Ухвала суду № 109843457, 20.03.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5798/18

У Х В А Л А

20.03.2023 Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , та учасиків кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 обвинуваченої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання захсинкиа ОСОБА_4 про накаледння грошового стягнення на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у межах об`єднаного кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101040000025 від 10 лютого 2017 року та за № 12018100040003258 від 03 квітня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Захисник ОСОБА_4 заявив, у порядку ст. 350 КПК, клопотання про накалдення грошового стягнення на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у межах об`єднаного кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 42017101040000025 від 10 лютого 2017 року та за № 12018100040003258 від 03 квітня 2018 року, яке умотивував дійсністю у провадженні обставин регламентованих ст. 139 КПК.

Позиція сторін

ОСОБА_5 клопотання адвоката ОСОБА_4 підтримала.

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 не убачав передумов для задоволення клопотання ОСОБА_4 враховуючи загальний контекст ситуації в країні в т.ч. фактор війни.

Стислий опис встановлених обставин з порушеного питання

Згідно даних обвинувального акта від 18 вересня 2018 року у межах кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12018100040003258 від 03 квітня 2018 року потерпілими є:

? ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_1 , а.с. 131 том 5);

? ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , а.с. 3-16 том 5).

З`ясовано, що ОСОБА_8 відомо про цей процес та вона приймала раніше в ньому участь у лютому 2019 року (а.с. 108 том 5).

Зокрема, при допиті 19 лютого 2019 року (а.с. 120 том 5) ОСОБА_8 вказала, що подавала заяву до нотаріуса, як спадкоємиця померлої (а.с. 231 том 5) у 2017 році матері - ОСОБА_9 (котра подавала заяву про злочин від 22 березня 2017 року а.с. 211 том 5), однак у подальшому відмовилась від спадщини, так як дізнался про проблеми зі спадщиною (а.с. 126 том 5).

ОСОБА_8 є потерпілою в силу постанови слідчого ОСОБА_10 від 19 червня 2018 року (а.с. 234-235 том 5).

Встановлено також, що ОСОБА_7 відомо про цей процес та він приймав раніше в ньому участь у березні 2019 року (а.с. 133, 134 том 5).

Зокрема, при допиті 19 лютого 2019 року (а.с. 120 том 5) ОСОБА_8 вказала, що подавала заяву до нотаріуса, як спадкоємиця померлої у 2017 році матері, однак у подальшому відмовилась від спадщини, так як дізнался про проблеми зі спадщиною (а.с. 126 том 5).

З 30 серпня 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не прибувають до суду за викликами та жодного разу не інформували суд про певні причини не прибуття.

Кримінальне процесуальне законодавство

Забезпечення проведення судового провадження у розумні строки ч. 2 ст. 28 КПК України покладено на суд, а Розділом ІІ КПК України передбачені механізми, спрямовані на забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а саме - заходи забезпечення кримінального провадження, одним з яких є накладення грошового стягнення.

Право суду накласти грошове стягнення на особу, яка не виконала покладений на неї процесуальний обов`язок без поважних причин, передбачене ч. 3 ст. 146, ст. 325 КПК України у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

Зокрема, якщо згідно ст. 139 КПК потерпілий не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик суду.

Мотиви суду

Суд заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження насамперед зауважує, що виклик потерпілих відбувався за адресами вказаними в обвинувальному акті.

Верховний Суд в ухвалі ККС ВС від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к зазначив, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.

Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09 квітня 2019 у справі № 306/1602/16-к).

Тобто, така засада кримінального провадження як змагальність сторін, визначена ст. 22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання учасниками кримінального провадження їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише у повідомленні суду своєї позиції та її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд ухвалювати рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, що є ознакою обґрунтованості судового рішення (ч. 3 ст. 370 КПК України). А тому, при оцінці поважності причин неприбуття на виклик, суд не може покладатися виключно на повідомлення учасника кримінального провадження щодо певних обставин, тобто презюмувати їх достовірність, або ж виходити з самого фактору військової агресії без рахування його впливу на потерпілих.

Судом установлено, що потерпілі поінформовані про цей процес та факт розгляду провадження саме Дніпровським районним судом міста Києва. Кожен із них отримав в суді пам`ятку потерпілого, котра містить у собі інформацію в т.ч. про наявні обов`язки інформувати про неможливість прибуття. З часу початку активної фази військової агресії рф минув тривалий час (понад рік), то ж при сумлінному відношенні до наявних обов`язків за такий проміжок часу можливо було поінформувати суд про ситуацію, котра могла статися у житті потерпілого у наслідок таких обставин, однак того не сталося.

Відповідно, враховуючи, що вказаними потерпілими не надано доказів на підтвердження причин неприбуття на виклик суду у період з 30 серпня 2021 року до 22 лютого 2022 року та з 17 серпня 2022 року по 20 березня 2023 року, що позбавляє Суд можливості оцінити їх поважність, Суд констатує факт невиконання ними своїх процесуальних обов`язків, а отже наявні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення грошового стягнення.

З огляду на зазначене, Суд вважає за необхідне застосувати до цих потерпілих грошове стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 368 грн., з огляду на встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір, який з 01 січня складає 2 684 грн. та положення п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК за аналогією.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 146, 325, 350, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:

накласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), кожного окремо, грошове стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 368 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що відповідно до положень ст. 147 КПК України, кожен з них має право на подання клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення суду, який її виніс, у разі наведення обґрунтованих доводів про безпідставність накладення грошового стягнення. Таке клопотання подається суду, який постановив ухвалу про накладення грошового стягнення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д я ОСОБА_1