Рішення № 109854032, 28.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/315/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

АТ "Оператор газорозподільної системи Харківмьськгаз" звернулось до Господарського суду Харківської області за позовною заявою про до ТОВ Харківський автобусний завод про стягнення заборгованості за послуги розподілу природнього газу у розмірі 33307,10 грн. за договором-приєднання №0942132U1IAP096 від 30.09.2016 року. Також позивач просить суд покласти на відповідача судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 03.02.2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідач ухвала про відкриття провадження у справі повернулась без вручення з відміткою пошти "адресат відсутній".

Проте, 09.02.2023 року відповідачем було подано через Електронний кабінет клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про обізнаність учасників справи про розгляд даної справи.

15.02.2023 року відповідачем було надано до суду відзив, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією та введенням на території України військового стану, а також вказує на припинення розподілу природного газу з березня 2022 року, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

24.02.2023 року представником позивача було надано до суду відповідь на відзив.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

АТ «Харківміськгаз» є Оператором ГРМ, який здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі Кодексу ГРМ, отриманої ліцензії та чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 1,2 гл.1 р. І Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надасться за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015 № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пунктів 3. 4. 5 гл.З р. VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633. 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору

Оператор ГРМ може надати споживачу підписану його уповноваженою особою письмову форму договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п 7 гл. З р. VI Кодексу ГРМ.).

Відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу (п.4 гл.1 р. І Кодексу ГРМ).

Між АТ "Харківміськгаз" (позивач, Оператор ГРМ) та ТОВ «Харківський автобусний завод» відповідач) було укладено Договір розподілу природного газу (далі - Договір), що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання № 09421321111АР096 від 30.09.2016 з додатком 4 «Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача».

Також Відповідачем надано заявку від 25 02.2021 № СЛ-1313-61103-0221 на величину річної потужності на 2022 рік в обсязі 100 000 м.куб. (арк. спр. 21).

Згідно з умовами Договору Позивач зобов`язується надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а останній зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. І гл.6 р.VІ Кодексу та п.6.3. Договору розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надасться Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послу з розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п.2 гл.6 р.VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (п 4 гл, 1 р.І Кодексу ГРМ).

Як зазначає позивач, з урахуванням наданої відповідачем заявки від 25.02.2021 № СЛ-1313-61103-0221 на величину річної потужності на 2022 рік в обсязі 100 000 м.куб. річна замовлена потужність для Боржника складає 100 000 + 54 916,66 (розраховано виходячи з фактичного обсягу споживання за період з 01.10.2020 по 30.09.2021)= 154 916,66 м.куб.

Враховуючи вищезазначене місячна замовлена потужність на 2022 рік. відповідно становить: 154 916,66 м.куб. / 12 = 12 909,72 м.куб.

Відповідно до п.6.1., та п. 6.2. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем та є обов`язковим для Сторін г дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2772 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Харківміськгаз» у розмірі 0,43 грн. за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ).

Згідно з п.6.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

З урахуванням зазначеного вище розміру річної замовленої потужності на 2022 рік щомісячний обсяг послуг розподілу для відповідача дорівнює 12 909.72 м.ку б. Відповідно вартість послуги розподілу природного газу на місяць складає: 0,43 грн. за 1 м.куб. на місяць х 12 909,72, м.куб. на місяць = 5 551,18 грн., сума ПДВ -1110,24 грн., всього з ПДВ - 6 661,42 грн.

Відповідно до п.9 гл.6 р VI Кодексу та п.6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актом наданих послуг від 31.07.2022 № ХРГ82017566 у серпні 2022 року, Актом наданих послуг від 31.08.2022 № ХРГ82020439 у вересні 2022 року, Актом наданих послуг від 30.09.2022 № ХРГ82023280 у жовтні 2022 року, Актом наданих послуг від 31.10.2022 № ХРГ82026115 та у листопаді 2022 року, що підтверджується Актом наданих послуг від 30.11.2022 № ХРГ82028963.

Акти наданих відповідачу у липні - листопаді 2022 року послуг розподілу природного газу надіслані останньому із супровідним листом з рекомендованим відправленням від 12 12.2022 № 315/22, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте відповідач, всупереч вимогам Кодексу ГРМ та Договору не повернув позивачу підписані останнім примірники Актів наданих послуг, а також не надав у письмовій формі мотивованої відмов від підписання актів.

Відповідно до п.6 6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Матеріли справи свідчать про те, що господарським судом Харківської обласні було видано судовий наказ по справі № 922/1134/22 від 28.07.2022 року, яким стягнуто з ТОВ «Харківський автобусний завод» заборгованість за розподіл природного газу у розмірі 19 880,97 грн. за попередній період , а саме за квітень-червень 2022р.

Як вказує позивач, заборгованість за попередній період була повністю погашена у розмірі 12 180,98 гри.

В свою чергу, за розрахунком позивача, загальна вартість послуг розподілу природного газу, наданих позивачем відповідачу у період липня - листопада 2022 року складає 33 307,10 грн.

Проте, як зазначає позивач, всупереч умовам Договору (п.6.6.) відповідачем не було здійснено погашення заборгованості зі вказаний період, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 33 307,10 грн. заборгованості за період з липня 2022 року по листопад 2022 року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що акти які надані позивачем не є допустимими доказами, також останній посилається на форс-мажорні обставини, які виникли через військовий стан введений на усій території України, у зв`язку чим поставка природного газу відповідачу була припинена ще у березні 2022 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525 - 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

АТ "Харківгаз" є оператором газорозподільної системи.

