірлі проти Туреччини".

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання адвокатом вказаних послуг та сплату20000,00 грн за надання правової допомоги.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 дійшов висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 126 цього Кодексу).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву та покладення на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОФІЛАМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСКО." про стягнення 1195765 грн. 97 коп. - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОФІЛАМЕНТ" ( вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів, 14001, код 38137725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСКО." (вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів, 14001, код 39401260) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн. 00 коп. Видати наказ.

В судовому засіданні 14.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2023.

Суддя М.О. Демидова