Рішення № 109848034, 28.03.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 березня 2023 року Справа № 280/1016/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник Кокарева Євгенія Олександрівна ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), представник ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області від 01 лютого 2023 року № 263040010637 щодо неврахування до стажу роботи періоду з 24.01.1991 по 30.12.1998;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 24.01.1991 по 30.12.1998 згідно записів трудової книжки та призначити пенсію за віком з дня звернення, а саме з 25.01.2023.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач 25.01.2023 звернулась до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного правління ПФУ у Запорізькій області від 01.02.2023 № 263040010637 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998. Зазначений період роботи позивача не зараховано у зв`язку з тим, що довідка про вказаний період роботи завірена печаткою УРСР. В той ж час, відомості про період роботи з 24.01.1991 року по 30.12.1998 значаться у трудовій книжці позивача. У зв`язку із викладеним позивач звернувся з позовом до суду та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, прийнято рішення здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

03 березня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електроний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій стосовно не призначення пенсії позивачу. Відповідач був уповноважений лише на розгляд конкретної заяви позивача на прийняття відповідного рішення у відповідності до п. 4.2. Порядку № 22-1, на підставі чого, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не наділене повноваженнями щодо призначення пенсії, оскільки позивач за місцем проживання (реєстрації) відноситься до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. А отже, і зобов`язання щодо нарахування та призначення пенсії позивачу повинно бути покладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. Також, розглянувши заяву та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановлено, що загальний стаж позивача становить 23 р. 9 м. 6 дні; вік позивача 60 р. 10 м. 12 днів. Отже, оскільки у позивача відсутній встановлений законодавством страховий стаж, то відповідачем було винесено рішення про відмову, в якому, позивачку було проінформовано, що вона набуде право на пенсійну виплату у віці 63 років при наявності страхового стажу від 22 років до 32 років. Під час підрахунку страхового позивачки відповідачем не було враховано довідку № 25 від 30.12.1998 за період роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998, оскільки вона завірена печаткою УРСР. Також, період роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998 не може бути враховано до страхового стажу згідно записів в трудовій книжці позивачки (№ 14-15), оскільки записи заповненні з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, а саме відсутні печатки на записі про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Отже, відповідач зазначає, що у позивача відсутні законні підстави на призначення пенсії за віком, через відсутність встановленого страхового та пільгового стажу. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами частини 2 статті 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.01.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район) із заявою про призначення пенсії. Вказану заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.02.2023 № 263040010637 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.02.2023 № 263040010637 визначено, що: вік заявника 60 років 10 місяців 6 днів; необхідний страховий стаж 29 років; страховий стаж особи 23 роки 9 місяців 6 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди згідно довідки № 25 від 30.12.1998 з 24.01.1991 по 30.12.1998, оскільки довідка завірена печаткою УРСР.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення ст. 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно з яким, «основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №444/2480/16-а.

Також, суд зазначає, що спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.

Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Окрім того, суд відзначає, що у справі № 229/3431/16-а 9 (постанова від 12.12.2019) Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У той же час, суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Натомість, наведений порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від04.02.2021 у справі №439/905/17.

Крім того, слід зазначити, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу при призначенні позивачу пенсії.

У той же час, суд вказує, що та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, недостовірними. Висновок відповідача про те, що період роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998 зарахувати до страхового стажу позивача не можливо в зв`язку з тим, що довідка № 25 від 30.12.1998, яка підтверджує період роботи в МП «ТЕХНОІНФОРМ» завірена печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Більш того, положення Постанови Верховної Ради України «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» від 11.05.1992 №2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

На підставі викладеного, суд виходить з того, що рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу у зв`язку із неврахуванням до страхового стажу роботи позивача, що дає право на отримання пенсії за віком, періоду роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998 є протиправним, а відповідно Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 24.01.1991 по 30.12.1998 згідно записів трудової книжки та призначити пенсію за віком з дати призначення пенсії, а саме: з 25.01.2023.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник Кокарева Євгенія Олександрівна ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області від 01 лютого 2023 року № 263040010637 щодо неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду з 24.01.1991 по 30.12.1998;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 24.01.1991 по 30.12.1998 згідно записів трудової книжки та призначити пенсію за віком з дня звернення, а саме з 25.01.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.03.2023.

СуддяО.О. Артоуз