Згідно Кодексу ГРМ, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до пункту 1 розд. 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у т.ч. побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (в т.ч. побутовим споживачем) відповідно о вимог кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Згідно пункту 3 глави 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та за формою Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розд. VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання зави-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території цього ліцензованої діяльності з розподілу газу і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як вже було зазначено вище, відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 09421321111АР096 від 30.09.2016.

Також Відповідачем надано заявку від 25.02.2021 № СЛ-1313-61103-0221 на величину річної потужності на 2022 рік в обсязі 100 000 м.куб ( арк. спр. 21).

Позивачем на підтвердження виконання зобов`язань за договором було надано акти наданих послуг :

- від 31.07.2022 № ХРГ82017566 на суму 6661, 42 грн.;

- від 31.08.2022 № ХРГ82020439 на суму 6661,42 грн.;

- від 30.09.2022 № ХРГ82023280 на суму 6661,42 грн.;

- від 31.10.2022 № ХРГ82026115 на суму 6661,42 грн.;

- від 30.11.2022 № ХРГ82028963 на суму 6661,42 грн.

Акти наданих відповідачу у липні - листопаді 2022 року послуг розподілу природного газу надіслані останньому із супровідним листом з рекомендованим відправленням від 12. 12.2022 № 315/22, копія якого наявна в матеріалах справи.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що вищезазначені акти не можуть бути належними доказами постачання газу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Тобто, умовами, укладеного між сторонами договору визначено, що оплата з розподілу природного газу здійснюється на умовах попередньої оплати.

Крім того, п. 10 глави 6 Кодексу ГРМ передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

Як вже було зазначено вище, позивачем було направлено відповідачу підписані зі свого боку акти наданих послуг, проте відповідачем вказані акти повернуті не були, докази мотивованої відмови від їх підписання в матеріалах справи відсутні.

Щодо заперечень відповідача стосовно припинення газопостачання у березні 2022 року, суд зазначає наступне.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів припинення газопостачання чи відключення останнього від системи газоспоживання.

Крім того матеріали справи не містять доказів проведення коригування величин замовленої річної потужності на 2022 рік на об`єкті відповідача щодо зменшення замовленої потужності.

Також суд зауважує, що відповідно до пункту 6.1. договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно пункту 6.3. договору визначено, що величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовнику потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених в заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Таким чином, умовами договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

В той час, як умовами договору не передбачено оплати за фактично розподілений газ.

Крім того, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази погодження з позивачем зменшення замовленої потужності природного газу за 2022 рік.

Таким чином, з урахуванням положень договору та вимог Кодексу газорозподільних систем, відповідачем має здійснюватись оплата за річну замовлену потужність та можливість здійснення оплати за фактично розподілений газ не передбачено.

В свою чергу суд також наголошує, що п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

В даному випадку, як вже було зазначено вище, матеріали справи не містять ані мотивованої відмови відповідача від підписання актів наданих послуг за період з липня по листопад 2022 року, ані заявки щодо коригування замовленої потужності на 2022 рік, також відсутні докази розірвання чи припинення договору.

Щодо посилань відповідача на те, що в провадженні Господарського суду Харківської області, знаходиться справа № 922/2680/22, за позовом ТОВ «Харківгаз Збут» про стягнення з ТОВ «Харківський автобусний завод» 1666398,12 гривень, як вартості спожитого ТОВ «Харківський автобусний завод» в січні, лютому та березні 2022 р. природного газу, суд зазначає наступне.

В даному випадку відповідач вказує на те, що у рамках вищезазначеної справи досліджуються обставини щодо поставки відповідачу газу за періоди з лютого по березень 2022 року та у разі встановлення відсутності постачання природного газу починаючи з березня 2022 року, - послуга з розподілу природного газу фактично не надавалася позивачем.

На вищезазначені посилання суд зауважує, що по-перше рамках вказаної справи предметом спору є інші обставини, по-друге по справі № 922/2680/22 на даний час відсутнє рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим посилання на обставини, які не підтверджені судовим рішенням в даному випадку є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією РФ та відповідно військовим станом, суд зазначає наступне.

28 лютого ТПП повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Одночасно сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань.

Відповідно до п. 10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Таким чином, умовами договору передбачено порядок повідомлення сторонами про настання форс-мажорних обставин.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази виконання обов`язку, визначено п. 10.3 договору відповідачем.

Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів письмового повідомлення відповідача про настання вищезгаданих обставин, посилання та такі обставини є необґрунтованими.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини, які стали підставою не виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем також надано не було.

Одночасно судом береться до уваги, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …».

Відповідач не надав доказів, які свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини пов`язані з введенням воєнного стану в Україні безпосередньо вплинули на виконання ним зобов`язань за договором. Також, в обґрунтування своїх доводів відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скрутного фінансового становища загалом, та його погіршення після введення воєнного стану.

Форс-мажор повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від виконання обов`язку за договором є безпідставними.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні докази коригування розміру величини замовленої потужності газу, а також мотивованої відмови відповідача під підписання актів наданих послуг, приймаючи до уваги відсутність доказів сплати заборгованості за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з липня 2022 року по листопад 2022 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 09421321111АР096 від 30.09.2016 у розмірі 33307,10 грн. за розподіл природного газу за період липень-листопад 2022 року є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод" (вул. Куликівська, 23, Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39102054) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" ( вул. Москалівська 57/59, Харків, 61004, код ЄДРПОУ 03359552) 33307,10 грн. заборгованості та 2684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" березня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля